«Jožin z bažin .(Йожин с болот).»

Перевод сделан Кожемяко Ольгой, Минск, Беларусь, 21.03.2015

Его можно петь на русском под эту музыку.

1.Шкодой «сотой» еду я

В лагерь на Ораву.

Тороплюсь, спешу. Рискуя

Еду чрез Мораву.

Там чудовище живет,

Всех проезжих гложет!

Любит кушать он пражан,

А зовется Йожин!

Припев:

Йожин, Йожин -

Это монстр болотный.

Йожин, Йожин,

Он всегда голодный,

Когти точит,

Лязгает зубами.

Схватит: душит и сосет.

Вот он — рядом с нами!

На Йожина из болот

Действует лишь порошок.

С самолета повезет

Им присыпать хорошо!

2.Проезжал грунтовку я

Трассой на Визовице.

Меня встретил председатель,

Угощал сливовицей.

Просил Йожина поймать,

Живого иль мертвого.

Сулил дочку в жены дать

И добра колхозного.

Припев: такой, как у 1 куплета.

3. Председатель мне достал

Самолет и порошок.

Рано утром я взлетал -

Быстро Йожина нашел.

С самолета порошок

Высыпал в болото:

Йожин силу потерял

Сразу отчего-то!

Припев:

Стал он белым,

Из болота выполз.

Полумертвым

Он на камень вылез.

Очень рад я!

Йохохо! Победа!.

На Ораву

Я живым доеду!

И схватил его я там, Голыми руками!

В зоопарк его продам,

И возьму деньгами!

Интересно, что в повести действие происходит в Европе начала ХХI века, где образовались многочисленные независимые государства многие нации, в том числе и Украина. Она стала президентско-парламентской державой с высокоразвитой наукой и техникой, в том числе и космической. Во главе ее стоит гетман, но управление страной осуществляет парламент – Верховный Совет (Верховна Рада). Многое в повести имеет пророческий характер. Начиная с самого самообразования Украины и кончая такими деталями, как гривна в качестве национальной валюты и Трезубец в качестве герба. В отношении технического потенциала страны, автор не сомневается и показывает читателю современное телевидение (в годы написания повести оно только лишь начинало развиваться, а на ее страницах уже фигурирует термин «телевизор»). Автомобилестроение представлено заводом-гигантом в Кременчуге, где в реальности, как мы знаем, автомобильный завод был построен только в 1950-х годах. Эта повесть, над которой автор работал несколько последних лет, увидела свет в 1932 году в львовском издательстве «Новое время» («Новий час»)

*

Країна блакитних орхідей: Повість: [В 2 частинах]. – Львів: Видавництво Спілки «Новий час», 1932. – 160 с. – (Бібліотека «Нового Часу»; число 35)

Частина 1. Поворот – с.3-77

Частина 2. В країні блакитних орхідей – с.79-158

Країна блакитних орхідей: Повість. – Стрій: ТзОВ «Укрпол», 2006. – 160 с. 1 000 прим.

Перше від 1932 року перевидання здійснене редакцією журналу “Гуцульська школа” (редактор П. В. Лосюк) за сприяння Косівського райоб’єднання товариства “Просвіта” (голова Б. І. Радиш) та за фінансової допомоги Косівської районної ради та райдержадміністрації (голови В. І. Мамчук, І. Б. Саєвич).

***

Країна блакитних орхідей: Повість. – Косів, 2001 /репринт/

Тут хочу торкнутися лише одного твору вчителя-письменника – повісті “Країна блакитних орхідей” і лише одного аспекту її, а саме – уявлення автора про майбутнє України. Нам, затривоженим долею молодої держави, ця тема близька й дорога.

Вийшла у світ повість “Країна блакитних орхідей” у 1932р. у львівському видавництві “Новий час”. Отже, працював автор над нею десь у 1929-1930 роках. Що то за часи були? Післяверсальська Європа, здавалося, утвердилась надовго. У ній знайшли своє державне існування майже всі народи. За невеликим винятком. Приміром, не існувало держави Україна…

… І от саме тоді провінційний, мало ким знаний учитель пише фантастичну повість. Вона дуже відрізнялася від творів Жуля Верна чи Герберта Велса. Тих цікавили фантазії на тему майбутнього науки, техніки. М.Капія боліло інше: майбутнє його Батьківщини, офіційно не існуючої на карті Європи, народу, позбавленого природного права на існування.

Якою ж постає візія України початку XXI століття в повісті “Країна блакитних орхідей”?

Насамперед, всупереч поширеним тоді теоріям про зникнення в майбутньому націй (а це твердили і комуністи, і космополіти), автор був твердо переконаний, що українська, як і інші нації, існуватиме “всупереч всім теоріям, голошеним фанатиками перед віками, і намаганням…, які коштували море людської крові та сліз…”. Не сумнівався письменник і в зовсім на той час фантастичній речі: що в ХХІ столітті існуватиме незалежна, самостійна, соборна Україна. І не якась екзотична, варенично-шароварницька, а держава з високорозвиненою наукою і технікою, держава космічна. Україна в повісті М.Капія постає як спадкоємниця історії, її гербом є Тризуб Володимира, вона шанує імена І.Мазепи, Д.Многогрішного, С.Петлюри та інших видатних діячів минулого. Це демократична держава, на чолі якої стоїть гетьман, але яка має й парлямент – Верховну Раду (до речі, цей останній термін з’явився в політичному житті совєтської України аж у 1936 році!). Отже, це держава президентсько-парляментського типу. Має вона тверду валюту – гривню. В Україні ХХІ століття – самостійна Церква, яку очолює Патріярх. Україна користується повагою серед інших держав, у Києві – десятки іноземних посольств. Серед них побіжно автор згадує й посольство Південної Африки – держави, яка виникла лише в 1993 році, а в час написання повісти була колонією, про самостійність якої ніхто й не думав ставити питання.

Вражають науково-технічні здогадки М. Капія. Як про звичну річ пише про телебачення. У кінці 20-х років і слова такого майже ніхто не чув, воно було відоме лише вузькому колу фахівців. Першу в світі телепередачу здійснено в Англії в 1925 р. А в СССР це сталося щойно в 1931 р. Можемо лише дивуватись, звідки про ідею телебачення – і сам термін “телевізор” – дізнався автор, вчитель-філолог, який жив і працював у місцевостях, де й звичайний детекторний радіоприймач зі слухавками був дивом. В усякому разі це свідчення широти інтересів справжнього педагога — творця, а не ремісника.

Або така деталь. Письменник говорить про автомобілі марки “Чумак”, які випускаються на автозаводі у м. Кременчуці. Справді, в цьому місті побудовано автозавод – через 25 років після появи “Країни блакитних орхідей”… У повісті наша країна постає космічною державою, що співпрацює зі США, Англією, Німеччиною, бере участь у програмі польотів до інших планет у глибини Космосу.

Таких прикладів можна б наводити більше.

Коли роздумуєш над цим незвичним феноменом, запитуєш: що дало можливість скромному вчителеві піднятися до такої висоти провісництва, аналогів якому не знаходимо в нашій літературі?

Відповідь є у тексті повісті М.Капія. Ось ті слова: “…є щось для людського роду спільного, що огортає всі раси й племена, всі епохи минулі й будучі зв’язує з собою, що віки цілі триває вже й триватиме, поки битимуться людські серця в грудях, – а цим є любов до батьківщини!.. Це та безсмертна іскорка, що її вложив Творець у людську душу… Любов до батьківщини, любов до свого, до рідного…”.

Ця безсмертна іскра любові до України палала в серці Мирослава Капія. Вона надихнула його вірою в добре майбутнє Батьківщини. Запалюймо її у собі і в серцях молоді ми – вчителі вільної України, провіщеної нашим предтечею, нашим старшим колегою. Будьмо гідними таких попередників!

Повість “Країна блакитних орхідей” перевидано в Косові у 2001році невеликим накладом, але все ж таким способом врятована від повного забуття. Ця повість – перший в українській літературі опис космічного польоту, – так вважає американський вчений Волтер Смирнів у “Journal of Ukrainian Studies” (2002, № 1-2). У Косові мешкає у батьківському будинку дочка М.Капія Святослава.

https://kosivlibrary.if.ua/2010/12/11/138/

Оба варианта повести http://argo-unf.at.ua/load/kozlov_ivan/ka...

© КАПІЙ М. Країна блакитних орхідей. — Львів, 1932.

© КАПІЙ М. Країна блакитних орхідей: Повість. — Стрий: ТзОВ “УКРПОЛ”, 2006. — 160 с.

© ГЕНИК В., літературна редакція, примітки, 2012.

***

Досі переклали у ,н>ас аз Жіль Берна Молодь, що відкриває цього захопливого автора, паче перші наркотики, мусить читати його у чу жих перекладах. Таким робом 95 відсотків уся ких технічних наукових термінів, перших, які легко засвоює собі дитяча голова, залишаються часто на все життя у тій чужій мові. Марко Вовчок заробляла добре перекладами з Берна на... російську мову. Навіть добилася у Зернового видавця Гатцеля виключного права ва ці переклади. Шкода, що ніодин наш пись менник не добився такого права для перекладів на нашу мову. Перекладів Жіль Берна маємо досі дуже ма ло. Ще 20 літ і всі його фантастичні повісти го тові здійтнитись так, що запізно буде їх пере кладати. Чи маємо чим заступити нашим дітям гаку лектуру? мало хто вірить у це, хочаб і не знати як голосно радив читати замісць Бер на оповідання рідного виробу написані „з педа гогічною метою" Великий знавець психольогії первісних на родів (що в неодному нагадують психольоґію ді тей) Ліоте сказав, що поступ європейських народів за останні 20 літ це здійснювання повіс тей Берна. Водночас тратять свою привабу такі фантазії як „Подорож довкола світа" та „5 тиж нів на бальоні". Та як багато залишається таких як „З землі на місяць" або „Подорож до середи ни землі" неосяжні шіяни навіть для учених! „Діти капітана Ґранта", „Патнацятьлітній капітан" або „Таємний острів" це доброю, яс ною прозою складені поеми для дітей, що не тіль ки розбуджують дитячу уяву, але і вчать точ но думаті. Х'тГолука фантазії з точністю, відома великим математикам, така рідка у лектурі, при значеній для молоді, що Берн або Майн Рід ма ло мають суперників. „Плесом Амазонки" повість з інтригою. Є тут таємний лист з шифрою, якої не можуть відчитати, невинно обвинувачена людина, що хоче змити свою ганьбу, мандрівка по -небезпеч них водах і пралісах, боротьба з хижаками та падлюками, історія добору двох сердець усе, що треба, щоб пашіло обличчя ї горіли молоді очі над такою книжкою. Берн лєдвипримітно за знайомлює читача з Географією маловідомої кра їни, її фльорою та фавною. Неодин великий мандрівник І неодин учений завдячує Бернові нацрямок свого життя. Шарль Ріще признався що і він і Вільбур Байт і брати ВреГе почали займатися аеростатикою, прочи тавши „5 тижнів у бальоні". Бирд відлітаючи на північний бігун, сказав: „Туди веде мене Берн". у 1876 р. малий американський хлопчина Оімон Лєйк, прочитавши „Двацять тисяч миль під мо рями" рішив зглибити океани. Почав студіювати море, будувати підводний човен і як капітан Не мо у 1898 р. підчас страшної бурі спускається ва дно моря, де находить тишу. У своїй книжці „Субмарина підчас війни та миру" оповідач, як „Навтілюс" піддав йому першу ідею здійснити фантазію Берна, „Плесом Амазонки" має оригінальні ілюстра ції Беннета, одного з найближчих приятелів

Берна, що матеріал до кожного рисунку брат із наукових даних. Переклад М. Капія гладкий, зроблений чис тою мовою. м. р.

Діло

Номер: №260

Дата: 29.09.1934

Стор. 4

***

2. НОВІ КНИЖКИ Й ЖУРНАЛИ.

. .. молоді в 2 томах. Переклав з француської мови Мирослав Капій. Накладня Михайла Таранька, Львів, 1934 ...

Діло №251 від 20.09.1934, сторінка 8

Нові книжки й журнали.

КНИЖКИ. Юлій Верн: ПЛЕСОМ АМАЗОНКИ, мандрівнича повість для молоді в 2 томах. Переклав з француської мови Мирослав Капій. Накладня Михайла Таранька, Львів, 1934. Стор. 168 118. Ілюстрацій 32, роботи гра вера П. Бенетта. Вел. 8-а. Ціна 6 золотиків

***

3. НОВІ КНИЖКИ Й ЖУРНАЛИ.

Діло №26 від 05.02.1931, сторінка 6

Діло

КНИЖКИ. Юлій Берн: ЧОРНА ІНДІЯ. На українську мову переклав Мирослав Капій. Львів 1930. На', кладня Мих. Таранька ...

КНИЖКИ; Юлій Берн: ЧОРНА ІНДІЯ. На українську мову переклав Мирослав Капій. Львів 1930. На', кладня Мих. Таранька. Стор. 192.

***

4. НОВІ КНИЖКИ Й ЖУРНАЛИ.

Діло №137 від 24.06.1932, сторінка 5

Діло

... VI. Стор 288. Форм, вел. вісімки. Мирослав Капій: КРАЇНА БЛАКИТНИХ ОРХІДЕЙ Повість. В-во „Новий

Мирослав Капій: КРАЇНА БЛАКИТНИХ ОРХІДЕЙ Повість. В-во „Новий Час", Львів 1932, ст. 158

***

5. ЛІТЕРАТУРА, НАУКА, УМІЛІСТЬ І ТЕХНІКА.

Рада №157 від 09.07.1908, сторінка 3

Рада

... : Гробар. — Дмитро . Макогон: Де-які посли. — Мирослав Капій : І не лишилося нічого. — Елл£Н Кей: Одвага ...

= Вийшло з друку 6 число львівського українського літературно-наукового журналу „Бджола"; зміст: Микола Чернявський: Я не прихильник буч крівавих. — Пилип Капельгородський : Сучасна мелодія. Христя Алчевська : До портрета Шевченка — Наталка Полтавка : „Такий як і усі". —В чім наша сила. — Ю. Будяк : Посіиш.— Адам Ріпецький: Ікарів лет. — Іван Ющишин: Так мало бути. — Микола Козоріс : Гробар. — Дмитро . Макогон: Де-які посли. — Мирослав Капій : І не лишилося нічого. — Елл£Н Кей: Одвага. — Іван Ганущак: Михайло Зубрович (драма на 5 дій). — М. Евшан : Козаччина в українській поезії.

***

6. ЛІТЕРАТУРА, НАУКА, УМІЛІСТЬ І ТЕХНІКА.

Рада №6 від 09.01.1910, сторінка 4

Література, наука, умілість і техніка.

... ". —Е. Г. „Княжичі". —І. Демянчук. „Казка про Гігеса*.—Мирослав Капій. „Влестить сніжок". — 3. Богдан. „З казок Езопа ...

= Новий журнал. У Львові останніми часами почав виходити еатиричвоюмористичний двотижневик „Нове Зеркало". Видає його д. Гр. Іванів. = Колядки Дениса Січинського, В Станиславові вийшли з друку композіції д. Дениса Січинського: „Христос родився*. В цьому збірнику надруковано ноти і слова таких колядок: 1) „Вееленная веселися", 2) „Радуйтеся усі люди*, 3) „Радість на ся явила", 4) „Дивная новина*, 5) „Нова радість стала*, 6) „Вог ея рождае", 7) „Дар нині пребогатий", 8) „Нині Адаме", 9) „Розвеселімся всі*, 10) „Вог предвічний", 11) „Всі разом співайте*, 12) „Христос родився", 13) „Небо і земля", 14) „Новая радість", 15) „В яслях лежить", 16) „Возсіявий над сонце", 17) „Дивная новина", 18) „На небі зірка", 19) „Стань, Давиде", 20) „Увидів Бог Сотворитель“, 21) „Не плач, Рахиле", 22) „Херувими свят" і 23) „О предвічний Боже". —Збірник колядок покійного Січинського розділено на дві частини: в першій містяться композіції, а в другій —текст колядок. = Нові книж я. У Львові вийшла книжка: „Шевченко з релігійно-етичного становища" (Критична аналіаа). Написав Гавріїл Костельник. Бібліотека „Ниви", ч. 15. —У Кракові вийшла книжка; Михайло Гаврилко. „На румовищах". Накладом К. Паньківського. = „Дзвінок". Зміст ч.ч. 22, 23 і 24 дитячого журнала „Дзвінок" такий: К. Г. „Ласт до неба".—А. Товкачевеький. „На руїнах слава".—К. Г. „Веселі перегони". —Е. Г. „Княжичі". —І. Демянчук. „Казка про Гігеса*.—Мирослав Капій. „Влестить сніжок". — 3. Богдан. „З казок Езопа". —Фран-

КопА „Ходаки малого Вольфа". — К. Г. „Сирітчине Різдво". —Дм. Иосифович. „Соловей і ворона". —Мульта- „Жате на височинах" —М. Старицький. „Зимою". —„Крокодил великан".—„Забава в азбуку". —Додаток до ч. 25: Клим Поліщук. „Що співав соловейко?*. = Українські картини на XXXVII передвижній виставці. На ХХХУІІ передвижній виставці, що стоїть зараз у Київі, є такі картини на українські сюжети: І. Репіна—„Матрена Кочубей" історичний етюд; Н. Пимоненка —„Идил- „Прислуга", „Внкуп'ь нєв-Ьстбі"; A. В. Маковського —„Сопернацк"; К. B. Лемоха —типи селянок з Волині.

***

7. ЛІТЕРАТУРА, НАУКА, УМІЛІСТЬ І ТЕХНІКА.

Література, наука, умілість і техніка.

Рада №281 від 14.12.1911, сторінка 4

Рада

... на одеській виставі. Юл. Міськевич. Всезідучість Гамурія. —Мирослав Капій: Осіння співанка. —Тефі: Дослужився —С. Я—ий: Ой умер ..

Література, наука, умілість і техніка.

= Новини літературні в Галичині. „Неділя* ч. 50 подає, що з нового року будуть виходити: у Львові щомісячник „Здоровле*, орган лікарського товариства, під редакцією д-ра Е. Озаркевача: нова нац.-дем. часопиеь п. з. „Нове Слово*; в Стааиславові щотижнева часопиеь „Сганиславські Вісти*. „Неділя" нотує також чутку, яка бід довшого часу ходить по Львові, що є заходи кодо видання політичного щотижневого часопису в політичним напрямком в дусі публіцистичних статей „Літературно Наукового Вістаика* До цих чуток „Неділі" додам від себе ще одну чутку, що „Нове Слово* буде виходити шд редакцією посла д-ра 6. Олесаицького, а посол д-р Кость Левицький також ніби то має наміри видавати свою газету. =„Галицька Накладня* Я. Оренштейна в Коломії видає українські географичні й історичні атласи під редак цією дра М. Кордуби, Атласи виконує картографічне заведення в Берліні. = „Неділя* ч. 50. Вийшло у Львові. Зміст: А. І.: Австрійська Україна на одеській виставі. Юл. Міськевич. Всезідучість Гамурія. —Мирослав Капій: Осіння співанка. —Тефі: Дослужився —С. Я—ий: Ой умер старий батько. —Я, Вшцковський: Музичні новини. —О. М.- Дума холостяка,— Каріа Міхаелш: Єзабель.—С. С.: Пара дьвіа.—Записки.— Ілюстрації; Український павільон яа одеській виставці (I—3).

***

8. ПАМЯТИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ.

Рада №172 від 28.07.1913, сторінка 2

Рада

... віддала усе, що мала найкраще, найдорожче 44 . Мирослав Капій. З Одеси: „Поділяємо нове горе України ...

З с. Іванівни: „Прийміть від мене слова щирого жалю й спочуття із-за великої втрати, яку понесла нашаВітчина з смертю Лесі Українки... Вже не озвуться Її натхненні слова, якими говорила нам про вічну красу —замов- пісні її, що плачем Єремії розсипалися над нашою країною... Та імя Її вічно шитиме всерцях того народа,якому вона віддала усе, що мала найкраще, найдорожче 44 . Мирослав Капій.

https://libraria.ua/search/?Search=%D0%9C...

***

Ілля Чайковський "Мирослав Капій — перекладач Верна"

Коли, зараз по першій війні, я нарокував до теребовельської гімназії, застав там учителя українця, який зразу звертав на себе увагу тим, що в усьому дуже вирізнявся від решти учительського грона. Невисокого росту, завжди чисто вибритий, що не трудним було для нього, бо заріст мав незамітний, ясний, заєдно в сивім одягу, штани запинані під колінами з панчохами, блюза напіввійськового крою, запинана під бороду зі стоячим ковніром, в шапці, вліті полотняній з дашком, зимою баранковій; ходив приспішеним кроком, дещо похилений, що робило його меншим, як був, і ще більш незамітним. Незвичайно простий, скромний, був найбільше улюблений учениками, особливо українцями, що було самозрозуміле, бо особливо для них був великим приятелем і оборонцем на учительських конференціях, як і з огляду на своє поведення. Ми не чули, щоб поза годинами обов’язкових лекцій відізвався до кого інакше, як по-українськи, виїмку для нього не було. Веселої вдачі, любив жартувати, й зовсім не було в нього цієї зарозумілої гордовитости й неприступности, які звичайно створюють такий непроходимий мур між виховниками і учениками.

До гімназійної бібліотеки його старанням закуплено багато українських книжок, до того часу були там тільки польські і дещо німецьких. Десь 1923 р. завів надобов’язкові лекції на всякі практичні теми, але, мабуть, з огляду на викладову мову дирекція гімназії їх швидко закрила. Учив української мови і географії, а в нижчих класах — математики.

Мешкав за містом, в Садах, а ті, що мали нагоду бувати в його хаті, казали, що вона вся завалена книжками. Це й було сомозрозуміле для письменника. Зразу я зовсім не підозрівав, що він щось пише, а тим більше друкує, таке це було до нього не подібне! Аж попала мені книжка в руки, Верна «Зоря півдня», де я вичитав: переклав Мирослав Капій. Чи ж би справді?..

— Так, — каже мені мій шкільний товариш, бо ближче знав його, — то наш учитель переклав її.

Тоді я просто з подивом глядів на цю скромну постать учителя за кафедрою.

В публічнім житті участи не брав, просто не мав часу, та й зацікавлення його були інші. Капій народився в с. Коцюбинцях Гусятинського повіту в Галичині, 5 травня 1888 р., як син народного учителя. Батька небаром потім перенесли до Іванівки к. Теребовлі, і там він ходив до народної школи, а до гімназії — в Тернополі. Як майже кожний з українських письменників, почав від поезії, помістивши перший твір у «Світі» 1906 р. Відтак друкувався в журналі «Бджола» і збірниках «Розвага» і «Терновий вінок», в «Рідному Краю» Пчілки. Найбільша наша досі поетична антологія «Українська Муза» (Київ, 1909) помістила сім зразків його поетичного дорібку і коротеньку біографійку. Однак треба признати, що віршування Капія нічим не визначається, а навіть зовсім пересічне, особливо оклепана тематика явищ природи з безпідставно-трагічними особистими почуваннями. Не вдавалися йому теж поетичні переклади. В 1909 р. вийшов в «Універсальній Бібліотеці» у Львові його ж переклад «Демона» Лєрмонтова, про який Франко писав, що «не видержує навіть найлагіднішої критики» (Проспект видавництва «Міжнародна Бібліотека» в кн. А. Афанасьєв «Українські поезії», Львів, 1912). Заслуги Капія для нашої літератури не в поезії, тільки в перекладах повістей Верна, яким присвятив найбільше часу і праці. Це мусів бути безперечно його улюблений письменник, бо і в своїх творах наслідував його.

Кількісно, щоправда, і тут доробок — невеликий, але вина тут була по стороні наших невеликих видавничих можливостей. Перед тим появилися були в нас окремими виданнями: «Подорож довкола землі у 80 днях», переклад О. Борковського і «Крізь блокаду», в перекладі Е. Мандичевського. Капій переложив: «Зорю Півдня», у виданні Українського Педагогічного Товариства, «Шансельор», «Плесом Амазонки» (2 т.), і «Чорна Індія», ці останні у Таранька. Переклав теж дещо з Кіплінґа.

Наслідуючи в дечому Верна, сам написав оригінальну повість «Країна блакитних орхідей», яка вийшла у Бібліотеці «Нового Часу» Тиктора 1932 р. Збагатив нею нашу вбогу фантастично-пригодницьку повість.

1928 р. перенесено Капія «на власне бажання» до Лежайська над Сяном, де проживав до вибуху війни 1939 р.

В періодиках, як «Наша Батьківщина», «Неділя», появлялися, хоч не зчаста, його статті, а у фейлетонах «Нового Часу» — оповідання з циклу «Неймовірні оповідання». В тому часі ми листувалися, а 1939 р. я ходив в справі видання збірки до видавця Івана Тиктора, але внаслідок скорого вибуху війни нічого з того не вийшло. Деякі оповідання з цієї збірки містили відтак «Краківські Вісті».

Перекладали в нас повісті Верна також інші, але в сумі дав їх Капій найбільше. Найбільше появилося їх у Києві в 1928-1930 роках, напередодні розгрому москалями видавничих установ.

Не зайвим тут буде, може, подати список всіх перекладів повістей Верна, що появилися в нас до останньої війни.

«Архипелаг у вогні». Переклав М. Антонович. ДВУ 1930.

«Витівка д-ра Окса». Книгоспілка, Київ 1924. Ст. 94. 10 мал.

«Вісімдесят тисяч кілометрів під водою». Переклад О. Варавви. «Пролетарій» Харків 1928, ст. 330.

«Володар світу». Переклад Н. та О. Бор-ських. «Час», Київ, 1929. Ст. 196.

«Діти капітана Ґранта». Переклали: Н. Ткаченко та Н. Ходкевич. ДВУ, 1929. Ст. 405. Мал.

«За 80 день кругом світа». «Час», Київ, 1919. Ст. 250.

«Замок в Карпатах». З передмовою М. Голубця. «Укр. Бібліотека» I. Тиктора. Львів, 1934. Ст. 110.

«Зоря Півдня». Переклав М. Капій. Укр. Педагогічне Товариство, Львів, 1913. Ст. 158. Мал.

«Крізь бльокаду». Переклав Е. Мандичевський. Тернопіль, 1904. Ст. 77.

«Матіяс Сандорф». Переклала Н. Янко-Гриницька. Київ, 1930.

«Незвичайні пригоди Матвія Сандорфа». Том І-II. Українська Видавнича Спілка (Вінніпег бр.) Ст. 749.

«Плесом Амазонки». Переклав М. Капій. Том І-II. Львів, 1932. М. Таранько. Ст. 118-168. Мал.

«Пливуче місто». Переклад Н. Б. ДВУ, 1929. Ст. 143. Мал.

«Подорож довкола землі у 80 днях». Переклав О. Б(орковський). Українське Педагогічне Товариство. Львів, 1896. Ст. 239.

«Подорож до місяця» (Переклав В. К. Т.). Вінніпеґ, 1917. Українська Видавнича Спілка. Ст. 140.

«Подорож до центру землі». Переклад Білоусової. «Укр. Робітник». Харків, 1928. Ст. 262.

«Подорож на місяць». Переклали Л. Пахаревський і Н. Попова. ДВУ, 1928.

«Пригоди капітана Геттераса». Переклав Микола Іванов. ДВУ, 1929. Ст. 358. Мал.

«П’ятнадцятилітній капітан». Переклав Дм. Лисиченко. ДВУ, 1929. Ст. 288. Мал.

«500 Беґуминих міліонів». Переклад Тамари Бутович. Київ, 1928.

«П’ять тижнів на аеростаті». Переклад Н. Янко-Гриницької. «Час», Київ, 1929. Ст. 268.

«Сорок тисяч миль під водою». Українська Видавнича Спілка, Вінніпег, к. 1925. Ст. 245. Мал.

«Таємничий острів». Переклад К. Довганя та А. Нов-ого. Книгоспілка, К., 1929. Ст. 390. Мал.

«Чорна Індія». Переклав М. Капій. Львів, 1937. М. Таранько.

«Шансельор». Переклав М. Капій. Львів, 1923. М. Таранько.

«Школа Робінзонів». Переклад Віктора Жюно. «Час», Київ, 1929. Ст. 200.

____________

Доповнення до бібліограіфії http://archivsf.narod.ru/1888/miroslav_ka...

Перепічки з кукурудзяного борошна.

Такий же налай, тільки, як пиріг, з бринзою.

Пиріжки на маслі з яблуками.

Помідори.

Перець.

Невгомонний Чипаріу — так звали шофера (перед тим, як сісти снідати, він чемно відрекомендувався: цього вимагали місцеві звичаї) — склеїв на це досить недвозначну міну і, користуючись із незнайомої господареві французької мови, вголос висловив думку, що бідна маритати , мабуть, сидить у курені чи льохові. де ховає її від чужого ока ревнивий Отело-Йонеску.

Чипаріу, кипер, бриндза (солоний сир/творог/), гевал, ріжні, властивости...- тогочасна орфографія.

1928

Юнаки винесли велике рядно, простелили його на піску біля води і розклали на ньому всі, які були, ласощі — бринзу, малай , елевенджі , плачінте , патлажене і парений солодкий кіпер .

Перепічки з кукурудзяного борошна.

Такий же малай, тільки як пиріг з бринзою.

Пиріжки на маслі з яблуками.

Помідори.

Перець.

1956

Юноши принесли большое рядно, постелили его на песке у воды и разложили на нем все, какие были, лакомства — брынзу, малай (лепешки из кукурузной муки), элевенджи (такие же лепешки, только как пирог с брынзой), плачинту (пирожки на масле с яблоками), патлажаны (помидоры) и пареный сладкий кипер (перец).

*

Сахно связывала неожиданное исчезновение Чипариу со всеми тайнами и загадками этого навесного имения (Смолич, и, 1958, 88);

1990

Третій роман Смолича «Господарство доктора Гальванеску» починається ландшафтом. Змальовуються буджацькі степи, волоське населення, одежа, побут, їжа. От, скажемо, старий Йонеску частує Сахно й шофера Чіпаріу:

«Юнаки винесли велике рядно, простелили його на піску біля води і розклали на йому всі, які були, ласощі — бриндзу, малай, алевенджі, плачінте, патлажене і парений, солодкий кипер...»

Цікаво порівняти оце й подібні місця роману «Господарство доктора Гальванеску» з відповідними місцями бесарабських новел Коцюбинського. Волоські слова й інша колірлокальна оздоба цих новель Коцюбинського не мають ніякої ролі в фабульній структурі оповідання. Імовірність того чи іншого розвою дій нічого не виграє від них. Чи вони були б, чи їх не було б, читач однаково ставиться до подій, описуваних у новелі, як до можливих і імовірних. Вони тільки додають новелі ексотичности, виводять читача з кола набридлих йому звичних речей побутових.

Зовсім інакша задача отих «малаїв» та «плачінте» в романі «Господарство доктора Гальванеску». Тут вони виступають, як документальні ознаки, їх рясно й густо насипано саме, щоб створити реалістичну декорацію для фантастичного роману. Саме їхня ексотичність, подана з умисною настирністю, заводить читача у коло етнографічної повісти, щоб якнайдовше він йняв віру фантастиці, яка буде далі.

https://fantlab.ru/blogarticle58072

***

в Молдавском языке в слове «Кипер» для того что перевести как Перец нужно добавить мягкий знак и получается «Киперь — лат.молд. Chiperi» ударение на П это и есть Перец с Молдавского языка. А «Кипер» это больше западноевропейское слово.

Источник: https://names.neolove.ru/last_names/10/ki... © NeoLove.ru

Перец на румынском: https://ru.glosbe.com/ru/ro/%D0%BF%D0%B5%...

Русско — Молдо/Румынский переводчик

перевести

С: Русский

На: Молдо/Румынский

перец

перевод слова "перец"

Русский

Молдо/Румынский

перец м. перец

chiper chipăruş chiper borcănos piper (condiment) слово является общим ardei ardei gras ardei dulce ardei roşu

https://dictionar.md/ru/letter/%D0%BF/wor...

http://endic.ru/brokgause/Rumnski-jazk-12...

Тимофей Чипариу (Timoteiu Cipariu)

http://www.vehi.net/brokgauz/all/088/8891...

Неличные формы глагола в современном румынском языкеwww.dissercat.com › ... › Романские языки

языке. 1.1 Проблематика неличных форм румынского глагола в работах румынских исследователей ... в приглагольной позиции, существенно отличает румынский язык, как от ... Marcu M. Scrieri lingvistice ale lui Timotei Cipariu.

В итоге получается, что киперь на молдавском "перец", а чипаруш — на румынском — производное от "чипер" — перец.

Фамилия румына Чипариу Cipariu переводится примерно как "перцовый", что соответствует его характеру.

https://www.artlebedev.ru/transcriptor/ro...

1929

кіперь

CHIPĂRUŞ — şi s.m. (reg.) (стручковый) перец (горький).

Этимологический словарь утверждает, что Чипариу — то же самое, что ципэр. А это значит 1) угорь 2) мастер, ремонтирующий водонапорные колонки — региональное, редкое. Можно предположить, что происхождение фамилии либо связано с профессией предка, либо с прозвищем.

CAROTĂ

Перевод:

+1

— te s.f. каротель т. (сорт моркови).

2

— te s.f. (tehn.) 1. керн т., образец дорожного грунта. 2. колонна порбды (выбуренная).

https://classes.ru/all-romanian/dictionar...

Из разных источников:

Ionescu — это румынский аналог фамилии "Иванов".

С Ионеску все просто, суффикс -еску означает "чей-то сын". Т.е. "сын Иона/Ивана".

Patrari — это что-то вроде нашего "Четвертак". В основе корень patru — четыре.

В румынском есть слово "carotă", однако первый звук читается как "к". Скорее всего, это славянское. В белорусском "Чарот" — "камыш".

Чипариу и Ионеску — обычные румынские фамилии.

Чарота (Чарот)— белорусская.

Чарота, (Чернота)- булгаковский Бег: Григорий Лукьянович Чарнота — запорожец по происхождению, кавалерист, генерал-майор в армии белых (прототипы — генерал-лейтенант Бронислав Чернота-де-Бояры-Боярский. В числе прочего, имел походную жену.

Патрари — есть только такой латинский глагол, "быть исполняемым".

Ионеско — противопоставляется Гальванеску. Противоположные элементарные частицы отталкиваются.

Гальванеску — фамилия с намёком:

Луиджи Гальвани тальянский врач, анатом, физиолог и физик, один из основателей электрофизиологии и учения об электричестве, основоположник экспериментальной электрофизиологии. Первым исследовал электрические явления при мышечном сокращении («животное электричество»). Обнаружил возникновение разности потенциалов при контакте разных видов металла и электролита.

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B...

ГАЛЬВАНО… (от имени Л. Гальвани), часть сложных слов, означающая: отношение к "гальваническому току" (старинное название постоянного электрического тока); например: гальванометр, гальванотехника.

https://classes.ru/all-romanian/dictionar...

Смерть от потери крови — это риск, но если правильно установлена проволока с гальваническим током, замедляющим свертываемость крови, можно избежать этой опасности.

https://classes.ru/all-romanian/dictionar...

PĂTRAR

Перевод:

+1

— re s.n. четверть /.;четвёртая часть;

un pătrar de oră — четверть часа;// ( în expr.) primul pătrar — молодой месяц;ultimul pătrar — ущербный месяц.

2

— ră, -ri, -re adj. (înv.) (despre cai) четырёхлетний.

PĂTRARE

Перевод:

— rări s.f. (reg.) четверик m. (мера сыпучих тел).

Юлия Сахно:

Обладатели фамилии Сахно действительно могут гордиться своими предками, сведения о которых содержатся в ряде документов, подтверждающих след, оставленный ими в истории Украины.

После 988 г. каждый славянин во время официальной церемонии крещения получал от священника крестильное имя. Такое именование позволяло решать проблему идентификации: выделения конкретного человека из общества. Поэтому именно церковные имена и стали активной базой для создания фамилий.

Фамилия Сахно восходит к имени Сахно, которое, в свою очередь, могло являться краткой формой одного из следующих крестильных имен: Александр, что в переводе с греческого означает «защитник людей; оберегающий муж»; Алексей, которое имеет ту же основу, что и предыдущее имя, и Софонтий, что в переводе с древнееврейского означает «Бог скрыл, защитил».

Одним из святых покровителей имени Алексей является основатель Чудова монастыря московский митрополит Алексий.

Он строго постился, одевался скромно, много молился. Когда Алексей достиг совершеннолетнего возраста, родители нашли ему невесту и обвенчали их. Но всю свою жизнь Алексий и его жена прожили в невинности и молитвах к Богу.

Имя же Александр появилось в именнике в честь Александра Невского, младшего сына Всеволода III Большое Гнездо.

А святой мученик Софонтий вместе с другими мучениками спасся от преследования неверных.

Скорее всего, фамилия Сахно образовывалась через формы Алексаха – Саха — Сахно или Сафон – Сахон – Сахно.

Кроме того, следует отметить, что для украинского языка была нехарактерна буква "ф", поэтому все заимствования из других языков украинизировались, то есть буква "ф" заменялась на "х".

Такое явление можно проследить в следующих случаях: Федор – Хведор, Филипп – Хвилип и тому подобное.

Скорее всего, основатель рода Сахно был человеком из простого сословия. Дело в том, что фамилии, образованные от полной формы имени, имела в основном социальная верхушка, знать или семьи, пользовавшиеся в определенной местности большим авторитетом. Их представителей уважительно звали полным именем, в отличие от представителей других сословий, звавшихся, как правило, уменьшительными, производными, обиходными именами.

Вероятнее всего, образование фамилии Сахно началось приблизительно в XIV веке, что обусловлено историческими процессами. Так, с XVI столетия Украина тесно контактировала с европейскими народами, где уже широко использовались фамилии в связи с активным развитием товарно-денежных отношений.

Безусловно, фамилия Сахно представляет собой замечательный памятник славянской письменности и культуры. Однако процесс формирования фамилий был достаточно длительным, поэтому окончательно говорить о точном месте и времени возникновения рода Сахно можно лишь на основании глубоких и серьезных генеалогических исследований.

Источники: Словарь современных русских фамилий (Ганжина И.М.), Русские фамилии (Унбегаун Б.О.), Русские фамилии: популярный этимологический словарь (Федосюк Ю.А.), Энциклопедия русских фамилий (Хигир Б.Ю.), Сучаснi украiiнски прiзвища (Редько Ю.К.).

***

Викторий Гальванеску — "победитель Гальванеску".

*

Интерн Думбадзе из ГДГ примерно 1911-1912 гг. рожд. Поэтому он вполне мог бы стать профессором-хирургом к 1959 г.

«Залізничний район м. Киева».— К., 1959, с. 158

Рецепт оказывается действенным. После убийства гуся красноармейцы не только принимают еврея в свою компанию, но и позволяют ему приобщиться к коллективному и паллиативному сексуальному удовлетворению: «...мы пошли спать на сеновал. Мы спали шестеро там, согреваясь друг от друга, с перепутанными ногами <...> Я видел сны и женщин во сне».

https://www.colta.ru/articles/literature/...

Герой рассказа, кандидат прав петербургского университета, прикомандирован к штабу дивизии. Дом, указанный ему квартирьером для ночлега, уже занят матёрыми бойцами-казаками, на дух не переносящих интеллигентов.

https://fantlab.ru/work293101

***

Меж тем роман должен был еврейскую тему исчерпать в пародии, как само название — "Золотой теленок" — отменить тему библейского Золотого Тельца: из еврейских рук золото передано персонажу со свиной фамилией Корейко.

Что же остается евреям? Профессиональное нищенство, страх, трепет и гусекрадство, что и воплощено в образе Михаэля Самуэлевича Паниковского, человека без паспорта.

"— Бендер, — захрипел он вдруг, — вы знаете, как я вас уважаю, но вы ничего не понимате! Вы не знаете, что такое гусь! Ах, как я люблю эту птицу! Это дивная жирная птица, честное благородное слово. Гусь! Я убиваю его, как тореадор, — одним ударом".

Паниковскому легко удавалось то, на что с такими муками решился Лютов — герой рассказа И.Бабеля "Мой первый гусь". Чтобы уйти из лона Авраама, Исаака и Иакова, он убил рождественскую птицу, сходную — в описании Бабеля — с ангелом. Это лютая плата за вход в конармейскую историю. Мертвый Паниковский, явившись Остапу во сне, раскаивается в космополитизме ("человек без паспорта" — гражданин мира, уравненный в правах с Гомером и Мильтоном) и возвращается к своему народу:

"Нарушитель конвенции был в извозчичьей шляпе с пером и, ломая руки, говорил: "Бендер! Бендер! Вы не знаете, что такое курица!" Остап не понимал и сердился: "Какая курица? Ведь ваша специальность — гусь!"

Но Паниковский настаивал на своем: "Курица, курица, курица!".

Нарушение конвенции есть, в сущности, нарушение завета, каковое нарушение символизируется привязанностью к рождественским гусям. Переменив птицу и специальность тореадора на извозчичью шляпу одесского балагулы, Паниковский искупил свой грех и восстановил конвенцию с Богом, хотя бы и посмертно.

Гусиные лапки приводят нас не к одному Бабелю, но к южно-русской школе в целом. Принятое авторами летоисчисление новой эры — июль 14-го года, — напоминает о Багрицком: именно июлю 1914-го — началу 1-ой Мировой войны — и в том же значении — концу старого мира — посвящена его поэма "Последняя ночь". С Олешей и Бабелем романы связывает цирк как зрелище и источник метафор, а с ними всеми — Одесса.

*

"...Никита Пряхин дремал на сундучке посреди мостовой. Вдруг он вскочил босой и страшный. — Православные! — закричал он, раздирая на себе рубаху. — Граждане!

  — Ребенка забыли, — уверенно сказала женщина в соломенной шляпке.

  — На кровати лежит! — исступленно кричал Пряхин, приставляя лестницу к стене. — Не дам ей пропасть. Душа горит. На кровати лежит! — продолжал выкликать Пряхин. — Цельный гусь, четверть хлебного вина. Что ж, пропадать ей, православные граждане?".

  Этот "единственный за всю жизнь героический поступок" Никиты Пряхина остался бы необъясним с точки зрения здравого сюжетного смысла, не подставь авторы комментатора — женщину в шляпе: забыт был действительно ребенок, точнее говоря, младенец. Достаточно присмотреться к перечню оставленных продуктов, как вино хлебное немедленно распадается на составные части: хлеб и вино, а гусь получает положенный ему эпитет — "рождественский". При этом о гусе сказано, что он "цельный", а о вине, что его четверть, то есть четвертая часть, иначе говоря, — причастие. Итак, евхаристия и Рождество налицо и — загублены. Сгорели, как Ян Гус...

*

  Светопредставление

  И в "Мастере", и в "Золотом теленке" пожар равно охватывает три мотива: конец мира, еврейский вопрос (роман Мастера о Ешуа) и театр. Разбору двух названных мотивов — мировому и еврейскому — в романе Булгакова отдано столько усилий, что мы не станем тратить на них свое иссякающее вдохновение. Что же касается третьего мотива — театрального, то, опережая себя, заметим, что потрать исследователи на анализ его половину рвения, ушедшего на два предыдущих, они бы убедились, что два предыдущих не стоят и отпущенной им половины.

  Поскольку для "Золотого теленка" существенными представляются как раз первые два мотива, остановимся на третьем. Театра в "Золотом теленке" нет. Причина тому проста — театр кончился в "Двенадцати стульях". Гибель театра сопровождалась светопреставлением:

  "Было двенадцать часов и четырнадцать минут. Это был первый удар большого крымского землетрясения 1927 года. /.../ земля тошно зашаталась под ногами, с крыши театра повалилась черепица, и на том месте, которое концессионеры только что покинули, уже лежали останки гидравлического пресса.

  В эту минуту по переулку промчался пожарный обоз с факелами. Ипполит Матвеевич стал на четвереньки и, оборотив лицо к мутно-багровому солнечному диску, завыл. Слушая его, великий комбинатор свалился в обморок".

  Похвальная, но странная в устах наших авторов точность — 12 ч. 14 мин. 1927 года, не может окончательно скрыть апокалиптический характер локального стихийного бедствия, ибо главное: 12 часов ночи — полночь — названо (в тот же роковой час загорится и "Воронья слободка"). Но в роли последнего доказательства выступает театр. Театр "Колумба". Общеизвестно и неоспоримо, что театр Колумба в искрометном изображении Ильфа и Петрова замыслен как пародия на Театр Вс. Мейерхольда. В этом случае причудливое название театра разъясняется если не просто, то ясно: Мейерхольд — новатор, то есть открыватель новых путей или, короче, — такой же Колумб новых театральных материков, как Хлебников, по определению Маяковского, поэтических. Дифирамбы такого рода имеют свой иронический негатив в известной поговорке, приравнивающей открытие Америки изобретению велосипеда. В изображение театра Колумба несомненно вплетается и этот фольклорный мотив. Однако, ориентация на преходящую злобу дня недолговечна, как злоба дня. Мировые пространства тревожили Ильфа и Петрова ничуть не меньше, чем Булгакова. Поэтому за театром Колумба проглядывают очертания другого и тоже сгоревшего: шекспировского театра "Глобус". Мы могли бы сослаться на естественную связь Колумба и глобуса по линии географии, на звуковое подобие: КОЛУмБУС — ГЛОБУС, если бы сами авторы не избавили нас от этих головоломок, откровенно заявив в афише театра "Колумб", что: "Мебель — древесных мастерских Фортинбраса при Умслопогасе им. Валтасара".

  Явлением Фортинбраса заканчивается спектакль "Гамлет" (текст В.Шекспира), видением Валтасара — Вавилонское царство, гибелью "Колумба" — мир, ибо на фронтоне его двойника — "Глобуса" — стояло: "Мир — театр". Судя по всему, верно и обратное.

http://maxima-library.org/year/b/296989?f...

***

Воланд — Мастер — Га-Ноцри

http://maxima-library.org/year/b/296989?f...

Иешуа Га-Ноцри (иврит) — Иисус из Назарета

В более широком смысле христианство — общее обозначение исторической общности людей, ведущей свое начало от первых последователей Иисуса из Назарета, учреждений, общественных и культурных институтов, верований и доктрин, порожденных ею, и в самом широком смысле, — формы цивилизации, созданные ею или под ее влиянием.

Термин «христианство» происходит от греческого слова христос, встречающегося уже в Септуагинте как перевод с иврита слова машиах — `помазанник` (по-русски — Мессия). Сам Иисус, по-видимому, предпочитал другие эсхатологические имена (например, Сын человеческий), но уже первые общины его учеников, веривших в его воскресение после распятия, явно предпочитали титул «христос» как наиболее адекватно выражающий их понимание религиозной роли Иисуса. Со временем титул «христос» слился с именем «Иисус» и стал восприниматься как часть имени собственного (Иисус Христос). Первые последователи Иисуса называли себя «братьями» (Деян. 1:16), «учениками» (Деян. 11:26) и «верующими» (Деян. 2:44), а евреи называли их ноцрим (этот термин сохраняется и по сей день), то есть, очевидно, последователями Иисуса из Назарета (Нацрата). Название «христиане», по-видимому, вначале было дано последователям Иисуса другими, однако очень скоро было ими принято как самоназвание. В 64 г. н. э., во время преследований христиан императором Нероном, этот термин, по-видимому, был уже широко распространен в Риме. Со временем термин «христианство» стали применять в разных значениях. В современных европейских языках прилагательное «христианский» стало обозначать все нравственное и достойное похвалы.

https://eleven.co.il/judaism/and-other-re...

***

Если режешь курицу, согласно обычая https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B...

Собственно, фамилия Бабель происходит от ивритского слова Баввель — Вавилон https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B...