облако тэгов
Віршована п"єса О.Левади "Фауст і смерть" (1960).
Події цього твору, написаного в плані філосоіської трагедії, відбуваються в другій половині нашого століття і знаменують собою боротьбу за опанування космосу, за прокладання шляхів на інші планети. В сюжеті п"єси не так уж і багато колізій; серед них домінантне иісце займають космічний політ і загибель радянського вченого-астрофізика Ярослава; але вони насичені значним ідейно-філософським змістом.
Перед нами предстають дві протилежні сили , втілені в конкретних, індивідуалізованих образах. Першу з них — нездоланну силу прогресу, гуманізму, яка самовідданослужить прийдешності, представляє Ярослав. Його підтримує мати, брат, молодий науковець Роман та Романова наречена , піаністка Світлана.
Силу реакіції, мракобісся, гіпертрофованого егоїзму й себелюбства, що стоїть на перешкоді здійсненню одвічної мрії людства, репрезентують інженер-людиноневасник Вадим, моральний злочинець, зрадник батьківщини Чернець і Механтроп — кібернетична подоба людини, сконструйована Вадимом.
Конфлікт між цими силами проявляється по-різному, — то відкрито (суперечка Ярослава з Ченцем про "таємницю атому одвічну"), то приховано (шкурницькі дії та помисли Вадима), але він завжди носить гострий, напружений характер. Висвітлюючи його внутрішню суть, суспільну вагомість і актуальність, драматург утверджує закономірність, доконечну немінучість перемоги сміливої думки, творчого неспокою над духовною інертністю, світлих началнад темними, добра над зломлюдяності над підлотою. Хоч завдяки підступному вчинкові Механтропа, який виконав потаємні бажання свого конструктора, космонавт гине в міжзоряних світах. але його велична справа, його подвиг — торжествують: в кінці п"єси Ярославова дружина, одірвана від життя художниця Ірина, котра на якийсь час піддалась любовним вадам Вадима і навіть покинула чоловіка, назавжди пориває з своїм "романтичним" коханцем; Вадима знищує Механтроп, а Роман двічі пролітає братову зону і щасливо повертається на Землю.
В п"єсі органічно поєднується сувора реальність і крилата фантастикафілософські роздуми й громадянсько-пристрасна публіцистика, минуле, сучасне й майбутнє; в ній ми бачимо на "хвилинній розмові" з Ярославом всесвітньо відомих діячів науки Ціолковського, Ейнштейна, Марію Склодовську-Кюрі, Ірен та Фредеріка Жоліо-Кюрі; деякі персонажі, зокрема Ярослав та Вадим, перебувають у певному асоціативному зв"язку з персонажами "Фауста" Гете. Усе це, трансформоване драматургом і осяяне полум"яною романтикою соціалістичної доби, вправно підпорядковане повнішому виявленню провідної гуманістичної ідеї твору — уславленню духовної величі й краси радянської людини-борця.
Оптимістична трагедія "Фауст і смерть" (як найменував її в першому виданні сам О.Левада), перемога не тільки самого автора. а й усєї радянської драматургії. ЇЇї неабиякі достоїнства становлять повнокровні образи Ярослава, матері, Ірини, Вадима, майстерно "оживлений", "олюднений" Механтроп, композиційна стрункість, вірш, позначений різноманітними поетичними інтонаціями, афорістичними висловами та влучними тропами.
Історія української радянської літератури", К., Наукова думка, 1965; с. 479-480
***
Levada "Faust a smrť" Diliza Bratislava 1963
***
На фото оригінальний костюм Ярослава до вистави «Фауст і смерть» О. Левади. Чорно-білий костюм Механтропа. Костюми знакового львівського художника Мирона Кипріяна,
Державний український драматичний театр ім. М. Заньковецької, м. Львів, 1960. Режисер Б. Тягно. У ролі Механтропа — Богдан Ступка.
