Вышел в свет третий том академического собрания рассказов Рэя Брэдбери, охватывающий март 1944 — март 1945 г., а в нем, помимо прочего, помещен хронологический указатель текстов, а это значит, что можно мысленно оформить первый том собрания сочинений Р.Б., если бы его с пониманием издавали по-украински или по-русски. Составление следующих томов откладывается до выхода полной библиографии Р.Б., которую уже не один год готовят Дж.Эллер и С.Джоши. Итак:
РЭЙ БРЭДБЕРИ. Том I: Во дни вечной весны (1938—1945)
Основной текст составляют рассказы, вошедшие в авторские книги Брэдбери, в порядке их написания, а не публикации.
В разделы дополнений ("Из ранних рассказов", "Рассказы, не вошедшие в основные авторские сборники") включены:
– рассказы из книг, которые Брэдбери десятилетиями запрещал переиздавать ("Темный карнавал", "Воспоминание об убийстве"),
– рассказы из коллекционных, малотиражных сборников с архивными материалами (Брэдбери не составлял их, но давал разрешение на публикацию),
– рассказы, не входившие в книги, но, по мнению составителя, важные для понимания эволюции писателя.
У січні-березні я читатиму курс лекцій про фантастику (переважно англомовну). Запрошую киян та гостей столиці!
Фантастика ХХ–ХХІ століть настільки багата і різнорідна, що, здавалося б, годі охопити її основні вектори – але ми спробуємо. Наукова фантастика, фентезі та їхні незліченні різновиди в літературі, кінематографі, коміксах: чим були ці жанри, чим вони є і куди рухаються. І ще одне важливе питання: що з цього досвіду може і має перейняти сучасна українська культура.
Зустрічаємося щовівторка о 19:00 у великому залі Дому Майстер Клас за адресою:
Тема космосу переживає часи піднесення і занепадів – із чим це пов’язано? Що шукають фантасти в інших світах – щось принципово інакше і незбагненне чи дзеркало, як твердив герой «Соляріса»? Яке бачення людини і Всесвіту пропонує фантастика ХХІ століття? Чи потрібна космічна тема українській літературі – тут і зараз? Марсіани Велла, Бредбері та Гайнлайна, космічні війни Дока Сміта і Едмонда Гамільтона, «історії майбутнього» від Айзека Азімова до Джорджа Мартіна, «нова космічна опера» Дена Сіммонса і Йена Бенкса, кінофантастика від «Плану 9» до «Аватару» і «Прибуття» – і це ще не все.
24 січня / 19:00
Внутрішній космос і як у ньому не загубитись
На початку 1960-х років англомовна фантастика звернулась від глибокого космосу до внутрішнього світу людини, до підсвідомості й колективного несвідомого. НФ нарешті побраталась із модернізмом і постмодернізмом – і змогла зобразити кризове буття людини ХХ–ХХІ століть. Ентропійні арабески Джеймса Балларда, паранойяльні світи Філіпа Діка, культурологічні ігри Роджера Желязни, Семюела Ділені, Йена Макдональда – і ті закапелки «внутрішнього космосу» українців, куди тільки починають заглядати наші фантасти.
31 січня / 19:00
Утопія, антиутопія, дистопія: в якому майбутньому ми (не) хочемо жити
Утопії, «місця, яких немає», виникають неминуче і регулярно. І так само неминуче являють свій жахливий зворотній бік. Велика традиція антиутопій ХХ століття від Замятіна до Бредбері зовсім не вичерпала можливості жанру. На наших очах замість «світів, у яких хотілося б жити», і «світів, у яких жити страшно», виникають складніші, а отже, і достовірніші моделі майбутнього, про яке можна сказати одне: воно буде не таким, як ми його уявляємо. Від перенаселеної землі Джона Браннера до кіберпанківського «мурашника» Вільяма Гібсона – і в нетрі посткіберпанку Ніла Стівенсона, не минаючи класики кінематографу («Метрополіс», «Блейдраннер» і далі). Анти/утопії працюють як детектори сподівань і фобій – тож погляд на українські твори, написані в цих жанрах, зможе багато що сказати про стан і перспективи нашої культури.
7 лютого / 19:00
З розчаруванням, але не безнадійно
Станіслав Лем, брати Стругацькі, Урсула Ле Гуїн – найбільш інтелектуально та естетично спроможні фантасти нашої доби, ключові постаті польської, російської та американської фантастики 1960-х років, значення яких з часом лише зростає. Наскільки ми їх знаємо і чим вони актуальні для нас? Що відбулося з їхніми творами при перенесенні на кіноекран?
«Бог існує час від часу, і періоди його відсутності досить великі».
«Думати – не розвага, а обов’язок».
«В наших відмінностях – наша краса».
14 лютого / 19:00
Фентезі потойбіч відомих нам полів
Фентезі, на відміну від НФ, легко прижилося в українській літературі і на довгий час витіснило ледь не всі інші форми фантастики. Чому так сталося і чи потрібне воно сьогодні? Та й врешті – що таке фентезі?.. Славетні, але порівняно мало відомі у нас імена, які формували жанр: лорд Дансейні і Джеймс Бренч Кебелл, Гоуп Міррліз і Мервін Пік, а також Пол Андерсон, Пітер Бігл, Річард Адамс, не кажучи вже про Роберта Говарда і Дж. Р. Р. Толкіна. Доля фентезі в кінематографі: чи було життя до Пітера Джексона?
21 лютого / 19:00
Сучасне фентезі: не Дж. Р. Р. Толкін і не Дж. Р. Р. Мартін
«Володар перснів» і «Гра престолів» були бестселерами задовго до екранізацій. Обидва твори змінили не лише жанр, а й західну літературу і культуру загалом. Проте є інші, можливо, не менш важливі шляхи, якими йде фентезі. А прокладають їх Джин Вулф, Джон Краулі, Роберт Голдсток, Гай Гевріел Кей, культові Террі Пратчетт і Ніл Гейман – та перспективні автори початку нового століття. Який досвід ми можемо в них перейняти?
28 лютого / 19:00
«А все через те, що гвіздка бракувало!» Альтернативна історія і чому ми в ній живемо
Яким був би світ, якби історія пішла іншим шляхом? В які часи виникає інтерес до альтернативних історій? Які ключові «точки біфуркацій» у різних культур? Чому лише останнім часом «альтернативки» почали з’являтись на екрані (серіал «Людина у Високому Замку»)? Що кажуть історичні фантазії Джека Фіннея, Ніла Стівенсона, Конні Вілліс не лише про минуле, але й про сучасність? І, врешті, яка роль «альтернативок» у формуванні суспільної свідомості сучасних України та Росії? Війна йде не лише у просторі, але й у часі.
7 березня / 19:00
Поза межами визначень: що нам робити з фантастикою
Фантастика є важливим культуротворчим, а отже і націєтворчим чинником. Уявляючи можливе і абсурдне, бажане і небажане, перспективи і глухі кути, вона дозволяє вибудовувати традицію і моделювати шляхи в майбутнє. Йдеться не лише про фантастичну прозу, але й поезію, драму, кіно, живопис і такий синтетичний вид мистецтва, як комікси. Про все це – в останній лекції циклу, а особливо ж – про графічні романи Алана Мура, Ніла Геймана, Шона Тена та інших майстрів.
Я выложил в ЖЖ подборку своих отзывов на шорт-лист премии "Новые горизонты" этого года — посмотрите, кому интересно. И примите участие в читательском голосовании!
Кто только не одолжался сюжетами у киплинговского "Пака"! Сколько ни перелистываю, каждый раз нахожу что-то знакомое по позднейшим книгам. Из того, о чем я уже писал в ЖЖ: "Буря мечей" Джорджа Мартина ("На Великой Стене"), "Дамы и Господа" Пратчетта ("Меч Виланда"), "Звездная пыль" Геймана ("Холодное Железо"), "Стрендж и Норрелл" Кларк ("Древо Правосудия").
А недавно я обратил внимание на рассказ "Клад и Закон", завершающий первую книгу о Паке: привезенное из-за море золото, тяжелее обычного и, возможно, некогда украшавшее храм Соломона, должно быть сокрыто от людей, чтобы была создана новая система мира права — подписана Великая хартия вольностей.
Аллюзии на "Блекэддера", "Монти Пайтон" и "Доктора Кто" в "Барочном цикле" были вполне очевидны, а, оказывается, там еще и Киплинг в подполье!
Название этого поста вполне советское, потому что и халтура — вполне советского толка.
В серии "ЖЗЛ" вышла биография Рэя Брэдбери, написанная Геннадием Прашкевичем. Ну, что значит "написанная"? Это пересказанные книги Сэма Уэллера и Уильяма Ф. Нолана (в списке литературы он назван "William F. N."), щедро напичканные интервью Брэдбери, примитивными пересказами его самых известных текстов и (чтобы набить объем) справками о знакомых писателя и о событиях мировой истории за последние девяносто лет.
Биография Брэдбери, в которой ни слова не сказано о том, с чего, собственно, он начинал как писатель! "Дилемма Голлербохена", дебютный рассказ? Не упомянута! "Дудочник", первый марсианский рассказ? Ни слова! Первая профессиональная публикация? "Хайнлайн помог напечатать один рассказ в каком-то журнале"! Полоса написанных подряд в 1943 году рассказов о детях, в том числе первый гринтаунский? Ну, да, было "Озеро", хороший такой рассказ был...
"Лорелея красной мглы" — "небольшая фантастическая повесть... написанная им совместно с Ли Брэкетт" — не написанная, а дописанная с середины, даже точно известно, с какой строки. И, конечно, упомянуть эту заурядную вещь нужно (потому что тут же можно уйти в сторону и рассказать о Гамильтоне и Брэкетт), а сказать, что Брэкетт написала начало "Косы" и еще одного рассказа Брэдбери, — нет.
"Когда издатель Август Дерлет попросил у него рассказ для очередной антологии фантастики, Брэдбери просто послал ему свой давний рассказ «Детский сад ужаса» («А Childs Garden of Terror»). Рассказ этот вполне отвечал настроениям Брэдбери (и не только) тех лет, но издателю даже название рассказа не понравилось..." — Да не рассказ это, а рабочее название "Темного карнавала"!
А еще Прашкевич явно не знает, что многие рассказы Брэдбери, опубликованные в 1980-2000-е годы, написаны еще в 1940-50-е. Была там фраза: "Через пятьдесят лет Брэдбери напишет..." — а на самом деле через пять лет.
А еще Прашкевич не знает — во всяком случае, не говорит, — как по кусочкам собирались "Хроники" и "Вино". О том, что "Лето, прощай" исходно — вовсе не вторая половина "Вина", Прашкевичу тоже не известно.
Это не литературоведческое исследование, конечно, но это и не биография. Так, книжечка. Халтурная.