Омар Хайям Рубаї

Издательства

загрузка списка...

Омар Хайям «Рубаї»


Все издания:РЕКЛАМА 18+

Рубаї

авторский сборник

Язык издания: украинский

Киев: Дніпро, 1965 г.

Серия: Перлини світової лірики

Тираж: 5000 экз.

ISBN отсутствует

Тип обложки: твёрдая + суперобложка

Формат: 60x84/32 (100x140 мм)

Страниц: 104

Описание:

Стихотворения.

Иллюстрация на суперобложке и внутренняя иллюстрация Г.І. Гавриленка.

Содержание:

  1. В. Мисик. Омар Хайям (вступна стаття), стр. 5-12
  2. Рубаї 1—306
    1. Омар Хайям. 1. «Цей гордий небосхил, байдужий лиходій...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 15
    2. Омар Хайям. 2. «Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 15
    3. Омар Хайям. 3. «Як жалко, що мені, прихильпику вина...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 15
    4. Омар Хайям. 4. «Коли єство моє ліпив творець із глини...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 15
    5. Омар Хайям. 5. «Настало свято. Злих думок воно Немало зборе...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 16
    6. Омар Хайям. 6. «Єсть бик у небесах, Волосожаром зветься...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 16
    7. Омар Хайям. 7. «Недоброзичливість ніколи не могла...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 16
    8. Омар Хайям. 8. «Шукай людину скрізь: на бідному постої...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 17
    9. Омар Хайям. 9. «Коли у небуття і ймення наше кане...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 17
    10. Омар Хайям. 10. «Хіба не дивно, що пани чиновні...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 17
    11. Омар Хайям. 11. «У кого кожний день в запасі півкоржа...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 17
    12. Омар Хайям. 12. «О світе! Знаєш сам, які твої діла!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 18
    13. Омар Хайям. 13. «О Доле! Бідний нам ти виділяєш пай!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 18
    14. Омар Хайям. 14. «Ті, що поклони б’ють, наслідують ослам...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 18
    15. Омар Хайям. 15. «В Каабі, в капищах,— дух рабства і покори...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 18
    16. Омар Хайям. 16. «Ви думкою найвищого сягнули...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 19
    17. Омар Хайям. 17. «Ви в себе всесвіту ввібрали силу...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 19
    18. Омар Хайям. 18. «І юних, і старих — всіх поглинає час...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 19
    19. Омар Хайям. 19. «Не буде рож — є колючки над яром...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 19
    20. Омар Хайям. 20. «Ти з глини сам зліпив мене, о боже!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 20
    21. Омар Хайям. 21. «Той, хто усмішку дав устам дитячим...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 20
    22. Омар Хайям. 22. «Як жаль, що молодість безслідно протекла...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 20
    23. Омар Хайям. 23. «Хоч гарні щоки й кучері я маю...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 20
    24. Омар Хайям. 24. «Від хліба, що творець нам посилає...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 21
    25. Омар Хайям. 25. «Не бійсь, як серце я покину без керма...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 21
    26. Омар Хайям. 26. «Як жалко, що весна моя скінчилась...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 21
    27. Омар Хайям. 27. «Якби мені до рук — скрижалі Долі...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 21
    28. Омар Хайям. 28. «Твій ворог — небеса коловоротні...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 22
    29. Омар Хайям. 29. «Проходять весни, зими пробігають...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 22
    30. Омар Хайям. 30. «Хай кожна мить, що в вічність промайне...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 22
    31. Омар Хайям. 31. «Що глина гончарам? Не варт нічого!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 22
    32. Омар Хайям. 32. «Приказують: «Не пий, тепер у нас шабан!»...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 23
    33. Омар Хайям. 33. «Чому, о небеса, у недотепи-скнари...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 23
    34. Омар Хайям. 34. «Не плач у злигоднях, ти ж не мале дитя...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 23
    35. Омар Хайям. 35. «Не ті тепер часи, щоб друзів добирати...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 23
    36. Омар Хайям. 36. «Що знаєш ти? Адже ти сам — ніщо!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 24
    37. Омар Хайям. 37. «Ми загубили все, що назбирали...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 24
    38. Омар Хайям. 38. «Вино й пихатому додолу шию гне...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 24
    39. Омар Хайям. 39. «Ти вродою б затьмить Джемшідів келих міг...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 24
    40. Омар Хайям. 40. «Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу?..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 25
    41. Омар Хайям. 41. «Я не шукаю втіхи у вині...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 25
    42. Омар Хайям. 42. «Я за Джемшідів трон і черепка не дам...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 25
    43. Омар Хайям. 43. «До гончара недавно я забрів...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 25
    44. Омар Хайям. 44. «Як скажуть вам, що я лихий пияк...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 26
    45. Омар Хайям. 45. «Навіщо хмуриться і день у день журиться?..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 26
    46. Омар Хайям. 46. «Ці трави, чашнику, що мерехтять у полі...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 26
    47. Омар Хайям. 47. «Не з тих я, хто тремтить, коли в могилу гляне...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 26
    48. Омар Хайям. 48. «Цей світ — прихилище для звірів і людей...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 27
    49. Омар Хайям. 49. «Що я живу й помру — хто з того користь має?..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 27
    50. Омар Хайям. 50. «Ніхто з нас тайн одвічних не прогляне...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 27
    51. Омар Хайям. 51. «В житті короткому не сподівайсь відради...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 27
    52. Омар Хайям. 52. «Чи діждемо жаданого спокою...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 28
    53. Омар Хайям. 53. «Найкращу з гурій дай, замість вина налий...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 28
    54. Омар Хайям. 54. «Немов на грищі м’яч, тебе життя ганяє...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 28
    55. Омар Хайям. 55. «Шукав поради я у зошитах сторіч...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 28
    56. Омар Хайям. 56. «Часу скороминущого не бійся...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 29
    57. Омар Хайям. 57. «Боюсь, що більше ми не вернемось додому...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 29
    58. Омар Хайям. 58. «Вино нам вічність одкриває — пий!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 29
    59. Омар Хайям. 59. «Не знаєм істини — то й що ж? Хіба сердезі...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 29
    60. Омар Хайям. 60. «Хвилину радості в турботах не губи...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 30
    61. Омар Хайям. 61. «Фортуні попелу на голову насип...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 30
    62. Омар Хайям. 62. «Хіба у всесвіті найкращий твір — не ми?..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 30
    63. Омар Хайям. 63. «Якщо ти любиш пить, до мудрих прихиляйся...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 30
    64. Омар Хайям. 64. «Дні весело збувай: свіжіша від тюльпана...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 31
    65. Омар Хайям. 65. «Як гарно: на квітках — росинки прохолодні...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 31
    66. Омар Хайям. 66. «Я хворий, для душі вже плоть моя тісна...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 31
    67. Омар Хайям. 67. «Страшним потоком кров тече у мене з серця...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 31
    68. Омар Хайям. 68. «Якщо творцю неприйнятні мої бажання...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 32
    69. Омар Хайям. 69. «Ті, що освіти і знання надбали...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 32
    70. Омар Хайям. 70. «Хто землю цю створив, ким небеса підперті...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 32
    71. Омар Хайям. 71. «Свого майбутнього ніхто не прозирне...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 32
    72. Омар Хайям. 72. «Ковтає крапельку розбурхана ріка...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 33
    73. Омар Хайям. 73. «Хоч у гріхах бридких мої загрузли ноги...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 33
    74. Омар Хайям. 74. «Журиться завтрашнім, о друже мій, не слід...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 33
    75. Омар Хайям. 75. «Хто в найтаємніше спроможний прозирнути...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 33
    76. Омар Хайям. 76. «Я був краплиною, тією, що назовні...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 34
    77. Омар Хайям. 77. «У мірочці вина втоплю свою досаду...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 34
    78. Омар Хайям. 78. «Цей караван життя — предивна річ...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 34
    79. Омар Хайям. 79. «Весь вік про гурій пишновидих снитиму...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 34
    80. Омар Хайям. 80. «Вже сонце свій аркан метнуло ввись — і от...» (перевод В. Мисика), стр. 35
    81. Омар Хайям. 81. «Ми більш працюємо, ніж муфтій-горлодер...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 35
    82. Омар Хайям. 82. «Ці чвари, підступи, нікчемне сум’яття...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 35
    83. Омар Хайям. 83. «Душа моя болить, я думаю про друга...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 35
    84. Омар Хайям. 84. «Що перед чаркою імперія Ковуса...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 36
    85. Омар Хайям. 85. «Прожити сімдесят — із думки викинь! Хай...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 36
    86. Омар Хайям. 86. «Нас переслідує Недоля навісна...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 36
    87. Омар Хайям. 87. «Хоч землю я пройшов і в мандрах натомився...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 36
    88. Омар Хайям. 88. «Ти, в кого до утіх ненаситимий лас...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 37
    89. Омар Хайям. 89. «Хто все перевіряв на терезах ума...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 37
    90. Омар Хайям. 90. «Прийшли ми чистими — і стали ми брудними...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 37
    91. Омар Хайям. 91. «Любов — це сонечко, що всесвіт огріває...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 37
    92. Омар Хайям. 92. «В той день, як чистого я не знайду вина...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 38
    93. Омар Хайям. 93. «На цій землі іще ніхто не зміг...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 38
    94. Омар Хайям. 94. «Не знаю, де господь узяв заживок мій...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 38
    95. Омар Хайям. 95. «Сказав я: «В рот вина й краплини не візьму!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 38
    96. Омар Хайям. 96. «О друзі, принесіть мені вологу пінну...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 39
    97. Омар Хайям. 97. «З місяцевидою над річкою, в саду...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 39
    98. Омар Хайям. 98. «Троянда вранішня ошатністю своєю...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 39
    99. Омар Хайям. 99. «Хайяме, з Долею ти, мабуть, посварився?..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 39
    100. Омар Хайям. 100. «Коли ви зійдетесь у злагоді та згоді...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 40
    101. Омар Хайям. 101. «З тобою краще річ серед руїн вести...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 40
    102. Омар Хайям. 102. «Розбив ти келих мій, о невблаганний боже!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 40
    103. Омар Хайям. 103. «Гончар голів людських — своє він знає діло...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 40
    104. Омар Хайям. 104. «З твоєю ласкою не побоюся блуду...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 41
    105. Омар Хайям. 105. «Багато квітів є, живих земних окрас...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 41
    106. Омар Хайям. 106. «Пішла б гора в танок, якби вина їй дав...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 41
    107. Омар Хайям. 107. «Ось піала і жбан — візьми, моя кохана!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 41
    108. Омар Хайям. 108. «Розбивши глечика, я не журився дуже...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 42
    109. Омар Хайям. 109. «О ти, що розум наш тобі не бачить краю!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 42
    110. Омар Хайям. 110. «О жителі могил, чиє безживне тіло...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 42
    111. Омар Хайям. 111. «Зустрінься з милою, не забарись...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 42
    112. Омар Хайям. 112. «Юначе, підведись — горить зоря ясна!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 43
    113. Омар Хайям. 113. «Вино — рідкий рубін, а глек — глибока жила...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 43
    114. Омар Хайям. 114. «Ті, що до бога шлях шукають у болоті...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 43
    115. Омар Хайям. 115. «Красуне, як мій сум, ти довговічна будь!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 43
    116. Омар Хайям. 116. «Я часто п’ю вино, але без перепою...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 44
    117. Омар Хайям. 117. «В паланні яхонтів уста сакі повинні...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 44
    118. Омар Хайям. 118. «До гончара зайшов я, позираю...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 44
    119. Омар Хайям. 119. «Корону ханську — на, ми продаєм...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 44
    120. Омар Хайям. 120. «Підпилий завернув учора я до шинку...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 45
    121. Омар Хайям. 121. «Честь юної лози хай буде бездоганна!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 45
    122. Омар Хайям. 122. «Не відкривається нікому таємниця...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 45
    123. Омар Хайям. 123. «Я у вино шалено закохався...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 45
    124. Омар Хайям. 124. «Імення доброго не прагни, не сором...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 46
    125. Омар Хайям. 125. «Я чую:— Менше пий, в вині добра немає!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 46
    126. Омар Хайям. 126. «Спокійно їж і пий, ходи собі в киреї...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 46
    127. Омар Хайям. 127. «Я вивчив образи живого й неживого...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 46
    128. Омар Хайям. 128. «Цій чаші мудрий похвалу співає...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 47
    129. Омар Хайям. 129. «Всі смутки випередь, гукни на чорноброву...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 47
    130. Омар Хайям. 130. «Підчаший! Чим тепер я серце заспокою?..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 47
    131. Омар Хайям. 131. «Що небо? Ретязок на нашім схудлім тілі...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 47
    132. Омар Хайям. 132. «Для нас — вино й любов, для вас — монастирі...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 48
    133. Омар Хайям. 133. «Із тих, що рушили в дорогу невідому...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 48
    134. Омар Хайям. 134. «Ще кості, жили, кров у тілі є твоїм...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 48
    135. Омар Хайям. 135. «Коли напровесні красуня біля гаю...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 48
    136. Омар Хайям. 136. «Немарно бога ми за милосердя славим...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 49
    137. Омар Хайям. 137. «Не треба й ласощів, як є корець вина...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 49
    138. Омар Хайям. 138. «Нагадує мені берегова травиця...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 49
    139. Омар Хайям. 139. «Мене не радує тверезість, а пиття...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 49
    140. Омар Хайям. 140. «Цілую глечик я, розпалений жагою...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 50
    141. Омар Хайям. 141. «В одній руці — вина рубін, у другій — милої коса...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 50
    142. Омар Хайям. 142. «Це небо множити уміє тільки втрати...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 50
    143. Омар Хайям. 143. «Блажен, хто ці часи прожив на вольній волі...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 50
    144. Омар Хайям. 144. «Та доки ж ганити себе за незнання...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 51
    145. Омар Хайям. 145. «Як пурхну я тепер на іншу рожу...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 51
    146. Омар Хайям. 146. «Для наших чистих душ уже не рік, не два...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 51
    147. Омар Хайям. 147. «Чому вславляються в легендах і сьогодні...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 51
    148. Омар Хайям. 148. «До чари дивної, що сяє так розкішно...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 52
    149. Омар Хайям. 149. «Мерцям однаково, що оцет, а що мед...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 52
    150. Омар Хайям. 150. «Чи де знайду собі я душу хоч єдину...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 52
    151. Омар Хайям. 151. «Прекрасний отроче, вже день устав із тьми!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 52
    152. Омар Хайям. 152. «Ті, що, мандруючи, собі набили п’яти...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 53
    153. Омар Хайям. 153. «Навіщо капища, мечеті на майдані...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 53
    154. Омар Хайям. 154. «Неси вина того, що оновляє нас!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 53
    155. Омар Хайям. 155. «В тісному колі, де ввесь вік блукаєм...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 53
    156. Омар Хайям. 156. «Тюльпанам весняним дощ обмиває лиця...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 54
    157. Омар Хайям. 157. «Безглуздо мучити себе самого — хай...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 54
    158. Омар Хайям. 158. «Якщо в заховане ти мислю прозираєш...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 54
    159. Омар Хайям. 159. «О небо мовчазне! В твоєму лоні згас...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 54
    160. Омар Хайям. 160. «Є рай на березі небесної ріки...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 54
    161. Омар Хайям. 161. «Будь весел, не марнуй свого життя у горі...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 55
    162. Омар Хайям. 162. «Не вічно житимем: урветься волокно!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 55
    163. Омар Хайям. 163. «О Доле! Злочини ти твориш — і сама...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 55
    164. Омар Хайям. 164. «Щодня змагаюся, борюся сам з собою...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 56
    165. Омар Хайям. 165. «Ми в нашому шинку гостюєм невиводно...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 56
    166. Омар Хайям. 166. «Якщо в нас істина — іносказання...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 56
    167. Омар Хайям. 167. «З тобою нарізно я знову затужив...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 56
    168. Омар Хайям. 168. «Всі таємниці пильно зберігай...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 57
    169. Омар Хайям. 169. «Ланцюг від милої і навіть рана — щастя...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 57
    170. Омар Хайям. 170. «На вулиці красунь блукаємо сьогодні...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 57
    171. Омар Хайям. 171. «Я змарнував життя, мій подих зіпсувався...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 57
    172. Омар Хайям. 172. «Хоч я не шліфував покірності перлин...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 58
    173. Омар Хайям. 173. «Про рай розказують, про гурій молодих...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 58
    174. Омар Хайям. 174. «Коли пшеничної перепічки дістану...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 58
    175. Омар Хайям. 175. «Коли безгрішний дух розлучиться з життям...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 58
    176. Омар Хайям. 176. «Я чув, що праведні підіймуться з могили...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 59
    177. Омар Хайям. 177. «О небо! В злигоднях повинне тільки ти...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 59
    178. Омар Хайям. 178. «На муки, кажуть нам, засуджений п’яниця...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 59
    179. Омар Хайям. 179. «Цю пишну піалу, що сяяла, як жар...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 59
    180. Омар Хайям. 180. «Що в мудрості тепер? Як догоджати їй...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 60
    181. Омар Хайям. 181. «Хайяме-грішнику, ти вбрався в темні шати...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 60
    182. Омар Хайям. 182. «Соннивче, скоро день! Жени з очей дрімоту...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 60
    183. Омар Хайям. 183. «Коли, опатравши, як птицю степову...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 60
    184. Омар Хайям. 184. «Коли сконаю я, вином мене обмийте...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 61
    185. Омар Хайям. 185. «Не пий, наказують, твоя біда в вині...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 61
    186. Омар Хайям. 186. «Ми — зібрання ляльок, нас крутить як хотя...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 61
    187. Омар Хайям. 187. «Я птаха спостеріг на древній вежі Туса...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 61
    188. Омар Хайям. 188. «Як буде в тебе жбан іскристого напою...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 62
    189. Омар Хайям. 189. «О небо! Тугою мені ти серце краєш...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 62
    190. Омар Хайям. 190. «Багатства прагнеш ти... Та чи в багатстві суть...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 62
    191. Омар Хайям. 191. «Ми поряд з келихом тримаємо коран...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 62
    192. Омар Хайям. 192. «Немало і до нас було ночей і днів...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 63
    193. Омар Хайям. 193. «Із глека повного, із наших повних чар...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 63
    194. Омар Хайям. 194. «Над марним світом цим не треба вболівати...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 63
    195. Омар Хайям. 195. «Встань, серце, візьмем чанг, і вип’ємо вина...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 63
    196. Омар Хайям. 196. «Святковий місяць наш іще засяє ново...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 64
    197. Омар Хайям. 197. «Що я закоханий, у тім гріха не бачу...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 64
    198. Омар Хайям. 198. «У світі нашому, в його ділах...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 64
    199. Омар Хайям. 199. «Аж поки рук своїх ми дружбою не зв’яжем...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 64
    200. Омар Хайям. 200. «У місті вславишся —не обминеш огуди...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 65
    201. Омар Хайям. 201. «О майстре, нашого життя первопричина!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 65
    202. Омар Хайям. 202. «Своєї долі ми не зменшим, не примножим...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 65
    203. Омар Хайям. 203. «Якщо в тобі самім добра і зла зерно...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 65
    204. Омар Хайям. 204. «Поглянь на випнутий угору небосхил...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 66
    205. Омар Хайям. 205. «О серце, все збери, що маєш! Край води...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 66
    206. Омар Хайям. 206. «Розумним і твердим у цьому світі будь...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 66
    207. Омар Хайям. 207. «Приємніш пить вино, до гарних залицятись...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 66
    208. Омар Хайям. 208. «Найкраще пить вино у віці молодім...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 67
    209. Омар Хайям. 209. «Доволі мріяти про барви й аромати...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 67
    210. Омар Хайям. 210. «Ця піала вина — всіх вір і раю варта...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 67
    211. Омар Хайям. 211. «У час, коли роса тюльпан укриє сиво...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 67
    212. Омар Хайям. 212. «Під старість хилиться і кипарис гіллястий...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 68
    213. Омар Хайям. 213. «Про вчора не гадай — воно навік зів’яло...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 68
    214. Омар Хайям. 214. «Це так, ніколи я тверезим не буваю...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 68
    215. Омар Хайям. 215. «Тверезий, не картай хмільного чоловіка!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 68
    216. Омар Хайям. 216. «Пий, поки голову вино не отуманить...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 69
    217. Омар Хайям. 217. «О, вислухай мене, найкращий друже мій!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 69
    218. Омар Хайям. 218. «Барило дервішським затішули ми дрантям...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 69
    219. Омар Хайям. 219. «Таємне виявить, що в зошиті моїм...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 69
    220. Омар Хайям. 220. «У мене тайна є — і тайну ту єдину...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 70
    221. Омар Хайям. 221. «Не заздри іншому, щодня веселий будь!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 70
    222. Омар Хайям. 222. «Хоч небеса у дар тобі цей світ дають...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 70
    223. Омар Хайям. 223. «Коли своїх бажань нам здійснити не дано...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 70
    224. Омар Хайям. 224. «Чудовий нині день: не холод, не жара...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 71
    225. Омар Хайям. 225. «Чи є людина, що б не мала плями...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 71
    226. Омар Хайям. 226. «О, як мені, творець, увірилось нести...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 71
    227. Омар Хайям. 227. «Це ти таким, господь, створив мене...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 71
    228. Омар Хайям. 228. «Що світ міняється — чи варто цим журитись?..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 72
    229. Омар Хайям. 229. «Щодня журитися — цього ще не хватало!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 72
    230. Омар Хайям. 230. «Ти добрий, господи, легка твоя рука...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 72
    231. Омар Хайям. 231. «Якщо й премудрому не подолати Долі...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 72
    232. Омар Хайям. 232. «Я гину, чашнику! Журба мене зв’ялила!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 73
    233. Омар Хайям. 233. «Щоб з дерева життя собі діждати плоду...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 73
    234. Омар Хайям. 234. «Для смутку труйного — вино протиотрута...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 73
    235. Омар Хайям. 235. «Покинь вагатися, обряди занедбай...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 73
    236. Омар Хайям. 236. «Мені щовечора тривога серце крає...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 74
    237. Омар Хайям. 237. «Мене єретиком ти охрестив, спідлоба...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 74
    238. Омар Хайям. 238. «До тебе дух прийшов, якому чуждий прах...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 74
    239. Омар Хайям. 239. «Хмаринка сльози ллє на поле, на попас...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 74
    240. Омар Хайям. 240. «Чому оплакуєш майбутні недогоди...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 75
    241. Омар Хайям. 241. «Якби творцем я був, я б ці коловоротні...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 75
    242. Омар Хайям. 242. «О мудрий, подивись, як дітлахів громада...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 75
    243. Омар Хайям. 243. «Я п’ю щодня вино — і все здається мало...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 75
    244. Омар Хайям. 244. «Оскільки мудрому наш вік ціни не знає...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 76
    245. Омар Хайям. 245. «Юсуфом нареклась троянда у садочку...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 76
    246. Омар Хайям. 246. «З вином і милою в руїнах жить, не знати...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 76
    247. Омар Хайям. 247. «Усе, що в світі є, пуста мана...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 76
    248. Омар Хайям. 248. «З істоти нашої ти чудо — всесвіт вилив...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 77
    249. Омар Хайям. 249. «Я б за старе вино не взяв нову державу!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 77
    250. Омар Хайям. 250. «Чи знаєте, чому, як тьма тікає пріч...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 77
    251. Омар Хайям. 251. «Серед невігласів, упевнених, що путь...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 77
    252. Омар Хайям. 252. «Цей глек, як і мене, колись любов проймала...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 78
    253. Омар Хайям. 253. «Я прагну свіжості рожевоюних щік...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 78
    254. Омар Хайям. 254. «Хайяме, ти хмільний щодня бредеш — радій же!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 78
    255. Омар Хайям. 255. «Пий, поки сила є, душею не болій!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 78
    256. Омар Хайям. 256. «Хай буде радістю тобі хвилина кожна!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 79
    257. Омар Хайям. 257. «Я спав — і от мудрець мені у спі прорік...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 79
    258. Омар Хайям. 258. «Чи й далі житимеш серед турботи й нуди...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 79
    259. Омар Хайям. 259. «Творець, благослови мене добром твоїм...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 79
    260. Омар Хайям. 260. «Тюльпани та троянди пурпурові...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 80
    261. Омар Хайям. 261. «Як тільки ранок прожене пітьму...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 80
    262. Омар Хайям. 262. «Душі жалобного не накидай убрання...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 80
    263. Омар Хайям. 263. «На Долю нетрпвку не покладай надій...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 80
    264. Омар Хайям. 264. «Цей караван-сарай із парою воріт...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 81
    265. Омар Хайям. 265. «Пожалься, господи, душі, що потерпає...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 81
    266. Омар Хайям. 266. «Не слухай голосу продажного піїти...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 81
    267. Омар Хайям. 267. «О раб семи планет і чотирьох стихій...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 81
    268. Омар Хайям. 268. «I грудочка землі, й пилиночка мала...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 82
    269. Омар Хайям. 269. «На жбан, з якого п’є поденщина проста...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 82
    270. Омар Хайям. 270. «Так мало радості в цьому земному колі!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 82
    271. Омар Хайям. 271. «Іде життя моє безрадісно і вбого...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 82
    272. Омар Хайям. 272. «Одні по кручах бід усе життя блукають...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 83
    273. Омар Хайям. 273. «Аж поки з бідними біди не наберешся...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 83
    274. Омар Хайям. 274. «Коли нова весна вбере долини дно...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 83
    275. Омар Хайям. 275. «Коли у мудрого є тайна будь-яка...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 83
    276. Омар Хайям. 276. «Я тільки й знаю, що знання шукаю...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 84
    277. Омар Хайям. 277. «Надії зернятко серед зерна зостанеться...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 84
    278. Омар Хайям. 278. «Мене всі недруги філософом зовуть...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 84
    279. Омар Хайям. 279. «Цей світ і дня мені не дав прожить на волі...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 84
    280. Омар Хайям. 280. «Не можу сонця я сховать за рожі-квіти...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 85
    281. Омар Хайям. 281. «Ми — сонце щастя й горя океан...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 85
    282. Омар Хайям. 282. «Я не по бідності обходжусь без вина...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 85
    283. Омар Хайям. 283. «Хто-небудь виступить і всім гукає: «Ось я!»...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 85
    284. Омар Хайям. 284. «Назавжди вийшов я з недоброго житла...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 86
    285. Омар Хайям. 285. «Ще вчора виспіли плоди твоїх надій...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 86
    286. Омар Хайям. 286. «Купив я глечика у гончара в крамниці...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 86
    287. Омар Хайям. 287. «З гілля надій моїх діждавши урожаю...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 86
    288. Омар Хайям. 288. «Якби в ділах небес неправди не було...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 87
    289. Омар Хайям. 289. «Для тебе загадки в житті на кожнім кроці...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 87
    290. Омар Хайям. 290. «Цей океан буття прийшов із тьми віків...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 87
    291. Омар Хайям. 291. «Вставай і серце нам розвесели, кохана!..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 87
    292. Омар Хайям. 292. «Приводять одного, щоб іншого забрати...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 88
    293. Омар Хайям. 293. «Це лихо грається зі мною не з учора...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 88
    294. Омар Хайям. 294. «Людина муками звільняється з оков...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 88
    295. Омар Хайям. 295. «Від чорної землі до зоряної тверді...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 88
    296. Омар Хайям. 296. «Як парість вічного зросла з твого садочка...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 89
    297. Омар Хайям. 297. «Плює услід мені судьба моя проклята...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 89
    298. Омар Хайям. 298. «Усе, що в тебе є, туманом розтає...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 89
    299. Омар Хайям. 299. «Не зупиняється небесна колісниця...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 89
    300. Омар Хайям. 300. «Якщо одним коржем я можу два дні жить...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 90
    301. Омар Хайям. 301. «Погляньте, очі, на тісні могили...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 90
    302. Омар Хайям. 302. «Чи ще служитимеш для підлості людської?..» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 90
    303. Омар Хайям. 303. «Я б краще вороном копався у ріллі...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 90
    304. Омар Хайям. 304. «Цей топче стежечку до монастирських брам...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 91
    305. Омар Хайям. 305. «На учті мудрості зняв мову друг вина...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 91
    306. Омар Хайям. 306. «Ні втоми ти не знав, ні голоду не чув...» (стихотворение, перевод В. Мисика), стр. 91
  3. В. Мисик. Примітки, стр. 93-98

Примечание:

Подписано к печати 12.06.1965.



Информация об издании предоставлена: Magnus



⇓ ⇑ Наверх