Р. Пример (Кушнарьов). "Еквівалент". Полтава. Радянська Україна. 1933. 94 с. 3150 прим. Виробнича п"єса з науково-фантастичними елементами.
ДІЯ ДРУГА.
„Здійснення завдань нопої технічної реконструкції народнього господарства нерозривно пов''язане з опануванням техніки нашими господарськими кадрами, з утворенням широких нових кадрів власної інтелігенції з робітників та селян із рішучим піднесенням культурного рівня всієї маси трудящих."
(з пост. XVII конференції ВКП(б))
„Кількісне зростання технічних кадрів у Радянському Союзі аж ніяк не повинно зменшувати вагу питання про їхню наукову кваліфікацію, про обов’язковість відповідного засвоєння ними всіх основних досягнень світової науки й техніки. Розв’язання проблеми технічних кадрів є найважливіший елемент більшовицького здійснення завдань культурної революції і успішного будівництва соціялізму."
(з пост. XVII конф. ВКП(б)).
ЕПІЗОД СЬОМИЙ.
НА ВЕЧІРЦІ В ПРОФЕСОРА ІЗОТОВА.
У передпокої двоє невідомих грають у шахи. Ляборант хемічної лабораторії Оскар Іванович коло телефона. У другій кімнаті гості з професором Ізотовим та професором Бережним. Чути мелодійні звуки роялю і час-від-часу жіночий спів.
Оскар Іванович (коло телефона).
— Так...
— Галло! (Дме в трубку).
— Галло!..
— Галло!..
Перший за шахами. Правило: взявся, значить, ходи... Другий. Мені все одно... Ґарде!..(*загроза ферзю)
Оскар Іванович. Боже мій, я чую крики й постріл... Перший. Шах королю!..
Оскар Іван. Невже, невже вбили? (Слухає в. трубку). Не чути...
Тихо...
(У сусідній кімнаті сміх і звуки роялю. У передпокій входять професор І з о т о в, професор Бережний і компанія).
Бережний (входячи). Отже, вивчаючи техніку вугілля, мені пощастило знайти синтетичний білок.
(Оскар Іванович не знає куди себе подіти коло телефона).
Проф. Ізотов (маскуючи хвилювання). Життя великих робітників науки повинно створити в нас порив до праці, бо воно дає нам приклади впертости, непохитної енергії, а це таємниця успіху, часом таємниця генія...
Проф. Бережний. Є щось краще, ніж матеріяльні насолоди, ніж багатство, ніж саме здоров’я — це любов до науки. Любов у нашому розумінні...
Проф, Ізотов. Але обов’язки професійні так само не обходяться без жертв, лікарі під час пошести... > , л — ; г
Проф. Бережний. Ви, безперечно, розумійте- значення> цього винаходу, коло якого наукова думка б’ється вже ЗО—50 років. Це величезний крок уперед, проблема органічного й неорганічного була перепоною наукової думки в природознавстві. Тепер перемога забезпечена.
Проф. Ізотов. Але нам треба все таки перевірити... Бувають непорозуміння, а це ж винахід всесвітньої ваги...
Проф. Бережний. Так, цими днями зроблю контрольні досліди (Прощаючись). На жаль, друзі, я не маю змоги продовжувати нашу розмову, але думаю, що ви, так само, як і я. зробите все потрібне для наукових надбань пролетаріяту..
Проф. Ізотов. Наше таке завдання.:.
Проф. Бережний (прощаючись). Бувайте... Буде час — прошу на контрольні досліди...
Усі. Бувайте.
(Професор Б е р е ж н и й • вийшов).
Проф. Ізотов (до Оскара Івановича). Це ж продовжує теорію майбутніх комун... (До себе). Наукові надбання пролетаріяту... Проблема органічного й неорганічного... Перемога марксизму...
Оскар. Іван, (до професора Ізотова). Небезпека... Постріл...; Стріляли в Карній.
Проф. Ізотов (ховаючи усмішку). Стріляли. Терор (Подумавши, бере з шахви книжку і нишпорить по сторінка^)... Документи... Умови праці, умови руху наукової думки... Хай бачить світ... Хай бачать усі... Це добре... Це впертий факт...
Оскар Іван. Говорив телефоном. Раптом слухаю—ісрйки й постріл... ; . с;
Проф. Ізотов. Крики (Подумавши)^ Крики.. (Павза).'' Як? Хто? Її вбито? (Павза). Тоді зникне остання надія, остан-н-ня... зникне пра-а-пор... (Бере трубку, слухає). Галло!.. Галло!..
З компанії. Невже комсомолія?..
Проф. Ізотов (кладе трубку). Не чути (Павза). Коли ми дивимося на всіх цих мучеників прогресу, цих вояків, що терплять і гинуть за святе діло, це зворушує нас і викликає наше співчуття, але воно не повинно, позбавляти нас сміливости...
Оскар Іван. Але як же бути? Пс{н /птя
З компанії. Треба міліцію, міліцію..., ітсрпя
Компанія кинулась до сусідньої кімнати. Залишаються Ізотов і Оскар
Іванович.
Проф. Ізотов. Коли батьківщині загрожує небезпека, хто з нас .стане вагатися перед питаннями—-братися йому до зброї чи ні, через те, що його, мовляв, лякає смерть. предків, які загинули на полі бою?.. :
Оскар Іван. Навпаки, героїзм, відвага інащих предків не пригнічує нас, а захоплює, стає нам за приклад... . —
Проф. Ізотов (тихо). Так само і в царині науки. Той
був би моральний злочинець, хто відмовився б розкрити руки... Той був би боягуз, хто відступився б перед важкою працею та обов’язками тільки через те, що його попередникам, які раніш працювали на цій ниві, не пощастило... (На вухо), на заводах... На заводи... розказати всю правду...
Оскар Іван. На заводи. До робітників...
Проф. Ізотов. Винахід Бережного, ви думаєте, пройде без перешкод? Ви думаєте, це не нам з вами наукова петля? Ви думаєте... (Подумавши) борються два світи... Опанувати техніку, значить опанувати й оформити світогляди, новий матерія-лістичний світогляд... Вони роблять усе... Ми—мертві, нерухомі... нездатні... (Подумавши, до Оскара Івановича). Контрольні досліди, коли — восьмого? •
Оскар Іван. Так, восьмого.
Проф. Ізотов {бере з шахви маленьку коробочку й дав Оскарові Івановичу). Тут усе написано. Обережно й сміло...
Оскар Іван. Гаразд... Зроблю все...
Проф. Ізотов (до Оскара Івановича). Хто міг? Невже Околіта?
Оскар Іван. Не знаю.
Проф. Ізотов. А комісар — Цвіркун?..
Оскар Іван. Ні, це не він... його не розбереш... Він і нашим, і вашим...
Проф. Ізотов. Про це ми нічого не знаємо... Розумієте, нічого...
Оскар Іван. Так... (Збирається йти).
Проф. Ізотов. До лябораторії—ні кроку!.. Не можна!..
Оскар. Іван. Ні, я піду додому... Бувайте...
Проф. Ізотов. Восьмого не забудьте, зробіть.
Оскар Іван. Добре, зроблю... На все...
Проф. Ізотов. На все...
Оскар Іванович вийшов.
Проф. Ізотов (сам. Павза). Теорія майбутніх комун. Так це єдина теорія, утворена на науковому ґрунті... Навіть... (Дивиться у вікно). Темно. Ніч (ПавзаУ Синтетичний білок це ж... це ж продовження теорії Карній. Усе, усю неживу природу ми перетворимо на живу і тоді упадуть стрункі пляни аґрокомбі-натів, мрії і... Ні! Не впадуть! (Захоплено). Синтетичний білок зламає вперті м’язи й зелені поля зацвітуть електронами майбутніх комун... Штучний білок і сільське господарство — осьде перетинаєт-т-ться... (Павза). Але... (Хвилюючись). Як же? Де фундамент?.. Світогляд?.. Зруйнувати останню цитадель боїв і кінути геть. О, яка суперечність! Міць, наша міць, перетворюється на силу, що широкими лавами йде проти того, кого вчора вважали за спільника... (Павза). Ні, цього не може бути, цього... (Тихо). Було це ввечорі 6-го липня 1891 року в саду „Тіволі", де тепер станція Західньої залізниці... Натовп не зводив очей з аеростата. Аж ось—спалахнуло яскраве полум’я. Полум’я зникло на мить,
потім знову з’явилося. Публіка, вважаючи це за нову штуку, плескала й кричала. „Гарно, гарно, „Бляншар"! Але це спалахнув газ, яким був наповнений аеростат, і яскраве світло було тільки сумним смолоскипом похорону... Синтетичний білок. Органічне й неорганічне...
Стук у двері.
Проф. Ізотов (коло дверей). Можна...
Стук продовжується.
— Можна, заходьте!..
Входить Околі-та.
О к о л і т а. Можна?
Проф. Ізотов. Так.
О коліт а. Що робити?.. Я більше не можу...
Проф. Ізотов. Як?.. Що робить?.. (Трохи подумавши). Ви не знаєте, що робити?
Око літа. Я знаю... Мене можуть застосувати до людей, що намагаються провести...
Проф. Ізотов (суворо). Фашизм у науці...
Околіта. Фашизм?
Проф. Ізотов. Так, так, фашизм.
Околіта. Що ви, що ви!.. А чому ні? Чому? Я вже не знаю за що братись...
Проф. Ізотов (подумавши). Пишіть вірші...
Околіта. Вірші? Як — поезія?
Проф. Ізотов. Боротьба.
Околіта. Ах, так... тоді—вибачте... Я піду... На все... (Тисне Ізотову руку). Поезія боротьби...
Проф. Ізотов. На фронті емоцій...
Гасне світло.
ЕПІЗОД ВОСЬМИЙ
ПАРТБЮРО. ГОТУВАННЯ ДО ЗАГАЛЬНОЗАВОДСЬКИХ ЗБОРІВ
І
Крайнюк мовчки пише на учбовій таблиці: „Порядок денний загальнозаводських зборів”.
1. Про роботу осередку винахідників.
2. Про антирадянську теорію майбутніх комун.
3. Про виключення Цвіркуна з комсомолу.
4. Поточні справи.
Крайнюк (до себе). Здається, все... (Подумавши). Так... Доповідачі... У першому питанні буде... (Павза) я, в другому — професор Бережний... у третьому — Мурова... Цвіркуна треба вигнати негайно. Але як же про постріл? Доведеться говорити в доповіді. Скажу, ,що вкрали пляни, про відрив винахідників від практики, ну і...
Входить Мурова.
Мурова. Я готова.
Крайнюк. Тези написала?
Мурова. Так.
Крайнюк. Треба поставити питання руба: або — або...
Мурова. Про Цвіркуна все пророблено... Але про Околіту я не знаю, що говорити.
Крайнюк. Про Околіту скажу я. Тобі з нею говорити нема чого. Околіта—не комсомолка... Відомості про те, що її викликав професор Ізотов, у мене є.
Мурова. Дуже замаскована персона. Ходить, нишпорить, скрізь зазирає, ніби чогось шукає... Чорт її знає, що вона хоче.
Крайнюк. Замаскована, кажеш, персона? На, читай (Дає папірець).
Мурова (читав про себе, а потім вголос). Значить, агентура Ізотова. Він з неї хоче зробити світову винахідницю. Це чорт зна що... Ми мусимо негайно протестувати.
К р а й н ю к. Зажди, не поспішай.
Мурова. Я не можу, я не можу бути байдужою, коли до винахідництва лізуть клясово-ворожі нам люди і тим більше з допомогою радянської професури. Для мене тепер ясно, хто стріляв у Карній.
Крайнюк. Для мене теж, але факти... Так, це вперта річ— факти. Околіта —не наша, Околіту використовує Ізотов, прикриваючись винахідницькою перспективою. Це доведено, але постріл, пляни дають тільки натяки і більше нічого... Натяки, ти розумієш, — на-тя-ки!.. Ми працювали, ніби на користь Ізо-тову. Нам допомагали, правда, Цвіркуни, ми їм довіряли і як слід не керували.
Мурова. Алеж ти був теж за Цвіркуна!
Крайнюк. Усі ми наробили багато... Робітники вимагають від нас удосконалення машин, вимагають удосконалення реактивів та препаратів, а ми... (Махнув безнадійно рукою).
III
Входять робітники та підшефні колгоспники.
Охрім (входячи). Заходьте, товариші, заходьте... Тут міститься наше партбюро. Товариш Крайнюк (Показує на Край-нюка) — член партбюра.
Крайнюк (вітаючись). Сідайте, товариші, сідайте... •
Охрім (провадячи далі). Секретар комсомольського осередку товаришка Мурова... (Показує на Мурову).
Мурова. Дуже добре, що прийшли. Побудете на наших зборах, послухаєте і про наші справи.
Колгоспник. У вас, знаєте? і завод! Я такого ще в житті'' своєму не бачив. Така махина. Раніш я думав, хемічний''завод — це агроділянка, комбінат, а тут велетень, птиця яка!.. Міг оце були в цеху...
Охрім. Виробничих реактивів.
К о л г о с п н и к. Реактивів (Думаючи, повторює), реактивів.
Крайнюк. Ви, звичайно, і на зборах у нас будете?»
Колгоспник. Послухаємо. —
Голоси. Цікаво послухати!
— Кажуть — сьгодні про винахідництво?
Охрім (до колгоспників). Сьогодні саме розбиратиметься та теорія майбутніх комун, що про неї я вам говорив.
З гурту. Цікаво, цікаво.
Колгоспник. Що то значить знання!
— Наука — світ...
I робітник. Але наука без практики — ніщо.
II робітник. Ось, приміром, наші винахідники (Дивиться на Крайнюка). Ти, товаришу Крайнюк, пробач. Я скажу прямо:
і теоретики ви, а практика працює без вас. Чому досі не закінчили підойми?
Крайнюк. Це правда, старий. Але сьогодні й поговоримо. Ви нам допоможете показати наші хиби в роботі і тоді... Щож-до підойми, думаю, що товаришка Околіта виконає.
II робітник. Та що тут показувати, коли це навіть сліпий бачить. Ось де наші хиби, дивіться — наша схема роботи за минулий рік (Показує на схему).
Перше: винаходів, що використав наш завод,— один.
Друге: винаходів, що використали інші заводи,— один.
Третє: винаходів, що не можна • використати,— тридцять вісім. <*
Колгоспник. А чому це так? Чому не можна використати?
II робітник. А тому, товаришу, що вони або дорогі, або вимагають високого підготування робітників... А тепер гляньте сюди (Показуз другу схему):
Перше: невдосконалених машин на заводі — 44.
Друге: невдосконалених механізмів — 1.742.
Третє: старе устатковання—два цехи.
Четверте: коефіцієнт видатности машин — від чотирнадцяти до тридцяти відсотків.
Це ж ви сами писали, товаришу Крайнюк (Звертається до Крайнюка), а тоді ще й питаєте, просите допомогу подати, коли тут ясно.
Крайнюк. Це правильно. Але нам, винахідникам, ще потрібна виробнича практика, допомога.
II робітник. Скажімо, виробнича... (До колгоспників). Були ж у нас доморослі авторитети та інженери наших лябораторій, які доводили нам, що ніби 40°/0 браку це європейська норма... А ми наплювали на цю норму й довели, що це брехня. А тепер, скажімо, теорії... вони безперечно потрібні, але, скажімо, теорія комуни т$х—;п;е, пробачте, не наша... а от розбити ми.не вміємо й тому возимося...
Дзвоник на збори.
IV
Входять робітники. /
Робітник. Пора починати. Робітники вже зібралися (До Крайнюка). Професор Бережний переказав, що, на жаль, він доповіді робити не буде.
Крайнюк. Яок? Чому?
Робітник. Його викликали до експортної комісії.
Крайнюк. Але як же? Хто ж буде? Основне питання і... Дзвоник на збори.
Гасне світло.
ЕПІЗОД ДЕВ’ЯТИЙ КОНТРОЛЬНІ ДОСЛІДИ
Проф. Бережний (підготовуючи досліди). Твердження Енгельса — правильне. Матерія як така,— каже Енгельс, — це є чистий витвір думки й абстракції. Природознавство, що намагається відшукати єдину матерію як таку, прагне звести якісні відміни до суто-кількісних відмін. Так сам''о, коли б замість вишень, груш, яблук воно шукало б плід, як такий. Замість котів, собак, овець шукало ссавця, як такого... (Бере в руки металь). Хіба може бути в природі абстрактний металь або абстрактна груша, абстрактна слива або абстрактний рух? Ось чому абстрактного хемічного посуду бути не може.
Оскар Іван, (витираючи посуд). Діялектика... Трудновато...
А коли намацаєш усе — стає зрозуміло... Трудно, правда, саму діялектику вхопити.
Проф. Бережний. Всебічна універсальна гнучкість розумінь, гнучкість, що доходить до єдности протилежностей, — ось у чому суть.
Оскар Іван. Препарати готові.
Проф. Бережний. Гаразд (Готує розчин). Тепер я буду просити вас простежити за годинником... Друга година... Залишилося до реакції 45 хвилин.
Оскар Іван. Добре, не турбуйтеся, зроблю все.
Стук у двері.
Проф. Бережний. Хто там?
Г олос. Можна на хвилину?
Проф. Бережний (Нервуюючись). Хто там?
Г олос. Це я, Крайнюк.
Проф. Бережний (відчиняє двері). А, товаришу Крайнюк! Заходьте, заходьте...
II
Входить Крайнюк.
Крайнюк (вітаючись). Ви пробачте, але справа дуже важлива.
Проф. Бережний. Нічого, нічого, прощу. Ми ще уловного не починали.
Крайнюк. Позавтра я скликаю групу винахідників...
Проф. Бережний. А ви опрацювали останнє завдання? Треба закінчити теорію Бюра... Обов’язково... Це генеральний вступ.
Крайнюк. Хлопці опрацьовують, але нас дуже цікавить теорія синтетичного білка... Ви на останніх зборах нашої групи обіцяли... Хлопці цікавляться.
П р о ф. Б е р е ж н и й. Добре, добре, я обіцяю. Закінчу досліди, перевірю, потім прочитаю.
Оскар Іван, (до Бережного). Пора починати, а то...
Крайнюк. Ну, я піду. Працюйте, ми чекаємо на природознавчу революцію.
Проф. Бережний. На все... Доповідь про антирадянську теорію майбутніх комун я готую, але я хочу поговорити з Карній.
Крайнюк. Це дуже добре. Ви неодмінно поговоріть з нею.
Проф. Бережний. Гаразд, зроблю все, фізична теорія перебуває в періоді бурі й натиску, і кожний рік ставить нові проблеми, приносить нові тріюмфи, а інколи розчарування. Коли ця буря стихне, результати будуть величезні. Революція, що відбувається в фізиці, завжди надзвичайно впливає на світогляд. Хоч цей вплив і не всім помітний, та він цілком безперечний. Так було з великим відкриттям Ньютона... Коли б Ньютон не написав „Математичних основ натуральної філософії*1, а Воль-тер не написав би „Кандіда", а Руссо — „Соціяльного договору”... Все це результат соціяльно-економічного руху суспільства. Сучасна фізика, — каже Ленін, — лежить при злогах... Карній теж підо впливом цієї революції й декого з ворогів... (Рішуче). Я зроблю...
Крайнюк (прощаючись). Природознавчу революцію...
Проф. Бережний (усміхаючись). Революцію боротьби... На все... Про мою лекцію нагадайте.
Крайнюк. Добре... (Вийшов).
Проф. Бережний (до Оскара Івановича). Запас приберіть.
Оскар Іван. Зберегти?
Проф. Бережний. Так, так... (Дивиться на годинника). П’ятнадцять на першу (Збирається йти). За 40 хвилин я встигну в книгарню. Я прошу вас, простежте.
О с к а р І в а н. Не турбуйтесь, я зроблю все (Професор Бережний вийшов. Оскар Іванович сам). Не турбуйтесь, шановний професоре-діялектику, не турбуйтесь (Переглядав препарати). Діялектика... Світогляд... Органічне й неорганічне. Це правда, абстрактної сполуки не буває, хемічна сполука конкретна, сугубо конкретна... (Сипле порошок). Хемічна сполука завжди конкретна... (Бере книгу, читав): „Енгельс, „Діялектика природи”... „Так звані константи фізики суть здебільшого не що, як назва вузлових точок, де кількісний додаток або зменшення руху спричиняє якісні зміни в стані відповідного тіла, де значить кількість переходить у якість. Хемія є наука про якість зміни тіл, що відбувається підо впливом зміни кількісного складу1''... (До себе). Так, так... кількість переходить у якість...
Входить професор Бережний.
Проф. Бережний (до Оскара Івановича). Ну, як?
Оскар Іван. Покищо невідомо.
Проф. Бережний (дивиться на годинника). За три. хвилини... (Надягав халат). Робота світоглядів... міст, яким пролетаріат перейде від неорганічної природи до органічної. Життя за Дютроше це є рух. Смерть є кінець руху. Хоча Дютроше
і вважав життя за хемічно-фізичну проблему і намагався обґрунтувати її з допомогою фізики та хемії, однак він уявляв собі це завдання не легким (Павза). (Коло препаратів). Будуємо, міст... Явища, що їх ми помічаємо на протоплазмі, зовсім не спостерігається на білковині, як такій, ось чому довелося визнати, що жива клітина повинна мати, крім молекулярної структури органічних сполук,, що з них вона складається, ще й іншу структуру, яку Брюкке назвав організацією протоплазми (Стежить за реакцією, але реакція не дає бажаних наслідків. Проф. Бережний нервувться). Не може бути!.. (Дивиться на годинника). Минуло десять хвилин... Не може бути...
Оскар Іван. Ну, що, єсть?..
Проф. Бережний (хвилюючись). Про-ва-ль-лля... (Подумавши, до Оскара Івановича). Друже, давайте запас... повторні.._
Оскар Іванович та Бережний готують препарати для повторних дослідів.
Оскар Іван. Може невірні розрахунки?
Проф. Бережний (закінчуючи готувати препарати). Невірні, кажете? (Подумавши). Я вас дуже прошу — дайте зошит... Там у шахві..,
Оскар Іванович шукає.
Осйар Іванович. Тут зошитів немає.
Проф. Бережний. Як? Немає?
Оскар Іван. Немає!
Проф. Бережний. Ага, стривайте!.. Ви стежте, а я за хвилину.
Виходить.
Оскар Іван., (сипле знову порошку). Будуємо міст... через який пролетаріят протягне свій світогляд від неорганічної природи до органічної.
Раптом вбігає професор Бережний. Риється в шахві, знаходить зошит.
Проф. Бережний (читає зошит). Амінокислоти... Так, єсть. Концентрація... Так. Єсть.
Оскар Іван, (до професора). Уже пора...
Проф. Бережний (коло препарату). Невже? Так, так, гармонія (Думаючи). Ні... цього не може ібутй (Перевіряє)^ Провал... провал... ганьба.. |1''''
Гасне світло.
ЕПІЗОД ДЕСЯТИЙ. ЕЛЕКТРО-ЛЯБОРАТОРІЯ
Околіта. Сама. На одному столі стоять дві моделі автоматизованих підойм, на іншому — електрофорна машина.
І
Околіта (ходить по лябораторії). Переконати неодмінно... (Пошепки). Так, так.„ неодмінно. Професор Ізотов... „То вас ігнорують як винахідницю, тепер як спортсменку11... (Павза). Ви б далеко пішли, коли б, скажімо, на вашому шляху ніхто не стояв. На шляху... Ха-ха!.. Так, так... на шляху- Не бере куля... Куля не бере... (Рвучко повертається до столу з моделями підойм). Переконати... Автоматизувати підойми — це рекогносцировка до наступних боїв (Нишпорить коло однієї, а потім коло другої моделі. Моделі торохтять. Околіта нервується). К чорту!.. Війна, війна..'', винахід на винахід... (Підходить до таблиці й рисує плян електрофорног машини). Ідея на ідею... Передавання електроструму на віддалі. Підойми... Ха-ха! Дві з половиною тисячі років минуло відтоді, як філософи стародавньої Греції вивчали питання про будову речовини та створювали свої теорії. Ці теорії часто-густо були засновані на науковому досліді, а почасти являли собою плід їхньої багатої й поетичної уяви (Шарудіння за дверима. Околіта на мить насторожилась). Поетичні уяви:.. Свідки... О, ні, свої таємничі пляни я зумію сама...
Стук у двері.
Міліція... Постріл... (хвилюючись). П’яні... (До дверей). Да!..
II
Входить М у р о в а.
Мурова. Ти_ працюєш?
Околіта (хвилюючись). Так.
Мурова. Ти знаєш, що кінчається ударна декада?..
Околіта. Знаю...
Мурова. Я оце забігла до тебе поговорити по щирості У чім річ? Ти відмовилась?
О к о л і т а (розуміючи запитання). Я не відмовляюся, але стривайте... Ви забуваєте, що я працюю коло проблеми електроструму...
Мурова. Я не заперечую, але зрозумійте нарешті. Автоматизація підойм, розв’язує, не менш важливі проблеми. Доповідь Крайнюкову чула?
О к о л і т а Ні...
Мурова. Деталь, на яку витрачалось десять хвилин, автоматизація підойм зменшує до п’яти. хвилин... Ми заощаджуємо на деталі п’ять хвилин, деталів ми виробляємо тисячі. Розумієш?
Околіта. Ви її включаєте в список світових винахідниць, а підойми—ОіКолітій.
Мурова (дивиться на модель). Пусте ти говориш. Ну, це ж уже готові?
Околіта. Так, Майже готові...
Мурова. Я категорично вимагаю закінчення. Якщо вони ‘.."справді майже готові, я звідціль не піду, тим більше, що дуже цікавлюся самим процесом роботи... Подивлюся...
Околіта. Ні, ні, я прошу... Я обіцяю закінчити негайно... Тільки прошу...
Мурова. Таємниць я не перехоплюю і нікому не передам... Околіта (нервуючись). Ні, ні...
Мурова (до таблиці). А це теж схема підойм?
Околіта (загородила спиною). Ні, ні, не можна...
II
Вбігає Галя.
Галя (до Мурової). Нарешті я тебе знайшла. Негайно на засідання!
Мурова. Куди?
Галя. Партбюро.
Мурова. Партбюро? У мене ж за годину нарада.
Галя. Крайнюк казав, що на бюрі стоїть питання про тематичний плян винахідництва заводу і твоя інформаційна доповідь про підсумки .практичної роботи ударної декади.
Мурова. Дві наради!... Куди ж іти?
Галя. Ходім, бо там ждуть.
Мурова (до Околіти). Так, значить, за два-три дні буде виконане?
Околіта. Так...
Мурова. Ну, на все... Закінчуй (До Галі). Ходім. Околіта. На все...
Галя і Мурова вийшли.
IV
Околіта сама.
Околіта. Плянувати... (Підходить знову до підойм). Ну, товаришко Околіта, тепер питання руба: або — або.
(Нишпорить коло підойми). Сама... Тепер ніхто не перешкодить... Вона світова винахідниця... світова... Ні, цього не буде, не буде!... Електрострум... (Підходить до електрофорног машини й починає крутити. Від одної кулі до другої перескакує вогник. Околіта, нервуючись, посилює темпи). Вона винахідниця... Учора з тобою... (Порпається коло машини і знову крутить). Одна мить — і мрії мої сплетуть погребний вінок усім, хто гальмом стоїть на шляху великого історичного винаходу... Електрострум... (Зупиняє м.ашину. Ходить по лябораторії). Невже не знайду;.. .— Так...
— Так...
Два пі ер квадрат поділені на два...
Два пі ер квадрат...
Пі де куб поділені на шість...
Квадратовий корінь з мінус одиниці...
Так, так єсть (Весело). Єсть!..
Знову до машини. •
Остання, але перевірена зброя...
Крутить машину.
Так, так, електрострум на віддалі...
(Зупиняє машину, бере зошит і, сідаючи за стіл). Щоденник... (Пише). Досвід сьогодні не вдався... (Пише). Ну, що ж... Хіба повернутися цього разу, вже назавжди, на старий шлях, щоб іти цим шляхом, заплющивши очі (Заплющує очі і мрійно)'', не думаючи, куди йде і вся несвідома юрба... Ні!.. (Встав). Повернути до автоматизованих підойм! Ні.., випадко... випадковість... Ні!.. Цього не може бути...
— Пі ер куб поділені на шість...
—- Квадратовий корінь з мінус одиниці...
Павза.
Вірші. Поезія. Емоціональний фронт (Бере другий зошит). Вірші... Почитати Бережному. Ні, ні... Передам, хай сам читає. (Сідає і пише). Допишу:
Людське життя — квадратне коло,
Все без початку й без кінця Біжить...
Я кину все із сміхом болю...
Я кину...
О, ні! Оця.
Лябораторія життя,
Вона одна, одна з дитинства,
Одна, й тепер дійшла кінця...
Кінець... (Встає, знайшовши газету). Запакую і Бережному збірку поезій... (Бере замість зошита з віршами зошгт-щоденник. Запаковуючи):
Людське життя — квадратне коло,
Все без початку й без кінця Біжить...
Я кину все із сміхом болю,
Я кину...
Так, я кину...
Гасне світло. —
ЕПІЗОД ОДИНАДЦЯТИЙ
На виробництві. Група молодих винахідників, дожидаючи професора Бережного.
К р а й н ю к (коло апарату соняшних променів власної конструкції). Товариші! Світло ми майже не використовуємо, тоді як це є Архімедова підойма хемічних процесів. Ось вам на екрані сірчане оливо (Показує на екран). Ми вже знаємо ролю ультра-
фіялкового проміння, ми знаємо ролю соняшноґо проміння, але сонце — електросвітло, лямпа Баха, Солюкса ще недосить використані в боротьбі за будівництво соціялізму...
З гурту. Апарат соняшних променів. Соняшна машина а ля Винниченко... Ану, давай. І додумаєшся, — скажи!..
Крайнюк. Роля соняшних променів вам стане відома. Ви побачите її вагу на екрані.
Підходить до апарату, крутить корбу і все раптом переливається різнокольоровим промінням, екран раз-у-раз міняє колір і ніби сам горить. Хлопці стежать
за дослідами Крайнюка.
З гурту: Глянь, глянь — горить! Райдуга! А екран!.. Пожежа, не в серцях, а в голові.
Крайнюк. Штурм. Оптична бльокада (Екран міняє кольори). З гурту. Інтересна штука!
— Холодний пожар!
— Дайош далі!
Крайнюк (переносить пасмо проміння на інший екран).
У майбутньому світло буде основним знаряддям хемічних процесів. Ось вам радіоактивність міді...
На екрані хеміко-оптичні ефекти доходять до того, що хлопці не знають,
куди діватись.
З гурту: Диви, диви!
— Вогняні зірки!
Крайнюк. Соняшне проміння, впливаючи на цину, перетворює її на інші металі. Цей факт треба використати в нашій промисловості.
З гурту. Яка краса!
— Отсюди б віруючого в бога!
— Стару бабу сюди з села.
II
Раптом входить професор Ізотов, Оскар Іванович і компания. Усі затихають. Крайнюк зупиняє машину.
Проф. Ізотов (входячи). Оптичні фокуси.
Оскар Іван. „Занімательная фізіка“.
Проф. Ізотов. Да-а... цей розділ з елементарної фізики дуже цікавий для фокусних вправ на екрані.
Крайнюк (іронічно). Думаю, що цікавіший і практичніший, ніж теорія майбутніх комун, або...
З гурту. Проблема світового етеру.
Проф. Ізотов. Н-ні... да... Але наша країна буде..
Оскар Іван. Слаба і... без прогресивних ідей...
Проф. Ізотов. Безперечно...
Крайнюк. Ми не відкидаємо й світової ідеї. Комунізм—це ідея світова. Заради неї борються всі трудящі народи.
Проф. Ізотов. Але треба ширше, треба вперед. Крайнюк. Ширше й глибше від комунізму, думаю, немає. Проф. Ізотов. Сперечатися не буду. Це я вам можу сказати... Кажіть далі, хай справжні представники науки... так...
(Подумавши). У вас сьогодні лекція професора Бережного про синтетичний білок?
Крайнюк. Має бути, дожидаємо...
Проф. Ізотов (до Оскара Івановича й інших з компанії). Ну, а ми покищо обійдемо цех.
З гурту. Ходімо, встигнемо.
Професор Ізотов і компанія вийшли.
Крайнюк (убік, професора). Н-н-д-д-да...
З гурту. Номер! Ач куди гне!
Крайнюк (дивиться на годинника). Пора... за хвилину... О-о, тут не спроста, ні, класовий ворог гострить філософські зуби, але себе кусати буде... себе... (До хлопців). Перед нами, товариші, безліч боїв... уже накльовується ниточка й клубочок...
III
Раптом вбігає Андрій Цвіркун. Усі обертаються до Цвіркуна.
Цвіркун (хвилюючись). Безобразіє!... Шахрайство!.. Цього не може бути, це ганьба, це чорна пляма!.. Ви розумієте, що твориться?..
Усі. Що?
Крайнюк. Ти кажи до пуття, що сталося? В чім річ?
Цвіркун. Шановний товаришу Крайнюк, ви не знаєте в чім річ? Хто вкрав пляни?
Крайнюк. Які пляни?
Цвіркун. Як — які?
Крайнюк. Про які пляни ти говориш, товаришу Цвіркун?
Цвіркун. Хто вкрав пляни, питаю? Хто стріляв? Хто ширить чутки, ніби вона... ніби... (Зводить кулак догори).
З гурту. Хто це йвона“?
Крайнюк. Хто? Що? В чім річ?
Цвіркун. Ви хочете знищити, ви хочете пришити контрреволюцію. Ви, бачите, за світову комуну... Ви не даєте навіть вільно пообідати, не то що подумати. Ви знаєте,, що Карній може заподіяти собі смерть?
Крайнюк. Ах, от воно що! Рятуєш майбутню комуну-ля-бораторію!
IV
Входить нрофесор Ізотов.
Проф. Ізотов (входячи, очевидно, чув розмову). Справа, звичайно, стоїть не так. Вона —світова винахідниця. На це треба зважати... Ви знаєте, що можуть сказати там... за кордоном? А там, будьте певні, скажуть...
Крайнюк. Про що скажуть там?
Цвіркун. Там скажуть, що справжнім винахідникам, справжнім представникам науки не дають творити... Пригні*-чують. Стріляють. Крадуть. Ось що там скажуть. ''
З гурту. А хто саме скаже?
Проф. Ізотов. Газета... Газета скаже... а вона вже.сказала... (Витягає з кишені газету й дав Крайтокові). Ось нате, полюбуйтесь (Крайнюк бере газету, вдивляється в рядки, але читати не наважується).
Усі. Читай!
Крайнюк (обводить очима присутніх). Не може бути!..
Проф. Ізотов. Читайте!
Усі. Читай!
Крайнюк. Та це ж наклеп!.. Це ж...
Усі. Читай!
ЕПІЗОД ТРИНАДЦЯТИЙ
Карній у кімнаті сама. Перев''язана, поранена рука.
Карній (коло столу з анонімним листом). Дуже сумно бачити людину, яка вмирає бідаком у той час, коли вона збагатила країну. Ми тільки в минулому бачимо, як борються серед небезпек, перешкод та утисків ці славні мученики прогресу, викликаючи в нас здивовання... (Подумавши). А там... непочатий край творчої роботи, новий... (Читає)... „Друзі твої тебе не покинуть. Сьогодні ввечорі приїде авто і ми певні, що ти покинеш усе“ (До себе). Усе... Батьківщина... (Павза. Читає далі). „Німеччина тебе зустріне повна творчими думками й тільки тоді побачиш, де ти була і що з тобою0... (До себе). Злидні, нерозуміння великих ідей перешкоджають поступові великих інтелектів. їду, неодмінно” їду. Історія вже дала зразки інквізиції... Перед очима людства проходить сум великих мучеників і... Ні, ганебні зриви!.. Інквізиція, Сократи, Ґалілеї, Ґалілеї проходять повз, проходять мученики науки, мученики світових ідей. Ґалілеї (Затуляє рукам.и очі).
II
Поволі гасне світло, але в другому кутку сцени відслонюеться завіса. В уяві Карній: Рим. 1632 рік. Храм Мінерви, куди зібралися кардинали та прелати конгрегації, щоб оголосити Галілею присуд. Грає орган.
Кардинал (до Ґалілея). Оголошуємо високопреосвящений присуд (Ґалілей стає навколііики. Кардинал читає). „Крім заборони книжки та засудження до в’язниці інквізиції на термін, який призначить папа, Ґалілео Ґалілей мусить погодитись проказати на колінах продиктоване речення" (Дивиться на Ґалілея. Ґалілей мовчить. Кардинал читав далі)... „Я, Ґалілео Ґалілей 70 років, на колінах перед вашим високопреосвященством та святою єванґелією, до якої я торкаюся моєю рукою".»
Ґалілей (повторює). Я. Ґалілео Ґалілей, 70 років, на колінах перед високопреосвященством /та святою євангелією, до якої я торкаюся моєю рукою... (Торкається рукою євангелії).
Кардинал (читає далі). „Обвинувачений в єресі за доводи, що сонце є центр світу й непорушне"...
Ґалілей {проказує). „Обвинувачений в єресі за доводи, що сонце є центр світу й непорушне"...
Кардинал. ...„А земля не є центр, і ходить... (Павза. Ґалілей мовчить. Кардинал читає): „Зараз зрікаюся згаданої помилки, проклинаю і зневажаю її“.
Ґ а л і л е й (раптом підводиться, тупає ногою й кричить): А все таки — обертається...
Поволі гасне світло й вимальовується постать Карній.
III
Карній (песимістично). Ось вони, мученики світових думок... Реформатор, який поривається просвітити людність, знищити непотрібні забобони та поширити обрій розуму й кинути в нього насіння нових ідей, зустріне й інші перешкоди...Рівність... Заздрість... Ненависть... Паліосі кидають у в’язницю, Рамуса забивають Бартоломіївської ночі, Отте Доле гине на вогнищі, що запалила інквізиція... Більшість цих геніїв, починаючи з Сократа, що випив отруту, віддаються передчасно здійсненню своїх ідеалів ї виходять винуватими через те, що надто рано були праві. А в нас... Ганебність пропускає й через російський екран мучеників великих ідей. Великий соціяліст Чернишевський, що мріяв про майбутнє... про майбутню країну... Скільки їх! Навіть сьогодні безліч їх гине лише тому, що вони надто рано стають праві, а минуле... Незмита пляма на тлі. безпросвітньої ночі. Мученики соціялістичних ідей... Чернишевський великий геній... Великий мученик...
IV
Поволі знову, гасне світло. І знову в іншому кутку відслонюється завіса. В уяв* Карній — 1864 рік. Майдан. Натовп стежить за процедурою присуду над Черни-шевським. Його,— блідого, змученого,— привели до ганебного стовпа. Кат пропустив його руки в кільце й прив’язав. Натовп гуде. Чиновник переломив шпаду й почав читати вирок.
Чиновник (читаєприсуд. Чернишевськійвідвернувся). „З наказу його імператорської величности... (Натовп гуде, співчував Чернишевському)... соціяліст Чернишевський”... (Натовп загудів дужче і на ешафот упав букет, квітів).
Чернишевський (хвилюючись, але захоплено)... Прийде час, а він не за горами, соціяльно-наукові думки будуть вільно переходити з заводу на завод, з фабрики на фабрику... (Натовп гуде. Чути оплески, жандарі втихомирюють). Наука не може задовольнити потреб усіх... Вона завжди була виразницею панівних соціяльних груп. Але скоро... (Поволі гасне світло, картина зникав). .......
В іншому кутку відслонюється завіса.
Лябораторія.
О к о л і т а сама. Нервуючись ходить по лябораторії і раз-у-раз дивиться на схему .Історія електрики".
Око літа. ПІ ер квадрат... Гине така проблема... Ні! Тепер єдине— випадковість... випадковість (Дивиться... на схему).
Випадковість—де єдине, що може врятувати... Архімед.*. евріка... Даґір... Фотографія... (Гордовито). О, тоді вибачте, вибачте. Примушені знати (Мрійно). Струм Околіти... знаєте ви закон. Сколіти? Не знаєте? Що ви, що ви? Сьогодні доповідь Академії наук про практичний бік струму Околіти... Струм... без дроту... (Нишпорить коло електрофорної машини). Випадковість — це єдине, що може врятувати... (Ходить по лабораторії). Випадковість (Угледівши портрет Ґальвані). Ґальвані. Історичний приклад випадковости... Ґальвані (Читав):
„Люїджі Ґальвані — професор анатомії в Больоньї... Ґальвані й жаба... Гальванічний струм...
Вітаю я тебе, мій скарбе одинокий.
Тебе в пошані я беру глибокій.
Весь ум, людей, весь дотеп тут на дні.
Ти — суть і зміст найкращих сонних соків.
Ти — витяг смертних сил. За стільки років
Зроби послугу хоч одну мені“...
Поволі гасне світло. В іншому кутку відслонюється завіса. Лябораторія Гальвані. На стіні висить велетенська жаба. Ґальвані злучив два дроти з м’язами та спинним нервом жаби,— ноги рухаються.
Ґальвані (не розумів в чім річ). Невже тваринна електрика?! (Пробув ще).
Поволі гасне світло і вимальовується Карній.
Карній. Так, так... його заслали до Сибіру. А може науки поза клясою немає? Може, наука клясова? Може, мене використовують... може, я сліпа, і не бачу, куди йти і що робити? А може... (Бере лист і читає)-. „Німеччина тебе зустріне повна творчими думками і ти побачиш, де ти була і що з тобою"... Тяжко... Ось вони, дні моєї праці. Вони ваблять уперед і... тяжко. Вони йдуть... де вони тепер?..
Гасне світло. Але в іншому кутку — лябораторія. Крайнюк сам. Попередня перевірка дослідів з апаратом соняшних променів. Крайнюк на таблиці.
вирисовує деталь апарату. ^
Крайнюк. Таке мале, а скільки рахуби. Тепер усе... (Підходить до апарату, крутить корбу, апарат з перебоями кидав на екран проміння).
Крайнюк. Не виходить... (Ще раз перевіряв малюнок на таблиці). Спектральна лінія, ультрафіялкова деталь... Гм... Невже зірвалося? Гм... (Ще раз переглядав рисунок і апарат). Ні, цього не може бути! Зпочатку .. починаємо зпочатку..Генеральна перевірка. Всього, кожної деталі. Математична точність і впертість, більшовицька впертість... Тоді... Ні, „немає таких фортець, щоб більшовики не взяли“... З початку...
Поволі, гасає світло. Поруч підіймається завіса. Лябораторія професора Ізотова
і Карній в уяві.
Проф. Ізотов. Так, цей винахід... величезної ваги- Це — світовий винахід. Але вас не розуміють.
Карній. Мене?
Проф. Ізотов. Так, вас. Ви здивовані? (Бере модель у руки
і до Карній). Цей апарат лає можливість до 60.000 фотофікацій. Можна вивчити дуже повільні рухи, наприклад, рух квітки, що розвивається, і дуже швидкі — наприклад, вихорі або хемічні процеси...
Карній. Це ще краще.
Проф. Ізотов. Як вам сказати! Ви думаєте... той... Бачите, матеріялізм, філософія марксизму заперечує... (Подумавши). Ви розумієте, що ми мусимо все те, що може бути зброєю для діялектиків, для практичного будівництва соціялізму, заховати.
Карній (несподівано). Як заховати? (Професор хмуро подивився у вічі Карній, вона зніяковіла). Ах, правда! Ви ж мені '' говорили вже...
Проф. Ізотов (бере з рук Карнін пляни апарату). Я заберу їх до себе. Вони будуть цілими, не турбуйтесь. До рук діялектиків-марксистів не потрапить...
Поволі гасне світло. Карнін сама.
IV
Карнін (хвилюючись). Може... Ні, ні!.. Тисне, розриває груди... Нічим дихати... Немає повітря, повітря... Боротьби... Безупинна боротьба... Почуття, думки... думки, почуття... Гасне... Пригасає... А я вірила, йшла сліпо вперед, але рух цей був рухом сліпців... Ні, ні!.. Цього не може бути... Ганебний тупець... (Бере лист
і читає)''. „Приїде авто і ти поїдеш"... (До себе). Там, десь далеко, далеко розірве груди, зупинить останні рухи?1 творчих думок і... ні... А тут?.. ''Постріли, пляни, натиск розгнузданих комсомольців... Куди?.. Куди ведеш мене, моя думко?..
Входить людина.
Людина. Авто готове.
Карнін. Авто... (Хвилина вагання).
Гасне світло.
ЗАВІСА.
*в альманасі відсутній "епізод дванадцятий другої дії, а також дії 1-а та 3-я
Альманах "На жовтневих барикадах". Х. ЛіМ. 1932. Книга 2. Радянський театр. 192 с.
***
"Справжнє прізвище -- Роман Кушнарьов. Пример -- це було вуличне прізвисько Кушнарьових, яке пізніше цей Роман "доточив" собі до справжнього офіційного прізвища і підписувався як Кушнарьов-Пример." Ярина Цимбал
"Мне кажется, это именно фантастика, так сказать, её производственный вариант- смелые открытия, которые должны вознести на новые вершины советскую индустрию, открытия, в которых наука послушна политическим теориям. Очень любопытное произведение, так сказать, одна из первых ласточек фантастики ближнего прицела). Александр Гусев, кинорежиссёр
Но кажется ее можно причислить к НФ: тут есть изобретение искусственного белка профессором Бережным и даже "аппарат солнечных лучей" а-ля Винниченко, с помошью которого в лаборатории были трансформированы химические элементы. А в самом конце упоминается аппарата для моментальных фотофиксаций (до 60 000), т.е это современный аналог фотокамеры для замедленной съемки. archivsf
Роман Кушнарьов-Пример — это автор из харьковского центра ВУСППа, ответственный секретарь ВУСПП, драматург и критик. Григорий Костюк в своих воспоминаниях пишет, что учился он в аспирантуре Института истории ВУАМЛІН [Костюк, Григорій Олександрович. Зустрічі і прощання: Спогади [Текст] : научное издание. Кн. 1 / Г. О. Костюк. — Едмонтон : Канадський інститут українських студій : Альбертський університет, 1987. — 743 с. — Іменний покажчик: с. 727-743. — Пер. вид. : MEETINGS AND FAREWELLS: Memoirs: Volume 1 / Hryhory Kostiuk. — Edmonton, 1987. — (в пер.)].
ВУСПП — украинский аналог российской РАПП, то есть Всеукраинская ассоциация пролетарских писателей.
Роману Кушнарьову-Примеру поручили организовать литературно-художественный журнал "Литературный призыв" для призывников в литературу (то есть для писателей, которые будут выполнять социальный заказ и восхвалять индустриализацию), а потом он стал главным редактором этого журнала. Журнал выходил в Харькове дважды в месяц, с июля 1931 по июнь 1932 (всего вышло 24 номера).
Текст из Suchasnistʹ ещё повторяется в 1-м томе книги Василя Грушко "Карби часу: история, политика, публицистика" (в двух томах) (Смолоскип, 1999):
цитата
А це конче потрібне було для того, щоб на хвилі "призову робітників у літературу" відразу й тріюмфально в''їхати "в літературу" з блискучою перспективою зробити в ній першорядну кар''єру. Тракторобудівський літгурток був тоді також "мобілізований" виконувати "штурмове" завдання: складати бойові віршовані гасла й панегірики на адресу "героїв праці" та сатиричні "колючки" на адресу "прогульників" і "симулянтів" (тобто тих, що уникали "штурмів", посилаючися на свої хвороби) — для спеціальних "штурмових" випусків так званих "масовок" (перезваних у той час на "штурмовки") тракторобудівської газети.
На щастя, це наше "штурмування" відбувалося в теплому приміщенні робітничого клубу, де ми збиралися вночі після роботи й навчання. Там же тоді, навпереміну, відбувалися й короткі ("летючі") сходини літгуртка для обговорення актуальних справ тодішнього літературного життя, зокрема ж у випадках приїзду якогось письменника. До речі, харківські письменники тоді частенько заглядали на Тракторобуд, чиї "штурмові дні і ночі" приваблювали зокрема поетів як матеріял для творення поетичних легенд про героїзм радянських робітничих Ахіллесів "на фронті будівництва першого велетня першої п''ятирічки індустріалізації" в Україні. Між іншим, з таких відвідин Тракторобуду потім постали такі "класичні" твори української радянської поезії того часу, як "Балада про залізного виконроба" Леоніда Первомайського (про інженера Мельнікова, що керував зведенням залізних конструкцій на будівництві ковальського цеху ХТЗ під час "штурмового" періоду цієї роботи взимку 1930 — 31 рр.), поема "Бетоняр Марусін" Тереня Масенка (про бригадира бетонярів, що працювали на спорудженні бетонових стін заводських цехів у той же час) і поема Миколи Шеремета "Тракторобуд" (про цілу епопею будівництва ХТЗ) та інші.
Саме тоді, здається, в лютому 1931 р., на одних особливо важливих нічних сходинах тракторобудівського літгуртка мені довелося спостерігати один дуже характеристичний епізод із перебігу "призову робітників-ударників у літературу", головним героєм якого (епізоду й цілого "призову" на Тракторобуді) був Собко. В пору найлютішого, "собачого" холоду, коли надворі мороз із вітром витискав на термометрі температуру, нижчу від 30 ступенів за Цельсієм, у робітничому клубі відбувались оголошені завчасно, як "дуже важливі", сходини літгуртка. Незадовго перед цим (десь у середині січня 1931 р.) сталися великі зміни в українському літературному житті: дві "конкурентні" в стосунку до ВУСППу організації "пролетарських письменників" — Пролітфронт і "Нова генерація" перестали існувати і більшість їхнього членства влилась у ВУСПП, що таким чином став тоді єдиним увособленням офіційного партійно-урядового курсу в українському літературному житті та єдиним керівним центром уже масової тоді кампанії "призову робітників-ударників у літературу".
Саме в справі цього "призову" на Тракторобуд прибув із харківського центру ВУСППу відомий тоді літературний "діляга" того часу —
Роман Кушнарьов-Пример (автор дуже ортодоксальної п''єси "Еквівалент"), якому ВУСПП доручив організацію (а потім головне редакторство) нового журналу спеціально для "призовників у літературу" — "Літературний призов". Зустрічі з ним і були присвячені сходини тракторобудівського літгуртка тієї морозної ночі.
Вот что пишут о ВУСПП и об этом журнале:
цитата
ВУСПП(Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) — літературна організація, заснована на Всеукраїнському з''їзді пролетарських письменників (Харків, 25-28 січня 1927) за ініціативою компартії задля протистояння пробільшовицьких письменників ВАПЛІТЕ, "неокласикам", МАРСу. Найактивніші члени ВУСППу: Б.Коваленко, О.Корнійчук, І.Микитенко, І.Кулик, В.Коряк, Іван Ле, М.Шеремет, П.Усенко, М.Доленго та ін. Організація, займаючись не так творчою, як адміністративно-партійною роботою, мала свої друковані органи ("Літературна газета", журнали "Гарт", "Красное слово", "Проліт"). Проіснувала до 1932, склала ядро майбутньої Спілки радянських письменників України
цитата
«ЛІТЕРАТУ́РНИЙ ПРИ́ЗОВ» – літературно-художній журнал. Видавала ВУСПП від липня 1931 до червня 1932 у Харкові двічі на місяць (усього 24 номери) під гаслом призову робітників-ударників у літ-ру. Осн. завдання – організовувати і направляти масовий літ. рух, друкувати кращі зразки пролетар. творчості. З першими творами виступили тут Я. Баш, І. Муратов, В. Собко, О. Гуреїв, друкувалися І. Калянник, Д. Вишневський, І. Плахтін, самодіял. літератори з середовища робітників, сільс. молоді та ін. Припинив існування після постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 «Про перебудову літературно-художніх організацій».
О Кушнарьове-Примере пишет Ю. Смолич:
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handl...
цитата
Кушнарьов-Пример [216]:
Як ваплітовці-пролітфронтівці вганялись за Майським, бо
пролетар, так вусппівці придбали й собі Кушнарьова. Він був
мужик міцної хватки і зразу взяв у свої руки чи не весь ВУСПП
разом із Куликом і Микитенком. Чи писав щось путнє, не знаю,
думаю, що ні. Бо «створив» був він п’єсу (треба ж було вибивати
з сідла Куліша!), звалася вона, здається, «Еквівалент» [217]. Ну
і, певна річ, її зразу рекомендовано поставити Курбасу (треба ж
з «Березоля» вибивати п’єси Куліша!). Мучився Курбас з тим
непотребом страшенно, довів спектакль до перегляду – це я
точно пам’ятаю (хоча дехто заперечує, бо, мовляв, ніде в історії
цього не записано), пам’ятаю добре, бо ж як інспектор театрів
Головполітосвіти і член Реперткому брав участь у тому злощас-
ному перегляді. Далі того «перегляду» спектакль не пішов; не
лише Репертком одноголосно, але й вище начальство в Головпо-
літосвіті й Наркомосі категорично не дозволило давати гля-
дачеві таку муру.
Особливо вийшов угору Кушнарьов у час призову ударників
у літературу: був навіть організований штаб, який керував ко-
мандируванням письменників різних організацій на той чи
інший завод. І Кушнарьов був його головою чи начальником.
А ми усі між собою казали про нього «батько Пример», вкла-
даючи в оте «батько» сенс часів громадянської війни, коли кож-
ний бандитський отаманчик іменував себе батьком. Казали
й про себе: ми з банди батька Примера.
В примечаниях всё и написано, кто это:
цитата
[216] Кушнарьов-Пример, Роман (також Роман Кушнарьов, Роман
Пример; бл. 1903 – ?) – літератор, аспірант Інституту історії
ВУАМЛІН. Син робітника Луганського паровозобудівного заводу на
прізвище Кушнар, унаслідок русифікації – Кушнарьов, вуличне прі-
звисько Пример. Учасник громадянської війни, командир партизан-
ського загону. Закінчив робітфак, здобув вищу освіту. Член ВУСПП,
відповідальний редактор масового органу ВУСПП двотижневого жур-
налу «Літературний призов» (Харків, 1931–1932). Автор п’єс
«Канни», «Еквівалент», «Амплітуда». 1935 у журналі «За марксо-ле-
нінську критику» названий серед скрипниківців, націоналістів
і троцькістів, які 1931 вступили до ВУСПП. Спогади про Кушнарьова-
Примера див. у кн.: Костюк, Григорій. Зустрічі і прощання.
Спогади. – Едмонтон: КІУС, 1987. – Кн. 1. – С. 367–380.
[217] «Еквівалент» – п’єса Романа Кушнарьова-Примера про класову
боротьбу в науці. П’єсу було зачитано на об’єднаних зборах централь-
ної студії ВУСПП, після чого у вусппівському журналі «Гарт» з’яви-
лася стаття Давида Вишневського й Зельмана Каца «“Еквівалент”
Романа Примера та творчі завдання пролетарської драматургії»
(Гарт. – 1931. – № 12. – С. 139–147). У статті коротко окреслено суть
п’єси – «це нещадна боротьба, де стикаються дві клясові сили. З одного
боку, група робітника-винахідника Крайнюка, до якої горнеться кра-
ща частина наукової інтелігенції в особі проф. Бережного – бійці за
діялектично-матеріялістичну методу в науці, і з другого – проф. Ізотов
з його ворожими пролетаріятові ідеалістичними концепціями».
Почему Примера записали в скрипниковцы, тоже понятно. Он учился в аспирантуре ВУАМЛИН (Всеукраинская ассоциация научно-исследовательских марксистско-ленинских институтов), который был создан из ВИМЛ (Всеукраинский институт марксизма-ленинизма). Директором ВИМЛ как раз и был Николай Скрипник. Скрипника в 1930 году обвинили в национализме и сняли с должности; он продолжал до 1933 года исполнять должность наркома образования Украины, а потом его осудили посмертно за националистический уклон. Скрипник был с 1929 года академиком АН УССР по истории, а Пример как раз историей в аспирантуре и занимался.
один хороший друг с Фантлаба
П"єса "Амплітуда" Gart_1932_1_2___3.pdf
goo.gl/cfXM1J
Д. ВИШНЕВСЬКИЙ — 3. КАЦ
„ЕКВІВАЛЕНТ" РОМАНА ПРИМЕРА ТА ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ ПРОЛЕТАРСЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ 1
І
Пролетаріят Радянського Союзу вирушив у похід за техніку. Цього вимагає від нього розгорнуте соціялістичне будівництво.
Під проводом комуністичної партії, озброєні конкретними вказівками нашого проводиря т. Сталіна, пролетарі переможно борються за техніку. У своїй промові про опанування техніки т. Сталін сказав, що „господарник, який не опанував техніки— не господарник, а „анекдота". На превеликий жаль, до сьогоднішнього дня цих „анекдот" чимало. Від цих „анекдот" зовсім не смішно, бо таке довгочасне перебування господарника, робітника, письменника, колгоспника героєм „анекдоти", нарешті перетворюється в іґнорування постанов партії щодо техніки, в активний опортунізм."
Це становище вимагає впертої більшовицької боротьби за опанування техніки та політичного розстрілу тих, хто дезертуе з фронту цієї боротьби. Цілком зрозуміло, що в поході за техніку пролетарська література повинна бути художнім дійовим чинником цієї справи. Перед нами визначна художня річ у пролетарській українській драматургії, все творче спрямовання якої — пропаґанда науки й техніки — це п’єса Романа Примера „Еквівалент*. Вона показує боротьбу за техніку, вона показує клясову боротьбу в науці.
„О-о! Тут не спроста...
Тут... Ні! .Класовий ворог гострить свої філософські зуби, але... себе кусати буде... себе!., (до хлопців). Перед нами, товариші, безліч боїв...
Так говорить один з основних героїв п’єси— Крайнюк—винахідник, більшовик.
Власне кажучи, драматичний розвиток п’єси це дійсно „безліч" боїв, це нещадна боротьба, де стикаються дві клясові сили. З одного боку, група робітника-винахідника Крайнюка, до якої горнетьзя краща частина наукової інтеліґенції в особі проф. Бережного—бійці за діялектично-матеріялі стичну методу в науці, і з другого—проф. Ізотов з його ворожими пролетаріятові ідеалістичними концепціями.
Форм та виявів клясової боротьби—чимало. І що нижче культурний рівень клясових сил, які встають проти нас, то оголе-
1 В порядкові творчої дискусії.
ніші методи боротьби. Куркуль, наприклад, стріляє на більшовиків з обріза, непачі та недобитки вчорашніх королів ринку борються проти нас, поширюючи антирадянські чутки, провокуючи паніку. Озброєна науково-культурними здобутками своєї кляси—шахтинська банда дуже замасковано боролася проти соціялістичного Донбасу.
Але найскладніших, загостреніших, замаскованіших форм набуває класова боротьба на науково-ідеологічному фроті. За яскравий приклад може бути:
„А. Смит — Введение в неорганическую химию. Том 1-й и ІІ-й Издание 1931 г. под редакцией и с добавлением проф. А. Ра-ковского“.
Ця книжка з першої до останньої сторінки переконливо доводить, як реакційна частина наукової інтелігенції ще й сьогодні, після поразки на цьому фронті намагається піднести пошматований прапор ідеалізму. Це наступ клясового ворога в хемії. І цю книжку друкують 1931 року в наших друкарнях на нашому папері. Але й на цей раз „А. Сміт“ — бито. (Див. „Под знаменем Марксизма* № 4-5 1931 року).
Отже форм та виявів клясової боротьби чимало. Роман При-мер поставив перед собою завдання—зірвати маску з „А. Сміта“— Ізотова, викрити його клясово-ворожу нам ідеологічну суть, показати клясову боротьбу, яка до останнього часу точиться в науці. Такого завдання жаден з українських драматургів ще не ставив перед собою. Навколо цього й точиться боротьба в п’єсі. Одна з головних героїнь песи, кандидатка комсомолу Карній, винайшла апарат високої електротемператури, який пере-творюе одну речовину на іншу.
Якщо взяти технічну суть цього апарату, то він може бути корисний нашій реконструктивній добі.
Але справа в ідеологічних підвалинах, які намагався підвести під цей апарат Ізотов, клясовий ворог у науці. Спорохнявілі прапороносці ідеалізму не хочуть вмирати, вірніш вони, вмираючи, хочуть залишити свої кадри, свою надійну зміну. Отож у п’єсі розгортається ще один бій—за наукові кадри.
Розглянемо ці два генеральні бої в п’єсі:
Друга винахідницька група (Крайнюк, проф. Бережний, його син Охрім). Суворий більшовицький раціоналізм скеровуе роботу цієї групи. Коло чого, наприклад, вони працюють?
Охрім: коло вдосконалення автоматизації виробничих процесів.
Крайнюк: коло використання штучного соняшного проміння в нашій хемічній промисловості, металеваного дерева тощо. Але справа знову не в технічній суті цих винаходів. Справа в тім, що це винаходи більшовиків, озброєних марксо-ленінською теорією, які поєднують їх (винаходи) з практичним життям робітничої кляси. Отже п’єса руба ставить питання—хто переможе—Крайнюк чи Ізотов?
Винахідниця Карній своєю ідеологічно-класовою суттю поставлена в п''єсі під перехресний вогонь цієї класової боротьби. Вона представнипя тієї дрібнобуржуазної інтеліґенції, яка ще не опанувала марксо-ленінського світогляду пролетаріяту і тому така величезна амплітуда її хитань від ворожих настанов проф. Ізотова (який бореться за кадри), через цілу низку внутрішніх психологічних боїв-до цілковитого визнання своїх помилок і засвоєння основ матеріялізму, який скеровує наукову думку групи Крайнюка.У чому полягають ворожі настанови Ізотова? Вони полягають у шкодливих висновках Карній з власного винаходу.
Карній... „Чому єгипетська держава створилась такою самою, якою ми її знаємо? Чому Вавилон, Асирія і, нарешті, перська держава створилася так, а не інакше? Чому суспільний розвиток іде саме шляхом об’єднань, шляхом [ централізації, а не децентралізації? (Підкреслення наше В.-К.). Відповідь одна. (Карній підходить до величезної мапи). | Ось вам басейн вугілля (на екрані відповідні кадри), ось хліб... [ і бачите аж де нафга, а ось куди треба їздити по ліс. Тепер нам стає зрозумілим, що люди об’єднуються не тому, що вони хочуть, а тому, що економічно-географічні чинники змушують людність іти шляхом об’єднань...
Крайнюк: — А соціальні чинники хіба не впливають?".
Але запаморочена ідеологічним настановленням Ізотова, Карній вважає, що:
.Боротьба кляс і все інше є наслідок все ж таки цих економічно-географічних моментів... І от уявіть собі Харків у майбутньому. Уявіїь! Коли наука й техніка дійде того, що Харків буде діставати все... Уявіть велетенські фабрики, лабораторії, де з землі, або ще з чого будуть творити нафту, зал із о, вугіллятощ о... Словом, коли Харкову не буде потреби зв''язувати себе з Баку. Донбасом, Москвою тощо... Коли Харків буде такою лабораторією, чи обов’язково тоді суспільство піде до світової комуни? Чи може суспільний розвиток піде акраз не до світової комуни, а до таких невеликих комун-лябориторій"?.
[ЕПІЗОД
Ось де відбита реакційна теоріа проф. Ізотова, через неї ч)формлено психіку Карній, ака йде від теорії географізму Мечнікова. Ось класова боротьба в науці. Отже й „теоріа майбутніх комун" протиставлена в п’єсі кінцевий меті пролетаріяту— комунізмові. І тому завдання п’єси — розбити цю ворожу теорію інтелектуально-художніми засобами матеріалістичної науки пролетаріату. Як упорав<-я з цим завданням Роман Пример? Він дуже чітко, переконливо підкреслив ворожість цієї теорії саме
тим, що наші клясові вороги в науці підняли її як прапор боротьби проти соціялізму, проти безупинного діялектичного наближення трудящих до комунізму. Але підкреслити ворожість теорії це не означає, що вона науково розбита. Ще більше. Гострою та складною системою внутрішніх переживань примусити героїню відмовитись від цієї теорії. Це знову не значить науково її розбити і художньо виправдати та показати глядачеві поразку цієї теорії. Де питання трохи наївно розв’язала в п’єсі Мурова — секретар комсомольського осередку:
„Мурова (до Карній)—Бачиш?. Соціяльні висновки... Ти подумай над таким питанням. Чи може ж вжитись у маленькій ізольованій комуні винахідник, поет, філософ, композитор?"
Підемо за думкою Мурової. Уявімо собі, що філософ, композитор тощо не можуть вжитись в ізольованій комуні. Але хіба цей висновок розбиває теорію майбутніх комун? До речі скажемо, що комунізм розглядається, як найвищий етап економічного та інтелектуального розвитку людства, коли кожна людина піднесеться на височінь філософа, композитора, поета. Саме тому теорія майбутніх комун шкідлива, що вона розглядає об’єднання людства тільки на географічно-економічному ґрунті.
Ще Г. Плеханов, розглядаючи книжку Л. І. Мечнікова „Ци-вилизация и великие исторические реки“, сказав:
„Оточення, звичайно, робить своє діло. Але ж створені під його впливом суспільні вілносини також мають свою внутрішню логіку, яка часто може заперечувати вимоги оточення. В новій історії Бвропи, як в жадній іншій, можна вказати на кілька прикладів такого заперечення. Вивчати внутрішню логіку суспільних і головно економічних відносин треба не менше, аніж географічну основу всесвітньої історії. Ці два способи вивчення доповняють один одного і під їх об''єднаним тиском поволі відкриваються найінтимніші таємниці історії", (том VII. стор. 29).
Ось чому теорія майбутніх ко.«ун нічого спільного не має & нашим комуністичним майбутнім.
На наш погляд тільки так треба було розбити теорію майбутніх комун, зробивши це незаперечно з наукового боку і переконливо з боку художнього.
II
На початку статті ми казали, що Роман ГІример поставив перед собою найважче завдання зірвати маску з А. Сміта— Ізо-това, викрити його кляоово-ідеологічну суть загалом, показавши клясову боротьбу, яка до останнього часу помітна в науці. У першому розділі ми визначили ідеї, навкруги яких почалась ця боротьба—зараз треба визначити носіїв цих ідей — основних героїв п’єси „Еквівалент". „Сотні і тисячі разів оголошували матеріалізм запереченим і в тисячу перший раз намагаються заперечити його й зараз" ^Ленін т. XIII стр. 17). Професор Ізотов якраз з тих, хто в тисячу перший раз намагається заперечити матеріалізм.
Але він зовсім не з тих, що б’ються з намив одвертім бою. Як справжній ворог, озброєний науково-культурними здобутками своєї кляси, він іде до бою темними завулками чужих хитань, замаскований „цілком льояльним" ставленням до радянської влади... Якими засобами бореться Ізотов?
Він використовує все, що підпадає під його руку. Для своєї науково-ідеологічної боротьби він дуже вміло й нахабно використовує Карній, що розгублено блукала під перехресним вогнем боротьби його, Івотова, та Бережного.
Карній стала за інтелектуальну зброю Ізотову.
Буржуазна професура, до якої безперечно належить Ізотов, нібито вважає науку ва окрему, не зв’язану з кляссвими боями культурну надбудову над суспільством. „Наука і постріли", що між ними спільного.
Але, коли Карній—інтелектуальну зброю—було вибито з рук Ізотова, він, недовго думаючи, пустив у хід іншу зброю. Декласований Шустов, нацькований Ізотоввм, іде з бравнінґом у руці і пострілами довершує те, чого не вдалося зробити йому (Ізотову) своїми ідейними засобами.
І „Наука і постріли" — які між ними взаємини? І це знову таки в тисячу перший раз доводить до свідомости трудящих, що наука класова. Що науково — безклясового нема нічого. Де дуже вдало доведено в п’єсі „Еквівалент".
Але пє’са Романа Примера була б у частині показу науково-технічної інтеліґенції зовсім недіалектична, коло б автор обмежився показом її неґативних представників. У своїй промові „В нових умовах працювати по-новому" т. Сталін говорив про великий процес безогладного повороту кращої частини науково-технічної інтеліґенції до бойових завдань штурмів п’ятирічки. До цієї категорії науково-технічної інтеліґенці''ї саме й належить проф. Бережний. Він безперечно іде пліч-о-пліч з нами. Його винахід—синтетичний білок—це крок до комунізму. Озброєний матеріалізмом проф. Бережний не лише з геніяльною впертістю працює над винаходами, він активно працює над вихованням молодої науково-технічної інтеліґенції, ака виходить з надр пролетаріату.
Виразним представником цієї молодої науково-технічної інтеліґенції в п’єсі виведено Крайнюка.
Це про таких ак він сказав т. Сталін у тій самій промові „у нас зростає своа пролетарська науково-технічна інтеліґенціа“.
До речі, підходачи до характеристики Крайнюка, ми хотіли б процитувати дещо декларативне зі слів самого Крайнюка. Але читаючи уважно пє’су, все ж не знайшли жадного декларативного слова. І це характерно дла таких людей ак Крайнюк бо їхні думки (повторюємо) завжди скеровані суворим більшовицьким раціоналізмом, і їм не вистачає часу на декларації.
Крайнюк- Усі ми наробили ділов... Робітники вимагають від нас удосконалення машин, вимагають удосконалення реактивів та препаратів, а ми... (Махнув безнадійно рукою).
ЕПІЗОД VI
Бачите, Крайнюк незадоволений з своєї роботи. Але це не інте-ліґентське плаксиве незадоволення з себе, це настирлива більшовицька жага до роботи, до боротьби.
Крайнюка показано в п’єсі не лише як ентузіяста-винахід-яика, але великого партійного керівника, свідомого справи винахідництва. „Нема таких фортець, яких більшовики б не взяли". Ці слова т. Сталіна цілком стосуються до Крайнюка. Він у п’єсі — жива просякнена енерґіею та ентузіязмом функція цього гасла, ї не випадково, що в п’єсі його виведено як члена бюра партійного осередку. Не випадковий також і той порядок денний •засідання бюра, що його накреслив Крайнюк. Ось він:
I. Про роботу осередку винахідників.
II. Про антирадянську теорію майбутніх комун.
III. Про виключення Цвіркуна з комсомолу.
IV. Біжучі справи".
Такий порядок денний партбюра характеризує безпосереднє втручання партії в справи винахідництва та ідейне керівництво ним. За такого погляду на порядок денний партбюра третій його пункт „Про виключення Цвіркуна з комсомолу" здається зайвий. Але, що таке Цвіркун і чому його треба виключити з комсомолу? Ми навмисне сказали „що*, а не „хто", бо Цвіркун не типовий представник нашої дійсности, з лише одне з неґа-тивних явищ цієї дійсности. Що ж таке Цвіркун?
У перших епізодах пв’си Цвіркун—агітпроп комсомольского осередку. Справжній агітпроп, з гарячими нромовами, з діловим обличчям і революційною шевелюрою. Тисячі таких агітпропів, гарячих і невтомних на заводах, фабриках, колгоспах пропаґу-ють ідеї партії та комсомолу, але серед них іноді трапляються „Цвіркуни". Отже Цвіркуна на початку п’єси комсомольський осередок прикріплює до винахідників для ідейно-політичного керування ними. Здається, діставши таке завдання, Цвіркун повинен був би насамперед узятись сам вивчати техніку, але він вибрав іншу путь — сковзання по поверхні, опортуністичне ставлення до цієї справи. Йому здавалося, що можна керувати наукою лише „революційними" промовами, а не глибоким вивченням цієї науки. Він сковзався по поверхні і не випадково, що роз’їхались у нього ноги й він упав. Упав до ніг Оскара Івановича та Ізотова і, повзаючи в підніжжі ворожих авторитетів, трагічно кричав:
„Цвіркун"—...Нахабство, розгнузданість Крайнюків. Вя розумієте, що це визначає на культурному тлі нашої країни? Зацькували винахідницю"...
Так боротьбу проти ворожої теорії майбутніх комун Цвіркун зрозумів, як цькування „геніяльноГ винахідниці Карній. Вія попросту не знав, проти кого в нових умовах винахідницької лябораторії треба боротись. Не знав тому, що не ставив перед Е собою вимог опанувати техніку марксизму — ленінізму. Вія попросту переказував політичні статті, які іноді читав у газетах, па початку нашої статті ми наводили слова т. Сталіна „Господарник, що не опанував техніки, не господарник, а анекдота“. Ми також говорили, що це стосується не лише господарників, і що цих „анекдот" чимало. Цвіркун в „анек-дота“. Але таке довготермінове перебування в „невинних анекдотах" нарешті перетворюється "на ігнорування постанов партії щодо техніки, на активний опортунізм. І це вимагає політичного розстрілу тих, хто не ставить перед собою [завдань опанувати техніку.
Роман Пример так і зробив. Третій пакт порядку денного партбюра ззучитьу п’єсі, як вирок „Цвіркунам".
Отже підводячи підсумки критичному розгляду типів, треба зазначити, щ> Роман Пример у показі і старої і молодої науково-технічної інтелігенції різко визначив і позитиви й неґативи.
III
Пример по-своєму гостро та оригінально переконструював саму побудову п’ься. Раніш за класичними зразками драматургії, п’єса повинна була починатись з експозиції, зав’язки, плинно переростати в кульмінаційний пункт і певним закам’янілим засобом підійти до розв’язки. І диььо, що наша революційна драматургія довго додержувала цих клясичних зразків побудови драматургічного твору. Але й до Романа Примера деякі драматурги ставили перед собою завдання зламати застарілу драматургічну структуру. Наприклад, Л. Первомайський робив спробу зламати цю структуру, але ця спроба залишилася тільки спробою створити нові принципи побудови п’єси. Тому його п’єса „Коммольці"—лише відірвані одне ьід одного драматургічні уривки, нанизані на один тематичний стрижень. У Романа Примера цей злам переростає в свою оригінальну архітектоніку. Але цього переростання не сталосяб, коли б автор користувався старими засобами показу людини. Якщо в старих драматичних театрах людину показували головно з побуті, і через ці побутові умови відбивали все внутрішнє життя героя, то в „Еквіваленті" ми маємо зовсім нові засоби. Це показ героя з інтелектуального боку, це показ його поглядів на події й висновки. У цілому це й є нова, сучасна метода показати людину. У „Еквіваленті* нема професорів за столом, немає зайвих розмов про нові ситуації в житті. Головний фокус характеристики героя — це точка, де перетинаються його погляди на науку й життя. А комсомольці?... Комсомольці? — Майже через усі інтриги всіх драматичних творів про громадянську війну, про
соціалістичне будівництво вони пройшли галасливим натовпом юнаків.
І тут, читачу, автори беруть слово, як комсомольці.
Хіба це саравді так? Хіба комсомольці лише співають пісень і галасують? Лише клацають рушницями? Лише мліють від молодого кохання? І хоч як дивно, в „Коммольцях" Леоніда ГІервомайського, у п’єсі про комсомол, комсомольці показані головне в такому сексуально-побутовому розрізі. Хіба це так треба було показати? Чому комсомолець Ііервомайський не побачив комсомольців у боротьбі за навчання, за п’ятирічку, не показав молодої комсомольської впертости в боротьбі за перетворення цього гасла в життя?
В „Еквіваленті* комсомольці в лабораторії, над мікроскопами, біля складного наукового приладдя. Це перша спроба показатн комсомол не галасливим натовпом юнаків, а на конкретній роботі реконструктивної доби. Годі солоденьких побутових дрібниць: Годі галасу та декламацій! Якби, наприклад, Цвіркун з йог: „гарячими промовами, діловим обличчям і революційною шевелюрою" був виведений в „Коммольцях“ то там вія був би „справжній" комсомолець, але в нових умовах „Еквіваленту", у новому комсомольському оточенні він опинився поза лавами комсомолу. Це між іншим, головне ж те, що комсомольців у „Еквіваленті" виведено за новою методою показу з інтелектуального боку.
Сьогодні, коли розпочато творчу дискусію, обговорення кожного твору треба підняти па принципову височінь визначенню його творчої методи. Зараз, після такого розгляду „Еквіваленту* не важко визначити його творчу методу. Власне кажучи, вона вже визначена. „Еквівалент"—п’єса науково-публіцистичного жанру. Взагалі публіцистичний жанр бере свій початок від роману Чернишевського „Что делать?" У чому завдання публіцистичного роману? Завдання в тому, щоб не висвітлювати вчорашніх проблем, уже розв’язаних життям, щоб ставити проблеми і примусити ті кола людей, на які орієнтується роман, розв’язувати їх.
Як бачимо, науково-публіцистична п’єса Романа Примерї „Еквівалент" не плентається в хвості вчорашнього технічногс дня. Вона бере технічне завтра, ставить його під мінні рефлектори діялектично-матеріялістичного погляду7 на нього і організовує технічну думку тисяч пролетарів-винахідників. Та~і висока перспектива п’єси відкидає геть опортуністичні претен-сії деяких поміркованих людей про те, що в п’єсі дуже багат: світових винаходів. Отже п’єса науково-публіцистичного жанрт. Такий жанр примусив Романа Примера показувати людей з інтелектуального боку, • ламати старі канони драматургічної архітектоніки. Але не завжди Пример на височині своєї метг>?_ Складність соціяльної природи деяких героїв (Карній, Шустов) іноді змушує автора через недосконалу ще майстерність відступити від своїх творчих принципів. Пригадаємо галюцінації Карній і Шустова, які цілком запозичені з старих мелодрам. До цього треба ще додати не досить високу художню культуру мовп. Але це хороба зростання. В усякому разі „Еквівалент" п’єса нова, переламна для цілої української драматургії. Між іншим, ця п’єса вимагає зовсім нового оформлення не тільки сцени, а цілого театру, вимагає великої роботи режисера й актора.
За Воаппівськими та Вусппівськими принципами, що виходять з керівних статтів, творча дискусія повинна провадитись не лише декляраціями та програмними статтями, а головне художніми творами.
І сьогодні, в реконструктивну добу бурхливого будівничого наступу, підчас розгорненої творчої дискусії п’єса „Еквівалент" повинна текож викликати зустрічні творчі хвилі. Взагалі про українську пролетарську драматургію можна сказати, що вона останнім часом надзвичайно активізувалась. „Кадри“, „Справа чести" Ів. Микитенка, „Еквівалент" Романа Примера, „Підземна комуна" Л. Недолі, „Ровесники п’ятирічки" Первомайського, все це п’єси останнього часу.
1 творчі завдання української, пролетарської драматургії полягають насамаеред у нових методах показу людини. Подруге, пролетарські драматурги повинні зрозуміти публіцистичність нашої доби і дати твори, варті цієї доби.
* * *
Пролетаріят Радянського Союзу вирушив у бій за техніку. Цього вимагає від нього розгорнуте соціалістичне будівництво. Чи може письменник стояти осторонь цього великого походу? Ні! Не може! Про це свідчить п''єса Романа Примера, просяк-нена ентузіазмом боротьби за техніку, насичена великою силою пропаґанди за науку, яа техніку. І цим ідейним настановленням п’єси „Еквівалент" Роман Пример, як пролетарський письменник — комуніст виконує конкретне завдання партії. П’єса є відгук на промову т. Сталіна про опанування техніки. В цілому вона ще раз доводить, що „нема таких фортець, лких більшовики не взали б".
П’єса Романа Примера е ще один переможний крок вусппів-ського наступу на театральному фронті1.
П"єсу "Еквівалент" було зачитано на об"єднанних зборах центр. студії ВУСПП"У.
***
П’єсу було зачитано на об’єднаних зборах централь-
ної студії ВУСПП, після чого у вусппівському журналі «Гарт» з’яви-
лася стаття Давида Вишневського й Зельмана Каца «“Еквівалент”
Романа Примера та творчі завдання пролетарської драматургії»
(Гарт. – 1931. – № 12. – С. 139–147)
***
часопис "Літературний призов" №6/1931
с. 2-8 реца на"Еквівалент" Р. Примера (Кушнарьова)
с.9-11 Епізод з"Еквівалента" — На виробництві
облако тэгов
