Власне, ось уривки з анонсованої раніше канадської публікації розділів із другої частини роману В. М. Владка «Аргонавти Всесвіту». Точніше, як написано в часописі «Ми і світ», «легко поредаговані» :-). Для візуалізації подаю також журнальну версію ілюстрації даної сцени авторства Г. Малакова. Теж «легко поредаговану», але вже мною :-).
Про доречність такого «легкого редагування» хай кожен судить сам.
«...Микола нахилився. Він щось робив з грубим стрижнем, укріпленим вертикально на скелі.
І раптом той стрижень почав зростати. Потім на його верхівці розгорнувся великий український прапор! Прапор України, тонкий шовковий, блакитно-жовтий. Стрижень ледве похитувався в повітрі, підтримуваний стальними відтяжками.
Український прапор, прапор любої Батьківщини, майорів на високій скелі Венери! Над ним пливли в небі хмари, внизу й навколо нього буяло зелене море примхливої рослинності невідомої планети, – але прапор Батьківщини гордо маяв у цьому світі, куди прилетіли відважні посланці українського народу.
Урочисто і нерухомо, наче в почесній варті, застигли коло прапора Ринденко й Лунь. Галя Рижко схвильовано схопила руку Сокола. Вона вигукнула:
– Як чудово! Наш, український прапор на Венері, Вадиме!
Сокіл мовчки, палко потиснув її руку. І вони заспівали могутній урочистий гімн України».
Охочі також можуть ознайомитися з повною версією публікації 1958 року:
http://argo-unf.at.ua/load/nf_chasopisi_d...
Zirkohid