История научно-фантастического романа «Четвертая причина» необычна и сама по себе тянет на детективный роман. В начале 1930-х годов Ю.Смолыч был членом одной литературной группировки под названием «Техно-творческая группа «А», в которую входили литераторы, люди искусства и инженеры. Были подготовлены полтора десятка авторских книг «Группы «А», но организация просуществовала недолго, и увидели свет только два томика.

Одни из них и был научно-фантастический роман «Четвертая причина». Книга имела максимально простое полиграфическое исполнение: мягкая обложка цвета «кофе с молоком» и на ней синяя доска, где стояли бляшки-номерки А1, А2, А3, А4… и так далее – по количеству членов организации. На обратной стороне обложки расшифровка: каждому рабочему номерку соответствовала фамилия члена «Группы «А». Юрий Смолыч шел под номером А8.

Далее с этой книгой произошло следующее. По словам Юрия Смолыча, он был вынужден подать заявление с просьбой книгу изъять. «Дело в том, — вспоминал писатель, — что в это время в том же издательстве ЛіМ («Литература и искусство») выходил какой-то альманах из отрывков различных произведений – к какой-то дате. Составителем альманаха был как раз редактор моей книги «Четвертая причина» (Клебанов). Он взял из книги один раздел для альманаха, но… забыл его потом положить обратно, в рукопись. Рукопись так и набрали, а затем напечатали без этого раздела. А раздел этот был основным, в котором раскрывалась тайна технического изобретения, о котором шла речь в романе (ультразвук), и без этого раздела повествование получалось просто бессмысленным. Книгу, по моему заявлению, изъяли – так мне по крайней мере сообщили. Но спустя несколько лет я купил эту книгу на базаре: часть тиража была все же распространена. Мне это все было досадно: роман таким образом скомпрометирован, и я даже его не переиздавал».

Когда литературные группировки на Украине рождались и исчезали чуть ли не каждый день, появилась среди них и "Техно-творческая группа А". Один из принципов этой группы был "непременная связь каждого литератора "группы А" с кем-нибудь из научных сотрудников творчески близкой для него темы и производством подобного профиля...Соответственно, тематическим комплексам, интересующим меня в связи с книгами, над которыми я работал, посещал ...турбогенераторный завод, ХПЗ (тракторный), ХТЗ (подшипниковый) и мастерские технологического института, а также Институт переливания крови (проф. Бельц) и клинику мединститута (проф. Шамов).

Научное достижение становится мотором фабулы романа. Учёный, товарищ Х, открыл способ использования звука как источника энергии. Рассеяные в пространстве звуки при помощи специального оборудования крнцентрируются и преобразуются в энергию (своеобразный гиперболоид инженера Гарина, только на другой физической основе). И понятно, что враги стремятся использовать чудодейственное оружие в своих целях. С ними борются советские комсомольцы, для которых изобретение — средство для мирного строительства.

Вокруг него и разворачивается действие, но только в пределах полюсов "взять — не дать". Изобретение — как возможность науки делать необычные вещи, поэтому его можно заменить каким-нибудь равнозначным, и ничего от этого не изменится в романе.

Сюжет романа основан на чёткой научной проблеме — использовании звуковых волн для получения нового вида энергии. В результате исследований неожиданно возникает побочное явление — беззвучие. Загадка этой непонятной четвёртой причины решается также в форме детектива: беззвучие сначала воспринимается как диверсия, расследование которой ведётся сложными методами. Но в целом научная проблема остаётся основой сюжета, и все перипетии романа продолжают вращаться вокруг этой оси, почти не отклоняясь...Персонажи иногда даже не названы поимённо, указаны только их профессии или должности: научный сотрудник, инженер-акустик и т.д. Таким образом, им как бы отведена чисто служебная роль рупоров для изложения той или иной гипотезы....Ирония, юмор, шарж украшают страницы романа. И всё же успеха автору он не принёс.

с. 225-227 Сергій Пильненький. На світанку фантастики (стаття)

http://fantlab.ru/edition75877

Ю. Смолич. Розповідь про неспокій. К. Рад. письменник. 1968. с.148-149.

http://ru.calameo.com/read/004213215f79f1...

***

И, наконец, в 1932 году Смолич пишет еще одну научно-фантастическую книгу – роман под названием «Четвертая причина», являющийся, видно, самым редким НФ изданием. История ее создания следующая. В начале 30-х Ю. Смолич некоторое время являлся членом одной интересной литературной группировки под названием «Техно-творческая группа «А», в которую входили как литераторы, так и люди искусства, инженеры, были тут даже начальник радиостанции. Были подготовлены полтора десятка авторских книг «Группы «А», но организация просуществовала недолго, и увидели свет только два томика. Одни из них и был научно-фантастический роман «Четвертая причина». Она имела особое полиграфическое исполнение – максимально простое: мягкая обложка цвета «кофе с молоком» и на ней синяя доска, где (как на табеле в организации или на заводе) стояли бляшки-номерки А1, А2, А3, А4… и так далее – по количеству членов организации. На обратной стороне обложки расшифровка: каждому рабочему номерку соответствовала фамилия члена «Группы «А». Юрий Смолич шел под номером А8.

Далее с этой книгой произошел конфуз: «Я сам, ее автор был вынужден подать заявление с просьбой книгу изъять. Дело в том, что в это время в том же издательстве («Литература и искусство») выходил какой-то альманах из отрывков различных произведений – к какой-то дате. Составителем альманах был как раз редактор моей книги «Четвертая причина» (Клебанов). Он взял из книги один раздел для альманаха, но… забыл его потом положить обратно, в рукопись. Рукопись так и набрали, а затем напечатали без этого раздела. А раздел этот был основным, в котором раскрывалась тайна технического изобретения, о котором шла речь в романе (ультразвук), и без этого раздела повествование получалось просто бессмысленным. Книгу, по моему заявлению, изъяли – так мне по крайней мере сообщили. Но спустя несколько лет я купил эту книгу на базаре: часть тиража была все же распространена. Мне это все было досадно: роман таким образом скомпрометирован, и я даже его не переиздавал».

https://archivsf.narod.ru/persona/smolich...

«Четверта причина».

У свідомість; трудящих, поступово входило розуміння того, що перемога соціалізму прийде в результаті тривалої;..; наполегливої буденної праці, впертої боротьби за- розвиток культури, прогрес науки, й техніки. Відгуком на ці назрілі завдання став наступний роман Юрія Смолича «Четверта причина». •

Пізніше він закреслить цю книгу. Однак, незважаючи на художню недовершеність, -скидатиИї. з рахунку не слід, бо знаходимо в ній плідні.пощуки, іцо сприяли формуванню жанру -наукової фантастики в українській літературі.

-Юрія, Смоличй, одн-ого з організаторів творчої «Техно-мнстецької групи А», тоді' захопила іде'я зближення'літератури з наукою. Ростуть ! мїцндоть його-зв^язки'з ученими,;'органічніщйм/ста^ його за-,, глиблення в гущу кжйття. Письменника все частіше можнЖбулб зустріти в' цехах- харківських заводів — на- турбогенераторному, ХПЗ, ХТЗ, в лабораторіях інститутів/;Одним словом ужиття втягує письменника в свій потік -— живий, кипучий, стрімкий, ї це, зрозуміло, благотворно впливає на його'творчі позиції. V-

' «Четверта причина» вигідно відрізняється від^0Є^ таннього. Ейджевуда» вже тим, що 'її сюжет заснований на чіткій науковій.проблемі—використання звукових хвиль для одержання нового виду енергії; В результаті досліджень несподівано виникає побічне явище — беззвуччя. Розгадка цієї незрозумілої четвертої причини вирішується також у формі, детективу: беззвуччя спочатку сприймається як диверсія, розслідування якої ведеться складними методами. Але в цілому наукова проблема залишається основою-сюжету,', і всі перипетії роману продовжують обертатися навколо цієї осі,-^айже не відхиляючись.

. Характер сюжету дав- авторові змогу для пояснення загадкового явища зштовхнути в протиборстві представників : найрізноманітніших галузей науки. У «Четвертій причині» з’являється новий збірний герой—молодь. Запальна, беручка,, роботяща, при-, ■страсно захоплена наукою- А тоді захопленість наукою була визначальним символом епохи; Жадоба до знань,“загальний потяг до них стали ознакою часу. Поза знаннями, поза культурою неможливе будівництво нового життя, і це добре розуміють герої Ю. Смолича — колоді робітники, інженери, комсо--мольці-робітфаківці. На їх, боці всі його симпатії.

226

І з -неприхованим скепсисом ставиться він до представників старої касти вчених.

..ї Роман> багатий у пізнавальному плані, насичений науковою; інфщрацією, що мало тоді;великегзначен-ня: Але часом-’-адтррові зраджує почуття*;міри, і.тоді технічні фрагменти перетворюються\ща-якийсь ребус. Найбільшй&недолік твору в недостатній увазі до індивідуалізацй;героїв, розкриття-/іхтвнутрішнього світу. Персонажі часом навіть не- названіиоімен-но, вказані лише.їхні професії або посади: науковий співробітник, інженер-акустолог і т.п.-Отож їм.відведена чисто службова роль, рупорів- для викладу тієї чи іншої гіпотези.

Іронія, гумор, пустотливий шарж-прикрашають ' сторінки-роману. І все ж успіху авторові пін не приніс. Окремі удачі не вирішували пойтавленої проблеми в цілому,- Успіх прийде пізніше.

Сергій Пильненький. На світанку фантастики (статья), с. 219-243

https://fantlab.ru/edition75877

*

Є сенс одразу ж зупинитися на іще одному творі Ю. Смолич , який сам автор «виключив з обігу». Йдеться — про роман «Четверта причина», -датований 1932 роком.- Тут наукове досягнення стає мотором фабули. Вчений, товариш Ікс, винайшов засіб «використання звуку як -джерела енерґії. 'Розсіяні в просторі звуки за допомогою спеціального устаткування концентруються і п ер етв о р ю ються на енергію. (Своєрідний гіперболоїд :інженера Гаріна..з.. відомого роману ’О: Толстого, лише на іншій фізичній основі).

'• Смолич Юрій. Розповідь про_ неспокій,—-К.-’ Рад,, письменник, 1968, с. 148—149.

  І ясно, що вороги прагнуть використати чудодійну зброю «в своїх цілях.» З ними борються, радянські комсомольці,'для яких'винахід е засобом, для-мирного будівництва.

— і Отже, тут знову.ж, хоча і в інших пропорціях, співіснують..пригодництво і «наукова фантастичність». Слабка художність твору ніби визначена'наперед цими компонентами. .Винахід можна розгляд дати як «фантастичне припущення»...Та він, як матеріалізована сила, не несе в: собі;естетичної цінності, характери персонажів не проявляються у стиканні з ним.

Навколо нього обертається дія, але тільки'в межах полюсів «взяти — не дати».' Винахід —. як’можливість науки робити незвичайні речі, тому його можна, замінити будь-яким-рівнозначним, і' нічого від того не зміниться в романі.

«...З цією книгою,— писав..пізніше Ю. Смолич,— трапився конфуз: я-сам, її автор, змушений був подати заяву- з проханням книжку «из«ьять». Справа в тому, що в цей'час у тому ж видавництві (ЛІМ) виходив якийсь . альманах з уривків різних творів (дуже яскраво оформлений, пригадую, Петрицьким)— до якоїсь дати. Упорядником альманаху був' якраз редактор моєї книги «Четверта причина» (Клебанов). Він узяв з книжки один розділ до альманаху, ..але,„ забув, його потім покласти назад у.рукопис. Рукопис так і набрали, а тоді надрукували без цього розділу.-А розділ цей був. основним, у якому розкривалася гтаємниця технічого винаходу, про який йшла.мова в романі (ультразвук), і без цього розділу повістування- ставало просто безглуздим. . Книжку,.за їлоєю заявою-,.вилучили -т- так мене принаймні повідомлено. Та кілька років пізніше я придбав цю-.книжку, на базарі,:, частина тиражу була все ж таки поширена,« Дуже це мені , було прикро: роман таким чином скомпрометовано, і я навіть його не перевидавав».

Така історія цього роману. Відзначимо, зі слів самого Смолича, одну деталь. «Науковість^,.;або ж-художня правдоподібність, твору-трималася'.на одному розділові, в якому розкривалася — суть- 'винаходу. Це — прийом введення «науки-»;, в .твір.- Щоб подальші події були логічні в своєму./розвитку, чписьменники часто описують «мотор»’ сюжету,- домагаючись зовнішньої правдоподібності..; Так,' часто бувало у Жюля Берна. Наука оволодіває умами письменників.

Часом вона стає відправною .точкою у філософських обгрунтуваннях платформи-. якогось з тогочасних літературних угрупувань. —

Коли літературні угрупування:.-н;а ‘Україні народжувались і зникали мало не щодня, з’явилася- серед них і «Техно-мистецька група/А».’; Серед її членів', був і Смолич. Один з принципів: «групи А»,' як свідчив письменник,— «...неодмінний зв’язок кожного літератора «групи А» з кимось — із ' науковців творчо близької для нього теми та виробництвом подібного профілю... Відповідно до. тематичних, комплексів, що цікавили мене в зв’язку.-з книгами, над якими я працював, я вчащав... на турбогенераторний завод, на ХПЗ, ХТЗ та в майстерні технологічного інституту, а також до Інституту переливання крові (проф. Бельц) та клініки медінституту, .(проф. Шамов)»

1 Смолич Юрій. Розповідь про неспокій, • с. 148—149.

Віктор Положій. Погляд із минулого: Спроба стислого нарису з історії української і радянської фантастики. с. 169-171

https://fantlab.ru/edition75877

***

Наприклад, невідомі подробиці з літературного життя

1920Aх років і водночас цікаві моменти до творчої історії першої

книжки мемуарної трилогії містить недатований лист Олек-

сандра Мар’ямова до Смолича. Це відгук на рукопис «Розповіді

про неспокій», коли ще не було навіть публікації в російському

журналі «Дружба народов». Мар’ямов, крім загального свого

враження і побажань, наводить посторінковий перелік правок

і уточнень: «“Авангард” і “Нова генерація” виходили в ДВУ.

Вони у мене збереглися, й це я провірив»; «Подивіться на

“Четверту причину” (своє “Право на літературу” я загубив), –

9 Лист Юрія Смолича до Олександра Мар’ямова від 16 жовтня 1968

// ЦДАМЛМ. – Ф. 169. – Оп. 2. – Спр. 238. – Арк. 22.

мені здається, що номери наші були не за алфавітом, але ми їх

тягли з Майкової кепки»10 тощо.

Тепер відкриємо «Розповідь про неспокій». Ось як Смолич

описує історію «Техно-мистецької групи А»: «Насамперед ми

вирішили замість групового журналу чи альманаху […] видава-

ти твори членів групи однією серією. […] Нумерацію розігру-

вали і тягли білетики з кепки Майка Йогансена. […]

Ми заготовили з півдесятка таких книжок, але “Група А”

проіснувала недовго і вийти встигли, здається, тільки дві кни-

ги: Мар’ямова “Право на літературу” та моя – науково-фан-

тастичний роман “Четверта причина”»11.

10 Лист Олександра Мар’ямова до Юрія Смолича (б. д.) // ЦДАМЛМ. –

Ф. 169. – Оп. 2. – Спр. 529. – Арк. 5.

11 Смолич, Юрій. Розповідь про неспокій. – К.: Радянський письменA

ник, 1968. – С. 148.

***

Є. Старинкевич, с. 13, т. 1 : Смолич Ю. Твори в 6 тт. 1958

***

Четверта причина: Науково-фантастичний роман. – Харків-Київ: Література і мистецтво, 1932. – 118 с. 5 000 прим.

Червоний шлях №2, 1930, с. 212