Зі свого фрілансерського досвіду знаю, що коли ставиш дедлайн сам собі — то воно якось відповідальності більше ? Тож поклала сама собі таки дописати проект до татового дня народження.

Окрім того, побачила, що якраз застрягла на літері «П», і в мене ще залишився пункт про «покаянний лист» у «Літературній Україні» (персональне прохання від Вахтанг Кіпіані). Та сторінка (в буквальному сенсі) батькової біографії, яка не дає спати, жити і позитивно ставитися до Олеся Бердника численним щирим українцям і не тільки. Окрім того — щойно тільки згадала — що сьогодні якраз річниця створення Української Гельсінської групи… тож хай буде сьогодні.

Звісно, те що я напишу, це тільки моя інтерпретація, як випливає з моїх розмов з батьком, мого власного аналізу його творчості і його характеру… і мого знання його психології і його ставлення до життя.

Ставити питання «писав — чи не писав» не будемо. Є факт тексту в «Літературній Україні» (від 17 травня 1984 року)

Задавати риторичне птання «а хто не писав?» теж не будемо — хтось не писав, хтось писав, але не їхні заяви не звернули увагу. Бердник написав — текст був надрукований (до речі, із дописаними в ньому кількома фразами без його відома і згоди, але це вже інша тема)…

Я поставлю питання інакше: а власне, кого чи що «зрадив» Бердник у цій заяві, окрім власних поглядів і переконань? У той час на терезах лежало, на одній шальці, його здоров’я і саме життя (він у таборах переніс мікроінсульт і інфаркт, уникнув примусового лікування в психушці, і це не рахуючи кількох спроб тихенько його «прибрати» руками табірних лікарів, але це теж якось іншим разом), а на іншій — кілька фраз, які давали шанс ще щось зробити. Він вибрав можливість ще щось зробити для своєї землі, народу і власної сім’ї.

І тут дуже важливим є розуміння Бердникових пріоритетів у житті. Для нього завжди на першому місці була можливість робить своє. Для батька правозахисна діяльність — це був епізод життя, в який він включився, коли не міг займатися літературною працею, а табори і в’язниця — неприємний епізод, який заважав нормально творити. І він наважився — переступивши через свої принципи — вибрати життя. І він з цим жив до кінця свого тілесного життя. Ніхто, окрім нього самого, не знає, якою ціною і якими стражданнями дався йому той лист. Він ні разу про це не говорив. Він написав того листа, вийшов з-за ґрат, і отримав можливість ще 22 роки працювати на благо долі України і людей…

Особисто я ніколи не забуду, як на прощанні зі Стусом один із «щирих українців», дізнавшись чия я донька, прошипів мені в обличчя: «тут не вистачає четвертої труни». Звісно, мертвий герой Бердник, якого можна було б носити на руках і від чийого імені можна самостверджуватися, значно був би зручніший тоді, на зорі Незалежності, ніж живий Бердник з дивними ідеями і власними поглядами на розвиток цієї самої Незалежності.

Але четвертої труни не трапилося. Бо, як я вже сказала, Бердник зробив вибір, вийшов з таборів і пішов далі. Повторюся — нікого не зрадивши, окрім ВЛАСНИХ поглядів. І тут доречно згадати, скільки разів міняли погляди, переконання і симпатії за роки Незалежності не тільки політики, але й колишні дисиденти. І дехто з них, до речі, досі ментально сидить у таборах і не може з них вийти...

#Бердник_А_Я

***

Заговор против Страны Советов (фильм № 1, 1984)

Украина: Писатель О. Бердник печатает на машинке в кабинете, книги на полках.

Интервью О. Бердника (синхронно на украинском языке).

О. Бердник на прогулке с внучкой.

Кобзарь поет (синхронно ) на берегу реки, пейзаж.

Олесь Бердник — с 53.46

https://www.net-film.ru/film-9006/

***

Сайт архіву

Назва кінодокумента: ЗРАДА – ЇХ РЕМЕСЛО

Архівний номер: 9827

Вид документу: Кінофільм, 5 ч.

Автор: Шкляревський Г. Я.

Виробник: Укркінохроніка

Рік: 1984

Анотація: Про діяльність українських буржуазних націоналістів. Показано судовий процес у м. Тернополі за звинуваченням колишніх членів ОУН у розстрілах мирних жителів Західної України в роки Великої Вітчизняної війни. Розповідається про сучасні методи та форми діяльності українських націоналістів, які проживають в США, Канаді, Англії та інших країнах. Прес-конференція (1978 р.) для радянських та іноземних журналістів за участі іноземних туристів, затриманих члена Спілки української молоді у Великобританії А. Климука, члена організації “Пласт” у Канаді А. Горохович, католицького священика з ФРН Бернардо Вінченцо, звинувачених у шпигунстві на користь іноземних розвідок. Інтерв’ю дають письменник О. Бердник та священик В. Романюк, які

відбули покарання за свої погляди та дії, несумісні з Конституцією СРСР. Показані С. Петлюра, Є. Коновалець, Рональд Рейган. Використано фотодокументи та кадри кінохроніки періоду Великої Вітчизняної війни.

Монтажний Лист найближчим часом буде завантажений до каталогу

Для отримання копії просимо звернутися до Читальної зали Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного

Телефон для довідок: 380 (44) 275-11-13

E-mail: vvid_tsdkffa@arch.gov.ua

https://avd-tsdkffa.archives.gov.ua/files...

***

Невеличкий цікавий фрагмент радянського пропагандистського кінофільму "Зрада — їх ремесло".

Частинка стрічки 1984 року випуску (Арх. № 9827. "Укркінохроніка". Режисер Г. Я. Шкляревський) було оцифровано у Центральному державному кінофотофоноархіві України ім. Г. С. Пшеничного.

На останній хвилині фрагменту — Олесь Бердник

Gromovytsia Berdnyk

16 декабря 2017 г. · Киев ·

Ну, я просто зобов’язана це показати. Отже, ось вони — пілотні примірники обох проектів, які ми вчора презентували на виставці "Олесь Бердник: Поза часом і простором". Обкладинки поки що умовні (насправді кожне із зібрань буде у двох версіях — тверда палітурка з суперобкладинкою і покетбук), але масштаб і розмір вже можна побачити.

* Повне зібрання творів у 35 томах "Всесвіт Олеся Бердника".

* Бібліотека для юнацтва "Світ мрії та передбачення" — твори, які рекомендовані до вивчення у шкільній програмі.

* Посібник "Вивчення творчості Олеся Бердника в школі".

20 березня 2018 року обидва зібрання йдуть у продаж.

І — спецвидання першої повісті "Поза часом і простором" до 90-річчя Олеся Бердника. Спецвидання можна буде замовити вже в Новорічні свята.

Лекція-презентація відбулась https://fantlab.ru/blogarticle52888

Зібрання творів у 35 тт. не вийшло, крім сигнального екземпляра.

*

На початку 1970 р. у Карпатах написана повість "Гіпатія".1975 (?) тому вражають епізоди з Карпатами (?)

"Лабіринт Мінотавра" ("Гіпатія") вчить розпоряджатись своєю долею, тілом і життям.

Ознаки класичного грецького містичного роману. В діаспорві була видана під назвою "Прометей". Робоча назва.

Там видима алюзія на Лесю Українку."Гіпатія" буде у зібранні творів під оригінальною назвою й у повному обсязі.

*

"Хто ти?" — відображені деякі моменти відносин О.Б. з першою дружиною Людмилою Блашковою.

*

"Зоряний корсар". Громовиця. Ідеал жінки. Віра в кохання. Повести за собою коханого чоловіка. Собирательный образ идеальной женщины.

У романі момент візіонерства. Зокрема, візіонерство, як особлива форма свідомості. Сивоока, сіроока (?), русоволоса мати.

*

"Вогнесміх".

Історія кохання Василя й Ірини — історія життя батьків Олеся Бердника, його діда й баби. Роман написаний в таборах. Роман божевільних ідей, тому що О.Б. був хворий, повернувшись у 1984 р. з таборів. У головного героя віднімаються ноги, дружина виліковує народним методом. Це автобіографічний епізод.

Хронологически, события в романе "Вогнесміх" развиваются после событий в романе "Хто ти?". Есть общие персонажи: Борис Гук, Боголо, Русалия ...

*

"Покривало Ізіди". Ідеологічно невитримане.

*

"Окоцвіт". 1963 р. порізали в типографії з приводу підозри в українському буржуазному націоналізму.

*

"Чаша Амріти".

Сагайдак хоче товаришувати з індусом, а не з американцем.

"Україно моя, казкова Земле..." Вперше у нього прозвучали слова про Україну. "Апологетик містики". Догми буддійські. йогівські. Лекторська діяльність.

"События в романе «Чаша Амриты» (Чаша Амріти, 1968), начинается во время Великой отечественной войны. В плену, в немецком концлагере, становятся друзьями три таких разных человека: американец Гарри Соун, индус Свами Ришидева и украинец Михаил Сагайдак. Самым необычным среди них был Свами, который был йогом и обладал удивительными способностями. Именно Свами стал инициатором бунта, входе которого трое друзей бежали и жизнь своим спутника снова спас Свами.

Прошли годы. Американец стал военным летчиком, а Михаил выучился на астронома. В итоге именно тогда, когда Михаилу удалось полностью сбросить с себя остатки липучей паутины повседневности, погибает при первом полете на Луну Гарри, Свами тоже погибает при рискованном эксперименте, проведенном на себе (milgunv)"

По хронології гине не тільки 1 батьків друг, а й другий, тобто він теж зазнає такий період. Наприклад, гине молодий поет Григорій Тименко, котрому не виповнилось і 25 років. О.Б. у 1988 р. ініціював друкування його віршів із власною передмовою у часописі "Україна".

"Перший, хто за часів незалежної України оприлюднив розвідку про поета, був письменник Костянтин Коверзнєв, який отримав матеріали від Тименкового друга Віктора Могильного, Івана Дзюби та письменника Станіслава Вишенського, й надрукував статтю «Голос невидного» та добірку віршів Григорія Тименка в «Робітничій газеті» (№ 9, 22 січня 1997 року). Того ж 1997 року в 2 номері журналу Сучасність вийшла добірка віршів Тименка з передмовою Івана Дзюби. Дослідник збирав матеріали про поета, аби видати його збірку, тож за проханням Дзюби друг Григорія Тименка, Олесь Бердник, 1988 року написав спогади, крім того видрукував його невеличку збірку в журналі Україна.

Завдяки зусиллям академіка Івана Дзюби 2015 року вийшла у світ перша друкована книга Григорія Тименка «На вулиці мертвого сонця»."

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B...

КОСМІЧНА МІСІЯ

Ми живемо в цьому світі, якщо любимо його.

Рабіндранат Тагор

ВЕЛИКА ПРЕЛЮДІЯ

Марія летіла в міжзоряний простір /Мрія/

Марія летіла до Сонця /Мрія/

Марія летіла в обійми далеких зірок, назустріч їхньому таємничому мерехтливому промінню /Мрія/

Хай про це знають всі. І голубі незабудки на зелених луках, і пишно-білі хмарини, і білокорі берези.

Дівчина прощається з ними, в думці говорить найсердечніші слова, перебирає струни свого урочистого настрою. Здійснюється заповітне, вимріяне, таємниче. Ще так недавно Марія бігала замурзаним дівчатком по берегах рідної ріки, дивилася па відблиски сонця у жовтавих хвилях, ловила в долоні розхлюпані іскри його променів, проводжала його при заході на покій, бажаючи доброї ночі, а тепер...

Тепер Марія летить до Сонця в гості. Не в казці, не на Горбоконику, не на чарівному кораблі, а насправді.

(Діти Безмежжя)

*

Справа художнього фільму "Мрії назустріч"/ Серце Всесвіту/ Вам аплодує Галактика 23.5.60-20.4.63.

Редакційно-сценарна колегія Держкіно. ф.1127, оп.1, спр. 54, арк.55-91

Крылов,-фильм/// Соколов , Огнев (Ожегов)- ОБ Серце Всесвіту

Предыстория https://fantlab.ru/blogarticle73791

*

Брати із космосу. Літературний сценарій НФ фільму 1959 р.

ф.670, оп.2, № од.зб.1413, арк.1-78

*

О. Бердник і Є. Хоменко. Буває й таке. Ліричний жарт на 1 дію. 1958

фонд Суходольський В., укр. драматург, кінорежисер,

ф.286, оп.1, спр. 146, арк. 1-12

*

Доки живу — надіюсь (Зірки в імлі) . Літературний сценарій. 1959

кінопоема, Київська кіностудія художніх фільмів ім. Довженка."

ф. 670, оп. 2, спр. №од. зб. 1449, арк.1-72

*

О. Бердник, Ю. Бедзик. Людина без серця.

Авторське замовлення на сценарій х/ф, 1957

"Київська кіностудія художніх фільмів ім. Довженка."

ф.670, оп.2, спр. 1080, арк.1-3

*

Поза часом і простором. Фант. пов. та опов. 1957

Машинопис із правками.

фонд "Видавництво "Радянський письменник"

ф.212, оп.2, спр.252, арк.1-151

*

Шляхи титанів. Н/ф роман. Машинопис із правками. 1959

На обкладинці — малюнок і надпис шрифтом автора

(зберігається ескіз)

фонд "Видавництво "Радянський письменник"

ф.212,оп.2,спр.448, арк.1-249

*

Серце Всесвіту. Ф. пов. Машинопис із правками. 1962

ф.212,оп.2,спр.829, арк.1-296.

*

Дети Беспредельности (Через тернии — к звёздам). 1962

Літ. сценарій, "Київська кіностудія художніх фільмів ім. Довженка."

ф.670,оп.2,№од.зб. 1948, арк.1-62

*

*

Зоряний корсар. Ф. роман. 1970

Машинопис із правками. фонд "Видавництво "Радянський письменник"

ф.212, оп.2, спр.2295-2296, арк. 1-205, 1-280.

*

О. Бердник. Підбірка газетних публікацій. 73, 80 рр.

фонд Багряний І.П., укр. письм. і політ. діяч.

ф.186, од.2, №409, арк. 10-12

*

фонд 526 від 12.6.17 — колишня колекція Мирослави Бердник.

https://fantlab.ru/blogarticle65653

*

Інформація з інших фондів:

жарт (286,1;146)

фантастичні повісті (212.2;252.829)

романи (212.2;448.1671,1672,2295,2296)

інтерв"ю (614.1;188)

екслібрис (1138,1;409)

матеріали (212.,2;955)

портрет (1150,1;85)

Колекція 526. Бердник Олесь Павлович

Проміжне сховище: 141 док.

Інформація з інших фондів:

ілюстрації до його книг (750,1:7-10)

листи (1212.1;137)

***

В чем было "диссидентство отца, дают представление мои выписки из его архивно-уголовного дела в ГДА СБУ. После скандала, разразившегося в связи с опубликованием протокола допроса сегодняшнего Героя Украины Ивана Дзюбы, причастного к началу репрессий против моего отца, я полистала тетрадки с выписками из архивного дела отца и обнаружила там выписки из первого протокола обыска (который был по "наводке" Дзюбы) с материалами, которые во время обыска были изъяты у нас из квартиры, а потом тоже фигурировали в обвинительном заключении, как "антисоветские и клеветнические материалы".

— "Документ под названием "Грабители душ" (кинодрама), 1956". Текст начинается "Белая-белая кровать..." заканчивается "в лазоревом небе белокрылые чайки. Конец".

Автор под видом отображения одного из героев кинодрамы коммунистом и отстаивания им коммунистических идеалов возводит злостную клевету на советский государственный и общественный строй. В целом документ враждебного и антисоветского содержания".

— Рецензия. Текст начинается "Молодь" Рецензия..." заканчивается "... для художественных открытий. И. Дзюба". Автор дает положительную оценку художественному произведению Ол. Бердника "Подвиг Вайвастваты".

— Документ начинается: "Час Последний", заканчивается "той или другой отрасли". Автор излагает свои взгляды на роль науки, технического прогресса в жизни людей. В разделе "Состояние человека" автор с антинаучных позиций определяет роль человека в обществе, в его эволюционном развитии.

Так автор утверждает: "Осознав" (слово взято в кавычки следователем, — Варяг) свою бренность, ощутив себя случайным, временным жителем Земли человек отбросил все сдерживающие начала и переключился полностью на эгоистическое самообслуживание... Над священными идеалами коммунизма, революционности смеются, если и произносят их, то в целях прикрытия гнилой сути своей". Автор рукописи перекручивает советскую действительность, пропагандирует упаднические настроения. Документ враждебного и антисоветского содержания.

— Общая тетрадь "Олесь Бердник, 1970. Нитка Духа над пропастью (дневник). По содержанию текст философско-утопического характера. В нем речь идет о загрязнении биосферы и самоуничтожении людей планеты". Документ враждебного и антисоветского содержания.

— "Рукописный текст на русском языке на 5-и страницах стандартной бумаги. Текст начинается словами "Москва, Кремль", заканчивается "Время не терпит. С уважением 27.X.74 г.". По своему содержанию текст философско-утопического характера. Автор проповедует утопическую "всеобщую гармонию людей, природы и животного мира". Документ враждебного и антисоветского содержания.

1973

По имеющимся данным, БЕРДНИК пытался опубликовать в издательстве "Радянський письменник" сборник повестей "Сонячний шлях", который по заключению редакции издательства требует серьезной доработки.

В повести "Останній іспит", раскрывая внутренний мир подпольщиков, школьников-семиклассников Днепропетровщины автор излагает их рассуждения о жизни человека с идеалистических позиций.

В феврале с.г. указанная рукопись сборника возвращена БЕРДНИКУ.

Экополисы — научно-университетские центры на Алтае,, которые предлагал создавать отец и о которых он писал в обращении к Хрущеву в работе под названием "Час последний", и о которых дал прекрасный отзыв соратник Ленина — старый большевик Петров, с которым отец встречался в Кремле, никакого отношения в рериховцам не имеет, просто, как я впервые прочитала у вас в комментариях, тоже стало элементом травли

"Грабители душ" — киносценарий, который должен был взять "Мосфильм" — о настоящем коммунисте (которого по навету посадили в тюрьму, и который выйдя, хотел восстанавливать справедливость) и который потом по какой-то причине забраковали, теперь вижу — по какой — по доносу.

https://varjag-2007.livejournal.com/32939...

https://varjag-2007.livejournal.com/32914...

https://varjag2007su.livejournal.com/7142...

Досі пам’ятаю дивну фабулу і закручений сюжет юнацького опусу. На жаль, текст не зберігся, лише деякі уривки були вилучені співробітниками державної безпеки в осінні дні сорок дев’ятого року, коли мене вперше кинули до буцегарні. Про що ж мріялося в ті суворі літа окупаційної доби? Чи було те фантазування порожнім конструюванням небувалих ситуацій, чи в ньому виявлялися якісь потойбічні, не проявлені можливості для людини, не реалізовані ще й досі?

А писалося ось що…

Молодий учений, професор Київського університету Станіслав Гоб зробив надзвичайне відкриття — збагнув таємницю зародження світового руху, а відтак і всіх джерел енергії. Він може вільно трансформувати різновиди енергії одна в одну і навіть відкривати криниці сили в глибинах речовини, тобто в надрах атома. Глибоко замислившись, чи має він право передати людям страхітливу потужність космічного творення, Гоб вирішує, що існуюча людська цивілізація не здатна гуманно розпорядитися чарівним винаходом. Тим часом гримнула революція, почалася громадянська війна. Вченого переслідують представники розмаїтих сил — білогвардійці, анархісти, розвідники Антанти, одного разу червоногвардійці вдерлися до його лабораторії і, побачивши химерні креслення та моделі приладів, вирішили “недорізаного буржуя шльопнути”. На щастя, надійшов революційний студент, котрий колись вчився в університеті і знає Гоба. Він рятує вченого та його експонати й креслення.

У цій безвиході Гоб вирішує летіти у Всесвіт. Оскільки люди Землі можуть обернути його відкриття лише на зло, треба шукати істот, достойних отримати титанічні сили атома. Він формує портативний пристрій, в якому може долати міжзоряні простори. Практично унікальний корабель здатний розвинути безмежну швидкість, він в польоті перетворюється в гігантську “світлову краплю”, невразливу для часово-просторових тіл. До каюти поміщено кілька автоматів — штучних помічників, пальне добуває професор з будь-якого кристалічного шматка речовини.

В якусь грозову ніч, коли лабораторію Гоба знову атакують невідомі озброєні люди, він вистрибує з вікна, пробирається в гущавину саду, де стоїть готовий до старту зоряний пристрій, і відлітає у Всесвіт.

Чого тільки не накрутив юний автор у тому багатотомному романі. Спочатку політ на Місяць. Там у печерах Гоб знаходить залишки селенітів-учених, ув’язнених в гірських темницях. Дивується, чому цивілізації на Місяці нема, а в’язниці ще й досі лишилися. Нещасні бранці розповідають, що вони озброїли селенітських володарів страхітливою потугою атома, а ті, замкнувши винахідників у підземелля, розв’язали останню війну між племенами. Всі загинули, а винуватці залишилися під наглядом автоматичних охоронців, у самотині спокутуючи жахливу вину.

Гоб визволяє їх, пропонуючи летіти у зоряні світи, щоб передавати тим чи іншим цивілізаціям заповіт космічного імперативу: відкривати джерела атомної енергії лише тоді, коли цивілізація визріє і стане повністю гуманною. Корабель прямує до Марса, потім до супутників Юпітера, а далі — до інших зірок. Всюди Гоб визволяє соратників-учених, вони створюють побратимську команду для казкової місії — об’єднання всіх світів у Галактичну Сім’ю…

Що ж, сюжет як сюжет, на цьому можна накрутити безліч колізій та пригод, але й тепер, згадуючи свої “писання” в тривожні дні окупації, я віддаю належне ідеалам, що виплекали мою душу. Згадай, читачу, що навіть сучасні зарубіжні фантасти, мріючи про освоєння далеких світів, рідко піднімаються до гуманістичних прогнозів прийдешнього: більшість сюжетів — війни, поневолення аборигенів, зоряні колонії, гангстерські змагання. Оця фундаментальна комуністична орієнтація, котра дозволила великому мрійникові Івану Єфремову побудувати прекрасні картини грядущого гармонійного світу, котра врятувала совість і віру автора цих рядків від зневіри та занепаду, є, на мою думку, головним плодом революції. Не предмети, не будівлі, не освіта, не всілякі блага, а саме отой невмирущий вогник на обрії мрії, котрий не дає нам забути, що ми люди, що ми діти Великої Розумної Ріки Всесвіту, до якої маємо прилучитися…

Зима 1941-1942 (автору тоді було 15 років, це його перший великий фантастичний твір)

___

Олесь Бердник

ПІТЬМА ВОГНИЩА НЕ РОЗПАЛЮЄ…

Науково-фантастична феєрія

Київ, «Український письменник», 1993

с. 199-200

________

"Гоб" — паліндром слова "Бог". Скоріше за все, випадковість.