Часопіс "Узвышша" №2 / 1929 г.

Газета "Юный ленинец" (Киев) №4 (1173) пятница 20.01.1961 с.3

"Сонячна машина" В.Винниченка м о ж е видатися за своїм ж а нр о м ,

стилем, тем атикою несподіваним ф еном еном не лише в набутку

письменника, а навіть у національному історико-літературном у про­

цесі. До написання "Сонячної машини" (1921-1924) в українськом у

письменстві не було подібних творів. Це був перший соціально-

утопічний ром ан. Встановити невиладковість появи книги Винниченка

попри ЇЇ уявне невписування в історико-літературний контекст дозволяє

застосування компаративістичної наукової методики.

Увагу притягає повна синхронність написання "Сонячної машини" й

близьких до неї за ж а нром і багатьма зм істовно-худож нім и парамет­

рами перших прозових творів К.Чапека — "Ф абрики А бсолю ту" (1922)

і "Кракатіта" (1924). Це наводить на д у м ку про соціально-історичну

детермінованість одночасного звернення двох, великих письменників

до нерозроблю ваної до того часу в їхніх національних літературах те­

матики та відповідного її* втілення.

Ця синхронність певною м ір о ю пояснюється світовою політичною та

культурною ситуацією: у 1920-ті роки до соціальної фантастики звер­

таються представники багатьох літератур. Але якщ о в англійській

(певною м ір о ю та ко ж у ф ранцузькій, німецькій, російській) літературі

соціально-фантастичні твори існували раніше, то для української літе­

ратури це була новика, а для чеської — м айж е новина. Певні зародки

соціальної фантастики м ож н а вбачати в "Д о р о зі світла"

Я .А .К ом енського. Утопічні моделі пропонувалися Бернардом Больца­

но в трактаті "П ро найкращ у держ аву, або Роздум и того, хто любив

лю дство, і і.ро найдоцільнішу організацію суспільства гром адського"

(1819). П омітним (на відміну від творів К о м е ксько го й Больцано -

чисто літературним явищем) стали ром анетто Якуба А рбеса

"Ньютонів м о з о к" (1877), де звучить проблема відповідальності вчено­

го й$ дол ю його відкриття — м ож ливе злочинне використання відкрит-

«Сп НЯЧНА МАШИНА" В.ВИННИЧЕНКА 79

та "Кандидати на існування" (1878), де худож ньо доводиться р о ко -

г*'нісТЬ та ф іаско спроб справдження соціально-утопічних ідей Оуена

$ засуджуються створення таємних революційних організацій, а та ко ж

повістях Сватоплука Чеха про п о д орож і пана Б роучка.

У0дНак, оскільки кожний літературний ф еном ен зумовлений перш за

рСЄ національними чинниками, то м ож н а апріорно припустити, щ о

синхронність творчих змагань Винниченка та Чапека стане зр о ­

зумілою, якщ о застосувати зіставний, паралельний огляд двох пись-

менств від початку нової літературної доби до перш ої чверті XX ст.

(Такий огляд тут чиниться лише з погляду зацікавлення своїм націо­

нальним чи загальнолюдським).

Для обох літератур характерний так званий нетрадиційний чи некла-

сичний тип розвитку, той тип розвитку, щ о його пройшла більша час­

тина слов'янських літератур Середньої та Південно-Східної Європи.

Щодо співвіднесеності національного із загальнолюдським історичний

шлях нових чеської та української літератури м ож н а поділити на кілька

етапів.

Перший етап — становлення нової національної літератури та літера­

турної мови за обставин, коли народ утратив державність, а націо­

нальна культура зазнавала переслідувань і заборон з б о ку держ ави-

завойовника. У цих умовах, природньо, перед письменством постава­

ли завдання сприяти національному сам оутверд ж енню , відтворити піс­

ля вікової, перерви нормальний культурний процес, бодай вибороти

можливість творити рідною м о во ю , закласти підвалини проф есійної

культури, щ о за рівнем розвитку була б сумірна з культурам и євро­

пейських народів, які мали нормальну державність. Звідси випливала

нагальна потреба відродження приспаної національної сам освідом ості.

На цьом у етапі література м айж е виключно від ображ ує суто націо­

нальні проблем и, орієнтована на осягнення національної сам обутності,

в першу чергу шляхом творчого засвоєння ф ольклорно-етноі'раф ічних

скарбів і народної м ови, на зображ ення національної минувшини та

побуту неденаціонаг.ізованих верств народу (насам перед селянства).

Суто літературні заняття значна частина митців поєднує з ширш ими

культурологічними: збирання ф ольклорних та етнографічних пам 'яток,

віднайдення та видання старовинних рукописів, фундування часописів

рідною м о в о ю , музейних зб ірок, видавнича діяльність, просвітництво

т°Щ о. Це — період сентименталізму й ром антизм у (з елем ентами ба­

роко). У пош уках національної автентичності — спирання на досвід

більш розвинутих на той час літератур. Надто це очевидно в ж анрах

байки та балади. З інших жанрів найхарактерніші оповідання та повісті

3 народного побуту (синхронно: основна частина таких творів

б.Н єм цової — 1855-59, народні оповідання М .Вовчка — 1857-62); пісня,

Що близька за зм істо м і стилем до народної; поем а; драматичні тво­

ри; знов-таки з народного життя.

80 ■ . А.Р.ВОЛКОВ

Ц ьом у етапові властиві змагання, відновлюючи національну свідомість

і культуру, спертися на..слов'янщину, слов'янську спільноту (наукові

розвідки, переклади та переробки творів з ф ольклору та письменств^

інших слов'янських народів, • "кування слів" за іншослов'янськимй взір*

цями). Найпоказовішим тут е чеське будительство, щ о переростає в

Перше слов'янське відродження (Добровський, Ш аф арик, Чела-

ковський, Гайка, К о л л ар);.в Україні — Кирило-М еф одіївське товари­

ство, Костом аров, Куліш, Ш евченко). В обох літературах спо­

стерігаємо патріотично вмотивованіч містиф ікації — публікації начебто

народних, епічних гтворів. Саме на цьом у етапі було закладено міцні

підмурки всієї дальшої національної літератури та культури.

_На д р уго м у етапі, з середини XX ст., починається розш ирення ідей­

но-тематичного діапазону... Суто національна проблематика

зберігається, але поступається чільним м ісцем соціальній, яка знов-

таки., худож ньо вирішується на своєм у національному матеріалі.

Безпосередньо зображ ується життя тих верств населення, які були

найменш зденаціоналізовані: у перш у чергу селянство, менш е -

сільське духівництво, сільська шляхта, інтелігенція; в Чехії, де міста на

той час починають відновлювати свою чеськість, — міщ анство. Це етап

переважання реалізму. Обидві літератури щ онайменше досягають, а

м ож ливо, на певних ділянках випереджають загальний рівень захід­

ноєвропейського реалізм у. На д у м ку О.В.Чичеріна, "М алостранські

повісті" (1878) Я.Неруди започаткували новий нерудівський етап ро­

звитку реалізм у в світовій літературі: Неруда — Чехов — Коцюбинський

[8 ]. ....

На зламі Х|Х-ХХ ст. обидва письменства, аж ніяк не втрачаючи з по­

ля зо р у національну — тогочасну й історичну — тем атику, починають

виходити з а . національні тематичні м е ж і. Увагу привертає переважно

минуле чуж их народів і країн. Відбувається духовний вихід на світові,

Глобальні, як то каж уть, вічні питання. Це спричинено низкою літера­

турних і позалітературних, чинників. П о-перш е, національна сам о­

свідомість зм іцніла,, о то ж виникає потреба пильніше роздивитися в

міжнаціональному околі, по-друге, позаяк завдання відстоювання

СБорї національної культури на загал вирішене, то засвоєння історич­

ного досвіду,та м истецького зд обутку інших народів а ж ніяк не за­

гр о ж у є долі своєї культури. Навпаки — стає доконечною передум овою

дальшого власного поступу. П о-третє, вж е сф ормувався досить чи­

сельний національно мислячий інтелігентний читач, якого цікавлять за­

гальнолюдські ф ілософ ські, моральні, соціальні проблеми всесвіту. *

Посилюється ззериепня до міжнародних традиційних сю ж етів та об­

разів — Я.Вр:ь»цький: "С м ерть Одіссея" (1882), ''Твардовський" (1885),

"М ерлінЬ д уб " (1090), "Танталове ззмироннн" (1891), "С м ерть Гіппо-

дамії" (1891), "Бар Кохба" (1897), "Иоганис-с Д р . Ф ауст" (1904);

Ю .З е й е р : "Суламіт" (1883), чотирочастинна "Королівська епопея"

СОНЯЧНА /ААШИНА" В.ВИННИЧЕНКА 81

(1896), "Оссіанове повернення" (1905); В.Дик: "Напоумлення Д о н

Кіхота" (1913), "Щ уролов" (1915); Ф р а н ко : "С м ерть Каїна" (1889),

"Лис М икита" (1890), "М ойсей" (1905); Л .У країнка: "Роберт Брюс,

король шотландський" (1894), "Вавілонський полон" (1903),

"Кассандра" (1908), "Камінний господар" (1912), "Ізольда Білорука"

(1913)- Д ругим національним відродженням спричинений ціл ком новий етап.

Українці та чехи вибороли незалежність, усвідомили себе як д е рж ав­

ну націю. Зросло зацікавлення не лише минувш иною , але передусім

тогочасністю народів світу (яке перш е було спорадичним). Виникає

зацікавленість і понаднаціональними проблем ам и, худ ож н ім п р огнозу­

ванням. Обидві літератури сягають рівня розвитку, на яко м у знахо­

дяться найрозвиненіші літератури. Саме тоді з'являються соціально-

фантастичні твори Винниченка та Чапека, які вписуються в один м іж ­

національний синхронний типологічний ряд.

Подальша доля народів складається по-різном у. Чехи створили са­

мостійну держ аву. Українці знову її втратили. Чеське письменство р о ­

звивається в нормальних умовах. Українське — розколю ється на два

відгалуження, щ о м іж ними м айж е немає творчих контактів — підра-

дянську літературу і літературу діаспори — літератури з різними ідео­

логіями, а відтак досить різною тем атикою , пробл ем атикою , стилями.

(Інша річ, щ о існувала література для шухляди: наприклад, поема

В.Сосюри "М азепа", щ о над нею поет працював 33 р о ки , без надії на

оприлю днення).

Відмінність історичної долі відбивається на проблематиці (зіставлення

робиться лише у вищ еназваному аспекті). У чехів стає продуктивним

жанр нарисів про закордонні п о д о р о ж і: К.Чапек, Я .Д уріх, І.О льбрахт,

Ю .Ф уч ік та багато інших. Вони цікавилися життям державних народів,

зіставляли зі своєю країною , їх обходило, щ о і як з ч у и со г о ч досвіду

мож на застосувати на батьківщині. Чітко виголосив своє кред о в

"Листах з Англії" саме Чапек: "П еребуваю чи в Анґлії, я весь час дум ав

про те, щ о приємне залишилося вдом а... і не каж іть м ені, щ о в нас

мало м ож ливостей: всесвіт навколо нас, слава Б огу, рівний по р о з­

міру всесвітові навколо Британської імперії. Маленький парогшавик не

вмістить стільки, як великий корабель, але, д рузі, він м о ж е попливти

так само далеко, він м о ж е пливти туди,куди пливе великий пароплав,

і кудись в інше м ісце. Вся справа полягає в м уж н о сті" [6 , с .79-80].

В Україні погляд на життя інших народів було штучно детерм іновано

Комуністичним світобаченням, прославленням відповідних д о гм і

ідеалів, соціалістичним реалізм ом . З'являються твори, де таврується

капіталістичне пекло", розповідається про класову б оротьбу б країнах

Заходу і С ходу. Н асамперед це стосується О .Д о сзігн ьо го . Він пере­

бував у 1916-18 рр. у Сполучених Ш тагах А м е р и ки , Японії, Китаї.

О то ж , на відміну від багатьох інших «шторів м іг спостерігати

82 А.Р.ВОЛКОВ

"закордонне життя” з середини. Його твори користувалися великим

читацьким успіхом. "Досвітний є, перша і єдина індивідуальність у нашій

літературі, яка зуміла оволодіти так званим мандрівницьким ж анром ,

— писав М . Хвильовий і порушив питання, — Чи не час поговорити про

"нотатки мандрівника" і поговорити як про річ, яку треба поставити на

одне з почесних місць у нашій сучасній белетристиці?" [З, с. 142].

Справді, саме книж ки Досвітнього "Тюгуй (новели з життя китайсько­

го народу)" (1924), "соціальні романи": "А м ериканці" (1925), "Ґюллє"

(1927), попри ідеолоґічну обмеженість, найліпше виконували ф ункцію

зазнайомлення читача України з закордоном . З інших творів варто

згадати оповідання П.Іванова "Лі-Пен-Чай" (1925), "позаокеанського

письменника" М .ірчана "Л і-Ю нк-Ш ан і Л і-Ю нк-П о" (1926), "Повість

про містера Ю м а, м ю зігол, про таверну й трампа Д ж е ка " (1926)

М . Бажана.

З годом письменники починають вихваляти соціалістичні перетворення

в різножанрових творах про Середню А зію : "Роман М іж гір ’я" (1931)

І.Ле, книж ки нарисів І.Багмута "П од о р о ж до Небесних гір" (1930),

"Верхівці засніжених гір" (1935), повість О .Донченка "А ул іргиз"

(1939) , історико-революційна повість О .Десняка "Тургайський сокіл"

(1940) , повість "За ш ирм ою " (1957) Б.Антоненка-Давидовича, поезії

М .Рильського, М .їе р е щ е н ка , П.Тичини, С .Крижанівського, В.М исика,

М .Бажана, Т.М асенка, твори про Туркм енію А.Турчинської, роман

О .Донченка про нафтовиків Баку "М о р е відступає" (1934) тощ о. А бо

ж зображення М онголії Ґ.Ш курупієм .

Не дивно, що соціально-фантастичні романи з глобальною пробле­

м атикою й топосом , який розш ирюється аж до м е ж усієї планети,

постає саме в діаспорі. Д р уго ю , хоча й не вирішальною, причиною,

яка до того ж випливає з першої, слід уважати безпосередні життєві

контакти Винниченка з закордоном : перебування в Чехословаччині й

Німеччині.

Винннченкову книгу доцільно зіставляти водночас з двома Чапекови-

ми творами. За певними параметрами показове порівняння з

"Ф а б р и ко ю абсолю ту", за іншими — з "Кракатітом " (зо кр е м а , за ж ан­

рово-стилістичними ознакам и). Всі три твори визначають як соціально-

фантастичні романи. Щ оправда, романність "Ф аб рики абсолю ту"

викликає певні застереження. Водночас вони — утопії: Власне у чесько­

го автора — антиутопи, точніше — негативні утопії. Протиріччя м іж цими

жанровими визначеннями (ром ан і утопія) немає. У топію слід уважати

м етаж анром . Вона м о ж е втілюватися в різних ж анрах: трактат, пере­

каз, повість, драм а тощ о. Щ о ж до антиутопи в її різновидах, то вона

є частиною цього м єтаж анру, бо її відрізняють від власне утопії не

структурні відмінності, а лише авторська позиція, так би мовити, зміна

"плюса" на "м інус".

„г п НЯЧНА МАШИНА" В.ВИННИЧЕНКА 83

роМани близькі передусім за проблем атикою : великий науковий ви-

аХІА» його наслідки, загроза війни, яка набагато страшніша від допіру

акінченої перш ої світової, настрої катастроф ізм у, есхатології, апо-

каліптики. Композиційна, ейдол омічна, стилістична структура

"фабрика А бсол ю ту", за авторським визначенням — "р о м а н у-

феЙлетона", цілком відмінна від структури "Сонячної маш ини". Та щ о­

до проблематики саме "Ф аб рики А бсол ю ту" найбільше перегукується

зі ’’Сонячною м аш иною ". П роте, зачинаючи однакові справи, пись-

менники дають різні, часом протилежні відповіді. За Винниченком, та­

кий винахід веде до звільнення людини, до вселю дського братерства,

до безкінечного планетарного свята. За Ч апеком — призводить до ка­

тастрофічних війн усіх проти усіх, до великої планетарної руїни. Ф а к ­

тично це ф ілософ сько-худож ня полем іка. Не свідома полем іка саме в

аналізованих творах, але Чапек заперечував ідеї, щ о близькі до Винни-

ченкових, щ е раніше, в "К .ІІ.Р ." (1921). За Винниченком, звільнення

від м озольної праці дорівню є створенню ідеального соціалістичного

суспільства. За Чапеком — спричиняє виродження, а відтак загибель

людства. Вустами найближчого авторові персонажа "К .ІІ.К ." Алквіста

дається оцінка стану, щ о склався після того, як лю дство звільнилося

від праці: "Цілий світ, цілі м атерики, ціле лю дство, все — суцільна б е з­

душна твариння оргія" [9, с. 13О].

Час ДІЇ в трьох порівнюваних романах — близьке майбутнє. Події

"Фабрики абсолю ту" автором датовано 1943-53 р р . Коли точаться

події "Сонячної машини" та "Кракатіту", немає прямих авторських

вказівок. Та очевидно: незабаром після перш ої світової війни, тобто

майже синхронно написанню цих творів. Однотипна структура місця

дії. бона має концентричні кола. С початку в усіх випадках м ікр о то п о с

— лабораторія хіміка, де він зробив свій епохальний винахід — експози­

ція сю ж е тн о го розвитку. Відтак розш ирення топосу концентричними

колами. Д р у ге коло — ціла країна, де точаться основні сю ж етн і події.

У "Ф абриці А бсол ю ту" це — Чехія. В "Кракатіті" події починаються те ж

У Чехії, та незабаром перекидаються в Німеччину, де й розгортається

основна частина сю ж е ту. У "Ф аб риці А бсол ю ту" чеський топос — не

просто ф ормальна локальна вказівка. Як і в інших прогностичних тво­

рах Чапека, чеськість постійно наголошується антропонім ам и, то ­

понімами, побутовими та психолоґічними подробицям и. У "Кракатіті"

Це стосується перш ої частини, дія якої відбувається на батьківщ ині

письменника. В дальш ому послідовно. створюється нім ецьке забар­

влення, д арм а, щ о слів "Німеччина", "нім ці", "нім ецький" не вживано.

У Винниченковому творі д р уге , національне, сю ж е тн е кол о дії -

Німеччина. Тут з сам ого початку до останньої сторінки триває с ю ж е т­

на дія. Н імецькість дійових осіб, подробиць тощ о підкреслена щ е

сильніше, н іж у "Кракатіті". Відмінність м іж письменниками щ одо на­

ціонального місця дії знов-таки запрограмована історичним ко н те к­

84 А.Р.ВОЛКОВ

стом . В умовах втрати батьківщиною Винниченка національної неза­

лежності, відсутності справжньої української держави дія соціально-

фантастичного ром ану Глобального задум у не могла локалізуватися в

Україні. Здається, вперше у Винниченка дія твору відбувається не на

українськом у терені.

Третє коло — вся планета, світ, який, проте, безпосередньо не зоб­

ражується. Але, так би мовити, динамічна хвиля, щ о, поширюючись,

охоплює всю зем ну кулю , резонансно повертається в друге зм істов­

но-ком позиційне коло — Німеччину { ‘'Сонячна маш ина", "Кракатіт"),

або Чехію ("Ф абрика А бсол ю ту").

В усіх трьох творах подібні головні герої — Геніальні вчені:- хім ік Ру­

дольф Ш тор ("Сонячна машина), фахівець з "деструктивної хімії" М а-

рек ("Ф абрика А бсол ю ту"), хімік П рокоп ("Кракатіт"). В основі сю ­

жетів лежить боротьба навколо їхніх відкриттів. У "Сонячній машині"

це — спосіб безпосереднього перетворення будь-якої рослинної маси

під впливом сонячного проміня на ідеальну їж у для людей. П роцес її

виготовлення майже не вимагає зусиль!.. У "Ф абриці А бсол ю ту" це -

виділення з матерії "хімічно чистого Бога" [10, с.26], чистої енергії, яка

здійснює виробництво без лю дської праці. У "Кракатіті" — синтез ви­

бухівки нечуваної сили.

Тема Геніального відкриття чи винаходу та його наслідків зародково

існувала ще за середньовіччя. Особливої ваги вона набрала з XIX ст.,

коли наука стала значною продуктивною силою, почала владно впли­

вати на всі сторони лю дської цивілізації та культури. Ця тема невід’єм ­

на від об разу великого вченого (інженера, хіміка, ф ізика). Н изку Та­

ких образів знаходимо в творах різноманітних напрямів: Готична по­

вість М .Ш еллі "Ф ранкенш тайн, або Сучасний П ром етей" — 1818;

реалістичний роман О .де Бальзака "Втрачені ілю зії' — 1837-43; найти-

повіший ром ан варш авського позитивізму "Лялька" Б.Пруса — 1887-89.

Але найміцніша традиція дальших р о зр о б о к теми Геніального від­

криття та його наслідків викристалізовується в романах Ж ю ля Берна.

Відбувається переростання наукової фантастики в соціальну з долу­

чанням утопічних або антиутопічних мотивів: "П'ятьсот -мільйонів бегу-

м и" (1878), "Р обур-завойовник" (1886), "Володар світу" (1904). Відтак

варіанти теми повторювано незлічену кількість разів: ціла низка творів

Ґ.Уеллса, "Тунель" (1913) Б.Келлермана, "Гіперболоїд інженера

Ґаріна" (1925-27) О .Толстого, "Р адіом озок" (1927) С.Бєляєва. О тж е ,

за такими параметрами, як тема й головний герой, книж ки Винничен­

ка та Чапека орГанічно вписуються в загальноєвропейський літератур­

ний процес.

АнтаГоністзми головного героя в "Сонячній машині" та "Кракатіті" є

репрезентанти нім ецької аристократії-вояччини. Складається враж ен­

ня, щ о обидва романісти перебільшували суспільну вагу монархічно-

аристократичних кіл у двадцятих роках наш ого століття. Надто це сто­

СОНЯЧНА МАШИНА" В.ВИННИЧЕНКА 85

сується Чапека: у його романі військова промисловість служить меті

реставрації династії. Старовинний феодальний за м о к Балттина, оточе­

ний прегарним парком , складає єдине ціле з величезним ком бінатом

вибухових речовин. Володар зам ку князь Гаі'ен-Балттин — головний

керівник ком бінату. Втім аристократи залежать від капіталістів нової

формації. У "Кракатіті" це — надзвичайно активний авантюрист Карсон.

0ін не шляхтич, не має наукових знань, але є душ ею й руш ієм к о м ­

бінату. Карсон ще мусить служити аристократам , та після см ерті ста­

рого князя стає керівником заводів. Промисловість переходить у нові

руки. Характерна подробиця, яку підкреслю є сам Карсон, — він не

німець, а датчанин. Капітал і промисловість починають ставати понад-

національними. Заволодіти кракатітом намагаються й господарі

англійського центру озброєнь Ґроттупа. Однаковість справ і замірів

німецьких та англійських конкурентів наголошена тим , щ о найактивніші

представники виступають під однаковим прізвищ ем Карсон.

У "Сонячній машині" реальна міць зосеред ж ена в руках голови

Світового О б'єднаного банку Ф рідріха М ертенса. Це фінансист, яко­

му залишилося буквально зробити один кр о к, аби осягнути о с о б и с т і

абсолютне панування на цілій планеті. л

Контрдію проти повояччиної спілки аристократів і плутократів і В

"Сонячній машині" і в "Кракатіті'' ведуть революційно-анархічні

організації.

У Винниченка капіталістичному ладові, буржуазно-плутократичній

державі, військово-аристократичним колам протистоїть всюдисущ а,

всемогутня, таємна, невловима для поліції організація Інарак. Це пози­

тивна сипа, щ о підтримує Д октора Рудольфа Ш тора й реш та-реш т

приводить людство до загального Добра і щастя. Д о Інараку, до ство­

реної їм Вільної Спілки п р и л у ч а е тс я всі кращ і лю ди, а ж до М артенса.

У Чапека таємнича організація м іж народних анархістів — третя сила,

Що бореться проти господарів як Балттина, так і Ґроттупа за кракатіт.

Анархісти прагнуть скористатися з винаходу П рокопа для револю цій­

ної перебудови світу. Вони володіють іншим важливим винаходом -

радіопередавачем., щ о здатний своїми хвилями поруш ити будь-який

радіозв'язок. Решта-решт ці хвилі спричиняють жахливий вибух кра-

К^тіту. Анархістів змальоване як здекласоване збіговисько вихідців з

різних суспільних верств. З відвертою антипатією, гостро сатирично

зоб раж ено їхні безперервні сварки з приводу тактики, недисціплінова-

ну хаотичність, заш орений фанатизм у поєднанні з вузьким е го їзм о м .

Недарма орудар анархістів аристократ-авантю рист д'Е м он — єдина се­

ред них діяльна особа — зневажає своїх нібито однодум ців. Коли вони

м о ж уть поруш ити плани д е м о н а , він їх знищ ує за д о п о м о го ю о п р о ­

мінювання кр зка тіту. За Ч апеком , револю ціонери не м енш , як

військово-промисловий ком плекс, годні загладити лю дство. Це відби­

86 А.Р.ВОЛКОВ

то й у значущ ому прізвищі д ’Емон (Д ем он) — тобто втілення руйнівної

лиховісної сили.

У ставленні до революційний кіл гостро вирізняється відмінність

світобачення письменників. Ідейне спрямування цілого життя Винни-

ченка характеризується зацикленістю на соціалістичних ідеях. Павло

С коропадський зазначав:"Винниченко говорив (не мені, але мені пе­

реказували), щ о для створення України він уважає за доконечне, аби

по ній прокотилася хвиля більш овизму" [4, с.53]. Це однаково власти­

во його політичній діяльності і художній творчості, надто раннім опо­

віданням і соціально-утопічним романам 30-х р р. Соціалістичні, більш

того, комуністичні погляди викладені у "Відродженні нації". Останній

розділок "Так мусить бути" являє панеґірик більш овизму: "Російська

робітничо-селянська революція великим досвідом своїм дала наочну

лекцію реального здійснювання соціальних завдань пролетаріату... да­

ла Європі воістину приклад соціального чуда, яке підносить захватом

революційні живі елементи й охолодить предсм ертною тривогою

елементи паразитарні, злочинні, гнилі" [1, с.501].

Зреш тою це — вразливе місце, ахіллесова п'ята м айж е всього

українського національного визвольного політичного та літературного

руху: вперте протиприродне намагання поєднати два антагоністичні

чинники: національну ідею з соціалізм ом . Історія довела: така злука

ро кує український рух на поразку. Яскравий фактичний матеріал

містять всупереч авторській ідеолоґії м ем уари Винниченка, так само

як спогади його антагоніста гетьмана Павла С коропадського. Втім,

небагато було тих, хто збагнув ворожість ко м ун ізм у національній

справі: Д .Д о нц о в, Д . Д орош енко, В.Липинський, А . Ш е птиць кий. Щ о ж

до Винниченка, то його світоглядно-політична позиція ф актично д уж е

близька позиції більшої частини літераторів підбільшовицької України.

(Тут недоречно з'ясовувати співвіднесеність щ ирості й вимуш еності в

їхній творчості).

Цікаво порівняти позицію Володимира Винниченка, наприклад, з по­

зицією Володимира С осю ри. Поет десятиріччями чинив спроби злучи­

ти національну ідею з ком уністичною . Наприклад, у вірші "Сльози"

(1928) він уболіває над історичною долею (чи недолею ) української

нації:

Польща і Русь збирали сили

І до земель ішли нових.

Ми їм історію творили

Самі ж жебрачили у них [5, с.64].

І, як уявне розв'язання й заспокоєння, штивнс? більш овицьке завер­

шення:

Я чую голос цей прозорий

І тихі сльози селюка

'СОНЯЧНА МАШИНА" В.ВИННИЧЕНКА 87

Неначе Леніна рука

Втирає з лагідним докором [5, с.175].

Коментарі, як то кажуть, зайві.

С упротилежно Винниченкові чеський письменник цілковито відкидає

комуністичну ідеологію. В статті "Ч ом у я не комуніст?" (1922) він

твердив: "М ета ко м ун ізм у — владарювати, але аж ніяк не рятувати, на

його прапорах написано гасло влади, але не д о п о м с м" [7, с.240]. "У

пролетаря переважно є се р ц е ... він... схильний до співчуття, лю бові

та самовідданості. Ком унізм зі своєю ненавистю і класовою лю тістю

хоче перетворити цю людину на тварину; на таке приниження бідняки

не заслуговую ть" [7, с.242]. Заперечення ком уністичної доктрини та

практики є складовою частиною неприйняття ідеї будь-якого нав'язу­

ваного перетворення світу, якими б вабливими м іркуваням и та гарни­

ми гаслами аж до обіцянок щасливого майбутнього для цілого лю д­

ства не аргументувалася потреба соціального насильства — мілітарно­

го, релігійного, револю ційного чи ще якогось.

О бстою ю чи гум анізм , чеський письменник "Ф а б р и ко ю А бсол ю ту"

художньо доводить неприйнятність руйнації' існую чого світоладу і по­

рушує питання про трагічність непередбачуваних наслідків чи то прак­

тичного застосування наукового відкриття, чи то — ширш е — абсолю т­

ного здійснення людських бажань і переконань. Релятивіст Чапек за­

кликає до взаєм орозум іння та взаємоповаги: "Людина м о ж е гадати,

що інша віра є поганою вірою , але не повинна гадати, щ о той, хто їі

дотримується, є паскудним, хамлуватим, шахраюватим типом . Так у

політиці, так і в ус ь о м у ... Чим більша справа, в ко тр у віриш, тим

більша погорда до тих, хто в неї не вірить. Але ж найбільшою вірою

має бути віра в лю д ей... К о ж е н надто добре м ір кує про пю Дство, але

про ко ж н у о кр е м у лю дину, то вж е ні. Тебе вб'ю , а людство врятую .

А це нед обре." [10, с.166]. Цією світоглядною протилеж ністю ПОЯС­

НЮЄТЬСЯ відмінне зображ ення револю ціонерів і їхні ціл ком різні сю ­

жетні ф ункції в "Сонячній машині" й "Кракатіті".

Стилістично, сю ж етн о, ж анрово з Чапекових творів до "Сонячної

машини" ближчий саме "Кракатіт". В.Харкікс відзначав, щ о в цьом у

романі сполучаються найрізноманітніші жанрово-стилістичні складники:

реалізм, сим волізм , ліризм , детектиа, науково-популярний ж а н р , м е ­

лодраматичність [11, с.109]. Це слуш но й щ одо Винниченкового р о ­

ману. Хіба щ о немає символістичності. Х аркікс убачає в "Кракатіті"

впливи Д остоєвського, Ф рейда, Уелгіса, Честертона, А рбеса [11,

с.103]. Впливи трьох перших очевидні й у "Сонячній маш ині". А ле ж ,

кр ім цього, обидва твори очевидно перегукую ться з ж а н р о м пригод­

ницько-екзотичного ром ан у, так популярного в 20-ті р р . наш ого

столліття — П .Л оті, П.Бенуа, П .А дам а, Р.Хагїарта. Елементи сатири

сусідять з психолоі'ічно-сексуальним аналізом чуттів і вчинків. Така

подібність тим показозіш а, щ о на загал лю бовно-еротичні складники

88 А.Р.ВОЛКОь

мають у творчості Винниченка незрівняно більшу вагу, ніж у Чапек^

Сильна натура Рудольфа і Прокопав як магнітом, принаджує жіно*

П рокіп, щ о не зазнав кохання протягом тридцяти восьми років, пере’

живає ніби за "законом 'стислого часу” чотири любовні пригоди; ^

таємничою незнайом кою під серпанком (втілення м рії про особисте

нездійснене саме через романтичність, щастя), з ю нкою — дочкою

доктора » Томаса — Лнні, ч з аристократкою ' Віллі, з дівчиною,

анархісткою. -

Споріднені романи і за ш ерегом інших сю ж етно-образних подробиць

і мікроситуацій, подібні/ сказати б — подвійні або рівнобіжні, головні

герої — д октор Рудольф Ш тоф і П рокоп (беззастереж не захоплення

своєю наукою , відлюдництво, фізична сила, каліцтво). Подібні образи

головних героїв — аристократок: ' принцеси Елізи та князівни Віллі. На

загал багато спільного ' в зображенні хтарої аристократії (портретні

замальовки, побут, звичаї, наради). Нагадують одне одного старі слу­

ги Ганс Ш тоф і Пауль. Подібний м ікротопос: старовинний палац або

зам ок, оточений давнім парком.' Таких паралелей' багато. Вочевидь

обидва письменники свідомо використовують певні кліше, щ о властиві

пригодницько-екзотичному ром ану. Чи, м о ж е , об'єктивно впливали

закони Ж(анру, або ж т.зв. пам'ять жанру?

Обидва письменники: Винниченко після "Сонячної маш ини", "Чапек

після "Ф аб ри ки А бсолю ту" та "Кракатіту" працю ю ть на царині со­

ціальної фантастики. Та в їхніх літературах доля соціальної фантастики

склалася1 в різний спосіб. У чеській з Чапековим "романом-

ф ейлетоном" перегукується написаний того ж 1922 р. "неправильний”

(піергауісіеіпу), як визначив його автор; ром ан І. Гауссмана

"П ромислове виробництво доброчинності": створення препарату, який

зб уд ж ує любов до ближнього, парадоксально призводить до війни

усіх проти усіх, "етичний ідеал стає предм етом промисловості, торго­

вельних1 трансакцій" [12, с.9 ]. Відтак — похмуро-утопічний і воднораз

гумористичний, за авторським ж анровим визначенням, "фантастичний

ром ан" Е.Вахека "Пан світу" (1925). Вахек належав до ґенераци

братів Чапеків. "П аном світу" "він хотів позмагатися з автором

"Кракатіту". Якщ о Чапек цілком відпустив узд у своїх фантазій задля

пригодницького сю ж е ту, то Вахек виходив з лоґічних засновок... з

суспільно-політичної ситуації двадцятих років" [13/ с. 245-250]. Далі

з ’являються ром ан "Д ім у тисячу поверхів" (1929) та кни ж ка утопічних

оповідань "У країні наших онуків" (1956) Я.Вайсса. Антиутопічний і аи-

титоталіларистський сенс мала трагедія "Сьогодні щ е зайде сонце н^А

Атлантидою" (1956) В.Незвала. Великого розвитку дістала Чапекоеа

традиція в 30-х р р .: "Війна з багатоликим звірем " (1983) В.Парала (з

авторською посвятою Чапекові), "П о ж е ж а будівлі "Біля золотих ле­

бедів" (1987) 3 .Вольного, "Таких тисячу кр о ків" А .П лудека (1988),

89

"ДМнеі'ава з'являється завтра, або Психоскоп Маріана Колди"

l^j Несвадби, "Блажений вік" (1967) і. М арека.

g українській літературі соціально-фантастична лінія, щ о її започатку-

аВ Винниченко. "Сонячною маш иною" та продовжив романами "Нова

заповідь" (1931-33), "Вічний імператив" (1936), "Л епрозорій” (1938),

фактично на цьом у перепиняється. Це спричинено, по-перш е, відсут­

ністю справжньої української державності, а звідси випливає ‘усвідом­

лене чи неусвідомлене відчуття "вторинності", провінційності. Так би

мовити, не до глобальних поблем, скоро під загрозою екзистенція

нацп. Д руга причина — рабське підкорення комуністичній ідеології, якій

слугую ть нечисленні соціально-фантастичні твори: Ю .С молич — романи

"Останній Ейджевуд" (1926) і "Господарство доктора Ґальванеску"

(1929), романна трилогія "Прекрасні катастроф и" (1935); В.Владко -

повість "Ідуть роботарі" (1931); О.Левада — трагедія "Ф ауст і смерть”

(196°).

З усього вищевикладеного випливають певні типологічні висновки.

Творча зустріч двох класиків української та чеської літератур — Воло­

димира Винниченка й Карела Чапека, на той час найвидзтніших у своїх

національних літературах письменників — в утопічно-антиутолічному

метажанрі, зустріч саме в першій половині 20-х рр. — закономірне,

сказати б, "доконечне" для їхніх літератур явище. Воно детерміновано

як діахронно, так і синхронно; інакше кажучи, лежить на схрещенні

діахронно-національкої та синхронно-міжнаціональної осей лзтератур-

ного розвитку. " і

Зіставлення романів Винниченка і Чапека доводить наявність типо­

логічних сходжень на різних змістовно-художніх рівнях, але разом З

тим д уж е вагомих різниць, що вони пояснюються відмінностями

суспільно-політичної та літературної ситуації в Чехії та Україні, а також

світоглядними позиціями письменників.

1 .Винниченко В. Відродження нації. 4.1. К. — Відень, 1920.

2. Винниченко В. Твори: У 26 т. 1928. Т.23.

3. Лейтес А. і Яшек М . Десять років української літератури. [Харків],

1928. Т.1.

4 . Скоропадський П. Спогади: кінець 1917 — грудень 1918. К .-

Філадельфія, 1995

5. Сосю ра В. Поезії: У 3 т. [Харків], 1930. Т.З.

6 .Чапек К . Вибрані твори. У ж город , 1951.

7 .Чапек К. Почему я не коммунист? / / Нов.мир, 1989, N 9.

8. Чичерін О. В. Про один з етапів розвитку критичного реалізму / /

Міжслов'янські літературні взаємини. Вип.2, К.,1961.

9. .Сарек К. H ry.- Praha, 1956.

ІО. Сарек К. Tovarna па Absolufno: Roman-feilefon. Praha, і 962.

11. .Hаrkins W .E. Karel Capek. New York — London, 1962.

12.Haussman J., V elkovyroba ctnosti (nepravidelny roman). Praha, 1975

13 .V a ch e k E. Pan sveta. Praha, 1971.

Стаття надійшла до редколегії 25.03. 1993 р.

у Максимовича:

Шифр: 8ут

Авт. знак: Винн

Автор: Винниченко В.К.

Назва: Твори

Видавництво: Рух

Місто: Харків

Рік: 1928

Номер частини: Т. 23-й

Назва частини: Сонячна машина: Ч. 1

Сторінок: 314с.

ББК: Ш6(4Укр)6-44

Тип документу: Книга

Місце знаходження: чит. зал №9

************

Шифр: 8ут

Авт. знак: Винн

Автор: Винниченко В.К.

Назва: Твори

Видавництво: Рух

Місто: Харків

Рік: 1928

Номер частини: Т. 23-й

Назва частини: Сонячна машина: Ч. 2

Сторінок: 236с.

ББК: Ш6(4Укр)6-44

Тип документу: Книга

Місце знаходження: чит. зал №9

****************

" class="adaptimg" alt=" "/>Шифр: 8ут

Авт. знак: Винн

Автор: Винниченко В.К.

Назва: Сонячна машина

Видавництво: Держвидав України

Місто: Харків

Рік: 1929

Номер частини: Ч. 2

Відомості про видання: 2-ге вид.

Сторінок: 236с.

ББК: Ш6(4Укр)6-44

Тип документу: Книга

Місце знаходження: чит. зал №9

****************

Шифр: 8ут

Авт. знак: Винн

Автор: Винниченко В.К.

Назва: Сонячна машина

Видавництво: Держвидав України

Місто: Харків

Рік: 1928

Номер частини: Ч. 3

Сторінок: 270с.

ББК: Ш6(4Укр)6-44

Тип документу: Книга

Місце знаходження: чит. зал №9

******************

У Вернадці:

" class="adaptimg" alt=" "/>" class="adaptimg" alt=" "/>" class="adaptimg" alt=" "/>" class="adaptimg" alt=" "/>" class="adaptimg" alt=" "/>" class="adaptimg" alt=" "/>" class="adaptimg" alt=" "/>" class="adaptimg" alt=" "/>" class="adaptimg" alt=" "/>" class="adaptimg" alt=" "/>Десять років української літератури (1917–1927): Біобібліографічний покажчик/О. Лейтес, М. Яшек; Ред. С. Пилипенко. К., 1928. Т. 1

1. Микола Чайковський. За силу сонця. Львів. 1925 (п. В. Смирнів) //написане 1918 р. на території ЗУНР, видане 1925 р. на території Польщі

Можна було б припустити, що читачі наукової фантастики в 1920-х роках мало звертав увагу на передмову і почав з першого розділу, де автор відразу вводить декілька сенсаційних і надзвичайних подій. Навіть сучасні фантасти читачам було б цікаво дізнатися, які ремесла на рубежі ХХ століття був здатний рухатися на великих швидкостях вздовж Дніпра, стати в повітрі через короткий час, а потім посадку в аеропорту, який став горить у своєму підході. Як сюжет розгортається, стає очевидним, що винахідник цього незвичайного багатоцільового літака є інженер по імені Михайло Rizdvianskyi, і що він не менш блискуче, ніж Томас Едісон. Адже Rizdvianskyi розробляє не тільки систему, здатну перетворювати сонячне проміння на електрику, а й засоби для зберігання великих обсягів електричної енергії, так що він може бути використаний, коли сонце не світить.

Крім того, Rizdvianskyi винаходить так зване "Радіо-мотор", який може використовувати збережений сонячної електроенергії і потужності його "маленький літак, який був побудований так, що він може літати в повітрі, плавати по воді або бути приводом на землі." [89 ] Хоча це чудовий винахід засноване на теоретичних понять, що відносяться до так званої "радіо-целюлози", які можуть "поглинати" сонячної енергії, сформульований молодої української хімік Іван Kruzhliak, Rizdvianskyi одна працює всі практичні засоби для виробництва так зване "чорне скло", які можуть перетворити сонячну енергію в електрику, а потім зберегти його. Rizdvianskyi очевидно наділений блискучим розумом, тому що він йде винаходити такі чудові пристрої як кишеньковий портативний радіо-телефон, який настільки потужним, що він міг би використовувати його, щоб зателефонувати дружині з Африки, і радіокерованих перемикачів, які він використовує для включення і виключення посадочних вогні в його аеропорту за допомогою дистанційного керування. Він також винайшов новий сплав, названий "Antol", який легше, ніж алюміній, але сильніше, ніж сталь, і вводить такі радикальні нововведення, як крила висувних літаків.

Всі ці винаходи були, очевидно, далеко попереду технології того часу. І все ж вони були лише прелюдією до мега-інженерного проекту, на якому Rizdvianskyi відправляється, коли він вирушає в подорож до пустелі Сахара в цілях перевірки на повну котушку потенціал «чорного скла" і "Радіо-двигунів." Але спочатку він повинен побудувати величезний літак, щоб обидві екіпажу і членів експедиції в Сахару. Новий літак Rizdvianskyi настільки велике, що дванадцять диски необхідні для підтримки фюзеляж і хвостову частину. Літак має чотири великі каюти, в тому числі спільних відсіків для двадцяти чотирьох чоловік, кухня, їдальня, приміщення для зберігання і оглядовий майданчик. Це ремесло носить не тільки персонал, положення, технічне обладнання і всі витратні матеріали для експериментів, а й велика кількість "заморожених" повітря для того, щоб полегшити кондиціонери в пустелі. Це незвичайне літак харчується від "двох гігантських радіо-двигунів — найбільші двигунів, що Rizdvianskyi спорудив досі."

Хоча він названий «українську Орла," це величезна літак не в формі, як птах. Як Чайковський ставить його, вона нагадує "великий будинок з крилами" (Велика krylata хата). Тим не менш, "Літаючий будинок" є технологічне диво, що не тільки він може нести величезну корисне навантаження, але, будучи на живлення від сонячної енергії, він здатний літати на великі відстані без дозаправки. Крім того, дизайнер забезпечила літак з геніальними навігаційних пристроїв:

Перед ним пілотові довелося два дуже важливих інструментів: а Годограф і hipsoscope. А. Годограф був прямокутний стіл, який містить загальну карту регіону з планом польоту, що літак буде слідувати. Яскрава точка і стрілка блимає на столі вказав місце, де літак був в даний момент. Це було, як фотографії, щось на зразок кінематографічного опис польоту. Весь стіл був чорний, і білий начерк був світиться в темряві. Hipsoscope умови два набори чисел :. Один з них вказав на висоту — "це над рівнем моря висота і іншої дає відносну висоту польоту, тобто, як високо літак над місцевістю [90]

Ще одним важливим на цій передовій літак є автоматичні стабілізатори "", які регулюються гіроскопа двигунами і, таким чином, зберегти ремесло збалансованим і на курсі. Коротше кажучи, цей літак оснащений пристроєм, який, як відомо, в наш час, як автопілоті.

У світлі всього цього, це не дивно, що "українська Орел" робить свій перший рейс з Одеси в пустелі Сахара без особливих проблем чи поломок, незважаючи на важкі грози, які він зустрічає на шляху. Діставшись до місця призначення, члени експедиції відчувають багато проблем і пригод, таких як необхідність свердлити для води завдяки простому скелі, щоб заспокоїти ворожих арабів, щоб боротися проти загарбників і так далі. Проте, врешті-решт, всі ці труднощі будуть подолані, і Rizdvianskyi і його соратники повні успішно все їх експерименти. Найбільш важливим з усіх є відкриття того, що не треба було їхати в Африку, щоб приборкати великі кількості сонячної енергії. Rizdvianskyi переконаний, що великий масив сонячних колекторів енергії не буде менш ефективним в Україні, якщо вони можуть бути розміщені де дуже мало опадів падає протягом року.

Зворотній рейс з Сахари до Одеси також Надзвичайна пригода. "Українська Орел" робить безпосадочний переліт проходить відстань 3200 км всього за 45 годин. Після неймовірного одіссею в пустелі Сахара Rizdvianskyi і його колег взяти заслужену, але коротку відпустку в Криму. Свято коротко, бо Rizdvianskyi незабаром виявляє, що в регіоні півострова Tarakhansk в Криму є тільки двадцять п'ять дощових днів в році, і що небо похмуро лише 13% часу. [91] Це відкриття спонукає його встати на самий амбіційний проект свого життя. За фінансової підтримки Одеського університету, Rizdvianskyi йде на побудову «Центр сонячної енергії" в Криму. Завершений протягом року, центр знаходиться дуже великий масив сонячних колекторів енергії, які знаходяться в триповерховому високій терасі і призначений для автоматичного регулювання з рухом сонця, щоб поглинати максимальну кількість енергії. Сонячні колектори складаються з лінз, зроблених з "чорного скла," так званих "radionates", який винайшов Rizdvianskyi. Вони мають подвійну функцію, полегшуючи або негайного перетворення сонячної енергії в електрику, або зберігати електричну енергію для подальшого використання. "Центр сонячної енергії" виробляє величезну кількість електроенергії і може передавати його клієнтам в будь-якій частині України. Завдяки іншим винаходи, зробленого Mykhailo Rizdvianskyi, можна відправити електричної енергії через атмосферу "у вигляді електричних хвиль." В результаті, не тільки поїзда, але і морських суден, на живлення від електрики, що виробляється в "центр сонячної енергії ".

Зображення Миколи Чайковський про уявних наукових і технічних відкриттів були не тільки інноваційні, але безпрецедентним в українських фантастів працях. У перші десятиліття ХХ століття більшість авторів-фантастів не думав поновлюваних джерел енергії, не кажучи вже сонячну енергію і сонячної технології. Однак, як це часто буває з письменниками-фантастами, в експозиції нової технології Чайковський вдавалися до звичайних, добре сталих режимів оповідних. Це було негайно визначити за допомогою сучасних читачів. Огляд Z, а sylu sontsia Володимир Дорошенко привів "Пінкертона" детективний сюжет і епізоди пригод, як основних недоліків роботи Чайковський в. [92] І справді, навряд чи можна ігнорувати елемент злочинності казки для Чайковський вводить "детективний роман" Питання в першому розділі, зображуючи скандал, який стався на засіданні Академії наук у Києві, коли професор на ім'я Khrushchenko звинувачується в отриманні кредиту для відкриття, зробленого одним з його помічників (насправді, його справжнє ім'я Хрущова, але він змінив його, коли українська мова стала офіційною мовою держави). І, як сюжет розгортається, інші злочини виявлені: розкрадання коштів, крадіжки золота з державного банку, примусове позбавлення свободи в психіатричній лікарні і самогубство невинну людину, жертвою махінацій Khrushchenko в. Все це на світ в передсмертній записці, залишеній Івана Kruzhliak, молодий хімік, чиї відкриття були присвоєні Khrushchenko. При отриманні передсмертну записку Kruzh-liak, у Михайло Rizdvianskyi запущений в суд проти Khrushchenko. Після цього таємниці і інтриги стають ще більш інтенсивними, оскільки через вплив Khrushchenko, в Rizdvianskyi розряджається в якості менеджера в авіаційному заводі, виключений з академії наук, і повинен шукати роботу в Одеський університет. Список ворогів Rizdvianskyi продовжує зростати, і незабаром вона включає в себе не тільки рідні шпигунів і диверсантів, а й іноземних агентів. Японці дізналися про піонерської роботі Rizdvianskyi в сонячній технології і послав своїх агентів в Україні, щоб переконати його переїхати до Японії і встановити там центр передових техноло-гии. Коли дружні переконання виявляються неефективними, японські таємні агенти вдаються до примусу, до викрадення людей і намагається вкрасти секретну формулу Rizdvianskyi для виробництва сонячних батарей.

Очевидно, що наведені вище епізоди дуже схожі на звичайних дільницях детектива. Однак, якщо взяти до уваги й інші події в казці Чайковський, такі як незвичайну подорож до Африки, в бою проти ворожої арабського племені і зміст останньому розділі, що складається з розширеного лекції з різних використання сонячної енергії, її Не важко припустити, що Чайковський прийняв багато з основних сюжетних структур, які були введені Жюля Верна і Г. Г. Уеллс. Ці письменники зіграли важливу роль у встановленні в науковій фантастиці панування сюжетних малюнків, що тягнуть таємничі події, які пояснюються через детективної роботи, надзвичайних поїздок і подорожей у просторі і часі, ворожих зіткнень і війн з воюючими іноземців або цілих світів; і, аналогічно, в багатьох випадках і Верн і Уеллс надавати розширені лекції на наукових або технологічних принципів, представлених у своїх роботах. У зв'язку з цим було Чайковський перший, але, звичайно, не останній український письменник-фантаст, який уважно стежив за усталених оповідних пристроїв цього жанру. У ретроспективі, це не важко розрізнити, що спадщина Верна і Уеллса, ніж вплив Пінкертона детективних романів такої внесла істотний внесок в досить банальних функцій оповідних з sylu sontsia. Однак, як це часто буває з наукової фантастики, спокутної якості не виходять з літературних архітектоніки, а від ідей, які викладає автор. Це, звичайно, справедливо для роботи Чайковський в.

В кінці дев'ятнадцятого і початку двадцятого століття науки авторів фантастики не звертав ніякої уваги на джерелах енергії. Вони просто зобразив, як таємничий і чудові види енергії були використані для приведення в рух космічних апаратів або руйнівних видів зброї, починаючи від пістолетів до ракет, які могли б знищити цілі планети.

У той час як на початку ХХ століття Микола Чайковський передбачив розвиток передових технологій сонячної, в Західній наукової фантастики сонячної технології не згадується до самого десятиліття, в якому був винайдений сонячних батарей. У своєму оповіданні "Нехай Там буде світло", опублікований в 1950 році, Роберт Хайнлайн був першим письменником на Заході намітити засоби перетворення сонячного світла в електричну енергію. Поточна сонячна батарея або, точніше, фотоелектричний елемент, був "розроблений Bell Telephone Laboratories в 1954 році." [93] Складено п-типу і р-типу напівпровідників, фотоелемент перетворює фотони світлової енергії безпосередньо в електрику. Щоб бути впевненим, шляхом його структури, фотоелектричний елемент має мало схожості з «чорного скла" в романі Чайковський, або з цього питання до «кристала» в історії Хайнлайна. Але ще більш важливим, ніж технічний схожість сам принцип перетворення світла в електричну енергію, яка була, передбаченому Чайковський на початку 1918 року, в той час, коли інші письменник-фантаст не замислювався на цю можливість. Крім того, останнім часом сонячна енергія в даний час використовується кілька технологічних додатків, які були також передбачених Чайковський.

На відміну від «чорного скла" у казці Чайковський, в фотоелементи не зберігати електрику, але, тим не менше вони були поставлені на безліч застосувань з моменту їх відкриття. Перший використання відбувся в 1958 році, коли Сполучені Штати почали штучний супутник Vanguard, /, який був "оснащений фотоелектричної осередку для харчування своїх радіосигнали ...." З тих пір сонячні батареї були використані на велику кількість космічних проектів, як в якості первинних і вторинних джерел електроенергії. Фотоелектричні елементи були поміщені в масиви на сонячних панелей, і вони можуть забезпечити значні обсяги електроенергії. У багатьох космічних досліджень проектів сонячних панелей служать в якості основного джерела електричної енергії. Таким чином, без сонячних панелей, освоєння космосу і багатьох інших проектів, що не буде можливим. Наприклад, на орбіті Телескоп Хаббл не був би в змозі функціонувати так довго, як це має без сонячної енергії, і без сонячних панелей це не було б можливим, щоб витримати людське житло протягом тривалих періодів часу в Міжнародній космічній станції. І розвідка місцевості Марса і випробування своєї території і порід роботів марсоходи не відбувалося б без сонячних панелей.

Протягом останніх декількох десятиліть, фотоелектричні комірки також широко використовується на Землі не тільки для живлення електронних калькуляторів, але набагато більш складних завдань. Наприклад, виявилося можливим генерувати достатньо енергії через сонячних батарей для живлення електричних транспортних засобів. Перший вражає тест був проведений в Австралії в 1982 році, коли група винахідників зробив НД харчуванням автомобіль, який перетнув континент Австралії в двадцять днів, часом досягають швидкості 35 миль на годину, а за допомогою сонця в якості єдиного джерела енергії для всієї поїздки. Не менш успішним і не менш вражаючими були спроби використовувати сонячні батареї для живлення літаків. Пол Маккріді, американський інженер авіаційної, створив павутинка пінгвін, перший успішний повністю на сонячних батареях літак у світі, і сонячної Challenger. Важливою віхою була пересічена в липні 1981 року, коли Сонячна Challenger вилетів з Франції до Англії, на відстані 163 миль, харчування тільки від сонця.

З тих пір на сонячних батареях літаки були розроблені у швидкій послідовності. У 1995 році Маккріді і його співробітники в AeroViron-ня розробила дистанційним управлінням, сонячних батареях літак, на Pathfinder, який досяг висоти 50500 футів. І НАСА (Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору США) також присвятив багато зусиль для розвитку сонячної літаків. Це розроблені і протестовані цілий ряд сонячних батареях літаків. Це справило на Pathfinder, на сонячних батареях, дистанційно пілотованих літальних апаратів, щоб продемонструвати використання сонячної енергії для довгого терміну. Після цього НАСА справило Центуріон, який має 62 м розмах крила і здійснив перший політ в 1998 році Його останнє чудо інженерної думки є сонячна літак Геліос, який оснащений двигунами чотирнадцяти і спеціально розроблений для використання в повітрі і великих висотах. Під час випробувального польоту в серпні 2001 року Геліос досяг висоти майже 30 000 метрів. Ще більш дивним є пропозиції щодо вчених в НАСА та інших установ по розвитку сонячної енергії літак, здатний літати в атмосфері планет Марса і Венери. Тим не менш, незважаючи на суттєвий прогрес у розвитку сонячної енергії літаків, залишається основним недоліком у нинішньому стані цієї технології. Фотоелектричні елементи не можуть зберігати електричну енергію, і, отже, нічні польоти не можливо для сонячних літаків.

У недавньому минулому розвиток сонячної технології для виробництва електроенергії на суші не менше вражаючим, ніж його адаптації до польоту. Значний прогрес був досягнутий в генерації великої кількості електричного струму. Наприклад, поточні дослідження з 1995 року в Національному університеті Австралії завершилися в розробці "фотоелектричної концентратора." Це призвело до будівництва "фотоелектричної системи концентратор", який почав генерації електроенергії в 1999 році і в наступному році система була підключений до мережі загального користування. На Канарських островах, Іспанія запустила проект Евклід що тягне за собою розвиток технології затишшя фотоелектричних концентрації. Евклід електростанція була побудована і почала свою діяльність в 1998 році і, аналогічно, в березні 1995 року Техас Утиліта Electric Company побудувала фотоелектричної електростанції в Далласі, штат Техас. Це генеруючої системі також підключений до мережі загального користування.

Сонячні наведені автомобілі набирають популярність у всьому світі. Щороку вони встановлюють нові рекорди швидкості і відстані. Тим не менш, на сьогоднішній день вони не придатні для громадського транспорту, тому що вони можуть вмістити лише одного або двох чоловік іноді, мало місця для багажу, і може управлятися тільки протягом дня. Вони легкі і побудований в першу чергу для гонок. Сонячні раси автомобілів проводяться тепер регулярно в декількох країнах. Крім того, сонячна промисловість зросла як на дріжджах протягом останніх декількох десятиліть, виробляючи різні сонячних батареях пристроїв, починаючи від калькуляторів до сонячних зарядних пристроїв.

З наведених вище розробок в області сонячної технології випливає, що Микола Чайковський був наділений незвичайною фантазією і здатністю передбачати не тільки пряме перетворення сонячного світла в електрику, але також використання сонячної енергії для приведення в рух наземних транспортних засобів, літаки і виробництво сонячної електроенергії для суспільного споживання. Але, насамперед, Чайковський передбачав абсолютно правильно, що розвиток передових технологій потребують високого виробництва електроенергії і, що наше Сонце може бути майже необмежене джерело електричної енергії. Це було належним чином підтверджено дослідженнями світового споживання енергії, яка була майже подвоюється кожні десять років з початку ХХ століття. [95] У зв'язку з цим передбаченням, це не недоречно місце Микола Чайковський серед провідних провісники в наукова фантастика, і помістити його в компанії Жюля Верна і Г. Г. Уеллс.

Важливий внесок Миколи Чайковський на еволюцію українського наукової фантастики і його дивно точний прогноз розвитку сонячної технології практично невідомий у своїй рідній землі. В основному це пов'язано з тим, що Z, sylu sontsia був опублікований в Західній Україні, і, отже, під час радянського режиму не було ні перевиданий ні згаданого в літературній критиці. В результаті, казка Чайковський не був доступний читаючої публіки або прагнуть авторів, які могли б його, зайнятих в якості моделі для своїх композицій етапі становлення української наукової фантастики в 1920-х і 1930-х років.

2. Володимир Винниченко. Сонячна машина (роман написан в 1921-1925 гг.), впервые издан в 1928 г. написане 1924 р. у Франції, видане 1928 р. в СРСР/УРСР

Изобретение в начале 20-х годов минувшего столетия фантастической «солнечной машины» позволяет добывать пищу бесплатно, — с помощью солнечной энергии. Делая, тем самым, подневольный труд излишним. Старый мир взорван н.-ф. изобретением. Начинается борьба за «солнечную машину»...

В изданиях 1928 г. присутствовало посвящение "Моей солнечной Украине". После объявления борьбы с "украинским буржуазным национализмом" оно исчезло. Вновь появилось уже в 1989 г.

С созданием романа "Солнечная машина" В. Винниченко ещё раз выступил как концептуальный новатор. Произведение является попыткой жанрового синтеза: здесь соединены и утопия, и научная фантастика, социальный и любовно-психологический роман. Автор определял своё произведение как реалистично-символическое. Есть в романе и элементы предупреждения: предвиденье прихода к власти в Германии А. Гитлера.

Идеи романа созвучны разработанным автором этико-философской концептуальной системе "конкордизма" ("солнцеизма"), согласно которой каждому свойственно естественное стремление к счастью, — поэтому человека можно изменить к лучшему, — совершенствовать, перевоспитать, — с помощью соответствующей философии.

Автора критиковали за "Солнечную машину" и справа, и слева. Роман подвергся "разносам" в СССР за то, что в произведении пролетариату посвящено едва полтора десятка строк, а СССР и вовсе не упомянут ни разу. И, — одновременно, — в эмигрантской националистической прессе. — упрекали в родственности авторских взглядов большевизму и коммунизму; этим произведением, дескать, врагам "подаётся рука помощи".

В исследованиях романа, проводившихся сначала в Украине, а потом, — с установлением в СССР цензурных запретов, — на Западе, много внимания уделялось определению характера утопии В. Винниченко. Литературоведы и писатели однозначно определили произведение как позитивную утопию, — э в т о п и ю (букв.: "хорошее место"), и даже как "тутопию", — в том смысле, что автор ратует за создание идеального общества не в "месте, которого нет", а здесь и сейчас (по-украински "здесь" — "тут"). Исследовательница начала 21 в. определила жанр романа как п а н т о п и ю.

Как видим, произведение и ныне сохраняет идеологическую и художественную актуальность и стимулирует исследовательские поиски.

мрачный маргинал

https://fantlab.ru/blogarticle33016

https://fantlab.ru/edition89546

3. Ю. Смолич. Останній Ейджевуд. Харків. Книгоспілка. 1926 Написане й видане в СРСР/УРСР

4. Ю. Смолич. Господарство доктора Гальванеску. Часопис "Універсальний журнал" (УЖ) №№ 1-2/1928 р. ,№№1-3/1929 р. написане й виданне в СРСР/УРСР

http://argo-unf.at.ua/load/152

Оповідання: Касянюк С. "Нова утопія" 1922