О. Левада. Фауст і смерть (1)

"Фауст і смерть" = уривки з поеми ="Літературна газета" №17 (1634) 26.02.1960, с.2,3,4

"До самих зір! (новий епізод з драматичної поеми "Фауст і смерть") Літературна газета №34 (1694) від 28.04.1961, с.2

До самих зір!

Олександр ЛЕВАДА

Новий епізод з драматичної поеми „Фауст і смерть“.

Домашній кабінет вченого-астрофізика Ярослава. В кабінеті МАТИ. Вона шиє. Входять ЯРОСЛАВ і його молодший брат РОМАН. Ярослав веселий, збуджений, піджак у нього накинутий на одне плече, в руці розквітла яблунева гілочка. Роман, продовжуючи розпочату ще за сценою жартівливу суперечку, простягає Ярославові зошит. РОМАН. * Тн тільки глянь!.. ЯРОСЛАВ. Не спокушай, не вийде. РОМАН, ч Але ж туманність Андромедн!.. ЯРОСЛАВ. Ні. РОМАН. Не розумію... Слухай, Ярославе: у ланцюжках оцих струнких рівнянь —• майбутні траси до сузір’я Рака! ЯРОСЛАВ. (жартівливо піддражнюючи Романа). Хоч би й до Риби. Нині, любий брате, мені байдужі зорі всіх світів.

РОМАН. Та тн не хворий? Що з тобою сталось?. (До матері). Ти чула, мамо?.. Приготуй компрес: у Ярослава, бачу я, гарячка... МАТИ (сміючись). Не вір очам. ЯРОСЛАВ. Як ти сказав? Компрес? (Підхоплює Романа на руки), В такому разі • ось тобі припарка. РОМАН. (жартівливо відбиваючись). Пусти! (Ярослав відпускає його). ЯРОСЛАВ. Збагнув? РОМАН. Признаюсь чесно: ні. Бо як же так: нормальний астрофізик, що півжиття вклоняється Числу, не хоче глянуть на нові рівняння! МАТИ А ти казав, що не бува чудес.„ РОМАН. Та в інституті просто не повірять! ЯРОСЛАВ. А я туди візьму і не з’явлюсь. РОМАН. До інституту?.. Що ти, Ярославе!.. ЯРОСЛАВ. Згадав я давній істини фрагмент: що Сонце просто сонечко ласкаве, а не лише космічний елемент... РОМАН. Не бачу змісту я в такій розмові. Мені тебе сьогодні просто жаль. і*—*. 2

ЯРОСЛАВ. ...А зорі просто зорі вечорові, а не лише галактики спіраль. РОМАН. Ну, що ж, буває: нерви... перевтома... Але скажи: на кого ж ти в цю мить покинув космос?.. Він же, як відомо, без тебе навіть дня не проживе!.. ЯРОСЛАВ. Хоча б на тебе. І не помилюся! Тн ж віднедавна кандидат наук! (До матері). У космосі він ніби в себе вдома... (До Романа). Дерзай же, брате! В зоряних світах, я вірю, буде траса і для тебе! РОМАН. Мовчи. Про це не личить жартувати. Не люблять мрії вигуків гучних. ЯРОСЛАВ. У наших мрій однакова дорога. • Вони брати, так само, як і ми. Я вірю в тебе. Юності горіння не раз творило в світі чудеса. Розправило вже крила покоління, що підняло наш прапор в небеса РОМАН. І не зупинять нас космічні бурі! Готові ми в міжзоряній імлі піднятись в небо, як Гагарін Юрій, найперший в світі космонавт Землі. Його тріумф рубіж нової ери, і кличе він скеровувати лет все вище й вище, у незнані сфери, до самих зір і до нових планет! МАТИ До самих зір? Це стало вже можливим? З —і

ЯРОСЛАВ. Звичайно, мамо. Перші кораблі уже не раз окреслили щасливо вогнисту трасу навкруги Землі. І космосу звитяжні піонери вказали людям і мету і шлях... РОМАН. І час уже до Марса й до Венери летіти нам на чудо-кораблях! ЯРОСЛАВ. Вже входить космос в будні для людини, як море й степ... МАТИ Це сталось, мов у сні... ЯРОСЛАВ. Прийшла пора уже не на години піднятись в небо, а на довгі дні... МАТИ Це буде скоро? РОМАН. Так, це буде скоро... (Виходить, листаючи овій зошит, поринувши в свої думки). МАТИ Це буде скоро... Вийде мати з хати до дальніх зір синочка виряджати... ЯРОСЛАВ. (думаючи про своє). ...Призначення людини пізнавати і створювать і знову пізнавати, матерії порушуючи сон. Закон буття це діяння закон. МАТИ ...Заломить руки білі на прощання, а син уже в надхмарній далині... , ЯРОСЛАВ. ...О дні ясні нестримного дерзання, незнаних звершень променисті дні!