...народних прагнень. Те саме можна сказати і про його полум’яну віру в оновлення суспільства, що знайшла свій яскравий художній вияв у багатьох творах, зокрема в оцих пристрасних рядках:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі.
Поет мріяв про звільнення всіх трудящих від гніту панів, про часи, коли «на землю правда» прийде. Вірш «Ісаія. Глава 35» пройнятий духом інтернаціональної єдності борців за кращу долю. Трудящий народ, вигнавши «владик», перебудує увесь світ, і не тільки люди, а й природа, що їх оточує, заживе буйним, радісним життям,— таку думку вклав Шевченко в цей твір.
Оживуть степи, озера,
І не верствовії,
А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться; і не найдуть Шляхів тих владики,
А раби тими шляхами Без гвалту і крику Позіходяться докупи,
Раді та веселі.
І пустиню опанують Веселії села.
В загальному змісті нього уривку не важко відчути ідейну спільність з четвертим сном Віри Павлівни із романа Чернишевського «Що робити?».
Шевченко умів дивитися з майбутнє і в ньому бачити завершення сучасних кому суспільних і технічних процесіз. Геніальним-: пророцтвом звучать його слова про революційну роль машини, яка стане колись могильником експлуататорського ладу. Вперше побачивши парову машину (пароплав «Князь Пожарський»), поет відразу ж збагнув усю силу і могутність цього великого досягнення людської думки і праці на шляху не тільки технічного,'а й соціального прогресу.- Пароплав йому.-здався «глухо ревущим чудовищем с раскрьітои о.громной. пастью, готового проглотить помещиков-инкви--, зиторов. Великий Фультон! И великий- Уатт!— звертається він до винахідників.—' ..Ваше мо-лодое, не по дням, а по часам-растущее дитя в скором времени пожрет-кнутьі,. престольі н корони... То, что начали во Франщш-знциклопе-дистьі, то довершит на всей нашей планете ваше колосс.альное гениальное дитя. Моє проро-чество несомненно» (Із запису в '«Щоденнику» від 27 серпня 18г?7 р.)
Прагнення уявити і відтворити майбутнє в українській літературі після Шевченка посилюється. . ; •
Яскраво відтворені суспільні ідеали -'майбутнього в поезії і публіцистиці Івана-. Франка. Творча і громадсько-політична.діяльність великого Каменяра була підпорядкована, боротьбі за здійснення одвічних сподівань народу на кращий суспільний устрій. Поет, повсякчас відчував дихання майбутнього, ним жив.- Революційний дух народу кликав його,до- бою «за. поступ, щастя й волю». Майбутній День, «м.ов
огень», розвиднявся в уяві геніального письменника.
Мрії про щастя прийдешніх днів досить яскраво висловлені в поемі «Наймит» (1876). Відтворюючи могутній образ українського народу в алегоричному образі наймита, Франт звертається до нього в прикінцевих словах і пророче говорить про силу його духу та про його майбутнє:
. Пропаде пітьма й гніт, обпадуть з тебе пута,
І ярма всі ми порвемо.
Недаром ти в біді, • пригноблений врагами,
Про силу духу все співав,
Недаром ти казок чарівними устами Його по біду величав.
Він побїдить,' порве пікарлущу пересуду,
І вольний,' власний лан Ти знов оратимеш.— властивець свого труду І в власнім краю сам свій пан.
У в е л и к і її л і т е р а т у р и і її с п а д щ і-1 н і Ф р а н к а можна знайти багато художніх творів, які так або інакше перекликаються з майбутнім. Соціаліст з переконання, Іван Франко гаряче вірив у здійснення своїх суспільних ідеалів, у силу й могутність народного духу. В казці та однойменній поемі «Рубач» (1886), яка не належить ні до соціальної утопії, ні до фантастики, він звертається до образів найближчого майбутнього, змальовує людей-провидців, які. ламають старий лад, торуючи цим шлях до нового життя.
В основі казки і поеми лежить мотив сили і могутності прагнень народу до волі, до правди, бажання розірвати кайдани гнобительського
життя в ім’я торжества соціально?'справедливості. Ці поривання поет втілює/в героїчно-казковому образі Рубача. Рубач розчищає шлях для переможної ходи людської’правди, знищує важкі перепони, які гальмують.-, загальнолюд-! ський поступ. Йому зустрічаються шибениці з. трупами праведників свободи і .падають під ударами могутньої зброї г е р о я; ‘ в £л ять с я х р а -ми'— символ покори знедолених .та морально-1 го падіння експлуататорських класів'.
Розчищаючи «путь волі й правді-сміло», Ру--бач веде за собою людей. В його очах світиться блиск «могутності, тріумфу і надії»', на завтрашній день. «Я Рубач, — каже шн, .—■ що рубає запори на шляху людськості-, запори, покладені, дикістю, темнотою г злою волею», ■ • Подібний символічний образ* Же один у поезії Франка. Образ всемогутності' революційного духу, що, зруйнувавши підвалини Старого, стверджує ідею перемоги справедливості, проходить і через такі твори, , «Каменярі», «Гімн» та ін. Утвердження революційної дії, життєвості соціалістичних ідеалів Ці риси політичної поезії великого ■ Каменяра є конкретним виражещ-іям поривів у майбутнє. Майбутнє і сучасне в нього тісно переплітаються. Мрії Франка знайшли-своє художнє.;втілення в активних діях ного героїв, серця яких сповнені надією і вірою в перемогу над -похмурою реальністю. 1
Мріяла про велике щасливе майбутнє свого народу і Леся Українка. Вона-гаряче вірила,-що буде зруйновано «світовий стрій одвічний» і «світло правди ясне» . засяє — над ' людьми.
У вірші «Сон» поетеса натхненно й пророче писала:
Страшне повстане скрізь землі рушення,
І з громом упадуть міцні будови.
Великий буде жах, велике й визволення!
Тоді спадуть всесвітнії окови.
І правда лавром чоло уквітчає,
І згине зло, укриване віками.
В честь волі нової хвалу співець заграє На вільних струнах вільними руками!
Уява Лесі Українки малювала їй соціалістичні ідеали втіленими в життя і викривала утопію християнської філософії («Вавілонський полон»), заперечувала розслаблюючу пасивну мрійливість реальними уявленнями про жадану прийдешність.. Вона шукала гармонійного поєднання в словесному мистецтві мрії про майбутнє з відображенням реальної дійсності, бо глибоко розуміла значення жит-тєстверджуючої мрії.
Виразні образи подано в творі «Коли втомлюся я...» Уява поетеси летить далеко в майбутнє. У вступному епізоді тут розповідається про часи минулі, як ще «в кормигу запрягав народ народа, на вільне слово ковано кайдани». Картини сучасного перебувають в різкому контрасті з картинами майбутнього. Леся Українка піднесено, схвильовано пише:
Але в просторі бачу я країну,
Осяйну, наче світло Ідеалу,
Неначе світло правди... о дідусю,
В нас на землі нема такого раю.
Питаєш ти, шо бачу я в просторі. Прийдешність бачу я, віки потомні.
Піддаючи нещадній критиці буржуазні, утопії, Леся 'Українка закликає реально дивитися в майбутнє і в своїй уяві про-завтрашній. день спиратися на наукові соціалістичні ідеї,.; які опанували передове людство, злилися з робіт-, ничим визвольним рухом. Тільки-прій цій умові письменник зможе відкрити читачам очі на ті часи, коли здійсняться мрії та сподівання трудящої ЛЮДИНИ... — .
Свої суспільні ідеали яскраво, виразив і Панас Мирний, зокрема в оповіданні «Сон», написаному 1905 року під впливом.бурхливих подій буржуазно-демократичної революції. Саме у зв’язку з цими подіями письменник взявся відтворити картини соціалістичного .життя,,, яке прийде після повалення гнобительського ладу.'
Спираючись на досвід Чернишев.ського, Панас Мирний показує майбутнє •,у .', формі сну. Ще в 1868 році він написав вірш «Сон», де подав цікаві малюнки: люди працюютьна спільних ланах, тяжка, підневільна колись праця стала необхідною . умовою розвитку людської індивідуальності. «Благий і тихіш ^ р а її» залитий сонцем радості, -вкритий розкішними садами. Там живуть радісні і щасливі люди. ■
У романі «Повія» Мирний повертається до зображення уявних картин життя- соціалістичного суспільства — він подає їх у формі сновидінь головної героїні Христі.
Оповідання «Сон» особливо яскраво виявляє намір письменника бодай в загальних рисах змалювати майбутнє, шоб збудити в читача прагнення боротися за нього.
Зображуючи людське життя і природу, Мир-
'"•!3^'ОТ."гаШ'ойарц5~ > ■......• ; . 3}
......................
•«8ТСЕА, Щ ”?СГ
Ятір.
ний користується виключно світлими фарбами* Земля всюди вкрилася лісами та гаями, на полях «хвилювалася довгим колосом усяка рослина корисна», «кругом сади-виногради». В селах і містах прийдешнього суспільства автор бачить здорових, веселих, привітних і щасливих людей. «І люди вбачались мені не похмурі та непривітні, не зігнуті та пригнічені нуждою та недостачами, боязкі та замурзані, а високі та статні, з ясними та веселими очима, прибрані в чисту та добру одежу, якісь разом наче й горді й привітні. Видно, що їм добре жилося серед отих ланів широких, гаїв зелених, садків кучерявих».
В яскравих малюнках розкриваються найважливіші особливості суспільства майбутнього. Перш за все воно побудоване на громадській власності; засоби виробництва, -всі матеріальні блага належать народу, ними розпоряджається сам народ. «У нас нема нічого, що б було моє або твоє, а всіх разом, гуртове», пояснює один громадянин. Усуспільнення засобів виробництва знищило поділ людей на багатих і бідних, знищило егоїзм у взаєминах членів суспільства і стало грунтом, на якому зросла справжня рівність, мир і братерство між людьми.
Докорінно змінилося і ставлення громадян до праці. Праця трудового колективу сповнена тут високої свідомості. Відповідно до цього вирішена і проблема розподілу матеріальних благ, на що автор звертає особливо пильну увагу. Адже це питання в системі поглядів революційної демократії, а значить і Панаса
Мирного, посідає важливе.- місце. В' оповіданні «Сон» воно розв'язується в такий спосіб, як і в Чернишевського, Добролюбова "та в інших соціалістів того періоду. Мирний показує, що матеріальні блага в новому суспільстві розподіляються за кількістю і якістю, витраченої праці, тому й плата н-е всім'..-'однакова.
Письменник широко висвітлює також постановку освітньої справи. Проблема освіти його завжди хвилювала. При соціалізмі людина, за твором Мирного, матиме повну .'.можливість для всебічного розвитку своїх духовних і фізичних здібностей. Підростаюче покоління- навчається грамоти в добре обладнаних.'Школах, а ремеслу — в.майстернях. Люди майбутнього відзна-. чаються ‘ВИСОКОЮ- культурою-;,:-•моральністю1'. і гуманністю.
Оповідання «Сон» пройняте '-оптимізмом-, вірою в завтрашній день, воно •утверджує соціалістичні ідеали, ідеї революційного перетворення суспільства, революційного, -перевороту. Останнє особливо вигідно відрізняє цей твір від утопій пневменннків-демокраічв 60 — 70-х рр., від втілення суспільного ідеалу, в попередніх -творах самого Мирного, зокрема в.повісті «Лихі люди» та романі «Повія». Ідея революційної боротьби як неодмінної передумови, для побудови нового соціального ладу .була підказана революційною ситуацією 900-х рр. З'явившись у дні крайнього загострення боротьби народу проти царизму,, оповідання Мирного .своїми живими, світлими картинами.. -.соціалістичного устрою могло підносити ентузіазм. ■ повсталих мас, надихати їх вірою в перемогу правди
і волі, розкривати їм радісні, світлі обрії майбутнього.
Буремні роки першої російської революції вирішально вплинули на формування уявлень про майбутній суспільний устрій у свідомості М. Коцюбинського.
Одному з героїв повісті «Фата моргана», Прокопові Кандзюбі, бачиться світле й радісне життя в майбутньому—після того, як будуть вигнані пани, земля і всі багатства перейдуть до рук трудового народу. «Не буде більше бідних і багатих, земля всіх нагодує,— говорить він.— Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали. Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна нечиста і загребуща людина,— тепер підуть під школи».
Так уявляли собі майбутнє передові митці українського художнього слова. їхні ідеали не завжди збігалися з теорією наукового соціалізму, але в їхніх сміливих, дерзновенних мріях відбилися сподівання і прагнення широких народних мас; твори передових митців породжували зачарованість майбутнім, утверджували неминучість розвитку людства по шляху до соціалізму, запалювали серця людей на боротьбу проти існуючого ладу, в ім’я торжества справедливості. Все це мало велике позитивне значення в історії людства.
В українській дожовтневій літературі не було науково-фантастичного жанру; наші письменники не дали й жодного утопічного романа, який був тоді досить поширений в зарубіжних літературах. Таке становище можна, мабуть, пояснити специфічними умовами, в яких роз-
вивал аси українська література...' Відомо, що Україна знаходилася під жорстоким .подвійним гнітом — соціальним і національним, народ стогнав у ярмі-неволі. Українська/література, культура і. наука заборонялись. Україна була дуже відсталою в технічному розвитку. Першочерговим завданням літератури була боротьба проти феодально-кріпосницьких відносин, проти соціального і національного гніту. Передові письменники віддавали свої сили на те, щоб підносити дух народу в боротьбі за перетворення життя на засадах'соціальної .справедливості, сіяти зерна соціалістичного;: майбутнього. ■ " ; .• Велика Жовтнева соціалістична . революція відкрила безкраї обрії для розвитку .всіх видів мистецтва. Український народ, як і всі народи-нашої Вітчизни, вступив у нову еру, в еру соціалізму, про який завжди мріяли кращі розуми м и н у л и х епох, Р а з о м з паро д ж єн н я м 11 о вого суспільного устрою народилася ї нова радянська література, покликана, відтворювати в художніх образах бурхливе життя 'радянських народів, що будують новий світ... Швидко почали розвиватися всі види і жанр.и художньої' літератури. Народився і жанр наукової фантастики, який має велике естетичне й .виховне, значення. . -
Згадані вище твори складають лише незначну частину того, що написано письменниками різних народів і часів' про майбутнє оволодіння космосом, про міжпланетні сполучення. У світовій літературі на цю тему написано понад 700 творів. Вони красномовно свідчать про сміливість фантазії і безмежну віру людини в могутність мислі, яка .рано чи пізно знайде шлях до далеких зір. <
Розробка тем, зв’язаних з' підкоренням людиною космосу, в українській літературі починається, власне, романом В, Владка «Аргонавти Всесвіту», який вийшов у 1936 році. Пізніше, перевидаючи свій твір, автор вносив різні корективи, і в 1958 році «Аргонавти Всесвіту» вийшли грунтовно переробленими — відповідно до нових досягнень радянської науки.
Думка письменника сягає в далеке майбутнє. Після запуску радянських супутників Землі розвиток науки і техніки швидко пішов уперед, відкрилася реальна можливість польотів на Ве-неру. З романа видно, що люди на час описаних подій уже освоїли Місяць і заглиблюються далі в космос. Експедиція на чолі з академіком Риндіним відлітає на Венеру. Ракетні двигуни В. Владка працюють на фантастичному паливі, яке в романі названо атомітом. Слід зазначити, що, як доводять сучасні дослідження вчених, остаточне вирішення проблеми космічних польотів залежатиме від використання атомного палива, а не хімічних реакцій. В цьому питанні фантазія письменника пов’язана з реальними науковими перспективами.
Про завдання космічної експедиції говорить-
ся у виступі академіка Р.индїна; Крім вивчення різних астрономічних явищ,, розв’язання складних фізичних проблем походження та природи космічних променів,' вчені- ставлять за мету ознайомитися з природою завжди покритої густими хмарами Венери. і.здобути новий елемент — «ультразолото». Відомо, їдо корозія — не без печн гї й злодій, л юдство ' в н а елі дох її руїнницької дії втрачає : щороку близько. ЗО мільйонів тонн металу. Саме цей-.елемент — «ультразолото», на думку автора, може-бути найефективнішим засобом боротьби, проти корозії. Письменник говорить, що. ультразолото є на Сонці, що воно передбачене, і ..відомою періодичною таблицею елем ентітз-.Мен де лєєва.•
Ракета «Венера-І» пробула- в. космічному просторі 146 днів. За цей • ч ас відбулося р яд ці -кавих пригод з членами експедиції. Автор захоплююче розповідає про явище. .невагомості тіл в космічному просторі,. науково обгрунтовуючи його причини. Правда,.: про це явище В. Владко розповідає не першим. Ще Жюль Верн у романі «Від Землі до Місяця» спробував показати невагомість. Досить . детально описав її К. Ціолковський у . фантастичному нарисі «Тяжіння зникло» (1934). Про. втрату ваги говорить і О. Бєляєв у романі «Стрибок в ніщо» (1933).
Я в и щ е невагомості, щ о і і о го від ч у є л ю д й н а після подолання нею сили земного, тяжіння, саме по собі для мешканців Землі' фантастичне. А кожний космонавт зазнає його впливу..Тому кожний із письменників, посилаючи своїх героїв у міжпланетний простір, описує це.явище.
В романі «Аргонавти Всесвіту» досить де-тально показані умови польоту в космічному просторі, освітлені проблеми керування між* планетним кораблем, проблеми, пов’язані з космічними променями, з властивостями астероїдів та метеорів.
Перемігши всі труднощі на своєму шляху, експедиція потрапляє на Венеру. І далі, починаючи з другої частини романа, перед читачем постає незвичайний, дивний світ цієї загадкової планети..
В зображенні-природи ■ Венери письменник виходить з даних науки. На підставі спектрального аналізу вчені довели, що атмосфера Венери містить, порівняно з атмосферою нашої планети, дуже великий процент вуглецю й азоту. Це, зрозуміло, певним чином визначає особливості живої природи на Венері, що зараз, згідно з уявленнями романіста, проходить у своєму розвитку той період, який пройшла Земля сто тисяч років тому.
Приблизно так зображає життя на Венері ї О. Бєляєв у романі «Стрибок в ніщо». Проте розвиток органічної природи у В. Владка ще не привів до появи мислячих істот. А в О. Бє-ляєва на Венері такі істоти вже з’явилися, Письменник змальовує їх, щоправда, непривабливими барвами. Це бридкі шестирукі потвори гігантського зросту; вони добре лазять по деревах, живляться величезними павуками та іншою нечистю.
Фантазія В. Владка, як і О. Бєляєва, не завжди відповідає сучасним науковим висновкам. В. Владко вважає, що на Венері умови життя
близькі до умов наших тропіків, 'її поверхня, рослинний і тваринний світ схожі на ті, які були на Землі в ранні періоди. За О. Бєляєвим, поверхня Венери, флора і фауна відповідають трохи пізнішому періоду на нашій планеті. Але уявлення обох письменників , не підтверджуються дослідженнями останнього часу, за. даними яких поверхня і органічний', світ .Вбнери значно розвиненіші. ■ ї-Л •
Іншим, ніж у В. Владка, постає світ Венери в уяві польського письменника~фантаста Станіслава Лема. В його науково-фантастичному романі «Астронавти» (1950). розумні істоти "Венерн досягли величезного наукового й технічного прогресу і своїми винаходами знищили себе. Застосовувані у війнах небувалої'сили радіоактивні випромінювання, що давали температуру в мільярд градусів, знищили все живе • на планеті. Венера перетворилася на пустелю, насичену продуктами радіоактивного розпаду. Звичайно, в такому описові Венери годі-шукати науковості. Та, власне, автора її. цікавило не зображення реальної'-картини найближчої до нас планети, а інше — чисто.земнї ідеї боротьби проти війни, особливо..проти ядерної.
Експедиції в романі «Аргонавти Всесвіту» з великими труднощами вдалося;знайти ультра-золото; велику кількість його: вона/ взяла з собою. Космічний корабель «Венера-1»., успішно прокладає людству шлях до Венери.через міжпланетний простір. Астро'плшї,- д.осягши. благополучно Землі, сів на поверхню Азовського моря, ' *• •-. ... ;
Письменник 'яскраво показує,, як. людина ко-
муністичного суспільства стає господарем навколишньої природи, здійснює споконвічні мрії про польоти на інші космічні тіла. Роман «Аргонавти Всесвіту» порушує багато цікавих питань. Професор С. Всехсвятський у своїй післямові до цього твору (видання 1958 року) справедливо пише: «Роман В. Владка «Аргонавти Всесвіту» в цікавій і доступній читачам формі торкається багатьох питань науки і техніки сучасності і найближчого майбутнього. Збуджуючи інтерес до питань міжпланетних польотів., роман тим самим сприяє рішенню величезного-завдання, до якого підійшло людство, — завдання безпосереднього завоювання космічних просторів...»
Про могутність людини нового суспільства,. 5і.ка володіє складною технікою, розповідається і в збірці «12 оповідань» В. Владка.
Така форма, як оповідання, новела,— рідкісне явище в науково-фантастичному жанрі. Як правило, фантасти пишуть романи й повісті. В нашій літературі досить відомі були три збірки науко во-фанта стичних оповідань: «Як це було» В. Язвицького (1938), «У світі шукань» В. Охотникова (1949) і згадана книжка. В. Владка. В 1957 ропі вийшла збірка фантастичних повістей і оповідань О. Бердника. Тут надруковано два оповідання.
«12 оповідань» складаються в основному з двох ідейно-тематичних груп творів. До першої групи належать оповідання «Мертва вода», «Ракетоплан С-218», «Блискавка в полоні»—: твори, в яких автор розробляє науково-технічні теми. До другої групи належать оповідання.
«Аероторпеди повертають на; заіхід»,. «Загибель ескадри», «Кулемет і снайпер»,.<<: Криж аний наступ» та ін. Тема цих творів;—-.війна майбутнього. .
В оповіданні «Ракетоплан С-218» письменник зображує врятування Землі від катастрофи, якою нібито загрожувалб;їй:зіткнення з.кометою.
Проблема зіткнення космічних тіл неодноразово розроблялась у фантастиці-..Наприклад, в оповіданні О. Толстого «Союз п’яти» (■1926) показано, як внаслідок зіткнення з.кометою Бі-ела розпадається на шматки і згорає Місяць. 28 грудня 1933 року комета мала-зіткнутися з Землею, і це передбачення викликало тоді паніку серед населення капіталістичних.країн.
Зустріч комети з Землею в оповіданні «Раке-топлан С-218» передбачалася • 1.6 червня 1985 року. Ця дата довільна. На’.той час,' згідно з фантазією В. Владка, уже побудовано комуністичне суспільство. Видатний вчений Андр.єєв пропонує дуже сміливий п л а н: в р я ту в а н н я Зем-. лі. За його проектом, в південній частині земної кулі закладаються три атомні заряди великої вибухової сили, які у відповідний момент відштовхують Землю вбік зі шляху комети.
Проект Андрєєва виправдує себе,- але письменник не враховує в своїй фантазії .-дуже важливої обставини; коли б Зем^ля,. зійшла з орбіти, тоді настала б с ті р а в ж н я .кат аст р оф а.
Космічним польотам і ЗБ’яза?г-им'із'ними різним науковим і технічним проблемам присвячена й повість В. Бережного «В зоряні світи»
(1958). Фантазія письменника відтворює тут
один з перших етапів освоєння людством космосу— установлення зв’язку з Місяцем.
Ряд наших учених, розробляючи плани здійснення польотів у всесвіт, приділяють чимало уваги постійним штучним супутникам Землі, які мають стати проміжною ланкою в сполученні з іншими планетами. Уява автора повісті «В зоряні світи», відштовхуючись від наукових гіпотез і проектів, малює саме такий супутник, що є водночас і чудовою базою для наукових досліджень умов життя в космосі. Штучний супутник Землі в повісті має такий вигляд і структуру: «Це величезне колесо, змонтоване із контейнерів. Сонячним блиском спалахують на ньому ілюмінатори-вікна. В центрі, на ажурному плетиві радіальних форм, здіймається кілька овальних щитів, зроблених із напівпровідникових елементів. Це — енергетичне серце міжпланетної станції. Сонячні промені, впавши на ці чудодійні пелюстки, тут же перетворюються в електричний струм і проводами-артеріями течуть по складному організму Троянди (назва супутника.—М. //.). Вони опалюють каюти, гріють воду у ванних, варять їжу, вони живлять локатори, потужну радіостанцію, підтримують постійну температуру в оранжереї... А сонячного сяйва тут же океан!» 1
В побудові гігантського супутника привертає увагу те, що па ньому єдиним енергетичним джерелом для роботи всіх механізмів і для обслуговування людей є енергія сонячних проме-
1 В а с и л ь Бере ж н и й, В зоряні світи. Науково-фантастична повість, «Молодь», К., 1953, стор. 22.
н і в, яка перетворюється в електричний струм. Проблема використання сонячного''світла саме в такий спосіб уже, власне, розв’язана: відомо, що апаратура, наприклад,, третього..радянського штучного супутника Землі' живиться' електроенергією, одержаною від сонячних 'батарей. Отже, фантазія письменника .'в ' цьому .відношенні тісно пов'язана з реальністю/. : ,
Штучний супутник з повісті. В, Бережного- в ряді принципових ознак нагадує супутник з твору О. Бєляєва «Зірка КЕЦ» (19.40). Назва, супутника О. Бєляєва — це перші літери ім’я, п о б а т ь к о в і і п р і з виша ге н і а льн о г о в ч е н о г о, осново по лож ник а радянської космонавтики' .Костянтина Едуардовича Ціолковського. На цьому супутнику також ведуться .наукові досліди, він є не тільки проміжною станцією па шляху, до Місяця, а й важливою наукового.лаборато-рією.
Як бачимо, в питанні про призначення і.завдання штучного супутника Землі повість «В зоряні світи» і «Зірка КЕЦ» маютьчимало спільного. Проте це не означає, що В.-Бережний просто повторює О. Бєляєва. Ідея такого супутника і з О. Бєляєва з’явилася'не вперше—вона розроблялася в літературі і :раніше-. ■ Науково розроблена і обгрунтована ця .ідея. К. Е. Щ'ол-' ковським. ^ .
К о ж е 11 з пис ь м е 11 н и к і в о б р а ну т.е м у в і тс віт- • лює по-своєму.
Космічні польоти в повісті 8. Бережного відбуваються за допомогою ракети з атомно-реактивним двигуном. Робочою речовиною цього двигуна є вода. Під впливом високої, темпера-
5. М. Пивовяров
65
тури з води утворюється потік розпеченого газу* який з величезною силою виривається із сопла. В науково-фантастичних творах вода вперше стає джерелом енергії для космічних кораблів.
Проблема пального — надзвичайно важлива проблема космічного ракетоплавання. Для успішного польоту до Місядя ракета В. Бережного повинна нести на своєму борту двісті тонн води. Це величезний вантаж, який робить подорож малоймовірною. Радянська наука шукає для ракет такого пального, яке б мало мінімальну вагу. Фантазія автора повісті «В зо-, ряні світи», таким чином, суперечить напрямку пошуків учених в розв’язанні проблеми реак-. тивного пального і в цьому плані не може стимулювати людської думки.
Значна частина твору присвячена зображенню поверхні Місяця, описові його історії.
У 1958 році працівники Кримської обсерваторії помітили вибух вулкана на Місяці. Це явище викликало ряд гіпотез про походження рельєфу природного супутника Землі, про його сучасний стан. Місяць, як свідчить факт вибуху вулкана, не зовсім мертве небесне тіло, р. його надрах жевріє тепло, що пробивається и на поверхню. Саме так фантазія В. Бережного і малює стан Місяця. Уявлення письменника, як бачимо, підтверджуються науковими спостереженнями.
Історія «життя» на Місяці неодноразово ставала темою фантазії письменників. Тут уже говорилося, як уявляв собі селенітів Герберт Уеллс. До цієї теми звертається і В. Бережний у своїй повісті.
Радянські астронавти не знаходять на Місяці органічного життя, але натрапляють на за-л и ш к и матеріальн о і к у л ь т у р/йп-: м и с л я чи х і ст о т. Уява автора малює міста і поселення вимерлого в давнину суспільства селенітів. У зв’язку із зникненням атмосфери і настанням вічного холоду мешканці планети шукали порятунку в її надрах, де зберігалося тепло-, споруджували там житла, цілі міста.
В повісті показано величезні глибинні споруди, витвори високої колись :селені.тської ■ культури, своєрідну архітектуру—довгі тунелі, ромбовидні й шестигранні площі.'.та-'зали. Радян-с.ькі астронавти знаходять у.- над р ах М іся ц я ї воду'—селенітське море, яке- стає, джерелом пального для їхніх атомних {двигунів; ■ Буйна фантазія письменника передбачає.в далекому ' м а й б у т н ь о м у о ж и в л е н н я М і ся ця.' Л іод ші а' комуністичного суспільства, добре .освоївши, цс небесне тіло, зможе, на думку'В.' Бережного, утворити навколо нього атмосферу і відродити в нових формах життя. .
Сміливість фантазії автора1 повісті, пафос творчого горіння, яким проймаються його герої, мріючи про великі звершення Людського духу, захоплюють уяву чита:ча, ■ збуджують в нього романтичні прагнення, ■■підносять .'почуття гордості за героїчну людину комуністичного майбутнього. В цьому полягає-виховне значення повісті «В зоряні світи»:
Цікава своїм ідейним змістом' фантастична, повість О. Бердника «Поза часом і простором»-(1957). Дія тут відбувається в- час освоєння, планет сонячної системи і вильоту людини Е
простори інших систем всесвіту. Людський розум знайшов засоби досягти надзвичайних швидкостей пересування в космосі, які наближаються-до швидкості світла. Здійснена подорож на останню планету, сонячної системи — Плутон. Суспільство наблизилось до розв’язання проблеми міжзоряних сполучень, до того, щоб використовувати незліченні багатства інших планет для щастя людини.
В піднесених тонах показуючи торжество розуму людей комуністичного суспільства, О. Бердник викривав безглуздість ідеалістичного розуміння матерії. Філософська ідея безконечності часу і простору, вічності руху ма-. терії, а значить і вічності життя втілюється в запереченні намірів і сподівань одного з головних героїв повісті—вченого Барвицького. Цей вчений мріє за допомогою надпро-меневої швидкості подолати час і простір, щоб тим самим створити умови для свого безсмертя. Барвиць-кий споруджує казковий зорель-от, який під час руху в космосі досягає швидкості 280 тисяч кілометрів на секунду. Перемігши силу тяжіння Землі і Сонця, зорельот заглиблюється в систему Сіріуса. У мріях Барвицький досягає мети, але закони руху матерії в безконечності часу і простору виявляються нездоланними. Вчений повертається на своїм зорельоті до Землі і з атмосфері згорає. Він гине з переконанням, що «дороги за межі часу і простору немає», що життя не можна назавжди зупинити на якомусь певному ступені розвитку, що матерія перебуває в постійному русі, зміні, перетворенні, його наївна віра в подолання простору й часу,
в можливість досягнення. ВІЧНОСТІ СВОГО', «я» розбивається,.. '
Тему освоєння космосу, міжпланетних . сполучень українські письменники'.розробляють в різних аспектах. Але для всіх' їх "характерна єдина ідейна настанова, що проходить червоною ниткою через твори,— це ствердження величі, могутності і дерзновенності--звільненого від пут приватновласницького.'суспільства-людського розуму, невпинності його, розвитку від незнання до знання, ствердження віри в творчий труд людини соціалістичного суспільства,.
■ Водночас розглянуті вище' науково-фантастичні твори дають читачеві/цінний- пізнавальний матеріал, відомості з астрономії, ядерної фізики, механіки, математики;' астронавтики, поширюючи його кругозір, розвиваючи фантазію, збуджуючи творчу думку. і почуття гордості за радянську людину, озброєну могутньою наукою і технікою, наділену великою мудрістю і прекрасними пориванн-ями. ,
З ‘ '
Розвиткові техніки як у близькому, так і в більш віддаленому майбутньому ' присвячені, к р і м р о з г л я і-і у т и х, і інші науко в о — ф а н т а от и ч н і г в о р 11. Лосі м б в а і-ї ш л а п р о т в о р и, в ;я к и х розробляються теми, пов’язані ззазоювапням коо мічного простору. Розглянемо'.кілька повістей, де показано розвиток інших; галузей науки і техніки, що служать людині соціалістичного суспільства в її боротьбі за освоєння навколишньої природи, за покращення, добробуту.
У 1935 році вийшла науково-фантастична повість В. Владка «Чудесний генератор». Це один із перших творів письменника-фантаста. Науково-технічні проблеми, поставлені в ньому, зараз частково вже розв’язані. Фантазія В. Владка не сягає тут в далеку прийдешність. Ряд проблем ставиться в повісті досить примітивно. Герої цього твору, молоді й завзяті радянські дослідники, працюють над застосуванням у народному господарстві ультракоротких хвиль. Досліджуючи вплив відкритих променів на тваринах, вчені встановлюють, що вони викликають інтенсивний ріст, живих організмів. Опромінена пшениця теж швидко росте і зріє. Герої повісті, таким чином, знаходять шлях до багаторазових зборів урожаю на рік, до прискорення росту виробництва м’яса, молока, яєць у радгоспах та колгоспах. Поруч з цим письменник показує 'розв’язання таких важливих технічних проблем, як передача електроенергії на віддаль через повітря та керування машинами по радіо.
Якщо в першій половині 30-х років питання, поставлені в повісті «Чудесний генератор», були предметом фантазії письменника і завданням науки, то зараз більшість із них різними способами, в певних формах здійснені, застосовані в народному господарстві.
Того ж 1935 року з’явилася повість О. Бє-ляєва «Чудесне око», яка відзначається сміливістю фантазії, умінням автора переконати читача в реальності тих винаходів, що їх роблять його герої. Письменник передбачив широке застосування в. житті нашого суспільства телеві-
зійних апаратів. Персонажі повісті здійснюють телепередачі на дуже далекі- в і дстані—і-іапри-клад, від Ленінграда до н а й в і д д а л єні ш и х місць Атлантики. • : .
Прообразом радіолокатора і телевізора в літературі можна назвати .«електричні -очі», сконструйовані героями романа Д. Бузька «Кришталевий край» (1935). Але винахід цього приладу—не основна тема романа; Автор; зображує роботу над розкриттям таємниці будови скла, щоб широко застосувати; його в народному господарстві і побуті. Прогресивний німецький вчений Губер, винайшовши спосіб холодного виробництва небиткого скла; .переїздить до Радянського Союзу.і тут розгортає активну діяльність по впровадженню . цього- • способу в життя. На батьківщині — в умовах капіталістичної власності і конкуренції*—йому не вдалося практично застосувати свій винахід. Тільки в радянській країні вчений зміг це зробити. В житті соціалістичного суспільства починаєть-. ся «кришталева ера». .3 кришталю побудовано міста і села, автостради, зливою'.світла наповнилися житла людей, зникли Чнфекційш хвороби... .
Фантазія автора «Кришталевого краю» нині частково також здійснена. Наука; вже .винайшла небитке скло. Крім того, небиткий кришталь— з точки зору сьогоднішньої хімії — можна уподібнити до пластмас,, які мають дуже широкі перспективи для-застосування в усіх галузях техніки, зокрема з. будівництві. У створенні нових, неіснуючих в природі' матеріалів здобуто такі успіхи, що можна— умовно, зви-
чайно,— говорити про початок «ери полімерів і пластмас».
Важливі технічні ідеї розвиваються в повісті «Чорні зорі» (1958) молодим письменником В. Савченком. Сучасний стан розвитку ядерної фізики ставить на чергу розробку методів і засобів нейтралізації радіоактивних випромінювань та захисту людини від надвисоких температур. В цьому напрямі і працює творча уява В. Савченка. Проблема захисту від атомної радіації розв’язується в повісті «Чорні зорі» вченими Голубом і Самойловим, які відкривають два фантастичні метали — нейтрид і антиртуть. Особливо дивовижну властивість має перший метал: він важчий за сталь у сто п’ятдесят мільйонів разів, нетеплопровідний і зовсім не пропускає радіоактивного проміння. В скафандрах, зроблених з надзвичайно тонких платівок нейтриду, можна залазити в доменну піч, де кипить.чавун, в розтоплену сталь і навіть в діючий реактор. Ясна річ, це цілковита утопія, бо ж при тих надвисоких температурах, які утворюються під час термоядерної реакції, матерія,— отже, пе може бути винятку й для нейтриду,— перетворюється в газоподібну безструктурну масу.
Крім того, скафандр у повісті робиться з надзвичайно тонких платівок, тонших від атома. Виготовити матеріал такої товщини технічно неможливо.
У зв'язку з непродуманістю деяких ідей у творі В. Савченка варто навести слова О. Тол-стого про потребу для письменника-фантаста глибоких знань в галузі техніки, високої еру-
диції в питаннях науки; «Письменникові треба озброїтися справді глибокими; знаннями,—- писав він у замітці «Про науковО-фантасти'чний роман»,— здатністю оперувати точними цифрами і формулами. Можу навести приклад: в «Гі- . перболоїді інж. Гаріна» я писавУ-про ядро, лущене в землю на глибину 25 кмї І тільки зараз/ переробляючи свого Гаріна-, я :виявив цю помилку.. Адже ядро, падаючи на 25укм, буде зовсім розплющене. Хоч я за освітою.ійж'енер.-техно-лог і. багато, попрацював над «Гар і ним»,, але ■ бачу, що все ще недоробив. Нові .відкриття'в галузі хімії і металургії дозволили, б переробляти його іде й ще» У? '":' Повість «Чорні зорі» напи.сана ще. не' вправною . рукою молодого письменника-фантаста.. Перевантажений технічними термінами, поняттями, міркуваннями, твір В. С$в.ченка важко: сприймається. Не зміг автор також- цікаво побудувати сюжет, щоб цілком^гіолонити увагу читача і втримувати її до кінця.-.Але треба сподіватися, тдо він на цьому не зупиниться і напише ще не один хороший науково-фантастичний твір, наполегливо працюючи над . підвищенням своєї художньої майстерності. Адже В. Савченко володіє дуже цінним умінням фантазувати, передбачати, вигадувати,-мріяти, спираючись на досягнення в розвитку .наукової думки і технічної творчості.,; .-
г А. Н. І о л с т о й, Полное собрание • сочииенин,
1949, то:'ї ХНІ, стор. 374. -V- : ' • '
Війна!.. Це слово викликає в нашій уяві страшні картини руйнування міст і сіл, загибелі видатних творінь людського генія, неймовірних страждань трудящої людини, яка на своїх плечах зносить весь тягар лихоліть. Радянській людині — творцеві нового життя, вершителеві великих і благородних справ — органічно чужа ідея війни. Не руйнувати, а творити і множити, не нищити і вбивати, а ростити — ось девіз миролюбного соціалістичного суспільства. Мир і дружба — найхарактерніші ідеї нашого часу. Література соціалістичного реалізму виступає прапороносцем цих ідей, борцем за їх торжество і знаходить у цьому підтримку всього прогресивного людства.
А яким різким контрастом до неї виступає буржуазна література, що проповідує руїнницькі імперіалістичні війни, людиноненависництво, оспівує нищення і виродження! Пригадується ціла злива буржуазних фантастичних романів на теми війни, які з початком XX ст. наводнили книжковий ринок.
Внаслідок особливого загострення протиріч між імперіалістичними державами, що виникали й посилювались на грунті перерозподілу вже загарбаних земель та сфер впливу, капіталістичне суспільство швидко йшло до імперіалістичних воєн. Примара війни породила бажання підняти завісу майбутнього і в конкретних картинах показати завтрашній день кривавих сутичок.
Ще задовго до першої світової війни 1914—
1918 років автори багатьох фантастичних .романів пробували визначити інтереси імперіалістичних держав у майбутньому:.'воєнному поєдинку і його наслідки. В романі німецького письменника А. Німана «Світова війна» (.1904) розповідалося, що в кровопролитній -війні Німеччина загарбала всі африканські колонії, і Єгипет, а Росія — Індію. Британська .Імперія виходить з війни розгромленою..Як. бачимо, цей письменник досить яскраво виражає' інтереси імперіалістичних держав і прямо'свідчить про загарбницьку суть на той час майбутньої війни.
Ідеали проповідників імперіалістичних воєн як засобу створення «великої Німеччини» відтворено і в романах «Війна.'. майбутиього» (1906) анонімного автора та «Загибель старого світу» (1906) німецького письменника Зеєш-терна. В обох творах німецький-імперіалізм'.виходить з війни переможцем. :
Основний засіб ведення війни в-.'цих .творах— авіація. Повітряна війна, стає.однією з центральних тем буржуазної • фантастики, починаючи з названих речей та.романа Уеллса «Війна в повітрі» (1908). В зображенні талановитого англійського фантаста повітряна вій-. на є її а йж о р сто кіш ою, найжахливішою війною, яку коли-небудь знало людство, .Техніка у воєнний період досягає небувалого розвитку, в бій вступають дирижаблі, однолінійні.залізниці тощо. Німеччина виступає проти.Фр.анції, Англії, Італії і Америки. Війна охоплює, весь світ. Летючі дракони японців та китайців .знищують європейську цивілізацію. Ось як.Уеллс змальо-. вує це: «Від великих держав'і :народів'залиши-
лися тільки імена. Земля була усіяна руїнами, згарищами від пожеж, незаритими трупами і незакритими могилами. Ті, що лишилися живими, ходили як примари без пристановища, голодні, залякані страхом і невідомістю. Всюди панували бандитські шайки, часто захоплювали владу у містах і нав’язували свою волю тероризованому населенню, яке не сміло їм перечити».
Фантазія Уеллса не могла, звичайно, передбачити того, що війна в умовах імперіалізму призведе до повалення капіталістичного ладу., Негативно ставлячись до буржуазного суспільства, письменник все ж перспективу розвитку людства уявляв з точки зору тих закономірностей, які панували в загниваючому буржуазному світі. Уеллс правильно відбив у деяких своїх творах песимізм і зневіру, страх перед революційними зрушеннями, властиві сучасній йому реакційній буржуазії.
Ще більшого поширення воєнний фантастичний роман набуває в період першої, а потім напередодні другої світових воєн. В 30-х роках були поширені такі' романи західноєвропейських письменників, як «Повітряна війна» та «Зруйнування Парижа» (1936) Гельдееа, «Чотири дні війни» і «Війна над Англією» (1936) Фоулер-Райта та ін.
Імперіалістичні устремління німецької вояччини найвиразніше розкриті в романах «Війна. 1938 року» і «Чотири дні війни»- В першому творі показано загарбання Німеччиною Чехо-словаччини і зруйнування Праги, в другому — війну з Англією. Тисячі бомбардувальників
несуть на Англію смертоносний./вантаж, руйнують її промислові центри, міста, й -села. Лондон увесь в полум’ї пожеж. Протягом -чотирьох днів німецькі Бійська висаджуються па британські острови, застосовують гази,, все нищать на своїм шляху. Британська імперія- гине;
Неважко помітити, що подібна' фантастична література ставйла за мету розпалювати ворожнечу між народами, сприяти-' вихованню молодого покоління в дусі реваншизму, націоналізму і мілітаризму, тобто робити моральну підготовку до наступної імперіалістичної війни.
Ось до чого еволюціонував буржуазний науко во-фантастичний роман. Благороді-іі- настанови Жлоля Берна звелись її і нащо. Фантастика стала рупором імперіалістичної буржуазії, що прагне тримати народ у постійній покорі, силкується поневолити інші державн-і тому щедро платить за оспівування загарбницьких воєн. Буржуазні фантастичні романи на воєнні теми написані з прямим агітаційним завданням., вони пройняті- дуже благенькою., проповіддю: народи, мовляв, здавна ворогують між собою,■■ ворожнеча і кровопролиття .— ' довічні, тож. до загарбницьких воєн треба бути завжди готовим. .. К ч ■ ' • •’
Бідо м о, щ о п и с ь м е н н и к, я к и й к е р у є т ь с я п о -р о ч н и м и і д е я м и, чу ж и м и н а ро д н и м '• 'і нте р ес а м,' иеодмінио зраджує художній правді, його по-к и дає т а л а н т і р о з у м. Автор н писань, п о о. я к і йде мова, виявляють себе не як,художники'слова, а як військові спеціалісти і.політичні діячі. Вони оперують переважно поняттям стратегії' І тактики, висувають на перше місце не людину
з її почуттями й помислами, а військові підрозділи та з’єднання. Сюжет їхніх романів, як правило, розгортається у формі оперативних зведень, урядових повідомлень тощо.
Війна майбутнього привертала увагу й радянських фантастів. У другій половині 20-х років в українській, як і в російській, літературі на цю тему з’явилося чимало творів. Один час промені смерті йінші смертоносні засоби ведення 'Війни були в центрі уваги наших фантастів.. Згадаймо хоч би роман Н. Карпова «Промені, смерті» (1925), «Загибель Британії» (1926) Григор’єва, «Радіо-думка» (1930) Я. Кальниць-кого та ін.
Ідейна спрямованість радянського фантастичного романа про війни майбутнього нічого' спільного не має зі згаданими вище буржуазними творами. Ми в загальних рисах охарактеризували буржуазну фантастику на теми війни для того, щоб різкіше протиставити їй радянську фантастику з її світлою мрійністю, гуман-ністю, з ясним розумінням загальної тенденції суспільного розвитку в напрямі соціалістичних форм співжиття людей, пролетарської солідарності трудящих всіх країн. Показуючи боротьбу двох непримиренних світів — капіталізму і. соціалізму, радянські письменники-фантасти втілюють ідею непоборності соціалізму, нездоланності його сили, їхні твори пройняті високою мораллю і гуманізмом.
Революційна боротьба робітничого класу проти капіталізму, піднесення хвилі національно-визвольної війни поневолених народів, 'викликаної Великою Жовтневою соціалістичною-
революцією та встановленням Радянської влади, стали темами багатьох науково-фантастичних творів радянської літератури; В таких творах, як правило, зображуються 'і' досягнення високорозвиненої техніки та наукові відкриття, що мають тут безпосередній сюжетний ■зв’язок із соціальною проблематикою. . ■
Ось, наприклад, перший роман В. Владка «Ідуть роботарі» (1.931) . В ньому розробляється цікава тема: безсила приборкати'.револющйг ні маси народу, буржуазія вдається- до найрізноманітніших засобів, щоб увічнити панування, зберегти недоторканність • .підвалин своєї влади. Буржуазна наука винаходить;механічних роботів, які мають замінити на підприємствах робітників і паралізувати'їхніо революційну боротьбу.
Тема роботів, як відомо, на' різні .лади ставилася в літературі і до В. Владка. 1920 року в російському перекладі з’явився -роман німець-, кого письменника Клодта Фарр.е-ра-«Приречені». Кінець XX сторіччя в ньому характеризується повкою механізацією виробничих процесів і людського побуту. Існують машини,, які в и к л и к а ю т ь до ід, м а ш и н и н а віть б а в л я т ь т а виховують дітей. Але в світі владно панує: капіталізм і за допомогою високої-.техніки стримує, придушує революційні сили, що постійно пробиваються на поверхню життя. Залізні .люди — роботи замінюють біля верстатів страйкуючих робітників. Повстання •; пролетаріату жорстоко придушуються цими • механізмами та променями смерті. Налякана, .приречена на загибель буржуазія мріє про ..непорушність
суспільного устрою, ■ про створення якихось надпотужних механізмів, здатних тримати народ в покорі. •
Де в чому подібна картина малюється і в драмі чеського письменника Карела Чапека «ВУР» («Верстандові універсальні роботарі») (1924). Вчений Верстанд у 1932 році винаходить речовину, з якої починають виробляти механічних людей. Роботи Верстанда не мають власної волі, позбавлені здатності мислити, ними керують апарати. Вони стали виконавцями майже всіх , видів людської праці. Вдосконалення- роботів досягло такого рівня, що люди почали виробляти їх з деякими примітивними почуттями. Внаслідок цього припинилося народження- людей, люди слабли без праці і стали вмирати. Під кінець твору роботи повстають проти своїх господарів, знищують на землі все живе і самі гинуть. На цьому людство кінчає свою історію. .
Невдовзі після появи твору Чапека його переробив О. Толстой. Роботи Толстого в п’єсі «Бунт машин» значно досконаліші, вони розмовляють, працюють на будь-якій машині, виконують усі людські обов’язки. Буржуазія нібито назавжди забезпечила собі спокій. Але вийшло не так. На заводі з'являється революціонер і виробляє в роботів елементарну свідомість. Далі їхня свідомість розвивається, і справа доходить до того, що вони, повставши, по всій земній кулі знищують експлуататорів.
Як в Толстого, так і у Владка роботи стають зброєю трудящих в боротьбі проти капіталізму. Залізні люди в романі «Ідуть роботарі», керо-
вані за допомогою радіохвиль,; не. в .силі; зупинити революційного руху: Робітники. оволоді-вають системою управління цими .механізмами і скеровують їх проти капіталістів ботів стає на бік революційного- пролетаріату.
Отже, якщо роботи у Фа.ррера і’ Чапека спричиняють за гибель-людства-,' несуть з. собою руйнування і смерть, то в Толстого, а пізніше й у Владка, вони виступають силою, яка спрямовується проти несправедливого-, капіталістичного ладу. Як бачимо, ідея..роботів у радянських письменників поста злена:; по-новому:
Ідейно-тематичний зв'язок- з. романом. «Ідуть роботарі» має науко в о-фант а стична повість М. Дашкієва «Володар Всесвіту» (1955). Але одразу слід сказати, що ця повість вйгідно відрізняється від твору В. Владка-полемічною гостротою, виразною спрямованістю' проти р'еак-. ційної ідеології колоніалізму; іВ-ній. автор також розвінчує надії буржуазії-' на- вічність Тіпану ванн я.
Сюжет повісті «Володар Всесвіту» 'розвивається в двох напря?,іках. Письменник показує імперіалістичних хижаків,, які ;в джунглях .Малайї, з таємних наукових лабораторіях, працюють над винайденням такої машини, що, допомогла б їм знищити всі прогресивні '.сили .на землі і схилити народи. В озвірілій люті до трудящих реакційний вчений, вірний пес імперіалізму, авантюрист Харвуд мріє перетворити живу людину на автомат, щоб.назавж-ди зробити непохитною владу буржуазії.' За задумом Харвуда, апарат, названий ним;-інтегратором, буде магічно впливати на почуття і свідомість
6, М. Пивоваров.
людей, змусить їх виконувати його волю. Інтегратор здатний «відтворювати на плівку почуття жаху, неймовірного болю, радощів, сп’яніння». За допомогою цього апарата Харвуд мріє прищепити «мільйонам трудящих звірячу ненависть один до одного», внаслідок чого вони самі себе знищать, і «на землі настане ера бо-жествених людей», тобто безроздільне панування капіталістів.
Протягом усієї повісті, вдаючись до засобів сатири, автор розвінчує безглузді й жалюгідні прагнення імперіалістів стати «володарями Всесвіту». Зображуючи діяльність Харвуда і його господарів, він висміює їх нікчемність, викриває підлість і підступність по відношенню до пригнобленого малайського народу.
Друга сюжетна лінія твору М. Датлкіева пов'язана з національно-визвольним рухом малайців та боротьбою радянських людей, які потрапляють на острів після знищення пароплава ворожим підводним човном. Радянські люди —інженер Щеглов і радист Димар, як полонені Харвуда, зберігають непохитну вірність і відданість Батьківщині, прагнуть оволодіти таємницею інтегратора, щоб перешкодити здійсненню людиноненависницьких намірів і м пері -а л і ст и ч н и х х и ж а к і в.
«Володар Всесвіту» закінчується перемогою сил миру і прогресу над колонізаторами. Малайські партизани захоплюють науковий центр Харвуда і витвір його маніакального розуму — інтегратор, знищують і імперіалісті в-поневолю-вачів і на більшій частині своєї землі встановлюють народну владу.
Цінність науково-фантастичної'' повісті М. Дашкієва полягає не стільки в-зображенні наукових' винаходів, скільки-в с'твердженні'ідеї-непереможності сил миру і демократії, правди, волі, н а р одно- в и з в о л ь ш ї х р .ух і в к о л о н і а л ь ни х народів. Письменник романтизує -мужність,- непохитність, рішучість і винахідливість -радянських людей в особі ІДеглова"-.І-Лимара. Через увесь твір проходить думка,-їдо.' ніякі атомні бомби, ніякі інтегратори, якууб' чудодійну властивість і силу вони не мали,- неспроможні пере ш к о д и т и р у X о в і п о н е в о л е н и х;' ї-і а р. одів д о: с.в о -боди і незалежності, неспроможні аломитй-тру-дящу людину' чи — тим більше — повернути
ЛЮДСТВО від ВИСОКОЇ ЦИВІЛІЗЙЦЇЬВ мсрок\ середньовіччя. Тільки тоді наукові винаходи І; відкриття служать прогресу, коли .в.они.спрямовані на поліпшення добробуту 'людей, відіграють роль могутньої зброї в боротвбкза щасливе, величне, гідне людини життя. Про це- яскраво говорить автор в епілозі до «Володаря Всесвіту».
Твір М. Дашкієва пройнятий, пафосом-ви-криття породжених імперіалізШм -маніяків,;-що. намагаються використати науково-технічні — досягнення людського генія для -.безмежної особистої влади над народамиу;шш.-же'.:дафо.сом відзначається і фантастично-пригод-ницька ..повість РО. Вед зик а та О. Бердника «Людина без. серця» (1958).
У зв'язку з розвитком атомної техніки людство стало на поріг таких звершень,: які -докорінно змінять життя суспільству, дадуть в його ' руки величезні енергії. І від того,- хто заволодіє ними здобутками людського, генія, зале-
жатимуть їхні практичні наслідки. При соціалізмі всіма відкриттями науки розпоряджається народ, використовуються вони в інтересах трудящих. Інша справа, коли науково-технічні досягнення потрапляють до загребущих рук капіталістичних ділків-, яким чужі інтереси народу. Тоді винаходи можуть відігравати реакційну роль, можуть бути спрямовані проти трудящих усього світу.
Зараз ми є свідками того, як геніальні відкриття в галузі використання атомної енергії скеровуються на здійснення принципово відмінних завдань. Країна соціалізму побудувала перші в світі атомні електростанції, які дають енергію народному господарству, створила перший у світі атомний криголам. Радянські вчені наполегливо трудяться над тим, щоб вирішити проблему використання термоядерної енергії в мирних цілях, знайти способи керування термоядерними реакціями, зробити так, щоб вони проходили- спокійно, виділяючи енергію поступово.
Основний напрям розвитку атомної техніки в буржуазних країнах діаметрально протилежний. Капіталістичні уряди і монополії не шкодують коштів для вдосконалення і створення нових видів атомної зброї, тобто спрямовують зусилля на те, щоб використати новітні успіхи науки з варварською метою руйнування матеріальних і культурних цінностей, з метою продовження і дальшого загострення «холодної війни». Верховоди сучасного капіталізму мріють про знищення сил прогресу і соціалізму за допомогою атомної енергії, вони тішать себе
ілюзорними надіями на вічне панування, на непохитність основ'буржуазного' суспільства.
Наївні ілюзії, безглузда маячня! Ніяка сила,. в тому числі й сила ядерної зброї,л-ге може повернути колесо історії назад, не може перешкодити поступальному розвитков-і людства ;по шляху до соціалізму. • . ч' .; ' ‘
В повісті «Людина без серця»тюк.азано, якої шкоди може завдати людству великий винахід, коли ним володіють егоїсти, владолюбці, що виражають інтереси і сподівання . імперіалістичних монополій. Лікар Иоган. Берн створює штучне серце, яке живиться атомною, енергією,
І коли внаслідок важкої автомобільної: ката-' строфи гине інженер атомної лабораторії, Берн вдається до свого винаходу. Атомний- апарат, в організмі інженера Петера Стара спричиняє великі зміни. В цієї владолюбної людини, яка завжди прагнула всім. диктувати свою волю, неймовірно збільшується активність, нервової системи, зростає вольовість, ■ в ' тисячу разів посилюються негативні риси, характеру. Петер Стар мріє бути прем’єр-міністром і досягає цього. Він стає міцною опорою/ імперіалістів/ Силою волі Стар здатний робити слухняними, рабами цілі маси людей, зупиняти або кидати в бій цілі армії. Як і Харвуд у;повісті «Володар Всесвіту», Петер хоче підкорити.собі світ, стані його володарем. Та ілюзії Стара скоро .розбиваються об стіну опору, мужності і самовідданості героїчного робітничого.і;, класу! Серце «залізного диктатора» пер ест а є д і ят и" Т а є м н и -цю атомної батареї знає лише вннахідни.к Берн, який, боячись репресій, ховається від поліції.
Руїнницька війна, розв’язана імперіалістичним диктатором, закінчується перемогою прогресивних сил. Стар гине.
Події, які в повісті розгортаються з неослабним напруженням, розв’язка сюжету, розкриття людських характерів — все це підводить читача до висновку, що доля великих здобутків науки залежить від того, хто ними володіє. Винахід Погана Берна зможе .успішно служити інтересам народу, зробити цілу революцію в медицині тільки тоді, коли робітничий клас повалить владу імперіалістичних монополій та їх маніакальних верховодів.
5
Велика Жовтнева соціалістична революція, увінчавшись встановленням Радянської влади, створила небувалі умови для розвитку нової' науки. Комуністична партія і Радянський уряд постійно дбали і дбають про невпинне зростання рівня всіх її галузей. В результаті наша наука вийшла на перше місце в світі і своїми геніальними винаходами., видатними і славними звершеннями здобула визнання п прихильність усіх народів.
Величезних успіхів за роки Радянської влади досягла медицина, зокрема хірургія. Лише в умовах соціалістичного суспільства медична наука стала справді глибоко гуманною і справді народною. її досягнення викликали появу цілого ряду науково-фантастичних творів. В українській радянській літературі до таких
творів належить, зокрема, трилогія Ю. Смо-л и ч а, я к а с к л а дає т ь ся з ' ро м а н і В . « Г о с п о д а р -ство доктора Гальванеску» :(1928), «Що було п о т і м » (19 3,3) і «Ще о д н а пре красна катастрофа» (1930).
Ю. . Смолич обрав для-.своєї' трилогії коло важливих актуальних тем, які- ще.мало розроблялися в нашій науковій фантастиці. Висвітлення принципової відмінності тенденцій і завдань буржуазної та радянської-.медицини, п.ро^ блем оздоровлення людини ще.дуже важливі аспекти його задуму, реалізованого в названих романах. /,....
Радянська медицина якісно,'"відрізняються від медицини буржуазної, її мета-.— служити трудовому народові, а не верхівці-панівних класів, як це ми маємо в капіталістичних країнах. Буржуазним вченим часто доводиться працювати над винайденням засобів^нищення людей. Вони слухняно виконують завдання- своїх господарів, претендентів на ■ світове ■-■ панування. З а сто су в а н и я бактеріолог і чнрг, з б.р єн" ам’ери к а н -ськимн інтервентами в Кореї, коли там-'розгорнулися воєнні дії, було красяом.овршм'саідчен-Ші м мор ального розкл аду.-:;ізанепаду ’ діяч і в буржуазної і-пауки, які підготували, цю зброю для злочинних актів. . ; ' — / . , ,
І Іодії в романі «Господарство) доктора .Гальванеску» відбуваються в Румунії за часів боярської влади. Головний персонаж твору — поміщик і вчений Гальванеску.-В'йо-го;дїяльностї розкриваються типові риси практики реакційних буржуазних вчених, які .свої .відкриття пе-р е т в о р ю ю т ь н а засіб особи сто го зо ага ч єння.
Гальванеску винаходить новий спосіб убивати людей — перетворювати їх на механічних потвор, якими можна керувати за дотюмогою радіо. Винахід цього-доктора полягає в тому, що він механізує людину і пристосовує її до виробничого процесу в такий спосіб: в кровоносні судини він вливає спеціальну рідину, і людський організ.м, втративши кров, все ж залишається живим, але повністю підлягає діям електромагнітних хвиль. Суть винаходу Гальванеску розкривається в такому монолозі: «Я виточую з людини кров і лімфу. її спорожнілі жили я насичую штучною кров’ю, яку виготовляю сам. Проти відомих нашій науці інфузій-них рідин, що мають властивість зберігати життя клітин, поміщених у них, моя штучна кров має той плюс, що є досконалим провідником для електричного струму. Отже, постійна циркуляція електричної течії створює динамічну гармонію, що її в колишньому організмі давала кров, і зберігає рушійну властивість окремих органів. Так звані «м’язи» пружать і функціонують».
Застосовуючи свій винахід, цей мракобіс убивав людину, позбавляючи її мислення, почуттів, переживань,— і робив з неї живий механізм. Після операції він вільно експлуатує організм колишньої людини, не витрачаючи на її утримання ніяких коштів. Зразкове, високо інтенсивне господарство Гальванеску, що славиться скрізь, тримається на даровій праці цих нещасних істот. Справу механізації господарства Гальванеску зводив до механізації людини, і саме така механізація «стала основною
ідеєю тієї системи господарювання, .яку він під-носив і яку найближчим часом, мав намір запропонувати широкому капіталістичному; світові». З живої людини, з живого робітника зро-
б и т и м а ш и н у, « р б б о т а » — о сь -.'.яка'- ідея була заложєна в йо го господар ст.вї...
Суть людиноненависницької■ ідеї реакційного вченого, як бачимо, зводиться'до того, щоб перебудувати, вдосконалити систему, експлуатації трудящих на основі досягнень. ■медичної-, науки. Робот, людина-механізм- на думку док-тора-злочинця, — напвірніший .■■.'засіб- ■ досягти, цього.
В той час, коли писалися романи; Ю, Смоли-ча, а'згодом і В. Владка («Ідуть' роботарі») технічна думка вже сконструювала '«.роботів», але вони були надто недосконалі і' малопридатні для практичного застосування. .Зате зараз техніка пішла так далеко- вперед у справі механізації процесів праці, що .автомати в багатьох випадках можуть цілком" 'замінювати людей. Ще більші можливості-щодо цього відкриє широке застосування ■ атомної' енергії в соціалістичному народному 'господарстві.. Механізми полегшують і дедалі відчутніше полегшуватимуть працю наших людей,. підносять і підноситимуть її продуктивність: .Реакційним, людиноненависницьким ідеям 'доктора' Гальва-неску не буде місця в житті.
З наукового погляду винахід Гальванеску нереальний. Але Смолич, талановитий" майстер художнього слова, зумів переконати читачів у ймовірності розв'язання такої: наукової проблеми.
Перетворення людей в машини має у творі ■символічний смисл, цей факт влучно характеризує ставлення реакційної науки до трудящої людини. Робочу силу поміщик набирав з числа безробітних, що голодували, і тому змушені були дуже дешево продавати себе цьому катові, не запідозрюючи його в мерзенних діях.
За ідейним задумом роман «Господарство доктора Гальванеску» стоїть близько до повісті О. Бєляєва «Голова професора Доуеля» (1926). Як і Смолич, Бєляєв показує, що досягнення сучасної медицини в капіталістичному світі часто служать не оздоровленню людини, а шахрайським цілям окремих осіб, які пнуться до слави, багатства, до влади.
Професор Доуель відкриває спосіб оживляти мертві частини людського організму. Але доля видатного вченого закінчується досить трагічно. Він, геніальний винахідник, стає жертвою шахрайських махінацій реакціонерів, бізнесменів. Асистент Доуеля — Керн оволодіває винаходом, убиває свого вчителя, оживляє відділену від тулуба голову і примушує її служити власній славі, кар’єрі та наживі. Голова професора, як жива людина, відчуває всі болі і страждання, але нічого не може вдіяти.
Ще задовго до появи романів Бєляєва і Смо-лича Уеллс написав твір «Острів доктора Мо-ро» (1896), який має пряме відношення до зачеплених тут питань. В захоплюючій формі Уеллс розповідає про мистецтво хірургії. Доктор Моро, майстер скальпеля, перекраював організми тварин і людей, роблячи з них сполуку тварино-людини. Він створив леопарда-люди-
ну, людину-вовка, людину-мавпу.:..' Згодом; у •цих істот розвиваються інстинкти хижаків, переборюючи людські, якості, і во.ни- знищують свого деспотичного творця.
Фантазія Уеллса, звичайно',.; неймовірна,, але річ не в цьому. Письменник:■ показав, шо'/-людина зможе переробити .не тільки'.мертву-при'-. роду, а й тваринний світ. Г.водночас' підкреслив, що винахід, який суперечить' принципам, гуманізму, приречений на знищення- він. не може служити благородним завданням’науки. Саме ця думка Уеллса і була- -певною' мірою, вико р и ст а н а пі з н і ш и м и п и с. ь м е н ник а м и -• ф а н т а ста-ми при написанні творів на -медичні теми. .-
Роман «Що було потім» 'лд'пчно- '• розвиває я а л і п о д і ї т а о б р а з и' р о м а на. « Г о сп о д а рс т в о доктора Гальванеску». Основні.-.персонажі для--обох творів спільні. Проте головну "роль у. роз-гоотанні сюжету «Що було-потім»-.відіграють представники передової паунн. Всі ' події' відбуваються в Радянському Союзі,. отже- центральні герої — це.носії 'ідей-'справжиього прогресу, високогу манної соціалістичної науки. Письменник на повний зріст.--, .показує дві. протилежні сили; ГальваіїЄску.-4- втіленн.я практики й ідейних настанов реакційної науки та професора Трембовського й інших,, що є'художнім V з а г а л ь н е н н я м т и п о в и х р ис. -ді я-ч і в-.. р а д я ї і сь ко ї медицини. Якшо Гальвагіеску.' прагне умертвити людину, то Трембовськн.и всю/ свою діяльність спрямовує на її оздоровлення. Радянський вчений свою наукову діяльність -цілком підпорядковує інтересам трудящих .мас,' У розмові з Гальванеску' Трембовськин- говорить: «Мені
більше до смаку з мертвяків робити живих, а вам, виходить, навпаки — із живих мертвих».
Динаміка подій в романі «Що було потім» зв’язана з проблемою оживлення препарованих Гальванеску людських організмів.
У Головний інститут експериментальної медицини доставляються три напівтрупи, в числі, яких знаходиться і Гальванеску. Колектив інституту, на чолі якого стоїть .видатний хірург Трембовський, успішно розв’язує проблему їх оживлення. Першим оживили Гальванеску. Але він прожив недовго. Сповнений лютої ненависті до радянського суспільства, позбавлений можливості продовжувати свої мерзенні справи, Гальванеску вбиває себе — зачиняється в хірургічній і повністю випускає з себе кров. Актом самогубства, що символізує крах реакційних' ідей Гальванеску, і кінчається твір. •
Тема оживлення людини в романі Ю. Смоли-ча розробляється й на ряді інших фактів. Цікаве оперування Трембовським одного знівеченого юнака, якому було пришито багато частин тіла його, померлого брата. Повертається життя жінці, що зовсім втратила кров, і хлопчикові Моті, в якого було пробите ножем серце; починають бачити світ люди, які давно втратили зір. Всі ці епізоди в романі Ю. Смо-лича читаються з неослабним інтересом.
Коли створювався роман «Що було потім», радянська наука вже ставала на шлях розв’язання деяких проблем, порушених письменником. Розгортав свою наукову діяльність академік Філатов, вчені пробували робити нескладні.
операції на серці, хоч ще ' несміливо, все ж застосовувався і засіб анабіозу в хірургії. Про всі ці факти в творі говориться, як про явища фантазії, що можуть стати реальністю в майбутньому. А зараз ми є свідками того; що: вчені оживлюють зупинене серце, IIр.И.мVШVють його діяти і після смерті людини. Більше того, радянські лікарі під час операції в серці можуть спеціально його зупиняти., Це дозволяє провадити операцію не тільки;на поверхні серця, а і в його порожнинах. О пера ції ■сер. ця .роб-' лять в стані охолодження організму, як про це мріяв у своєму романі Ю. Смолот. Передбачення п і-їсьГуі ен н ик а з д і їїс.її єні, наприк л а д, п р о фесо -ром Турінського університету Долеотті. Він, готуючи хірургічне втручання, зупиняє діяльність серця на певний час, охолодивши, організм людини до 22—23 градусів. ■' ' '
Факти свідчать, що фантазія .автора-трилогії тісно пов’язана з реальністю, натхиена творчою працею радянських вчених,-'їхніми успіхами і відкриттями. Через весь, роман.«Що. було потім» проходить думка, що .людина ' соціалістичного суспільства, озброєна найпередові-шою наукою, сильніша від природи- і від самої смерті. Радянський народ виступає- справжнім перетворювачем, господарем .щрцроди.
Ця думка Ю. Смолича співзвучна з' мріями Пл атона Кречета в однойменній п-є-Сі. О. Корнійчука. Кречет уявляє ті часи, коли радянська наука, знищивши хвороби, зир-ве V пазурів смерті мільйони трудящих, набагато — продовжить життя людини, його романтичні поривання, гаряча віра в здійснення.-тМйх мрій обу-
93
мовлені героїчною творчою діяльністю радянського суспільства.
Останній роман трилогії Ю. Смолича — «Щєі одна прекрасна катастрофа» — присвячений: використанню сонячної енергії з метою оздоровлення людини та .ролі й значенню профілактики для продовження людського ЖИТТЯ-
Цілющі властивості сонячних променів здавна привертали увагу вчених і письменників. Думка людини часто працювала також над тим, щоб перетворити сонячну енергію на теплову та механічну. Ще Архімед, зібравши сонячні промені за допомогою ввігнутих дзеркал в пучок, підпалив ними римський флот. Сонячною енергією деяким вченим вдалося розтопити залізо і мідь. Пізніше вона використовувалася вже і для приведення в рух двигунів. Нині теплова енергія сонця рухає парові турбіни., живить механізми й апарати на штучних супутниках Землі.
Академік А. й-оффе писав про використання е о н я ч н о ї е н е р г і ї: « 3 а в ж д и і т р и в а б л и в о ю їм р і є ю б у Л О О ДЄ р Ж а Н Н Я Є Л Є. КТ р О Є Н Є р Г І ї б Є З П О С Є р Є Д НЬО"
від Сонця, яке до появи атомних електростанцій було єдиним джерелом створення всіх видів енергії на землі — вугілля, нафти, торфу і. дров, енергії рік і вітру. Елементарні підрахунки показують, що за допомогою термоелементів ми могли б одержувати електрику від Сонця при затратах менших, ніж цього вимагають гідравлічні електростанції» [.
Персонажі романа Ю. Смолича прагнуть зи-
1 Газ. «Правда», 1 березня 1959 р.
корметати Сонце для оздоровлення' 1 продовження життя людини. Події навколо здійенен-н я ц і є ї н р о б л е м н в і д б у в а ют ьс я в- тс р а ї ні,- д е.. найіитенсивніше діє сонячна -.енергія;. в ^колоніальній Індії. Видатний індійський вчений Нен-Сагор в процесі довготривалих "наукових досліджень прийшов до висновку,' 'що.-тільки при -соціалістичному укладі життя можна по-справжньому боротися з захворюваннями, бо ж справа не тільки в тому, що'б,;вйДік-уватц вж-.е хвору людину, а передусім у тому,. Щоб створити для людей здорові умови- життя./'Сутпіість своїх поглядів Нен-Сагор формулює так: .«Воскові мого методу нової медицини, лежить той найперший принцип, що завдання, медицини, не лише в тому, щоб вилікувати некужу. людину, а — і не головне — створити для; нашої людини такі умови побуту і поводження,-.'щоб людський організм із себе не був схильний.. до будь-яких захворювань». ■ С-'-У . • д ' , / :' -До цих поглядів Нен-Сагор -'прийшов „через велику особисту практику, в ■ їх —основу .лягли об’єктивні дані. Як засіб профілактики,, вчений застосовує геліотерапію. У своїй колонії він ставить людину в такі умови, за яких організм на ^раціональніше використовує; сонячний с п е к т р. В Г е л і о п о л і, Сне к т р а р і ї; л то д н з ■ п е р ших днів існування певними дозами л-риймали .-сонячну енергію, і не забезпечувало виростання здорового покоління. «Профілактика- в моїй системі -виховання людського організму, — го,-ворить в11ениїї, — обертається в найперіііу, основну, а далі — в одиноку галузь медицини». хАле свої винаходи Нен-Сагор в.умовах бур-
■ Д-'. 95'
жуазного суспільства, колоніального режиму тодішньої Індії не може поширити. Потрібні належні соціальні умови, соціальна профілактика. Наука та використання її досягнень тісно зв’язані з політичним і соціальним станом країни. Цього раніше вчений не знав,— багатолітня практика привела Нен-Сагора до такого відкриття, його науковій системі лікування суперечили принципи експлуататорського суспільства. Тому Королівське медичне товариство, почесним членом якого вчений був довгий час, не погодившись з науковими висновками Нен-Сагора, виключає ного з свого складу, а продажна буржуазна преса всіляко його цькує.
Зате трудящий народ, прогресивні, сили Індії гаряче вітають вченого за його рішучий крок на шляху гуманізму та прогресу. ї коли в країні спалахує повстання проти національно-колоніального гніту британського імперіалізму, Нен-Сагор співчуває'повстанцям, переховує їх у своїй колонії.
Чимало уваги письменник приділяє показові національно-визвольного руху народів Індії. Ця лінія органічно поєднується з основною темою романа. Автор доводить, що саме національно-визвольна війна, вигнання колонізаторів і встановлення нового, справедливого соціально-політичного устрою стануть надійною основою для впровадження винаходів ученого в практику суспільного життя.
ГІри цьому варто згадати, що передбачення відносно переможного завершення національно-визвольної боротьби індійського народу
справдилися. Індія стала незалежною державою. • ' '
.Між іншим, з романом «Ще. одна, прекрасна катастрофа» деякими своїми мотивами споріднений науково-фантастичний- роман. «Промені життя» С. Розвал. Головний його персонаж— професор Едвард Чьюз — відкрив-промені-, які знищують смертоносні бактерії;' мікроби і сприяють буйному росту рослинності:- Але. капіталісти використовують це глибоко^ гуманне .відкриття людської думки як зброю на війні. їм' не вигідно поліпшувати життя .и-ароду, дбати про його здоров'я. І автор ' робить висновок, що лише з безкласовому суспільстві н-аука'служитиме справі миру, прогресу,;.справі продовження людського життя.
У своїх науково-фантастичних •; регланах Ю. Смолпч уміло поєднує показ наукового і технічного прогресу з показом-'суспільного- ЩІТ-. ти, боротьби соціальних сил.'•••Характери "персонажів, які діють тут у сферіснаукй та виробництва, формуються,— що дуже' важливо,-—під впливом соціальпих, полІп-гчяих --і • побутових відносин. Діяльність героїв' 'стає -соціальним' актом. ’ . -"с---, і- ;:
Фантазія Ю. Смоляча не сягае'.в далеке май- . бутиє: в розглянутих його творах майбутнє і сучасне тісно переплітаються.,. Проблеми, по-р}. ’ ні е н і пи с ь м е нш і к о м, нині у с п і ш і- і'о • р. о з в ’я з у -ються радянськими вченими. Те,-.чого досягали-герої романів Ю. Смолича, стає реальністю, сьогоднішнього дня... •у •
Розвиток радянської біологічної, науки,.. її успіхи в боротьбі з різними. хворобами, стали
7. М. Пивоваров
.97
темою ..цікавого науково-фантастичного романа М. Дашкієва «Торжество життя». Герої твору —- мужні радянські вчені. Вони провадять напружену творчу.працю, шукаючи нових засобів для подолання тяжких захворювань, до яких належить, зокрема, рак. М. Дашкієв використав матеріали досліджень радянських мікробіологів і написав захоплюючий твір.
Дружний колектив інституту мікробіології, перемагаючи надзвичайно складні труднощі,, працює над винайденням п р о т и р а к о в о г ж и в о ї вакцини.* Вчені хочуть використати в лікувальних цілях боротьбу одних видів мікроорганізмів шроти інших. На шляху до успішного здійснення своєї мети герої романа вступають у поєдинок з реакційною буржуазною наукою, з проявами в' нашій медицині вейсманізму та морганізму, які заважають дальшому розвитку радянської науки. Автор показує, як терпить поразку в науковій діяльності вейсманіст Ве-ликопольський, оскільки його погляди чужі принципам вчених соціалістичного суспільства, Великопольському не вдалося навіть близько підійти до розв’язання проблеми лікування рака. Стежка цього прихильника буржуазної науки в наших умовах відома: він зближується з іноземною розвідкою і стає зрадником.
У першій частині твору приділено багато місця викриттю антинародної діяльності реакційних вчених. Американська вояччина, як показує письменник, успадкувала від фашистських людожерів засоби підготовки і проведення в майбутньому бактеріологічної війни. У підземній бактеріологічній лабораторії на людях про-
вадять випрооування. смертоносних- о акт ері и-спочатку німецькі фашисти, • а після їх вигнання — американські реакціонери:; Винаходи видатного вченого Брауна., який поставив перед собою благородне завдання.. «працювати-:--лише над проблемою боротьби за життя»,/поз а-'.'його-волею, використовуюТЬСЯ ДЛЯ. ЗНиЩЄН;НЯ; людей,
Образ професора Брауна\.тр агічнии• В суспільств і, що побудоване за принципом «людина людині вовк», він не знаходить собі місця й гине. Поряд з образом Брауна. письменник малює типи відверто реакційних, вчених, які по суті нічого спільного з наукою не мають.. Це Валенброт і Меджиссон. В'оц.й;Гвикон'уют.ь завдання ворогів миру і демократії, •допомагають паліям війни здійснити їх криваві заміри.
Значна частина романа присвячена подіям, які зв’язані з творчою працею' радянських вчених. їх діяльність натхнена /високим гуманізмом, світлими поривами і миролюбністю.:. Образи професорів Климова, Петренка,. Івлєва, Кривцова, доцентів Рогова; Карпова та інших різко протиставлені образам представників сучасної реакційної мікробіології-. Завдання., ’ха* р акт ер наукової діяльності/ • особливості . громадського і побутового життя —• все в' них заперечує реакційну буржуазнуснауку,. мораль, тощо. Вени прагнуть своєю працею, своїми винаходами продовжити життя людини,' побороти передчасну смерть, відсунутими на'.десятки літ-і цим попернути людству мільйони щасливих-днів.
Розповідаючи про боротьбу: радянських людей з захворюваннями, автор.шередав пафос
наукових дерзань, любов наших вчених до Батьківщини, показав їхню самовідданість в труді, спрямованому на ліквідацію захворювань, що приносять людству багато горя і страждань.
Фантазія М. Дашкієва в романі «Торжество життя», як і Ю. Смолича в його трилогії, не залітає в далеке майбутнє. Розв’язання проблем, над якими успішно працюють герої твору,—справа близьких років. Характер мрій романіста обумовлений сучасністю теми, — я-ку він розробляє. Нові винаходи й відкриття радянських вчених — запорука того, що в недалекому майбутньому питання, порушені письменником, будуть розв’язані.
Професор В. Жданов у післямові до романа «Торжество життя», підкреслюючи його позитивне виховне значення, справедливо писав: «У книзі- наводиться багато фактичних даних, які освітлюють досягнення радянської мікробіології, і це, безперечно, ще посилює виховне значення книги. В деяких місцях романа авторська вигадка, становлячи фантазію, безперечно буде досягнена і перейдена наукою. Так, відкриття протиракового препарату, що завершує книгу, давно стоїть перед радянськими вченими в числі' найневідкладніших проблем, які, безумовно, будуть розв’язані».
• 6
Українська наукова фантастика не вичерпується творами на згадані вже теми. Письменники розробляють і інші цікаві теми, які здав-
на хвилюють .уяву людини. Допитливий . людський розум сягав не тільки ;в:;безкоНечні міжзоряні простори, а й у глибини; нашої планети, прагнув збагнути і ос мислити.;-'її будову,- розгадати приховані в її надрах.; сили; і повніше використати багатства. Людина мріяла:'пере-, творити природу окремих районів Землі.; Мешканці північних районів мріяди про; вічно зелені ліси півдня, про . постійне тепло. Увагу фантастів завжди привертали..несходжені простори Сибіру, в надрах якого'людська уява бачила казкові багатства. Сибірські-'ріки,.-•повні риби, їхні великі енергетичні.;-, ресурси, манили до себе багатьох вчених. Лісні багатства Сибіру, безконечна тайга з різноманітним тваринним світом, цілющими водами.і травами- — все це створює такі перспективи- для розвитку краю, що не втримаєшся, щоб не помріяти про них. Благодатний матеріал-.для письменника-фантаста, для польоту його' мрії, .для захоплюючих передбачень і роздумів!;: ;
Недарма Комуністична партія і .Радянський уряд приділяють стільки уваги освоєнню .Сибіру. Недалеко той час, коли'надра, сибірської землі віддадуть свої незліченні скарби, на благо людини соціалістичного суспільства, а сила повноводних рік перетвориться на .електричне світло, освітить весь Сибір. Це буде- скоро, бо наші перспективні плани спираються тта. реальні. можливості героїчного радянського народу, на мудрість і геніальну передбачливість7;його випробуваного вождя — ‘Комуністичної: партії Радянського Союзу. ,
Північ не випадково протягом-багатьох сто-
літь була предметом фантастичних уявлень. Люди думали про освоєння полюса, про розкриття таємниць безмежних крижаних просторів ' Льодовитого океану. Тепер прийшов час, коли радянський народ ці мрії перетворив у дійсність.
В. Одоєвський у третій.книзі задуманої ним трилогії «4.338-й рік. Петербурзькі листи» (1839) описав, як, на його погляд, буде подоланий сибірський холод. Розвиток техніки майбутнього, за цим. твором, досягає та'кого^ріВ'НЯ'Г що.виникає реальна можливість за допомогою системи теплофікації обігріти полярний басейн. Незважаючи на реакційність соціального ідеалу романіста, цей його твір мав позитивне 'значення, бо привертав увагу сучасників до проблеми освоєння Сибіру, Півночі і вселяв віру з могутність майбутнього людства.
Герої фантастичної повісті П. Лісового «Червона ракета» (1932) живуть в такий час, коли людина комуністичного суспільства вже заволоділа північними просторами, перетворила. їх у квітучі сади. Люди навіть холод обернули на теплову й механічну. енергію. На Північному полюсі створено місто' Польгайм, закрите з усіх боків куполом із небиткого скла. Літальні апарати вільно курсують над Льодовитим океаном. Людина послідовно відвойовує в холоду все нові й нові райони, ставлячи багату природу Сибіру собі на службу..
До теми освоєння Півночі звертається у своїй повісті «Мрія пілота» (1936) і Герой Радянського Союзу М. Водоп’янов, один з піонерів завоювання Арктики. Автор показує висадку
102
експедиції Арктичного інституту на Північному 'полюсі. . Відважний героя '-Безфамільний, здійснює посадку літака на кризі в районі Північного полюса,
Фантазія М. Водоп’яиова швидко стала реальністю нашого життя. Тє, що,зробив у. 1936 році герой повісті, через рік зробив-сам автор:.-, .Мова йде про експедицію по.• врятуванню. екіпажу криголама «Челюскі-н»,. в якій брав участь . М. Водоп’янов. .
Боротьбу радянської людини .з суворою природою Арктики яскраво, зобразив:у 'науково-фантастичній повісті «Арктанія» ." (.1938); Г. Гребньов. його герої освоїли: підводні 'простори Півночі. По дну океану- йдуть 'вантажі:на спеціальних. машинах. Могутній людині.' май-, бутнього не страшні ні сильнї',мррози, ні шторми. — • кїуУ ' : .: і";;,'' V Персонажі вже згадуваного -.романа. Станіслава Лема «Астронавти» так/само намагаються перетворити арктичні райони Сибіру -в теплий, край. Події відбуваються 2003 року. В усьому світі вже побудовано комунізм:. Ко-муи і стичне суспільство, ставить-завдання отеплити Арктику і Сибір. Письменник із.захоплен-ням розповідає про розгортання.грандіозного будівництва. Під час земляних.робіт, будівельники знаходять залишки відомого Тунгуського метеорита, що впав' ЗО червням Ї908. року, І р о з -г а дують його таємницю. То був апарат вене-ріанців, які вилетіли на Землю, Щоб завоювати її, ■ ' '
Значну популярність серед:,читачів' набули науково-фантастичні твори російського: радян-
ського письменника О. Казанцева. Головна тема більшості його романів — теж освоєння Арктики. Так, наприклад, у романі «Полярна мрія» О. Казанцев відтворює картини напруженої боротьби соціалістичного суспільства за підкорення суворої природи Заполяр’я. Герої твору працюють над здійсненням проекту будівництва величезного крижаного молу вподовж усього північного берега. Проектом передбачено, що такий мол, величезна крижана
гребля в морі, перешкодить наближенню,.....до
материка арктичних льодів, які несуть із собою холод і зумовлюють замерзання моря. Внаслідок цього вподовж усього берега утвориться вільна від замерзання полоса води, по якій без перешкод рухатимуться різні транспорте.-Настане значне потепління клімату Сибіру, вся його промисловість буде безперебійно постачатися матеріалами з європейської частини країни. Сибірські простори вкриються містами і селами, заводами і фабриками.
Фантазія в названих творах по-різному змальовує перетворення Арктики й Сибіру, але в показі результатів автори одностайні: людина майбутнього підкорить сувору природу Півночі, зробить цей край цілком придатним для нормального життя людини, для розвитку і процвітання соціалістичної культури та економіки. Саме це передбачення наукової фантастики збігається з реальними ідеями та практичними планами комуністичного будівництва в нашій країні. Між іншим, треба згадати, що вже існує науково обгрунтований грандіозний проект перетворення клімату Півночі — проект
греблі в Берінговій протоці, розроблений інженером Петром Михайловичем •Борисрвим.
До ряду творів про р о з к р иттята є м н и ць при -роди нашої планети, про освоєння-Арктики та Сибіру належить і роман М. • Т р У б л а І н і « Глибинний шлях», написаний напередодні. Великої' Вітчизняної війни (1940).
М. Т рублаїні—т а л а н о в и тин. у к.р атн-с:ь к и й ^ дитячий письменник, автор широ.-к-о; відомих. у дитячому світі повістей «Лахтак»,.- «Шхуна «Ко-лумб», «Мандрівники» та іі-н Вся йото'.творчість--пройнята пафосом утверджень! я б л а го р од ств а т. мужності і героїки в житті, в звершеннях радянського народу. Він любив з о б р а ж у в а т н — с мі -ливих-, відважних, високоморальних людей — і юних, і дорослих. Герої його . повістей та оповідань допитливі, кмітливі, одухотворені величними ідеями нашого соціалістичного, суспіль-, ства. Справедливо писав про" них у -'передмові до романа «Глибинний шлях» Я.' Гримайло: «Героїчні й мужні, МОЛОДІ ЛЮДИ/ПОВІСТеЙ і: оповідань М. Трублаїні — це пристрасні, до кінця чесні і безкорисливі юні патріоти;-Для-них особисте ніколи не може стояти виіце громадського, вище служіння матері-Б-атьківщин-і. Люди, однієї мети, вони яскраво індивідуалізовані: життєрадісні і натхненні юнаки .та- дівчата,' що-кожен і кожна з них мають свої--неповторні обличчя, біографії, особисті інтереси,, мрії, уподобання і покликання».
Сказане про творчість М.- Трублаїні взагалі стосується і його науково-фантастичного романа. ■■■;■ •;
«Глибинний шлях»—це багатоплановий.твір. '
Основна лінія розвитку подій та образів розгортається навколо будівництва підземної магістралі, яка має зв’язати Москву з Далеким Сходом. Тунель-вакуум, проведений як хорда між двома точками на.земній кулі, стане, на думку його творців, найкращим шляхом, що не тільки з’єднає європейську частину СРСР з побережжям Тихого океану, «але також оживить безлюдне узбережжя Охотського моря», стане найкращою стратегічною артерією у майбутній
війні проти нападників зі Сходу. ......
. Задум письменника, мабуть, був-" навіяний досвідом радянських людей, здобутим в процесі будівництва найкращого в світі Московського метрополітену. М. Трублаїні відобразив творчий пафос людей соціалістичного суспільства,' сміливість їхньої фантазії, прагнення зв’язати" найвіддаленіші пункти нашої країни, «перетворити Арктику і приарктичні простори на вулики, де ячейками будуть підземні тропічні сади, прокопатися до центра землі, розшукати-всі геологічні багатства нашої планети, зібрати заховані у глибинах всі пам’ятки старовини...»
Героям «Глибинного шляху» нелегко перетворювати свої плани в дійсність. Багатотисячний колектив будівників грандіозного тунелю, який нагадує тунель з однойменного романа Келлермана, зустрічає великі труднощі. Іноді труднощі здаються непереборними, проте радянська людина, озброєна найпередовішою наукою і могутньою технікою, перемагає природу, підкорює її.
Поряд з будівництвом тунелю герої твору
прагнуть розв’язати таку важливу, -проблему, •Як отеплення Сибіру, прагнуть створити' підземні сади, щоб забезпечити' населення краю фруктами та овочами. Для цього вони використовують внутрішню теплоту Землі.". V В романі існують ще й другорядні сюжетні .лінії, які розвиваються паралельно з- основною і в залежності від неї. Це перш ^а все боротьба із злоякісними пухлинами. Розгортаючи конфлікт між основними персонажами (Макарен-ко — Ліда.— Барабані), письменник яскраво' розкрив благородство радянських людей, їх' високу моральність, відданість.•загальнонародним інтересам. , '■ . . 7
В останніх чотирьох розділах. романа: показано майбутню війну радянського .народу проти іноземних загарбників. Бойові .епізоди, також відзначаються сміливістю й/оригінальністю вигадки автора. Боротьба, ведеться , не. тільки на поверхні, в повітрі, — а и- під землею.. Вчені сконструювали такі бойові м'ашин-и, які, •прориваючи тунелі, проходять..попід, землею в тил ворогові. Ці підземні танки мають назву «літостати». Вони й вирішують'успішне завершення операції, — ворога розгромлено.
Роман М. Тру блаї ні творчо; наснажує молодих читачів, викликає в них думки -і мрії про побудову величних споруд., • Н-рокладешія на ■просторах нашої Вітчизни нових' зручних, необхідних для дальшого розвитку соціалістичної економіки магістралей,члро : винайдення, ефективних засобів оборони;..' мирної.' '.творчої .праці нашого суспільства від во.рожих'зазїхань.
Природа часом дуже жорстока до людини. Вона може щедро нагородити її своїми незліченними багатствами, може їй вірно служити, а інколи й стає ворогом. Здійметься, наприклад, величезний ураган — розметає благеньку хижку, вийде з берегів ріка — затопить поля, знищить людський труд, вдарить грім — спалить житло і залишить людину без притулку. А часом повіє гарячий вітер, на його шляху вигорає всяка рослинність, земля тріскається від жари..,.
Люди здавна мріяли загнуздати і урагани, й громи, і розлив річок, і посуху. В своїй багатій уяві вони створювали найрізноманітніші засоби приборкання сил стихії. Та непокірна природа діяла по-своєму. Тоді люди апелювали до бога; виникали різні забобони, вірування,- обряди, які, звичайно, не могли врятувати від стихійних лих.
Минали століття, розвивалася людська цивілізація, людина . поступово розгадувала закони природи, озброювалася технікою. І продовжувала мріяти про те, щоб на службу собі поставити всі сили природи.
Ще в далеку давнину єгиптяни і вавілоняни пробували використати вітер для осушування непрохідних боліт, для руху вітряків. Із стародавнього "Близького Сходу за часів так званих хрестових походів млин-вітряк перейшов у Європу. Німецькі умільці почали вдосконалювати способи використання сили вітру. Мабуть, з Німеччини і до нас прийшла ідея вітряка. В XIX"
столітті з'явилися вітродвигуни,.що виробляли вже електроенергію. Російські вчені-.В;. Вєтчин-кін та Г. Сабінін розробили теорію■ вітродвигуна, яка пригодилась і для”, конструювання пропелера. Так. давні мрії поступово' перетво-. рювалися в реальність. Прагнення — стати -над . розбурханою стихією, повернути -її'сили на ство-, рєння матеріальних блат швидко почали здійснюватися саме в умовах соціалістичного, суспільства, озброєного найпередов.ішою наукою. Радянська людина успішно п'еретворіЬє пустелі в. родючі краї, прокладає канали, міняє русла• рік, створює моря в н а й п о су ш Лив і шйх районах, вирощує лісні масиви, перегороджуючи-.ними шлях суховіям. Прийде час,, коли. наш. народ керуватиме всіма атмосферними ‘явищами. В цьому напрямі активно розвивається'наукова думка, а відповідно—і наша науково-художня фантастика. ' •
У 1936 ропі з’явилася повість • української письменниці М. Романівської «Загнуздані хмари». Це перший твір, головною, темою якого виступає прагнення людини -планомірно,.керувати атмосферними опадами. . — , ■ •
Працівники науково-дослідного -інституту дощування на чвлі з професором' Тор ним, що діють у творі, конструюють такий повітряний корабель, який може будь-кол.и-.викликати дощ. «Тут, в лініях цього повітряного корабля, в площинах його приладів, — говорить автор: винаходу геофізик Горний,— здійснювались' прагнення, мрії багатьох людських поколінь — керувати атмосферними опадами», .
Показуючи діяльність екіпажу станції дощу-
вання,- письменниця в простій, доступній’ Д7Ш юних читачів формі розповідає-про закони руху атмосфери, про утворення дощу, блискавки; тощо. Таким чином, повість містить багатий пізнавальний матеріал. Однак, вірно висвітливши процеси утворення атмосферних опадів; та електричних розрядів у верхніх шарах атмосфери, авторка зовсім обходить мовчанкою суть винаходу, не говорить про принципи, завдяки, яким станція дощування «Переможець» справляється із своїм призначенням. Чи-тачввІ стає -цілком зрозуміло з повісті, як утворюється дощг але уявити, як його викликають апарати станції, що це за апарати, вони не можуть. Персонажі метушаться, бігають коридорами станції, лазять на горище; на повітряному кораблі відбуваються різні події, виникають конфлікти у взаєминах між людьми, але залишаєш книгу з, певним незадоволенням, бо не дізнаєшся про* головне. До того ж повість перевантажена штучними ситуаціями, художньо не вмотивованими вчинками персонажів. А такі питання,, як використання сйли блискавки та поставлена в повісті на самому початку проблема розв’язання керування атмосферними опадами, зовсім залишилися без належного розкриття. Письменниця цікаво розповідає, як з давніх, часів учені робили спроби спіймати блискавку і скористуватися з її електричної сили (розповідь про вчених — Франкліна і Бодуена), проте здійснити це хоч в якійсь мірі героям, повісті «Загнуздані хмари» не вдалося; вони були чомусь байдужими до цих питань.
Друга науково-фантастична повість М. Ро-
манівської '«Шахти в небі» (1940) тематично пов’язана з «Загнузданими'/ хм арами » . Лиже мер Катинський працює тут над проблемою боротьби з посухою шляхом' використання.,сили, вітру, йо-го уява ще з часів гр о м а д ян ської; в і й -ни малювала такий стан у -розвитку -наукової й технічної думки, за якого -вітри-гульвіси почнуть працювати на людину., Катинський сконструював вітроелектричну станцію,, яка виробляє енергію для зрошування-, середньоазіатських безводних пустель. Обводнюються і перетворюються на хлібородний край" Кар а-Куми.
Цікавим мотивом твору *АІ./Р о м а н і в ської;— він зустрічається і в н а у ково-ф а нт а сти:ч них. по -вістях та романах інших У''а:вторщ;' зокрема П. Лісового,-— є намагання.-.людини- подолати;, спустошувальну силу смерчів. Персонажі повісті «Шахти в небі». винаходять-’р-акетну-гармату, з якої розстрілюють смерчі,.- утворюючи-, вибухи в центрі вихору, де;.найбільпг стиснене- _ повітря. Вибухи перешкоджають -.рухові, стрімких повітряних течій, і смерч: швидко- припиня--ється. , ■ ■ .
Ідеї, порушені в повістях. М.-- Романівської,. варті того, щоб зацікавити/цими юних .-читачів,; майбутніх дослідників. Алв:-важливі наукові проблеми письменниця, розробляє ;дещо/-примітивно-. Станція дощування в., першому творі нагадує якийсь літаючий млийуабо дирижабль, з багатьма -пропелерами.- Механізми,' якими во-: на обладнана, з’єдкуються шкіряними'пасами,. . трибками тощо. Так само п;обудована і вітро-' електрична станція в повісті? «Шахти в- небі».. Як опис станції дощування' так. І опис вітро-
Так, як загинула стара цивілізація, загине і нова. Все руйнується».
Усе це дечим нагадує реакційне «вчення» попа-мракобіса Мальтуса, яке було піддано марксистами, зокрема В. І. Леніним, нищівній критиці, і виражає настрої імперіалістичної буржуазії в час наростання революції, що увінчалося Великим Жовтнем—початком нової- ери в історії людства.
Тема «рожевої смерті» розробляється і в фантастичній повісті Мейрінка «Лілова смерть».г-^-романі Мак-Орлана «Жовтий сміх» та в інших.
Ідейно-тематичне спрямування буржуазного романа про майбутнє виразно виявилося в творі англійського письменника Хекслі «Прекрасний новий світ». В ньому описується комуністичне суспільство, як його собі мислив автор. Розвиток науки і техніки доєяг високого рівня, люди навчилися добувати штучний білок. На підставі цього геніального відкриття побудовано підприємства для інкубаційного розмножування людей. Людина в романі Хекс-л-і — це просто біологічна істота. В неї зникають естетичні смаки й позитивні почуття. Змалку дітям варварськими засобами прищеплюється ненависть до краси. Перед малятами на підлозі ставлять вазони з чудовими квітами. В підлогу пропускають струм високої напруги, і коли дитина потягнеться до квітки, її електрикою відкидає геть. В людей залишилися тільки статеві почуття, і все виховання в суспільстві зводиться до «мистецтва» статевого акту.
Яка бридка і мракобісна фантазія!.Яснаріч*. що такі уявлення не мають- нічого.спільного з реальним майбутнім, вони навіяні ..реакційною маячнею деяких імперіалістичних •«провидців», ворогів миру і людського прогресу.
'Фантазія реакційних буржуазних, писак, що силкуються очорнити все свїтііе. і- прекрасне, винятково жалюгідна і бездарна. Немає потре-би заперечувати її гмусні плоди; вони самою історією викидаються на смітник. Ми розповіли про реакційні писання для того, що.б' показати глибоку прірву між буржуазною занепадницькою фантастикою і фантастикою’ в.нашій': літературі, яка. бачить у майбутньому звершення світлих ідеалів прогресивного.' людс.тв.а. Так може дивитись на прийдешні: дні:.тільки глибоко-народна література соці а л і стичного"' р е ал і з му, натхнена ідеями м а р ксиз му-леніні з му, в є личез ~ ними успіхами радянського народу, в боротьбі за-комунізм..,
Радянська література, в тому- числі, й українська, прагнула в конкретних:об р аз ах і картинах відтворити майбутнє вже „на перших порах свого існування. Це майбутнє.-—- комунізм 'з* його високим рівнем духовногр розвитку; членів суспільства, ідеальними громадськими 'порядками і високим н ауков о-текнітшим прогресом. ' -1923 року І. Сенченко надрукував '«Фантастичне оповідання», в я кому .зробив спробу показати (в формі сну) окремі картини комуністичного завтра, змалювати,:тй’й-- час,/коли в-. усьому світі буде побудовано'комунізм. Наука' і техніка описаного автором суспільства «Ве-
ликих Комун» здобули колосальних успіхів: на землі знищено всі хвороби, будівлі робляться з «чистого повітря», люди пересуваються за допомогою спеціальних літальних апаратів,' бо наземний транспорт виявився не зовсім зручним. Всі протиріччя -суспільного характеру подолані, і людина, скеровує свої сили, вміння і енергію лише на оволодіння природою.
■ Фантазія письменника, досить характерна для відповідних творів -двадцятих років, ще дуже абстрактна. Ось, наприклад, загальна,.-т-а-к'' би мовити, «зорово-звукова» картинажомуніс-тичного суспільства: «Навкруги летіли шуми, пісні, музика. Розквітали і п’янили, пахощами квіти. Гойдалися тінями висячі повітряні сади. Дзвонять фонтани. Баритонять фасадами прозорі, -як хрусталеві, будинки і арки. В небі шум-лять:залізами аероапарати і вібрують шпилі на будинках...»
У це майбутнє, сповнене світла, радості і гармонії, герой оповідання переноситься уві сні. Сон як засіб перенесення героя в майбутнє, між іншим, досить поширений в літературі...
Аналогічним твором російської літератури •був рохман- Я. Окунева «Майбутній світ» (Г923). Герой романа Вікентьєв п-отрапляє в суспільство майбутнього, 'прокинувшись від довгого .летаргічного сну. Перед читачем постають картини з життя людей 2123 року. На землі немає вже окремих держав, усі народи становлять одну дружну сім’ю. Управління світом здійснює «Вище Статистичне Бюро Федерації Світової Комуни». Між людьми панує повна гармонія інтересів і-прагнень, повна згода і порядок.
122
Люди спілкуються за допомогою апаратів,-‘які передають думки на- віддаль^; г,-
Роман. Я. Окунева, як і «Фантастичне оповідання» І. Сенченка, відзначається схематизмом -у зображенні героїв, абстрактністю-' в- описах життя суспільства. Однак обидва ці-твори'приваблюють спільною для них хорошою ідеєю — ствердженням того, що-майбутнє "буде прекрасним, чарівним/ багатим щастя. . -Л\ •
В гіпнотичному сні переноситься в -майбутнє герой уже 'згадуваної фантастичної — повісті ■ П. Лісового «Червона ракета». .Комуністичне суспільство відзначається надз-вцчайно.. ррзви-нєною технікою. Основною енергетичною базою суспільства є паливні надр а‘землі/вода,:.-.а--головне— сонячне тепло, яке ;перетворюється в електричний струм. Герой бачить там дисциплінованих, хоробрих, мужніх, ^висококультурних, працьовитих і фізично -здорових -людей. «Єеред людських натовпів не’-було ’ видно ні зморщених облич, ні помутнїлйх очей, ні Шбганих спин, ні опущених безсило'.рук. • Навпаки, всі здавалися або молодими, .• або людьми;середнього віку, саме тієї пори, коли, -наступає повний розквіт духовних та фізичі-ійх сил.. Чоловіки й. жінки були однаково — вродливі,, мали ' засмаглі обличчя, бронзові руки і 'гармонійно розвинені тіла...». . ?•;
Повість П.' Лісового відзначається оптимізмом., в описах людей та їх діяльності, в пейзажах переважають сзітлі тони л фарби. Але й цьому творові .властивий схематизм образів, абстрактність, що йде, мабуть, '.ві-д традицій утопічних романів.
’ У зв’язку з розглядом української соціальної, фантастики неможна не зупинитися на цікавому романі російського письменника І. Єфремо-вач<Туманність Андромеди» (1958). Розмах уявлень автора про суспільний і науково-технічний прогрес людства тут настільки широкий', його мрії сягають так далеко в майбутнє, що спочатку читачеві навіть нелегко збагнути і усвідомити все, майстерно показане письменником. Могутній розум комуністичної людини не тільки підкорив природу Землі, а й повівДїв-інші зоряні світи. Планети сонячної системи— Венера, Марс, Меркурій, не кажучи вже- про Місяць, цілком освоєні. Встановлено тісні зв'язки з високоорганізованими істотами інших планетних систем. Внаслідок хороших умов життя, створених комуністичним суспільством, на Землі зросли красиві/розумні, сильні фізично і духовно покоління людей. Державні кордони давно відмерли. Виробилася одна мова для всіх народів світу, одна абетка, всі нації злились воєдино, утворивши єдину сім’ю—вільну, могутню і красиву. І. Єфремов широко висвітлює стосунки між людьми, їх звичаї, традиції, інтимне життя, систему виховання підростаючих поколінь. Громадяни комуністичного суспільства отеплили холодні райони і поширили субтропічні смуги до полярних кіл. «Сільське господарство нового світу звільнилось від необхідності добувати всі без винятку продукти харчування, як це було в давнину../ Людство давно звільнилось від страху голоду, який тисячоліттями панував над людьми».
Роман І. Єфремова прославляє могутність
людського духу, звеличує наше, 'комуністичне майбутнє. Але водночас у ньому, є'- такі.: твердження, з якими важко погодитись: .Описуючи ідеальну, з його погляду, систему . виховання молодого покоління, яка б г а р м о н і й н о' п о є д н у -вала розвиток фізичних і розумових здібностей, автор стверджує думку, ніби в майбутньому відімруть почуття материнства.; ‘То, мовляв, інстинкт тварини, яка боїться за^ долю свого дитяти. Колективне виховання,^- -.а лише, воно може дати суспільству здорОБе;..покоління,— ніби-то суперечить материнству.-.'
«Туманність Андромеди» ряЗДо' пересипана різними• формулами, умовними;''позначеннями періодів історії людства, планет і. т. • д.: Це утруднює читання і розуміння;'багатьох .-місць, твору, а тому сковує читача, .
Широтою фантазії, намаганням' -автора- заглянути в далекі прийдешні в і к-и,' ром ан ти чи о ю піднесеністю позначений,— як У.-і «Туманність Андромеди»,—новий науково-фантастичний роман О. Бердника «Шляхи титанів» {Ї959). Він тісно пов’язаний з першою збіркою..'творів; молодого українського фантаста, «Поза часом і простором». В обох книгах є спільні' мотиви, думки, ситуації, теми, наприклад, тема- подолання людиною майбутнього міжзоряних просторів, торжества людського розуму над силами природи. Події в романі розгортаються ,то в XXI сторіччі, то в сто двадцять' першому. 2058 року, коли людина комуністичного суспільства в освоєнні космосу вийшла вже за межі сонячної системи, Інститут космонавтики відправляє зорельот «Думка» до системи Сіріуса. На
шляху до своєї мети космонавти, потрапляють на невідомі планети,'зустрічаються з дивовижними мешканцями інших світів. Бони, вступають .'у гострі, сутички з. невідомими мислячими:" істотами. На одній з планет десь на окраїні: нашої Галактики герої романа стикаються з якимись дивними машинами, що населяють .це небесне тіло. Внаслідок нерівної боротьби гине більша- частина екіпажу «Думки». Врятовуються лише два космонавти, які роблять вимушену посадку на одну з планет в системі-бла-' китної зірки Великої Магеланової ^ма-ри. Тут існують високорозвинені істоти. Наукова й технічна думка досягла на цій планеті такого високого рівня, що машина в усьому. замінила людину. Велетенські армії автоматів керуються з одного центра, яким володіє одна особа,, що здійснює повну владу, і контроль над'ці-' лою системою планет, винищуючи на них мислячих істот. Машина стала.над людиною, підкорила собі ЇЇ волю, скувала ініціативу, енергію і. відсунула'-її на грань.виродження.
.. Але мешканці цього світу, зрештою, захоплюють квантово-гравітаційний центр разом з: його власником і стають господарями машин*, ставлять Їх собі на службу. Таким чином, показуючи в романі злочинні дії залізного диктатора — власника квантово-гравітаційної маній-ни, письменник проводить думку, що ніяка машина не здатна замінити живий розум і живу: волю, не здатна підкорити їх. Творець машин— їхній володар..
Ясна річ, що всі ці «розумні», чудодійні машини,, як і дії залізного диктатора, надзвичай-
но фантастичні і по суті не мають під собою реального грунту. Але як художній’ засіб ■ для розвінчання і заперечення «технократичних» ілюзій подібна фантазія цілком ‘ виправдана. • Вон-а грунтується на традиціях/що-утвердили- , ся в процесі розвитку науково-.фантастйчно'го-жанру.
В діяльності героїв рохмана «Шляхи титанів» багато романтичного, надзвичайного,- красивого. Людина, що живе у вигаданому автором майбутньому світі, всебічно розвинена,• красива, морально чиста. Творче горіння,, мужність ї ■ героїзм, самовідданість, неп о.х ит н а в і р а. в з д і йс -. нення поставленої мети —; ці якості властиві і космонавтам, і працівникам' науки, техніки, промисловості, сільського господарства —/за-галом усім людям Землі.
Письменник зображує своїх героїв і в сфері наукової діяльності, і в. праці,; і -в*, суспільних -взаєминах, і в інтимних стосунках. Морально • чисті, благородні взаємини у тіор;•оповиті-ро-. мантичним серпанком. Яскравим ' прикладом . може бути зворушливе кохання.видатного кос- .-монавта Георгія і дівчини Марї'анни.
Виконуючи завдання Космічної Ради, . Георгій у складі експедиції відправляється за межі; нашої Галактики. За підрахунками вчеших,- експедиція- повернеться на 3емлю через- десять ти- • сяч років. Мріючи про зустріі.іЗ' своїм^.коханим після його повернення, іМаріанна.настійно домагається, щоб її тіло піддалй' багатолітньому, анабіозу,—тоді можна буде#майбутньому : оживити його. Закохані до кінця'вірні один одному. Велика і палка любов до-Марїанни зав-
жди окрилювала Георгія в найскладніших умовах його тяжкої й небезпечної подорожі.
Вдало змальовані в романі, крім Георгія і Маріанни, образи працівника Архівного фонду Світозара та безстрашних завойовників космосу Дімітра, Генімара- і Джо.н Ей, За складом характерів це різні люди, але всім їм властиві такі спільні риси, як мужність, висока культура, всебічний розумовий розвиток і вірність обов’язку перед суспільством.
Роман не позбавлений і. недоліків—у^ньому' € суперечливі місця, спірні думки. Зауваження стосується, головним чином, трактування деяких філософських проблем, а також питань науки і техніки. На відміну від повісті «Поза часом і простором», в романі «Шляхи титанів» автор показує, що людина майбутнього домагається в літальних апаратах таких швидкостей, які далеко перевищують швидкість розповсюдження світла. Так, зорельот «Думка» летить із швидкістю «більйонів кілометрів на секунду». Зрозуміла річ, що така швидкість-не відповідає реальним можливостям руху матерії. Наукою давно вже доведено, що найелементарніші частки матерії не можуть у своєму русі перевищувати швидкість розповсюдження світлових променів. Отже, вигадка письменника про надсвітлові швидкості машин суперечить об’єктивним законам руху матерії. В даному випадку мрія романіста не має зв’язку з життям і суперечить відомому твердженню В. І. Леніна про необхідність зв’язку мрії з дійсністю.
З наукової точки зору авторові романа
«Шляхи титанів» можна зробити серйозні- зауваження також щодо зображення ним анти-світу, антиматерії тощо. ' .■
Уже говорилося про загибель, героя повісті «Поза часом і простором». Барвицький, прагнучи досягти надсвітлової швидкості, .кер.ув.авг ся мрією зробити себе безсмертним^ .В .романі' «Шляхи титанів» проводиться . думка, яка суперечить ідеям повісті «Поза.часом. і .простором». Думка ця така: розвитші.людськогр. розуму, підкорення космосу створять ..умови 'для вічності людської особи. • Льрдина ‘ в 'творі О. Бердника підкорює' простір./і час;' роблячи себе безсмертною. Ясна річ, Що^це- руперечить матеріалістично-діалектичному' розумінню світу, законам' постійного рухуЛ; розвитку матерії... . І • . ' ; _ •
Але всім своїм змістом роман-.'«Шляхи титанів» викликає в уяві читача світлі картини-м-ай-" бутнього, змушує мріяти, наштовхує на- плідні роздуми. Читач проймається оптимізмом, яким сповнений твір, запалюється палким бажанням віддати всі свої творчі сили в ім’я майбутнього. Роман О. Бердника відзначається ясністю фантазії, звеличенням комуністичного ладу.
Сміливо заглядаючи в майбутнє, •утверджуючи гарячу віру в здійснення ; кому ні стичних ідеалів, радянська фантастика ••благотворно впливає на психологію л ю д е й- сири я є по г л и б -ленню в сучасних . поколінь*і,оптимістичного світорозуміння, окрилює мрії;і;творчий труд. З цього погляду і романи «Туманність Андромеди» та «Шляхи титанів» ..мають чималу естетичну і виховну вагу. ’ '■'> V '"'"'Уу;
9. М. Пивсваров
/23
«феромагнет», що живиться залізом. Хвороблива' уява письменника малює еволюцію так:, людство навіть на високому рівні цивілізації буде безсиле в боротьбі з природою. На Землі висихає вода, і на обезводненій планеті помирає в пісках Африки остання людина. На зміну їй виростають страшні феромагнети.
Зневіра в. поступовість суспільства, нікчемність і бідність внутрішнього світу, втрата люд:, ських якостей — ось риси «героїв» буржуазної фантастики! Діяльність багатьох її.іїерсо-'" нажів, крім, того, позначена всеруйнуючим пафосом. Якщо й зустрічаються більш або менш чітко окреслені людські характери, то вони несуть у собі антилюдс-ькі задатки, виступають факторами спустошливої руйнації.
Колишній студент Ерве — головний, персон наж романа французької письменниці Ноель Роже «Майбутній Адам» — після того, як в йо-.
. го мозку була зроблена операція, стає, надлюд-диною і в своєму інтелектуальному розвитку на багато років випереджає сучасників. Він розщеплює атом, а потім божеволіє і висаджує силою атомного вибуху все місто й гине.
Принципово інші ідейно-творчі особливості, як уже говорилось, характеризують радянську фантастику. Творчим ентузіазмом і усвідомленням свого величного обов’язку ‘ перед прогресивним людством відзначаються герої нашого науково-фантастичного романа. І. це цілком, природно, закономірно: радянська дійсністьло-родила новий тип людини, соціалістичне суспільство культивує абсолютно, відмінні від культивованих буржуазним суспільством особли-
вості людського характеру. Зд-соціалізму людина стає справжнім творцей' усіх /матерїаль- ' них/і духовних цінностей, вона ?вільла-.в творчих. діяннях- і свою волю планомірно, скеровує на — боротьбу за побудову світлого комуністичного майбуття. ' : '■•і'л'V ' Погляньмо, якими-найхарактернішими властивостями людей нової, соціалістичної, епохи відзначаються, персонажі науково-фантастичних творів українських письменників,-'як'Змальовуються ними конкретні •лкідсь'кі ^індивідуальності. 7"''- • •
Пригадаємо деякі з головних- дійових:.осіб трилогії КУ. Смолича «Прекрасні-катастрофи»-.. Керівник кафедри хірургії Головного\їнституту експериментальної медициниті'рофесо р Трем-бовський («Що було потім») /праідоє: над проблемою оздоровлення людини,/Його:'сміливість і впевненість, майстерність г.рЩданість.'справі-; грунтуються на непохитній ві-рі;в прогрес;;соці-алістичної науки, в людський/р.озум;. Роботу Трембовського над оживленням померлих підтримує весь колектив Інституту;. • . * ;;
Професор показаний всебічно.;: ми бачимо його наукову роботу, поведінку ;в' колі друзів, і колег, духовне обличчя. Особливо-яскраво в;його характері письменник підкреслив., такі риси, як рішучість і наполегливість.^ що •обумовлюються, перш за все, глибокою-’свідомістю, ■■високою. професійною культурою,/багатим' практичним--досвідом; Коли до інституту• потрапили препаровані, трупи, Трембовсь-кцй, незважаючи на перевтому від багатьох складних ..операцій, знову йде в операційну, щоб повернути життя
доктору Гальванеску.' Перед могутністю все-озброєної радянської людини"смерть відступає.
Образ Трембовського має ідейну спорідненість з образом Платона Кречета (однойменна п’єса О. Корнійчука). В його устах цілком природно звучав би відомий монолог Кречета: «Украдено сонце в людини на мільйони років. Ми повертаємо його. Вперше в історії людства у нас відступає смерть.,.І вірю я, товаришу Берест, недалеко той день, коли'ми знищимо передчасну старість, назавжди вирвемо у сме-рті час, повернемо майбутнім поколінням мільйони сонячних днів».'
Таким романтичним пафосом утвердження сили і могутності радянської людини, віри в здійснення її заповітних мрій пройнята вся трилогія Ю. Смолича.
Трембовського письменник протиставляє Гальванеску, який втілює типові риси діячів реакційної науки. Гальванеску — досить колоритний характер. Добре змальована його зовнішність, вміло розкрита підлість його діяльності, , його прагнення в корисливих цілях перетворювати живих людей на механізми. Чорна душа Гальванеску особливо влучн®. окреслюється в епізоді самогубства.
Цікавий образ академіка Риндіна створив у романі «Аргонавти Всесвіту» В. Владко. Якщо говорити про традиції в науково-фантастичному жанрі, то цей персонаж дещо нагадує вченого, яким ми його бачимо в Жюля Берна, в Карпова, Бузька, Бєляєва та інших письменників. Але водночас Владко наділив свій образ, особливо в редакції 1958 р., і яскравими нови-
ми рисами.-Академік Риндін — це вольова людина високої культури, стримана і' розсудлива їв найскладніших обставинах..подорожі. В ньому узагальнено типові риси'-людини майбутнього. ’ ■ . ,
Крім образу Риндіна, непогано змальованого; в романі, можна вказати ще на ряд-персонажів, що становлять творче досягнення автора.-Насамперед назвемо Ван Луна,-.якого не- було в першому виданні романа. Вій представляє 'китайську науку. Ван Лун—людина смілива;, глибокодумна і благородна. На Венерї він потрапляє іноді в дуже складні умови, але. виходить із них неодмінно й завжди, з.-., честю. Письменник розкриває його моральні'^ якості,; психологію, підкреслює характерні індивідуальні особливості. ■.
. Яскравість • індивідуальних..-.'' .особливостей властива й деяким героям твору-<<Нащадки скіфів», зокрема запальному юнакові Артемові, що змальований, — зазначимо’'-знову, — в романтичних тонах. Артем—людина мужня;й допитлива, спритна і глибоко.задушевна. Найвиразніше його внутрішні якості. постають.;з: епізодів перебування членів експедиції- у .скіфському полоні, із зіткнень з;.тіануючаю ^верхівкою скіфів. Виразними рисаМи.'наділені и такі персонажі, як Варкан, Гартак;-;Дмитро Борисович. Загалом роман «Нащадки скіфів» свідчить про зрослу майстерність^; Владка в створенні людських характерів, прагнення розкри-. ти душу персонажа в залежності від. умов, помітним відходом-від шаблонів'- і традицій..' Благородні образи людей; сбціалістичногр су-
сп'ільства виведено в ром.ані’М. Трублаїні «Глибинний. шлях». Маємо на увазі 'Передусім образи начальника будівництва тунелю академіка Саклатвали, професора Довгалюка та інженера Макаренка. 'Особливим ліризмом,, теплотою овіяний образ видатного мічурінця Довгалюка. Він безмежно відданий своїй улюб-. леній справі, і.невтомно бореться за перетворення природи Півночі,-вирощує чудесний сад в тунелі. Образ Довгалюка змальовується в баг' гатогранних зв’язках, з людьми, що працюють на будівництві. Це уособлення кр.ащих рис діячів .радянської науки.
Світлим образом представника технічної інтелігенції в «Глибинному шляху» є образ тала- . ноізитого ..новатора, винахідника, інженера будівництва Ярослава Макаренка. Він завжди, принциповий, сердечний у взаєминах з людьми, працьовитий, Його бачать на найвідповідальнь ших і найбільш небезпечних ділянках споруджування тунелю, зокрема під час серйозної аварії в північній штольні 925-ої шахти. Ма-каренко постійно діє, • постійно зростає; автор романа ставить його в найрізноманітніші обставини..
Інженер показаний і -в побуті, і в інтимному житті: письменник розкриває його взаємини з любимою жінкою — Лідою Шелемехою.
М. Трублаїні оригінально подав і образ ворога — Догадова. .
В той час, коли писався роман, без ворогів народу не обходився майже жоден художній твір. І письменники їх виводили так, що читач з перших сторінок бачив, хто перед ним.
Догадов у «Глибинному шляху» спочатку викликає симпатії і тільки під кінець.розгортай- • ня фабули виявляє своє хижацьке обличчя.
Ряд яскравих образів радянських-.вчених.подає М. Дашкієв у романі «Торжество життя».'
Головний герой твору — доцент-Рогрв проищав ■: складний життєвий шлях. Вирвавшись'з.--фашистської катівні, він поставйз . перед,-собою , завдання-стати вченим і в ід шукати •’ аасо б и лі- . кування рака. Рогов успішно закінчує середню школу, медичний інститут і стає мікробіологом.. Працюючи в науковому колективі--учений 'від-. криває протираковий вірус і -цим кладе початок ефективній боротьбі пр отй :р' аковцх. з ахв ск рювань. ' ; " /.
Радянський учений працює не- ізольовано, а у взаємодії і при підтримці великого.кблектіру науковців. Проблема, над якою, працює Рогов, стала предметом зацікавленості багатьох меди- . ків. йому сприяли професор Кдомов, парторг інституту професор. Петренко,..необхідні умови . забезпечила рідна Радянська влада.‘ Саме- тому дослідження Рогова дали п дід ні наслідки, .
Герої романа М. Дащкієва —- переважно,-радянська молодь, яка виросла і з.мужпіла в. ум о- . вах соціалістичного суспільстві. Ще/покоління виростало на грунті, що був створений.великим Трудом. МІЛЬЙОНІВ радянських .:ЛЮДЄЙ,.:ЦЄ ПОКО-: ління з дитинства сприйняло.-йомунізм як- реальне здійсненне завтра». Татс -характеризує своїх персонажів автор, розкрй-ваючи/джерело їх сили, творчого натхнення, трудових- перемог-.
Серед позитивних персонажів':Ловісту В.: Бе- . режного «В зоряні світи» привертає;увагу пе.
редусім Плугар —керівник експедиції на Місяць. Багатьма своїми рисами Плугар нагадує академіка Риндіна з «Аргонавтів Всесвіту». Завдання і обов’язки в них однакові. Але водночас образ Плугара має й свої відмінності.. Письменник змальовує його душевний стан, і ми бачимо, що Плугар — особа лірична, романтик зореплавання, він охоплений пориваннями, прагненнями будь-що розгадати заповітні таємниці природи. До членів екіпажу Плугар завжди ставиться по-батьківськи. . ........
Але, на жаль, деякі персонажі повісті В. Бережного ще недостатньо-індивідуалізовано, їх важко розрізнити. Певним схематизмом позначені такі дійові особи, як Оля Плугар і Загор-ський. Та все ж і їм властиві хороші риси — сміливість, відвага, готовність іти на самопожертву в ім’я здійснення ідеї космічних подорожей.
Перед початком першого польоту на Місяць Плугар говорить, що з усіх кінців країни потоком ринули від молоді листи з проханням дозволу на політ у космос. В цьому зв’язку цікаво зазначити, що саме так сталося в нас після запуску вже перших штучних супутників Землі. До Академії наук СРСР прислано багато листів від молодих радянських людей, які виявляють бажання полетіти в космос. Журнал «Молодая гвардия» опублікував у першому номері 1958 року кілька таких листів. Ось що пишуть, наприклад, Бєлов Микола Григорович і Воробйов Євген Олексійович: «Заради світової науки і всього людства ми виявляємо'повне бажання летіти на супутникові в космос і розга-
дати таємниці природи. Нехай ми загинемо, але людство багато про що дізнається .і, — швидше вирішиться питання про міжпланетні польоти».
«Я маю велике бажання .бути зарахованим на -борт 3-го супутника Землі,-- пише, .інший майбутній астронавт, Симонов .Віктор Іванович.— Прошу комісію і Уряд моєї, країни, :який виховав мене, не відмовити мені в цьому проханні. Я розумію, що можна з:агинути, але.заради науки я не зважаю на це і:свідомо, йду на . самопожертву для науки». Тут же^нядрукова- . но підтвердження матері,— вона не перечить бажанню сина.
Як бачимо, герої науково-ф;антастичних; творів уже реально живуть серед ііас, їх виховали Комуністична партія і радянський -народ. В. не-' далекому майбутньому, ці люди-- піднімуться в космос і прославлять нечувацйми • подвигами нашувелику Батьківщину... . . ч •'
Українські радянські письменники,, автори кращих науково-фантастичних".творів.- ^створили ряд цільних, привабливих:, образів людей . майбутнього, зокрема вчени х. Героїзм, ..моральна чистота, наполегливість/'висока внутрішня культура, відданість справі соціалістичної науки і палка любов до Вітчизни.— головні • їх риси.-Цілком зрозуміло, щоп:іе .можна, показати досягнення науки і техніки в майбутньому, не показавши людини цьфго' майбутнього, /тим більше, що риси комуністичного:м ай.бут-нього яскраво визрівають, уже;'з ар аз,- в епоху, переходу від соціалізму до комунізму. ■■
Про людину 'майбутнього ,Фі,-Енгельс колись писав: «Людина... остаточно виділиться, з ..цар-
ГО. М. Пивоваров
ств'а тварин і із звіриних умов, існування переходить в .умови дійсно людські. Умови життя, що оточують людей і до цього часу, над ними панували, тепер підпадають під владу і контроль людей,"які вперше стають справжніми-свідомими повелителями природи, тому що. вони стають господарями свого усуспільненого життя» Велика доля цих-передбачень Ф. Енгель-! са вже здійснилася в нашому суспільстві, і. недалеко той час, коли радянські люди стануть повністю -свідомими повелителями природи;;
Людину'соціалістичного, суспільства треба показувати--не тільки такою, якою вона є сьогодні, а й якою вона буде завтра. Саме до цьо,-го повинні прагнути в своїй творчій практиці письменники-фантасти.
Проте в змалюванні нашими фантастами образів радянських людей є й ряд суттєвих недоліків.
У перших двох романах трилогії Ю. Смолича важливу роль відіграє образ Юлії Сахно. Щоб розгадати таємницю успіхів Гальванеску в галузі землеробства, Сахно потрапляє в його маєток і згодом викриває всю злочинність системи господарювання цього дідича.
Юлія вміло поводиться в надзвичайно складних обставинах життя у маєтку Гальванеску. Але в її діях багато неприродного,- непереконливого. Письменник іноді ставить Сахно в де-правдоподгбні — навіть для фантастичного, твору — умови і ситуації. Наприклад, Юлія вилазить вночі на дерево, щоб побачити кабінет
> Ф. Енгельс, Анти-Дюрінг, Держполітвидав,-К.,
1944, стор: 255. -. : • •
Гальванеску., де він робить- операції,-падає -на* землю і цим робить переполох у-маєтку. -Починається довготривала втеча і" погоня, героїня. потр.апляє в річку, навколо неї'.свистять кулі і ' т. ;д. і т. п. Пригодництво часто', переходить тут у трюкацтво.. В подібних ситуаціях-образ Сахно-> блідий.
Одним, із -важливих засобів;тицізаці'іта індивідуалізації. є мова персонажів. Днм засобом ■письменник користується'загалом-вміло і .досягає успіхів.-Але не завжди/ На жаль,; касто: монологи Сахно,— а їх досить багато другому' романі,— не сприяють в паленню, характеру, спрощують його, збіднююТЬ:Ї нівелюють індивідуальні' особливості. Мова/Юлії ‘рясно'пересипана газетними фразами;:.її -монологи'.нерідко являють собою переказ змісту відомих соціологічних істин. Такі місця.--в романі, -особливо в третьому розділі, звучать як виписки з газетних і журнальних статей про основи марксистського економічного вчення: ■ «Капіталістичне господарство руйнується;-через самі.вади, внутрішню суперечність капіталістй-чної ■ -сис-теми господарювання. Адже.-в■капіталістичному господарстві виробництво. ..-має. суспільний характер, але. споживання пр;й*ватне. Колектив, робітників утворює в господарстві всі- цінності,, але прибутки 'з цього господарства забирає,, один господар — власник, кайіт.аліст>>. .
.Схематично зображені такіперсонажі, . як -Петрова, Коломієць, Івановський тощо,. Однак ' разом з цим слід відзначити,; Що. Ю..'.См.оли-ч;'не: тільки прагне показати діяльність .своїх, героїв у науковій сфері, а й розкриває їхні особливості
в громадських взаєминах. Письменник часом заглиблюється в психологію, в душу того чи іншого персонажа. Тим самим він якоюсь -мірою заперечує погляд, згідно з яким нібито не можна вимагати від письменників-фантастів повноцінного, реалістичного художнього образу.
Уже згадувалося, що дехто з письменників-фантастів розумів своє завдання тільки як популяризацію науки і техніки. Таке розуміння приводило, до схематизації образів, оскільки й сам твір ставав не белетристичним, а бел-стри-' зованим. Ця хибна настанова негативно вплинула і на створення перших науково-фантастичних повістей В. Владка, особливо «Чудесного генератора».
Персонажі повісті «Чудесний генератор» — Петро, Рая, Олесь і Рома — веселі, життєрадісні молоді люди. З великим ентузіазмом працюють вони над розробкою науково-технічних питань. Але далі зображення зовнішньої поведінки своїх героїв' письменник по суті не йде. їхні інтереси обмежено лише сферою наукової діяльності. Тим-то ці персонажі, після прочитання твору відразу ж забуваються, випадають із пам’яті читача. Автор не прагне до глибокого розкриття людських характерів. І навіть опис зовнішності, портретні характеристики героїв ніяк не підкреслюють їх внутрішніх особливостей.
У 1840 році в рецензії на повну збірку творів
А. Марлїнського В. Бєлінський писав: «Істинно/художній твір завжди вражає читача своєю істиною; природністю, вірністю дій до того, що, читаючи його, ви несвідомо, але глибоко впев-
нені, що все, про що розповідається- чи показується в ньому, проходило саме так і- відбутися інакше ніяк не могло. Колй/вя його.закінчите,— зображені в ньому особи'с-тоять перед вами,. як живі, на весь зріст, зі всіма найменшими своїми особливостями — з обличчям,; з голосом, з походкою, з своїм способом мислення; вони''завжди і незгладимо врізуються, в вашу пам'ять, так що ви ніколи вже-.нє заб.удетеЛх»1. На наш погляд,дтауково-фантастичні твори теж мусять бути істинно х у д о ж н і ми творами130-бражені в них особи теж повинні- поставати- пе- ' ред читачем, як живі, А більщЩть персонажів «Чудесного генератора» не відповідає; цим* вимогам: вони схематичні і статичні; за. зовиїшні-ми, видимими-актами не видно; їхнього внутрішнього життя. Душевний світ цих. персонажів-' надто невиразний і блідий. . 'V-
Карл Маркс, говорячи про., значення люд--ської праці, підкреслював, що'людина, діючи, на «зовнішню природу .І ЗМІНЮЮЧИ'її, .в той же, час змінює свою власну природу»*. Звідси можна зробити практичний висновок щодо- залежності між трудовими досягненнями і духовним обличчям людини. Персонажі’радянської фантастики за своїми внутрішніми' якостями повинні бути на рівні високого науково-технічного прогресу — наслідку їх активного діяння. Таку відповідність ми бачимо: в’ багатьох творах, але в «Чудесному генераторі», ;а також у повістях М. Романівської її н,ем;-ає.- Читач хоч і
1 В. Г. Б е л и н с к и й, Полное собранйе- сочинений в двенадцати томах, СПБ, 1901, том о, стор. 142. . .;
2 К. М а р к с, Ф. Е н г е л ь с, Тв ори, том 17, стор. 197.
бачить, що роблять герої цих творів, але може сумніватися в їхніх здібностях і силі.. Ця суперечність заважає створенню повноцінних образів людей майбутнього. ' ,
У «Чудесному генераторі» та «Аргонавтах Всесвіту» подано двох однотипних персонажів,, що відзначаються ультрагероїзмом, універсале-' ністю*знань і є неодмінними супутниками всіх найскладніших і найвідповідальніших ситуацій. Це Ганна в першому творі і-Галина Рижко
в..-другому. . .....-—......
Ганна і Галина — непрохані учасники-подій, «зайці», які самочинно і випадково, прилучаються до гурту героїв. Ганна таємно.забирається в радіочовен, щоб урятувати його під час ви- ' пробування, коли трапиться аварія. Обладнання човна справді зіпсовується, і Ганна • теж справді стає в пригоді: благополучно приводить радіочовен до берега.
■Галина Рижко так само ховається, але вже в космічній ракеті перед стартом. Цим вона нібито виявляє свою волю, наполегливість і героїзм. Тільки на півдорозі до В.енери з’ясовує-, ться, що в ракеті — зайва людина. Галину автор показує розумною і кмітливою дівчиною. На перше-ліпше запитання академіка Риндіна вона відповідає чітко, навіть машинально. На Венері Галина активно допомагає учасникам, експедиції. ■
Образи Галини і Ганни надумані, вони-введені лише для посилення елемента пригодництва, причому, штучного пригодництва..."
Схематизмом позначений ряд персонажів обох повістей М. Романівської. Якщо в роз-
150
критті образів начальника стд.ндії доіцування Горного («Загнуздані хмари») та інженера Ка-г тинсвкого («Шахти в небі») >..М\ Романівська досягає певного успіху, то. діти'-'-виведені;• ТУТ-надто одноманітно, їх_образи;.б4іді:Тцтелекту-альний рівень юних героїв виходить далеко-за, межі дитячого віку: вони чит;-аьоть лекції.; про принципи телебачення, про кулясту 'блискавку, пр'о використання вітрової енергії тощо. Інтереси малечі штучно зосереджені навколо,-наукових проблем. Навіть дитячі пісні,'досить:;прй-мітивні формою, пов’язані з -темою .дощування:.
— - ' • Дощику, дощику, '■ /ї.і
. . • •• ; . линь до'.землі! • ; •• '-А-/;''..--'/ '
. Ми тебе не просимо, ' ''V. ■
— а .перемогли. "V ' : .. /'
Маложиттєвим, блідим вийшов,' зокрема, образ дівчинки Ніни, який належить"..до'- цент-; ральних образів повісті «Шахти в небі».. Письменниця вирішила розкрити"/внутрішній світ Ніни, знайомлячи читачів :з/ її щоденником. Але цей щоденник нагадує науковий реферат. Нічого дитячого в ньому нема’.є. Письменниця; зовсім ке зуміла проникнути;..в /психологію; малої героїні.
У повісті по суті немає мовної; індивідуалізації персонажів. Розмови дітей у творах’.М. Ро-манівеької—це звичайні шаблонні,розмови дорослих на технічні теми. /у V .•;;
Деякі дійові особи з романа М.,.Трублаїні «Глибинний шлях» також позначені схематизмом. Письменнику, наприклад -не вдався-образ Тараса Чутя. В романі він м-а;йже не-діє. Знач-
ним недоліком .твору є те, що автор не змалю-' вав жодного образу робітника. А підземний шлях будує ж не.тільки технічна інтелігенція...
Припускається схематизму і спрощеності в. зображенні радянських учених автор романа «Торжество життя» М. Дашкієв. Цікаво задуманий образ професора Кравцова до кінця-не розкривається: Професор майже не діє безпосередньо — про -нього, розповідає переважно сам автор, та й то в загальних рисах. Кравцов не поданий у творчій праці, у взаєминах здюд-ь--.' ми.-Хірург залишається, власне, осторонь тієї великої роботи, яку провадять радянські вче-ні-медики.
Персонажам науково-фантастичних творів нерідко властива пасивність, якась застиглість внутрішнього життя. Вони багато часу витрачають на розмови і суперечки, причому суперечки ці не посувають дії вперед, не напружують внутрішнього стану учасників. Часто автори ставлять своїх' героїв у такі ситуації, обставини, коли їм немає чого робити, крім одного — спостерігати, дивуватись, захоплюватись. Особливо характерно це для персонажів М. Романівської. Та й не тільки Романівської.
Герої науково-фантастичної повісті В. Сав-ченка «Чорні зорі» наполегливо працюють над винайденням нових речовин. Все життя професора Голуба, інженера Самойлова та ін. обмежено сферою' наукової діяльності. Вони постійно ведуть суперечки на науково-технічні теми, виступають з доповідями і повідомленнями, пишуть щоденники, в яких викладають історію своїх досліджень. Десь вирує громад-
ське життя, а для них нічого не існує. їх внутрішній світ надто блідий, одноманітний іоб^ межений. І хоч вони багато працюють,' постійно метушаться, все ж на нйх,' л;ежить. виразна печать статичності і пасиви о сті. С южет роз гортається дуже повільно, мляво;. ,в‘повісті надто, мало, дії, руху. . .
Пасивність і статичність деяких образів радянської фантастики, описовість.в зображенні картин, майбутнього життя,' .деяка відсутність динаміки в розгортанні по ді й ;..н аг а дують, .сюжети утопічних творів. Адже перед героями- утопічних романів постає готове,-у-в .-завершених" формах ідеальне суспільство; -куди, вони' потрапляють, найчастіше вві сні-'Показ комуністичних форм людського життя -ведеться засобом розповіді, щоденника і або ^пояснення' ко- ' гось із членів цього суспіль СТВ а ш о в о пр и б ул И М;• Тому в утопії зовсім відсутня дія, персонажі не. розкриваються, а весь час залишаються' однаковими, незмінними. Власне кажучи;: в. утопічних' творах художній образ.'.зовсім- зникає, а якщо й діють якісь персонажі,-то вони, .виступають лише рупорами певних’;.суспільних:'ідей, переконань тощо, не становлячи конкретної людської індивідуальності, характеру.
Ось, наприклад, утопічний\^ама-й;Мант'ег‘аіі-ца «Майбутнє людства». Герої,цього, твору позбавлені будь-якої — активності; у -своєму: житті; вони всі однакові: розпізнати.людей можна.ли-: ше по голосу. Але при цьому-слід підкреслити,-що автор досить утрировано показує життя/людей майбутнього, навмисне стандартизує; людину. .Всі люди в зображуваному' суспільстві
майбутнього мають однакову ходу, одне й те ж думають; ніхто не має імен, а замість- них номер. Мистецтво «соціалістичного» .суспільства відмерло, люди не напружують ні своєї волі, ні творчої уяви, бо все є, .все до ЇХ послуг.'
Можна було б навести чимало творів, які в зображенні суспільного життя людини-майбутнього відзначаються такими ж якостями, як і роман «Майбутнє людства».
. Людське суспільство; відзначається безліччю-" яскраво виражених характерів; кожна людина —'це окремий світ, свої-звички, поведінка, своє реагування на події й факти, своє внутрішнє життя з великою різноманітністю виявлень.
У відтворенні людських характерів засобами художнього слова багато залежить від уміння письменника індивідуалізувати образ, відтінити його від іншого. Чим різкіше виділятимуться якісні особливості кожного персонажа, тим яскравішими і глибшими будуть образи. В цьому відношенні далеко не всі характери, змальовані українською фантастикою, можуть задовольнити. В деяких романах і повістях персонажі індивідуалізовані настільки погано, що після прочитання твору вони зникають з пам’яті, не лишаючи сліду.
Важко відрізнити, наприклад, Горного від Катинського, Галинку від Ніни у повістях М. Романівської, Сокола і Галину Рижко («Аргонавти Всесвіту»)' від Дмитра Борисовича і Ліди («Нащадки скіфів») у В. Владка; Загорського і професора Плугар від Голуба і Самойлова («Чорні зорі») у В. Савченка...
154
Створення, чітко- вираженихллїодських характерів залежить від хисту. письменника, від. уміння глибоко проникати в життя і.'б а чи ти його надзвичайну різноманітність, схоплювати навіть мало, помітне, але типове> те,. Що-;най-; більш точно характеризує суть, явищ: Серед письменників-фантастів багато-молодих’.обд-а-- . рованих людей, тож є надія,,-що з.часом ■-■вони. вироблять уміння художнього розкриття:' характерів у всій їх життєвій ігегіовторностіт.'Б:у-.. демо на це сподіватись, а тимчасом, -на.:аакін-чення розмови про образи людей у. фантастиці--висловимо кілька підсумкових .зауважень.-; .
Твори В. Владка, М. Романівської, -.М.-Дащ-кієва, В. Бережного призначені переважно для-дитячого та юнацького читання-.Науково-фан- , т-астичний жанр у дитячій літературі ;иосідає важливе, місце. РІого роль в;-системі .комунісг тичного виховання підростаючого покоління, надзвичайно відповідальна. ^ТІауково-фантастичний твір, задовольняючи :природний потяг юних читачів- до романтики,. допомагає їм .водночас розвивати уміння мріяти, вміння думкою забігати вперед, заглядати в завтрашній :день. «Треба мріяти!..» писав В. І. УІенін — і- для. під- • твердження думки наводив слова Писарєва, які: не зайве процитувати ще раз; «Коли б людина. була зовсім позбавлена здатності мріяти, коли б вона не могла зрідка'забігати вперед і споглядати уявою своєю в. цільній і закінченій картині те саме творіння, яке, тільки що починає складатися під її руками/^—-тоді я’аж ніяк не можу уявити, яка спонукальна' причина, змушувала б людину розпочинати-Гдоводити
до кінця обширні втомлюючі роботи в галузі мистецтва, науки і практичного життя...» К Радянські письменники, показуючи в художніх образах майбутнє, змальовуючи людей прийдешнього комуністичного суспільства, прищеплюють нашим дітям і молоді любов до -творчої праці в ім’я цього майбутнього, скеровують гарячі поривання і багату фантазію в потрібному напрямі.
Теоретик ракетоплавання академік Ціолков-ський відзначав, що інтерес до проблем косміч-— них'подорожей збудили в нього твори Жюля Берна, Як бачимо, художня й суспільновиховна: функція наукової фантастики-велика. І перед радянськими фантастами стоять відповідальні: завдання: розкривати свої теми*-не в математичних формулах та наукових авторських роз-' думах, а в живих образах людей, які працюють над розв’язанням найскладніших наукових і технічних проблем. Тоді юний читач захоплюватиметься пафосом науки, романтикою пізнання природи, винахідництва і вчитиметься мріяти.
Радянська дійсність дає багатий матеріал, для показу творчо активних, ідейно глибоких життєвих характерів. Перед героями радянської фантастики не стоїть у завершеній формі ідеальне життя, як це ми бачимо в утопічних творах. Майбутнє треба здобути в боротьбі, ідеали комунізму треба перетворити в реальну дійсність. Герої Соціалістичної Праці, члени бригад комуністичної праці, передовики ко-
муніетичиих будов і сільського господарства, які'своєю активною творчою:діяльністю наближають комуністичне майбутнє,-,• можуть; бути чудовими прототипами для ведичних художніх образів людей нового суспільства ;в -науково-фантастичних творах. .' • \ :
О. Толстой у статті «Людина майбутнього» (1935) таким собі уявляв образ людини прийдешніх часів: «... Людина .майбутнього вже серед нас. її голос чути рано-\вранці,коли вона з книжкою біжить до школи, -ВЬнашовжнца ;бу- . ти сміливою, поскільки страх^пов’язадий із станом рабства і" пригноблення/;залиіпит^с.я дрімати лише на книжкових полицях .•бібліотек. Вона буде красива і уміла,-стійка .і чесна! її почуття будуть глибокі і ясні^оскільки вихователем її почуттів буде в е л и ке. м истецтв о, — нар о -джене молодим і сильним класом»-1. . / •
1 А. Н. Толстой. Полное собрание сочиненнй,-1949, том XIII, стор. 130. .
ШІШйІ
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПОБУДОВИ СЮЖЕТУ
Художня література, як. відомо, є особливою формою відтворення дійсності в усій багатобарвності і різноманітності. Вона відображає реальність не фотографічно, а в постійному русі, в процесі розвитку, в зіткненнях-різних силг в суперечностях і ' боротьбі — відповідно- до* правди життя. .
..Щоб усе це подати в цільній картині, художник слова користується незліченними способами і прийомами внутрішньої організації твору.. Композиція —■ розташування окремих частин, ситуацій, епізодів і т. д. — має для художнього твору виняткове значення.
Динамічним стрижнем композиції є сюжет,, якому підпорядковані всі інші ком-поненти архітектоніки твору. В основу сюжету кладеться: матеріал з реального життя, і розгортається він -аналогічно до розвитку самої дійсності. Саме через сюжетні перипетії виявляються індивідуальні якості персонажів, розкриваються типові сторони, дійсності, утворюючи певну єдність І цілісність — художній твір. Художній сюжет*
зводить в одне ціле типові обставини/ в яких формуються-і розкриваються ‘х'иповГ характери. Як засіб розкриття змісту явищ-через проти-річчя. властиві їм, через аналіз'характерів,'сю-, жет>втілює в собі глибоку діалектичну, єдність, вз ає м оз в ’ я з о к' і вз а єм о о бу м о в# е'ністьу по д і-й,;-з а -кономірностей життя, пізнанюс/художникр.м.' ;
М. Горький так. визначив сюжет і його-.ррль в ', художньому творі: «Третім .елементом літератури є сюжет,— пише він у ст'атті '«'Бесіда-з могло дими»,-— тобто зв’язки,- суперечності, симпатії, антипатії і взагалі взаєм'овідно.сини^-дю-д;ей-—історії зростання й організації- .того, чи іншого -характеру, типу» • — ,
М’ Горький влучно • сформулював.' основну суть сюжету, показав неодмінний'його зв'язок з образами художнього твору.;Нав'едеііеїв.изна-чення вказує на взаємозумовленість .характерів і сюжету: характер.викликає;до"жйття. певний сюжет, а сюжет, в свою чергу;-'сп-рияє'виявлен-' ню характеру. Ч- .• ■.
Розуміння сюжету радянськими літературо-' знавцями протилежне формалістичній к.о нцеп-' ції сюжету. Літературознавцігформалі.сти^ глядали сюжет як гру письменника'з-'абстрактними схемами, як мертву, -закРстенілу ..форму побудови художнього твору-, ..що. не. •залежить, від змісту, від'життєвого матеріалу,:а, мовби той футляр, накладається наі--нього.'Форм'аліс-ти вбачали в сюжеті основний ; компонент ми-отецького твору і.тому заперечували..орґанізу--
1 М. Г о р ь к и й, Літературно-критичні статті, Держ-
літ-видав, 1951, стор. 354. • V V..• •;,/ ' .
т
ючу роль ідеї, теми, не визнавали обумовленості сюжету логікою розвитку характеру. Таким чином, художній твір позбавлявся живого начала. Оперуючи мертвими, абстрактними схемами, в які персонажі мусили бути втиснені; ніби шахові фігури, формалісти виступали ворогами живої дії в творі.
Наведені -міркування про сюжет мають безпосереднє відношення і до творів науково-фан-тастичного жанру.
До цього часу в науково-фатітастичном-у"р б -мані нерідко можна зустріти змертвілі сюжетні схеми, які гальмують процес ідейно-художнього зростання фантастики. Тут ще міцно тримаються різні старі традиції в побудові сюжету, -родовід яких губиться десь у творчості буржуазних письменників попередньої доби.
Щоправда, сюжет у науковій фантастиці; порівняно з іншими жанрами, має свою специфіку. Якщо в основі сюжету, скажімо, романа на сучасну тему лежить реальний життєвий матеріал, то сюжет науково-фантастичного твору будується на уявних фактах і подіях, яких насправді немає в дійсності. Елемент вигадки в побудові сюжету посідає тут дуже важливе місце. Але які б фантастичні ситуації і колізії письменник не створював, вони повинні бути обумовлені характером героїв і відповідати закономірностям-їх внутрішнього розвитку, бути правдоподібними.
В науково-фантастичних творах українських письменників можна спостерігати велику різноманітність сюжетів. Та на підставі загальних ознак їх. можна об’єднати в кілька труп. По-
перше, це сюжети з великою долею пригод-. ництва, з високою напруженістю в розгортанні подій. Сюди треба віднести ррм'ан «Господарство доктора Гальванеску» НХ/Смолича, «Глибинний шлях» М. Трублаїні, «Аргонавти Всесвіту» і «Нащадки скіфів» В. Владка, повісті ; «Володар Всесвіту» М. Дашкієйа, «В: зоряні світи» В. Бережного, «Людина без; серця» Ю. Бедзика і О. Бердника та деякі інші..
Сюжет романа «Господарство доктора Гальванеску» тримається, в основному,, на діяльності двох персонажів: Гальвднескуі Сахно. Чітко визначені всі елементи .сюжетного розвитку (зав’язка, кульмінація ;ї’фрзв^язкз|...!-’Мо-мент знайомства Сахно із румунським рибалкою Йонеску кладе початок сюжету-.
Важке життя румунських селян, їх настороженість до маєтку Гальванеску загострюють увагу Сахно, їй стає цікаво дізнатися про господарювання поміщика. Чудові наукові лабораторії, з якими знайомиться Героїня,— інтригуючий фактор у висхідному, русі сюжету. Суперечливі обставини, що в 'них потрапляє Сахно у маєтку Гальванеску,/ ■ напружують
ДІЮ. ■'■■Д.І'
Найвищої точки розвитку сюжет досягає в тому місці, де Сахно, після, невдалої спроби втекти, повертається в маєток І лягає на операційний стіл під ніж жорстокого хірурга. Тут вона спритно хапає попільницю, яка невідомо звідки взялася біля операційного стола, і кидає в голову лікаря. Той падає непритомним.
З цього епізоду сюжет починає швидко розґор-татися в бік розв’язки.
11. М. Пивоваров
161
Напруженість у розвитку сюжету романа Ю. Смолича зумовлена, насамперед, тим, що героєві на своєму шляху доводиться переборювати багато всіляких несподіваних труднощів. Але при цьому дає себе відчути штучно введений авантюрний елемент, зовсім не виправданий характером подій і образів. Буває й так, коли сюжет у своєму русі, від численності і складності ситуацій, зокрема штучних ситуацій, виходить за межі реального, ймовірного. Саме тоді сюжет починає розвиватися в пригодницькому плані і мало сприяє виявленню" реалістичних характерів.
Дещо інакше будує сюжет В. Владко. Він намагається зацікавити читача за всяку ціну, взяти в полон його увагу. Письменник при побудові сюжету часом навіть не рахується з особливостями теми, матеріалу та образів. Характерний у цьому відношенні роман «Аргонавти Всесвіту».
Доповідь академіка Риндіна про характер і завдання космічної подорожі на Венеру становить початок романа. Перед комуністичним суспільством виникла загроза нестачі енергії на Землі. Наука нібито довела, що надра молодої планети Венери багаті всіма видами найцінніших копалин, які легко перетворювати в енергію. Після старту в космос діяльність членів експедиції зводиться до управління ракетою та різних наукових розмов. Перемагати героям якісь труднощі не доводиться, бо їх немає. І тут автор вирішує познайомити читача з даними науки про сонячну систему, розповісти про будову і принципи роботи ракети. З цього часу
розвиток сюжету йде за відомий шаблоном: Запитання і відповіді, суперечки' довгі доповіді і лекції. Сторінки, на яких викладається зміст промови Рнндїна про принципи; міжпланетних польотів, засіяні математичними формулами і розрахунками. Такий спосіб популяризації'наукових і технічних знань у наукрв о-фантастич-них творах найбільш поширений.. ■
З твору в твір перекочовує-:Дивакуватий учений. його «виступи» з наукоййх питань супроводжуються коментарями інших персонажів, доповненнями і поправками.'/ Коли.; ракетоплан зіткнувся з дощем метеоритів ‘. —г йдуть пояснення про природу , і вйййкнейня" метео-. ритів. •
Цей засіб активізувати рух':сюжету досить характерний для романів Жюля Берна, які. відзначаються, насамперед, тяжінням „до наукової пропаганди. У творах Жюля-Берна іноді буває так, що фабула розвивається сама по собі, а наука найчастіше додається до/неї. А від цього деякі твори іноді втрачають .художню цілісність, а СЮЖеТ — СТруНКІСТЬ І 'ПОСЛІДОВНІСТЬ розвитку. Наприклад, на яхті «Дункан» («Діти капітана Гранта») їдуть людц,. і від того, що їм нічого робити, ведуть розмову на географічні теми. Або . на підводнім кораблі •«Наутілус» («20 тисяч льє під водою») полонені дивляться у вікно, а в цей час учений читає своїм супутникам лекцію на тему «Життя моря»; Таке розгортання подій у творі, ясна ,річ, не може гли-боко розкрити внутрішній світ людини, *.
Сюжет у творах Уеллса будується дещо, за іншим принципом. Наукова тема в нього поро-
джує сюжет й існує у внутрішньому світі образів, посуває дію вперед.
Аналогічні прийоми знаходимо в багатьох творах і українських, і російських авторів, зокрема в романі О. Бєляєва «Стрибок в ніщо». Незадовго до подорожі на Венеру професор Кінбрук знайомить своїх майбутніх супутників з умовами подорожі. Він робить лекцію про світобудову, властивості космосу тощо. А в одинадцятому розділі дається широке тлумачення конструкції ракети.
В багатьох науково-фантастичних романах і повістях хтось із персонажів веде щоденник. Цим займаються Галина Рижко («Аргонавти Всесвіту»), Ольга Плугар («В зоряні світи»), дівчинка Ніна («Шахти в небі») та інші. Щоденники мають великий обсяг. Так, написано в формі щоденника Ольги значну частину повісті «В зоряні світи». Добре, коли щоденник цікавий і органічно вводиться в фабулу. Але коли щоденникові записи нудні, як у повісті «Шахти в небі», тоді вони затримують розвиток сюжету, уповільнюють дію, без потреби розтягують твір,
Ясна річ, можливі різні засоби побудови сюжету. Різноманітність художніх сюжетів зумовлена різноманітністю життєвих зв’язків, конфліктів і зіткнень між людьми, часом суперечливих інтересів і прагнень. Коли міняються життєві обставини, змінюється людина, то змінюються і художні форми відтворення життя, в тому числі й характер сюжету. Сюжет історично зумовлений, його особливості змінюються в залежності від характеру зображуваної
дійсності, а також від специфіки-теми, і .образів, від творчого методу письменник^.- Отже, не мо-. же бути постійних, раз назавжди даних.сюжетних схем. І тому принципи й засоби-побудови сюжетів Жюля Берна чи, прй м ір о м, а в т о р і в утопічних романів минулого’ пге завжди придатні для радянських науково-фантастичних і соціально-фантастичних творів>.....-
Ось якими характерними засобами розгортання подій відзначається, наприклад, утопічний жанр. Герой попадає в суспільство.майбутнього або після пробудженняунід довгого сну, або внаслідок пароплавної катастрофи, (в: другому випадку хвиля його викидає на якийсь, невідомий острів, де панують небачені суспільні порядки). Після цього автор^дйє широкий,; ви-триманий в спокійних, благодушних тонах; опис цієї країни. '
Інколи зав’язкою сюжету служить, вигадка про знайдення рукописів, де „в формі, запитань і відповідей, лекцій і пояснень • розповідається про життя чудесної країни. Форма запитань і відповідей використана і в оповіданні «Сон» Панаса Мирного. Генерал-майор.. Фредерїк Старке — герой романа англійського письменника Блечфорда «Країна чудес»—у кришталевому вагончику вирушає в; казкову країну. Тут з'являється чародій Фрай. і в розповіді розкриває перед мандрівником;.‘життя і звичаї Англії майбутнього. Виникають-запитання, даються грунтовні відповіді,— так і побудований сюжет утопії. :
Якоюсь мірою всі ті засоби; відповідали зав-данням утопічної белетристики; Але нині, вони
непридатні. Розгортання сюжету в формі запитань і відповідей, щоденників та різних записів, особливо коли цими засобами письменник зловживає, не дає змоги відтворити життя в художніх образах, подати типові обставини і типові характери в їх взаємообумовленості.
Раніше було вже відзначено, що деякі персонажі, зокрема в романах Ю. Смолича, В. Владка, часом зображаються в пригодницьких ситуаціях. Це, перш за все, та'кі персонажі, як Юлія Сахно, а також Галина Рижко і деякі інші герої романа «Аргонавти Всесвіту». Члени експедиції, зображеної В. Владком, на Венері потрапляють в незвичайні умови, в дивовижний світ. Рослини і тварини вражають їх своїми величезними розмірами. Тут живуть гігантські летючі ящури, коники й інші тварини, які навіть ракету зрушують з місця. Вся ця незвичайність зумовлює і характер розгортання сюжету.
В багатьох місцях сюжет розвивається в пригодницькому плані. Наприклад, віддалившись від ракети, Галина Рижко попадає в печеру, де за нею кидається страшна потвора. Автор докладно описує пригоди Галини. В той час, коли павукоподібна істота настигає дівчину, з’являється, наче з-під землі, інший член експедиції і забиває тварину. Подібне трапляється і з академіком Риндіним. Його врятовує Сокіл. І так завжди: коли комусь загрожує небезпека, обов’язково десь береться інший член експедиції і врятовує товариша.
Товариська взаємовиручка, звичайно, хороша справа, але коли в романі вона стає трафа-
ретом, тоді відповідні місця твору' читаються. без інтересу.
Пригодами і жахами сповнена', вся -та части-, на романа «Аргонавти Всесвіту», в якій/по.ка-зуеться перебування експедиції'-на Венері:
Пригодницький елемент властивий.! /повісті В. Бережного «В зоряні світи»—;так само в тій . частині, де описується перебування .персонажів • на Місяці. В пригодницьких, навіть детективних, ситуаціях зображаються Окремі персонажі'., романа «Глибинний шлях» М:.: Т ру б л аї ні ' (Д о -гадов, Черепашкін, Томазян). 7 ,
Постає питання, як ставитися- до .пригодництва в сюжетному русі науково-фантастичного твору? . ‘ ' •" •
В нашій критиці можна почути твердження, що пригодницький сюжет — неодмінна умов а науково-фантастичного твору//Аяас.ом.н аукова. фантастика взагалі розглядається. як окрема.' галузь пригодницького жанру,-.'це -пригодЩць-кий сюжет є характерною озн-акою.'Крім того, дуже часто пригодництво тлумачиться як гострота і напруженість сюжету. Відстоібючи думку про необхідність пригодницького .елементу в науково-фантастичному творі,участо спираються на авторитет Жюля Берна, н-а його творчу практику.
Наявності пригодництва в'науково-фанта-стичних творах Жюля Берна не доводиться заперечувати, як не доводиться ./заперечувати і права на існування в радянській літературі окремого пригодницького жанру..' Але чим "обумовлений пригодницький характер -..більшості сюжетів класика французькот атурй? -
Герої Жюли Берна живуть в умовах гострих соціальних протиріч. Панівні верстви суспільства вороже ставляться до діяльності людей, які своїми винаходами розривають кайдани консерватизму, і ці люди змушені ховатися, боротися проти різних переслідувачів. У своїх діях саме такого характеру вони неодмінно потрапляли в надзвичайні умови, виключні ситуації. Крім того, персонажам Жюля Берна властива така риса, зумовлена — суспільними умовами, як індивідуалізм і замкненість. Звідси, на наш погляд, і пригодництво в Жюля Берна.
Радянський фантаст має справу з іншою соціальною дійсністю, з іншою людиною, в нього інший світогляд, інші погляди на життя і завдання, ніж це ми маємо в Жюля Берна. Тому й пригодницький елемент в радянському науково-фантастичному творі повинен мати—і має— інший характер.
На нашу думку, в радянській фантастиці може й не бути пригодництва, А коли вже письменника «тягне» до нього, то необхідно будувати твір так, щоб пригодництво стало в сюжеті закономірним, щоб воно зумовлювалося і вдачею персонажів, і обставинами, і розвитком дії...
Слід сказати кілька слів про надмірне захоплення гіперболізацією в науково-фантастичному жанрі. В повісті «Чудесний генератор», наприклад, пацюки, які з’їли зерно, просвічене ультракороткими хвилями, виростають до неймовірних розмірів; мешканці Венери у Бєляє-ва («Стрибок в ніщо»)—огидні, страшні потво-
ри, покриті густою, шерстю. Вони мають шість рук і бігають на шести ногах.,-.: ...
В описах високоорганізованихЛстот; Венери мало правдоподібності. Письменник відходить від реальних уявлень про життя.: цієї планети, втрачає чуття міри, "ї'-.
В, І. Ленін, після прочитаний одного нарису' за твором англійського письме.нника1- Лоуелла «Марс і його канали», про фантастику і гіперболізм саме такого характеру;,, як у Бєляєва, писав-у листі до М. Ульянової:ч<.;.-.Єьогодні про-, читав кумедний фейлетон про мешканців Мар-. са за новою англійською книжкою• Ьо\уе1Гя — «Марс і його канали». Цей Ьощії'—- астроном, який довго працював у спеціальній обсерваторії і, здається, найкращій у свїті;'(Ам.ерика-).,'-
Праця наукова. Дов-одить, Що -Марс заселений, що канали — чудо техніки, ?що' люди там повинні бути в 22/з раза більше; тутешніх,1 при- . чому з хоботами, і вкриті пір ям‘:..абр звіриною шкірою, з чотирма чи шестю^.ногами, Н./,да, наш автор нас обдурив, описавши марсіанських красунь неповно} мабуть, за рецептом: «Тьмьг низких. истин нам дороже нас;, возвьішающйй обман»... \
■ * * *
Інший тип сюжету в українському гіаук'ово-фантастичному творі позначений прагненням ' письменників заглибитися в психологію персонажів, показати їх внутрішній’світ, Основою сюжетного руху виступають зіткнення-; суперечливих характерів. Така особливість, в.лас-
1 36, «Ленин о культуре и искусстве»-* 1938, .стор,-280.
тива передусім романам «Що було потім» та «Ще одна прекрасна катастрофа» Ю. Смолича і «Торжество життя» М. Дашкієва,
Головний герой романа «Ще одна прекрасна катастрофа», як уже говорилося,—- індійський вчений Нен-Сагор. Він стоїть завжди в центрі сюжетного розвитку твору. Автор змальовує його конфлікт із суспільством, ворожим прогресу. Цей конфлікт активізує внутрішнє життя персонажа. Після його виступу в Королівському медичному товаристві представники, офіційної буржуазної науки зрікаються Нен-Сагора і починають переслідувати вченого. Стикаються два фактори: об’єктивний стан речей, незаперечність наукових висновків, зроблених на основі живого життя, і суб’єктивні класові інтереси та прагнення наукових прислужників буржуазії.
Внутрішньо зібраний, чесний і відданий справі науки, Нен-Сагор вірить фактам життя і не може примиритися з суб’єктивною політикою, його продажних колег. Ці суперечності і рухають сюжет твору. В суперечливих, зіткненнях, в боротьбі прогресивних і реакційних сил розкривається характер героя.
Вся дія в романі «Що було потім» зосереджена навколо проблеми оживлення скалічених людей. Початком в розгортанні подій є фраза: «Консиліум призначений на дев’яту вранці». З цього моменту сюжет розвивається по висхідній лінії, а найвищої точки досягає тоді, коли професор Трембовський оживлює доктора Гальванеску і вмовляє його зробити операцію й іншим напівтрупам. Тут.сюжет розгортається
в плані психологічного заглиблення,- Душевний стан Трембовського особливо;[напружується. Виникає ряд психологічних суттеречливихйфак-' торів, які й рухають сю жет. Т р емб о в ський в а-• гається, але віра і впевненість: у своїх; силах перемагає. Він сам робить о пер а ц і ю... Це один. ).:••• яскравих моментів психологічного ,розв;язаі-ь ня перешкод в загальному русі/сюжету.; -
Напруження спадає. А потім — знову настає у восьмому розділі: Г а л ь в а н еску.. з ачин-я єтнся ■ в-операційній, щоб зробити .операцію Чіпаріу. Весь інститут глибоко переживає хвилини чекання. Розв’язка настає раптово- і,несподівано: . Трембовський заходить в операційну і бачить мертвого Гальв-анеску. На цьому,'власне,;пзакінчується роман. у;
Будуючи напружений сюжет; що' розвивається в психологічному плані, Ю-.-Смолич часто користується інтригуванням; ■З'асо'би; . до -яких ■ при цьому він вдається, загалом' вдалі і допомагають весь час тримати ув;агу читача.;/Але' бувають і штучні. Наприклад, вчені Інституту експериментальної медицини не вірять -Сахно, що привезені нею трупи не є -трупи. І Сахно змушена їх переконувати. Починається нудний: словесний двобій. Дівчина говорить.про різні наукові питання і весь час чомусь .ухиляється:' від розповіді про головне — історію, препарованих трупів. Письменник, як бачимо, — навмисне і: без потреби гальмує розвиток .подій. .Починається тупцювання на місці. ; ;
Ще один, приклад. Віджививши Гальванеску і виточивши з нього всю радіоактивну: рідину, Трембовський та Сахно тривалий час дома-
гаються від Гальванеску, щоб він розкрив таємницю рідини, але так і не одержують від нього відповіді. Всі ці домагання розтягнені на багато сторінок. І без потреби: адже, маючи ■саму рідину, можна встановити її хімічний --склад. А головне, для оживлення напівтрупів 'їне обов’язково знати хімічний склад рідини,— треба знати групу крові, потрібної для наповнення організму. Таким.чином, вся балаканина виявляється марною. Бо ж Гальванеску, а потім і Чіпаріу, вчені оживлюють, не знаючи, складу загадкової речовини.
Розвиток сюжету романа «Що було потім» у психологічному плані порушується введенням в дію комедійних персонажів, перш за все'секретаря райкому комсомолу Петрової, образ якої, з незрозумілих причин, розкривається в гумористично-пригодницькому плані. Петрова в напружений час роботи інституту з’являється там, де непотрібно, і тільки заважає. Словесна тріскотня, претензійність, навіть нахабство характеризують її, тоді як за задумом вона повинна бути позитивним героєм — представляти передовий загін молоді. Петрова хоче зробити все, щоб Чіпаріу був присутній на районній комсомольській конференції. Це—для сенсації; ефекту. Ніщо інше її не цікавить. Секретар райкому організовує в своїхділях усіх комсомольців, що мають хоч якесь відношення до інституту. Зрештою, в сюжетному розвитку романа виникає додатковий штучний конфлікт — починається змагання з Петровою. Професор Трембовський дає наказ не пускати її в інститут і не відповідати на .телефонні дзвінки,. .
Вся ця комедія з Петровою 'випадає з загаль-. ного стилю твору, шкодить динаміці сюжету.'
Роман «Торжество життя»'Дашкієвау— твір багатоплановий, з безліччю сюжетних: ходів і ракурсів. Окремим сюжетним планом по- -дано історію професора Макса Браун;а,.уйрго трагічне життя в умовах фашистського терору. Розповідь про хворого боцмана. ’ Джона І^емп-бела — це ніби вставна новела,/тісно зв’язана з фабулою романа. Від г о л о в ної сюжетно ї • л І н і ї відгалужується також діяльність- Великополь-ського, його стосунки з Оленою Петрівною й іншими. Паралельно з основгіими’ подіями певний час розгортається діяльність — професора Петренка і молодого колективу його, експедиції, що працює над виявленням- вірусу «брлот-ниці». Твір М. Дашкієва охоплює великий" комплекс життєвих явищ, які зводяться. — за допомогою певних сюжетних зв’язків— в; єдине Ціле. А
М. Дашкієв уміє будувати гострі, .напружені сюжети, вміє заглиблюватися в .йсрїхологію людини. Вчинкам героїв, їхнім -взаєминам, 'письменник, як правило, дає грунтовне психологічне мотивування. Вдало вмотивовано поведінку доцента Великопольського, інтимні зв’язки Рогова з Катею тощо. \
Сюжет романа, в якому яскраво'відбито, розвиток образів, не завжди розвивається/й.о висхідній. Центральна лінія роввитку — подій пов’язана з Роговим, з його діяльністю в галузі вірусології. Сімнадцятим розділом .третьої .частини ця сюжетна лінія ні би \^ав.ерш.ується: Ро-гов і Карпов винайшли антибірус/ Але і після
цього події розвиваються. Досягнення молодих вчених були знищені ворожою рукою. Сюжет сягає дедалі більшого напруження. Наполегливі пошуки вірусу Іванова та збудника «болот-ниці» закінчуються повним успіхом.
Крок за кроком розгортаючи сюжет, створюючи напружені ситуації, письменник показує велич духовного обличчя радянських людей, здатних розв’язувати' найскладніші наукові проблеми. Фантазія автора тісн-о • пов’язана, з сучасністю, з реальними мріями і прагненнями наших сучасників. Елемент фантастики • поля1"’ гає тут, мабуть, лише в тому, що,проблеми, над якими працюють персонажі, в житті ще не розв’язані. Наука ще не винайшла засобів боротьби з страшною хворобою—граком, не винайдено методів та засобів довготривалої .«консервації» людського організму, про ■ яку ■ читаємо в творі М. Дашкієва. Але вчених хвилюють ці проблеми. Минуть роки — і вони їх розв’яжуть.
В науково-фантастичних творах М. Романів-ської, особливо в «Загнузданих хмарах», млявий сюжет, письменниця не виявила вміння динамічно розгортати події. Персонажі в своїх намірах і вчинках не перемагають ніяких особливих труднощів, не напружують волі, не впадають у гострі суперечності, а тому важко визначити основні, більш-менш виразні, етапи сюжетного розвитку.
Взаємовідносини начальника станції дощування Гарного і професора Ролінського становлять головну сюжетну лінію, головний фактор
дина-міки. Вся діяльність персонажів, у тому числі й дітей, зводиться до розв’язання проблеми штучного дощу. Здавалось би, що боротьба за здійснення цього завдання''напружить.ді-■ яльність героїв, а з цим активізує і дію в,творі. Однак цього не сталося. Лише з розділу «Чорна і біла» починається дуже блабенька,:малопомітна дія. Найбільшого напруження розвиток сюжету ■ досягає в епізоді, .-катастрофи;;, на станції під час грози. Повість, -по суті-, закінчується розкриттям шкідницької ’• діяльності професора Ролінського. Т
Персонажі твору виявляють рвої-характери переважно в розмовах, в’ялихі .вимущених, або в доповідях та промовах. Відсутйість'дигіаміки, напруження в ході . подій зумовила невиразність людських образів. .
У повісті «Шахти в небі»;; М. Романівська спробувала побудувати захоплюючий' сюжет.
І дечого справді досягла :в цьоіуіу ''відношенні. -Розділи «Старий млин», «Таємничітості»,.«Облога «теремка»—найбільш жваві й цікаві. .
Крім головного сюжетного, стрижня .- упер-, тої боротьби Катинського з природою,, існують допоміжні лінії, які с п р и Я ЮТЬ •Ті ОВ н і ш ом у р 03 -криттю ідеї. Подібно до Ролінського,-з першої повісті, тут діють ворожі елементи в. особі.Ши-манського і Гасіна. Вони перешкоджають позитивним героям. Але цей конфлікт •зникає',;'без особливих ускладнень: Шиманського ■заарештовують, Гасін падає з станції. ;і розбивається. Г ерої торжествують пере м о гу: н а д в о р о г ом- і без особливих зусиль розв’язують'тір о б л е м у ус пїш -ного використання з соціалістичному.,господар-
стві вітрової енергії. Оця легкість, з якого позитивні персонажі М. Романівської досягають своєї мети, бездоганність наслідків їх діяльно-, сті не завжди переконливі.
В багатьох творах української фантастики, зокрема в перших повістях В. Владка, герої часом легко, жартома розв’язують найскладніші проблеми. Насправді ж труд працівників радянської науки 1— це не суцільна зелена «вулиця», не безтурботне й веселе проводження часу в лабораторіях, в подорожах тощо. Це важка й напружена діяльність, яка пот-ребує високої стійкості, великих знань, мужності і відваги, кмітливості, наполегливості, вміння переборювати найскладніші суперечності' в житті. Так її треба й зображати...
Радянська фантастика, якій властива висока романтична піднесеність, протистоїть сучасній-буржуазній фантастичній літературі з її дешевим розважальництвом, штучними, неправдоподібними сюжетами, безмірним накопиченням карколомних та трюкацьких пригод неймовірного «героя»-надлюдини, перед якою все розступається, все схиляється. Тож нам треба постійно дбати про високий ідейно-художній рівень творів цього жанру,' боротися проти проникнення в фантастику дешевих прийомів., антихудожніх своєю суттю, проти таких, зокрема, вад, як сюжетна рихлі-сть, млявість у розгортанні подій, надмірна розтягненість, не-компактність. Адже твори з такими вадами не здатні захопити увагу читача, наснажити його високими почуттями, спрямувати потік думок у потрібному напрямі. Застосування стандартних
схем може призвести до спрощення:, вульгаризації Ідеї твору. І' І;- ■
Наш народ такими, прискореними- темпами будує нове життя, так гаряче.лрагне в майбутнє, що його величні подвиги і звершення можна відтворити лише в напружених, динамічних, і глибоких змістом сюжетах. ..м
Творче шукання нових художніх форм;: і .засобів для того, щоб достойно./зоб.разити комуністичну прийдешність,— важливе .завдання, в справі розвитку науково-фацт;астичн.ого^ж■анру нашої літератури/ .-К ;
У кращих науково-фантастичних творах-раг дямської літератури втілено ;мрі-ї про космічні, польоти, про підкорення п о в і т р я Н И X т е ч і й,. п р о -никнення в земні надр.а, втілено' ідеї ■надшвидкісних транспортних засобі в, ов о лод і ння .атомною енергією тощо. В них створено і образ нашого сучасника, який своїми дерзновенними подвигами опереджає час, і образ людини майбутнього комуністичного суспільства, людини могутньо ї, в и с о ко ку л ьту р н о ї\ муж нь о ї і в і д в а ж -ної, здатної заглибитися в космос,, розкрити затаєні сили атомного ядра, побороти передчасну смерть.
В цьому зв’язку не можна, не згадати ще раз-, талановитий роман І. Єфремо'ва' «Туманність-Андромедй». Автор робить сміливі спроби за.-глянути в далеке майбутнє людства,- Тут.чита-ча захоплюють і сміливість ф.а.нтазії-письменника у змалюванні величезного науково-тех-' нічного прогресу прийдешніх;:поколІнь,: і — що
12. М. Пивоваров
Фантастика і реальність: Критичний огляд науково-фантастичної літератури / Худ. М. А. Страхольот. – К.: Радянський письменник, 1960. – 184 с. 3 крб. 60 к. 2 600 прим. (п) – підписано до друку 20.02.1960 р.
Вступ – с.3-11
На крилах народної мрії – с.12-24
«Прийдешність бачу я...» – с.25-37
Фантастика і реальність – с.38-131
Образ людини в фантастиці – с.132-157
Деякі питання побудови сюжету – с.158-182
http://archivsf.narod.ru/1910/mikola_pivo...
облако тэгов
