А до того – довгі роки праці не лише педагогічної. Поліглот (знав десять мов), він перекладав з німецької, французької, російської, польської та інших мов на українську, розширюючи наші літературні обрії. Зокрема, українська дітвора знайомилася з фантастикою Жуля Верна в перекладах Капія… Займався етнографією. фольклористикою, дуже цікавився Гуцульщиною. Тому побудував у Косові будинок, а оскільки тут роботи не було, то в будинку з 1938 року розміщалася єврейська гімназія, а за часів німецької окупації – польська школа.

Меморіальна дошка на будинку Мирослава Капія

Писав оповідання, повісті, зокрема “Із-над срібного Сяну”, збірку науково-фантастичних нарисів “Неймовірні оповідання”. Підготував перед війною до друку збірку віршів про Карпати, якими захоплювався.

Тут хочу торкнутися лише одного твору вчителя-письменника – повісті “Країна блакитних орхідей” і лише одного аспекту її, а саме – уявлення автора про майбутнє України. Нам, затривоженим долею молодої держави, ця тема близька й дорога.

Вийшла у світ повість “Країна блакитних орхідей” у 1932р. у львівському видавництві “Новий час”. Отже, працював автор над нею десь у 1929–1930 роках. Що то за часи були? Післяверсальська Європа, здавалося, утвердилась надовго. У ній знайшли своє державне існування майже всі народи. За невеликим винятком. Приміром, не існувало держави Україна…

… І от саме тоді провінційний, мало ким знаний учитель пише фантастичну повість. Вона дуже відрізнялася від творів Жуля Верна чи Герберта Велса. Тих цікавили фантазії на тему майбутнього науки, техніки. М.Капія боліло інше: майбутнє його Батьківщини, офіційно не існуючої на карті Європи, народу, позбавленого природного права на існування.

Якою ж постає візія України початку XXI століття в повісті “Країна блакитних орхідей”?

Насамперед, всупереч поширеним тоді теоріям про зникнення в майбутньому націй (а це твердили і комуністи, і космополіти), автор був твердо переконаний, що українська, як і інші нації, існуватиме “всупереч всім теоріям, голошеним фанатиками перед віками, і намаганням…, які коштували море людської крові та сліз…”. Не сумнівався письменник і в зовсім на той час фантастичній речі: що в ХХІ столітті існуватиме незалежна, самостійна, соборна Україна. І не якась екзотична, варенично-шароварницька, а держава з високорозвиненою наукою і технікою, держава космічна. Україна в повісті М.Капія постає як спадкоємниця історії, її гербом є Тризуб Володимира, вона шанує імена І.Мазепи, Д.Многогрішного, С.Петлюри та інших видатних діячів минулого. Це демократична держава, на чолі якої стоїть гетьман, але яка має й парлямент – Верховну Раду (до речі, цей останній термін з’явився в політичному житті совєтської України аж у 1936 році!). Отже, це держава президентсько-парляментського типу. Має вона тверду валюту – гривню. В Україні ХХІ століття – самостійна Церква, яку очолює Патріярх. Україна користується повагою серед інших держав, у Києві – десятки іноземних посольств. Серед них побіжно автор згадує й посольство Південної Африки – держави, яка виникла лише в 1993 році, а в час написання повісти була колонією, про самостійність якої ніхто й не думав ставити питання.

Вражають науково-технічні здогадки М. Капія. Як про звичну річ пише про телебачення. У кінці 20-х років і слова такого майже ніхто не чув, воно було відоме лише вузькому колу фахівців. Першу в світі телепередачу здійснено в Англії в 1925 р. А в СССР це сталося щойно в 1931 р. Можемо лише дивуватись, звідки про ідею телебачення – і сам термін “телевізор” – дізнався автор, вчитель-філолог, який жив і працював у місцевостях, де й звичайний детекторний радіоприймач зі слухавками був дивом. В усякому разі це свідчення широти інтересів справжнього педагога — творця, а не ремісника.

Або така деталь. Письменник говорить про автомобілі марки “Чумак”, які випускаються на автозаводі у м. Кременчуці. Справді, в цьому місті побудовано автозавод – через 25 років після появи “Країни блакитних орхідей”… У повісті наша країна постає космічною державою, що співпрацює зі США, Англією, Німеччиною, бере участь у програмі польотів до інших планет у глибини Космосу.

Таких прикладів можна б наводити більше.

Коли роздумуєш над цим незвичним феноменом, запитуєш: що дало можливість скромному вчителеві піднятися до такої висоти провісництва, аналогів якому не знаходимо в нашій літературі?

Відповідь є у тексті повісті М.Капія. Ось ті слова: “…є щось для людського роду спільного, що огортає всі раси й племена, всі епохи минулі й будучі зв’язує з собою, що віки цілі триває вже й триватиме, поки битимуться людські серця в грудях, – а цим є любов до батьківщини!.. Це та безсмертна іскорка, що її вложив Творець у людську душу… Любов до батьківщини, любов до свого, до рідного…”.

Ця безсмертна іскра любові до України палала в серці Мирослава Капія. Вона надихнула його вірою в добре майбутнє Батьківщини. Запалюймо її у собі і в серцях молоді ми – вчителі вільної України, провіщеної нашим предтечею, нашим старшим колегою. Будьмо гідними таких попередників!

Повість “Країна блакитних орхідей” перевидано в Косові у 2001році невеликим накладом, але все ж таким способом врятована від повного забуття. Ця повість – перший в українській літературі опис космічного польоту, – так вважає американський вчений Волтер Смирнів у “Jour­nal of Ukrain­ian Stud­ies” (2002, № 1–2). У Косові мешкає у батьківському будинку дочка М.Капія Святослава.

http://kosivlibrary.if.ua/2010/12/11/138/

http://archivsf.narod.ru/1888/miroslav_ka...

http://www.ex.ua/view/17026692

Поиск: © Вячеслав Настецкий, 2013

В романе украинца И. Ковтуна "Азиатский аэролит" ("Азiатський аеролiт", 1931) действуют исследователи Т.М.

http://www.magister.msk.ru/library/extelo...

Скляренко С. Д. — "Пролог"

http://books.google.com.ua/books/about/%D...

Мирослав Ірчан — "Радій ( Отрута )"

http://lab.chass.utoronto.ca/rescentre/sl...

A81. Smyrniw, Уолтер. «Первый космических путешествиях в украинской научной фантастики. " Журнал украинских исследований . 27.1-2 (лето-зима 2002): 173-182.

Советские критики ссылаются Владимир Владко (1900-1974) в качестве первого писателя-фантаста в украинской литературе. Его роман Arhonavty vsesvitu впервые опубликован в 1935 году сделок с межпланетного путешествия. По словам Вальтера Smyrniv, однако, приоритет в этой области должно быть уделено Мирослав Kapii, автор Краина blakytnykh orkhidei опубликован в 1932 году. Роман Kapii, говорит, что Smyrniw, был исключен из принятых репертуар украинские научной фантастики из-за идеологических причин. Роман Kapii был установлен в 21 -м веке, в независимом украинском государстве правит гетман, и включены ссылки на украинский националист героев, таких, как Иван Мазепа и Симон Петлюра. Это сделало его неприемлемым для советских критиков. Smyrniw утверждает, что роман Kapii основано частично на утопического романа Фрэнсиса Бэкона Новая Атлантида (1627), и что в работе Kapii в путешествие к Марсу вызвано божественного вдохновения. Smyrniw сравнивает Kapii и Владко романов — последняя вымышленный счет советской экспедиции на пути к планете Венера. Данная статья опубликована в номере, посвященном Данила Гузар Струк (приглашенный редактор: Роман Senkus). (См. A75 ).

"Например: пьеса И.Кочерги "Песня в бокале" — была издана только на русском языке, тоже самое и книга "Конец подземного города" Кальницкого, я не нашел о ней информации на украинском языке. Роман "Ипсилон" Кальницкого был напечатан на русском языке в журнале "Экран", а после его перевода на украинский он получил название по предшествующему рассказу: "Радио-думка". Так-что "Ипсилона"на украинском не существует. "Ракетоплан С-218" В.Владко не имеет отношения к космическим полетам. Это атмосферный аппарат (скорсть 6.000 км/час, а не 28.000 км/час, как нужно для выхода в космос) и в нем герои спасались от цунами. У А.Слисаренка есть еще фантастический рассказ "Князь Барцила" (1926), в нем профессор из нашего времени попадает в прошое к скифам, становиться сначала рабом, потом лекарем, под конец его хоронят с умершим князем и он возвращается в наше время. Думаю, идея романа В.Владко "Дорога скифов" (1937) могла быть подсказана этим рассказом. Далее: не Гудзинский Владимир, а Гадзинский Владимир. Книга "Люди з Червоної скелі" (1929), не первая книга Бабенко Г. о древнейших временах, за два года до нее появилась его же книга "В тумані минулого".

Бабенко Г. В тумані минулого / Г. Бабенко. – Х, 1927.

Бабенко Г. Люди з Червоної скелі / Г. Бабенко. – К, 1929.

Бєляєв А.Р. Зірка КЕЦ / А.Р. Бєляєв. – К., 1936.

Бєляєв А.Р. Людина-амфібія / А.Р. Бєляєв. – Х., 1930.

Гербурт А. Гнатові пригоди / А. Гербурт. – Харьков, 1927.

Жулавський Ю. На срібній планеті / Ю. Жулавський. – Київ, 1927.

Жулавський Ю. Стара земля / Ю. Жулавський. – Київ, 1928.

Забіла Н. Повісті про червоного звіря / Н. Забіла. – Одеса, 1927

Окунів Я. Газ професора Морана. / Я. Окунів. – Х., 1926.

Павленко П. На Сході. Роман / П. Павленко. – Київ, 1937.

Паньків М. Суддя Рейтан. / М. Паньків. – Х., 1931.

Романівська М.М. Загнуздані хмари / М.М. Романівська. – Х., 1936.

Смолич Ю.К. Господарство доктора Гальванеску; Півтори людини. – 1930.

Смолич Ю.К. Четверта причина : Науково-фантастичний роман / Ю.К. Смолич. – Харків; Київ : Лім, 1932.

Смолич Ю.К. Ще одна прекрасна катастрофа / Ю.К. Смолич. – Харків; Київ : Лім, 1932

Смолич Ю.К. Що було потім : Науково-фантастична повість / Ю.К. Смолич. – Харків; Одеса : Дитвидав, 1934

Трублаїні М.П. Глибинний шлях : Роман / М.П. Трублаїні. – Харків : Харків. книж.-газет. вид-во, 1948.

Альорж А. Небо проти землі : [фантастика] / Анрі Альорж : Держвидав України, 1929.

Велз Г.Д. Машина часу / Г.Д. Велз. – Одеса, 1929.

Уеллс Г.Д. Війна світів / Г.Д. Уеллс. – 2-е вид. – Харків, 1929.

Верн Ж. Подорож до центру Землі / Ж. Верн. – Харків, 1928.

Верн Ж. Подорож на місяць / Ж. Верн. – Харків, 1928.

Верн Ж. Витівка доктора Окса / Ж. Верн. – Харків; Київ, 1924.

Верн Ж. Від Землі до Місяця / Ж. Верн. – Харків-Одеса, 1935.

Келлерман Б. Тунель / пеp. Доpа Сімовичева – Коломія ; Ляйпціг : Укp. Hакладня, 1922

Свіфт Д. Подорож Гуллівера до краю великанів. – Львів : [Виданє Руского Т-ва Пед.];, 1906.

Тудуз Жорж Людина, що збудила вулкани. / Тудуз Жорж, 1929

Микола О. Ковальчук.