Микола Гриценко Михаил


Вы здесь: Авторские колонки FantLab > Авторская колонка «slovar06» > Микола Гриценко. "Михаил Герчик. Лети, Икар! 1959"
Поиск статьи:
   расширенный поиск »

Микола Гриценко. «Михаил Герчик. Лети, Икар! 1959»

Статья написана 8 августа 2021 г. 20:41

Первая критическая статья по этой повести. Спасибо 240580!

Здається, список червоних фантутопій уже складений і здивувати чимось, а тим більше додати нову позицію до нього практично неможливо. Але з легкої руки бібліографа фантастики Вячеслава Настецького це вдалося зробити. Та ще й як! Абсолютно невідомий автор, який написав лише один фантастичний твір – повість «Лети, Ікар!».

На фантлабі нещодавно обговорювалося питання щодо впливу Єфремова на Герчика (чи навпаки, писали й видавалися приблизно в один час). Ну, на мій особистий погляд, про якусь схожість із «Туманністю Андромеди» навряд чи доводиться говорити. Хіба що ім’я одного з героїв Нор Інд (в «Туманності…» — Ерг Ноор) та наявність спільної для обох авторів ідеї закономірної еволюції розуму у Всесвіті, що обов’язково має призвести до появи людини. У творі Герчика також говориться про те, що розумні інопланетяни мають бути гуманоїдами; якщо вже вони подолали тяжіння власної планети то обов’язково мають бути гуманістами, інших варіантів не передбачається.

Продовжуючи тему аналогій і паралелей, слід сказати, що спочатку цей текст нагадав довоєнну фантастику з її схематизмом, рубленими фразами, казенними діалогами. Хоча перше враження виявилося хибним і далі, по мірі читання, стало зрозумілим, що твір є характерним представником оптимістичної фантастики 1950-х – 1960-х, сповненої віри в освоєння космосу й романтики міжзоряних польотів. Особливо ступінь наївності й сюжетних натяжок зростає в другій частині повісті, автору явно не вдалося розкрити внутрішній світ закоханої жінки чи правдоподібно зобразити образ 6-7-річного хлопчика. Але усе це з лишком компенсується цілком оригінальним напруженим сюжетом, від якого складно відволіктися.

А ще Герчик випередив на півтора десятиріччя Олександра Казанцева з його «Фаетами» (1973), показавши небезпеку ядерної гонки. Цивілізація марсіан гине від наслідків атомної війни.

Найбільше, що впало в очі при прочитанні повісті – схожість із творчістю Олеся Бердника. По-перше, мова. Читав російський текст повісті Герчика, але час від часу виникало відчуття, що це якийсь втрачений текст Бердника, настільки схожою була стилістика. По-друге, явні сюжетні паралелі з «Зоряним корсаром», особливо з лінією Ура. Покинута на догляд після катастрофи на догляд кіберняньки дитина (діти), мандрівка закоханої інопланетянки на Землю разом зі своїм обранцем, оживлення мертвого батька (батьків), висадка космічного Прометея на планету з первісними людьми – усе це є в обох творах. Назва корабля Ар у Герчика, цивілізація Ара у Бердника, біотоки – енергія думки... До речі, оповідання «Міжзоряна нянька» було опубліковане відразу після публікації повісті Герчика – в 1961 році. Бердник мав можливість до цього прочитати оригінал.

Ну і, звичайно ж, питання про те, утопія це, чи просто космоопера. Як на мене, є два різні підходи до віднесення того чи іншого твору до утопій: вузький і широкий. Вузький – це коли твір цілком і повністю призначений опису соціального облаштування суспільства, це центральна тема, це ж є його ідейною основою, сюжет же грає другорядну, допоміжну роль. Таких творів зовсім небагато. Проте коли підходити ширше, до кола утопій можна віднести й твори, дія яких відбувається в утопічному всесвіті, проте які не зациклені на соціальній повістці. Втім твори другого типу просто неможливі за визначенням без необхідних соціальних умов, хоч їх опису й приділяється набагато менше місця. Саме до утопій у такому розширеному розумінні відноситься ця повість. На далекій планеті Сірасколії побудовано Батьківщину Людського Щастя, де живуть за ери однієї сім'ї. Ну і звичайно ж, герої тут зовсім не єфремовські. Холодно-раціональних персонажів «Туманності…» чи «Години Бика» часто складно розуміти сучаснику. Герої повісті «Лети, Ікар!» скоріше аналогічні до героїв утопічних романів Георгія Мартинова. Такі ж людяні, добрі й трішки наївні.

Ще раз дякую, пане Настецький! Отримав велике задоволення від цієї повісті, яку, до речі, так і не видали окремою книгою за часів СРСР.

***

Кажется, список красных фантутопий уже составлен и удивить чем-то, а тем более добавить новую позицию в него практически невозможно. Но с легкой руки библиографа фантастики Вячеслава Настецкого это удалось сделать. И еще как! Абсолютно неизвестный автор, написавший только один фантастическое произведение — повесть «Лети, Икар».

На Фантлаб недавно обсуждался вопрос о влиянии Ефремова на Герчика (или наоборот, писали и выглядели примерно в одно время). Ну, на мой личный взгляд, о какой сходство с «Туманностью Андромеды» вряд ли приходится говорить. Разве что имя одного из героев Нор Инд (в «Туманности ...» — Эрг Hoop) и наличие общей для обоих авторов идеи закономерной эволюции разума во Вселенной, обязательно должно привести к появлению человека. В произведении Герчика также говорится о том, что разумные инопланетяне должны быть гуманоидами; если уж они преодолели притяжение собственной планеты то обязательно должны быть гуманистами, других вариантов не предвидится.

Продолжая тему аналогий и параллелей, следует сказать, что сначала этот текст напомнил довоенную фантастику с ее схематизмом, рублеными фразами, казенными диалогами. Хотя первое впечатление оказалось ошибочным и дальше, по мере чтения, стало ясно, что произведение является характерным представителем оптимистичной фантастики 1950-х — 1960-х, полной веры в освоение космоса и романтики межзвездных полетов. Особенно степень наивности и сюжетных натяжек растет во второй части повести, автору явно не удалось раскрыть внутренний мир влюбленной женщины или правдоподобно изобразить образ 6-7-летнего мальчика. Но все это с лихвой компенсируется вполне оригинальным напряженным сюжетом, от которого сложно отвлечься.

А еще Герчик опередил на полтора десятилетия Александра Казанцева с его «Фаэтами» (1973), показав опасность ядерной гонки. Цивилизация марсиан погибает от последствий атомной войны.

Больше всего бросилось в глаза при прочтении повести — сходство с творчеством Олеся Бердника. Во-первых, речь. Читал русский текст повести Герчика, но время от времени возникало ощущение, что это какой-то потерянный текст Бердника, столь похожей была стилистика. Во-вторых, явные сюжетные параллели с «Звездным корсаром», особенно с линией Ура. Заброшенная на уход после катастрофы на уход киберняньки ребенок (дети), путешествие влюбленной инопланетянки на Землю вместе со своим избранником, оживление мертвого родителя (родителей), высадка космического Прометея на планету с первобытными людьми — все это есть в обоих произведениях. Название корабля Ар у Герчика, цивилизация Ара у Бердника, биотоки — энергия мысли ... Кстати, рассказ «Межзвездная няня» было опубликовано сразу после публикации повести Герчика — в 1961 году. Бердник имел возможность к этому прочитать оригинал.

Ну и, конечно же, вопрос о том, утопия это или просто космоопера. Как по мне, два разных подхода к отнесению того или иного произведения к утопиям: узкий и широкий. Узкий — это когда произведение целиком и полностью предназначен описания социального обустройства общества, это центральная тема, это же является его идейной основой, сюжет же играет второстепенную, вспомогательную роль. Таких произведений совсем немного. Однако если подходить шире, в круг утопий можно отнести и произведения, действие которых происходит в утопическом вселенной, однако которые не зациклены на социальной повестке. Впрочем произведения второго типа просто невозможны по определению без необходимых социальных условий, хотя их описания и уделяется гораздо меньше места. Именно к утопиям в таком расширенном понимании относится эта повесть. На далекой планете Сирасколии построено Родину Человеческого Счастья, где живут по эры одной семьи. Ну и конечно же, герои здесь вовсе не Ефремовского. Холодно-рациональных персонажей «Туманности ...» или «Часы Быка» часто сложно понимать современнику. Герои повести «Лети, Икар» скорее аналогичные героев утопических романов Георгия Мартынова. Такие же человечные, добрые и немного наивны.

Получил большое удовольствие от этой повести, которую, кстати, так и не издали ни отдельной книгой, ни в сборнике во времена СССР.

***

Михаил Наумович (Моисей Беньяминович) Герчик (7 июня 1932, Бобруйск — 3 июня 2008, Минск) — белорусский советский писатель и поэт.

Родился в 1932 году в г. Бобруйске. В первые дни войны его отец ушел добровольцем в армию и погиб в феврале 1942 года под Москвой. Будущий писатель с матерью и младшим братом всю войну пробыли в эвакуации, в Оренбургской области, работали в колхозе. Большая семья матери эвакуироваться не успела и была расстреляна фашистами в Осиповичском гетто.

Окончил 15-ю среднюю школу в Бобруйске. В 1953 году закончил педагогическое училище в Минске и в 1958 году — и филологический факультет Белгогосуниверситета. Работал в редакции газет Белоруссии и на радио.

В 1954 году написал свою первую повесть «Лети, Икар!», первую и последнюю повесть в фантастическом жанре.

Автор сценария к фильмам «Научись танцевать» и «Наследник». Награждён грамотой Верховного Совета Белоруссии. С 1964 года — чл. Союза писателей СССР.

Автор популярных,многократно переиздававшихся романов “Отдаешь навсегда”, “Обретение надежды”, “Возвращение к себе”, «Солнечный круг», «Ветер рвёт паутину» и мнoгиx другиx книг. Произведения писателя переводились на польский, болгарский, румынский, латышский, узбекский, украинский, белорусский и другие языки, пользовались большим интересом у читателей. Oтрывки из пocлeдниx прoизвeдeний пиcaтeля — рoмaнa “Oружиe для убийцы” и книги “Пoминaльнaя мoлитвa”, а также «Нeвыдумaнныe иcтoрии” были oпубликoвaны в журнaлe “Флoридa” (США) и «Мишпоха» (Витебск, Беларусь).

Писатель Михаил Герчик скончался 3 июня 2008 года в г.Минске.

***

Газетные иллюстрации из книжного издания (спасибо ingvar1964!)





126
просмотры





  Комментарии


Ссылка на сообщение8 августа 2021 г. 21:13
Неожиданно
свернуть ветку
 


Ссылка на сообщение9 августа 2021 г. 22:49
Николай, а вот что мне подумалось.
Один из подзаголовков четвёртой главы публикации в «Зорьке» называется «Мечте навстречу». Была одноимённая книга Б. Ляпунова (1957) https://fantlab.ru/edition49719
Был одноимённый фильм (1963) по сценарию, и в некоторой степени, по произведению О. Бердника «Сердце Вселенной» (1962).
https://fantlab.ru/blogarticle35672
Крылов, академик
Таня Крылова, космонавт и радиоастроном
Однако, Крылов — астронавигатор и врач, член экипажа «Малахита».
 


Ссылка на сообщение10 августа 2021 г. 12:35
Спасибо за напоминание, еще не смотрел
 


Ссылка на сообщение10 августа 2021 г. 14:48
:beer:
 


Ссылка на сообщение10 августа 2021 г. 15:18
Да, что-то многовато совпадений. Очень ноосферно:-)
Фильм смотрел несколько лет назад, когда заинтересовался темой советской кинофантастики. Но сюжет уже совершенно выветрился из памяти. Помню, что там космонавты были в таких архаичных костюмах с сапогами.
 


Ссылка на сообщение10 августа 2021 г. 18:05
Усе почалося з сюжету, автором якого був київський письменник-фантаст Олесь Бердник. З такої собі планети Центурія у напрямку Землі вилетів космічний корабель, який в дорозі, однак, здійснив аварійну посадку на Марсі. Щоб допомогти інопланетянам, земляни надсилають космічний корабель “Океан”. Але через сонячний спалах “Океан”втрачає паливо і не може повернутися назад. Йому навздогін стартує вантажна космічна ракета з паливом… А далі будуть і пошуки зниклих мешканців Центурії, і неприємності в екстремальних умовах, і вибух вантажної ракети.

Усі ці міжпланетні пригоди О. Бердник описав у повісті “Серце Всесвіту”. Він був досвідченим автором, мав у доробку п’ять інших повістей і два романи. Але саме “Серце Всесвіту”вирішив переробити в кіносценарій, який назвав “Вам аплодує Всесвіт”.

На Одеській студії сценарій прочитали, похвалили, поклали в дальню шухляду і забули. Та коли Юрій Гагарін здійснив сенсаційний політ у космос, ситуація змінилася – космічна тематика раптом стала актуальною.

“Давно у нас на студії лежав сценарій «Вам аплодує Всесвіт», – згадувала Лідія Гладка, директорка Одеської кіностудії в 1961-1963 роках. – Ми вирішили повернутися до цього сценарію”.

Натомість жоден з режисерів студії не зацікавився міжпланетними пригодами. Можливо,тому, що такий фільм є складним у виробництві, бо передбачає багато комбінованих зйомок. А може, не подобався сценарій.

Тоді Держкіно УРСР відрядило до Одеси режисера Київської кіностудії ім. О. Довженка Абрама Народицького з дорученням зробити фільм за сценарієм О. Бердника. Він приїхав, сформував творчу групу, запросив на головну роль заслуженого артиста Грузинської РСР Отара Коберідзе і почав знімати. Але під час зйомок виявилося, що в режисера та його колег різне бачення майбутньої стрічки. Працювати разом стало неможливо. Народицький повернувся до Києва.

Питання з новим режисером певний час вирішити не вдавалося.

“Був у нас на студії чудовий майстер комбінованих зйомок Михайло Карюков, про якого на студії говорили, що він може зробити вулкан з манної каші, – споминала директорка Лідія Гладка. – Поставити фільм, повний комбінованих зйомок, було мрією його життя. Але, звичайно, самостійну постановку як режисеру ми йому дати не могли”.

Самостійну постановку Карюков не міг отримати через відсутність режисерського диплому. Він був оператором, автором книги “Новые способы комбинированных съемок”. Мав, між іншим, досвід і режисерської роботи – 1959-го зняв на Київській студії ім. О. Довженка (спільно з Олександром Козирем) повнометражний фільм “Небо кличе”. До речі, теж на космічну тематику. Фактично, він був найкращим кандидатом у постановники “Мрії назустріч”,тому студія ухвалила “соломонове”рішення: співрежисерами призначили двох – Михайла Карюкова та виконавця головної ролі Отара Коберідзе (він відповідав за роботу з акторами).

Очевидно, на цьому етапі сценарій було перероблено. Запросили дещо доопрацювати кінодраматурга Івана Бондина (за іншим його сценарієм Олександр і Кіра Муратови невдовзі знімуть на Одеській студії свій дебютний фільм “Наш чесний хліб”). Потім щось своє вніс Михайло Карюков. Остаточну версію сценарію написав Отар Коберідзе. Можливо, тоді фільм одержав і нову назву “Мрії назустріч”.

Директором фільму – власне, виконавчим продюсером – призначили Адольфа Фрадіса, людину фахову й досвідчену: працював на Одеській студії з 1933 року. Він міг виконати будь-які побажання співрежисерів, адже для створення “справжнього” космічного пейзажу могли знадобитися найнеймовірніші речі.

Пісні, написані для цієї картини, стали тогочасними шлягерами, особливо “Я – Земля”, яку ще протягом багатьох років виконували на різних урядових концертах. Музика – композитора Вано Мураделі, слова – поета Євгена Долматовського. Натомість дочка Олеся Бердника стверджує, що насправді тексти пісень належать її батькові. Електронну “космічну”музику написав та виконав на синтезаторі Едуард Артем’єв.

Прем’єра фільму відбулася 18 листопада 1963 року. У радянських глядачів картина здобула заслужену популярність. Наступного року її купили для прокату Східна Німеччина, Іспанія та Франція. Але вершиною успіху одеської стрічки стала зацікавленість з боку американських кінематографістів. Компанія CinemaWestProduction придбала права на сценарій “Мрії назустріч” і, трохи його змінивши (в якості землян виступають не радянські люди, а американці), зняла фільм “QueenofBlood” (“Кривава королева”). Режисер – Кертіс Гаррінгтон. Стрічка вийшла на екрани в березні 1966-го.

Але потім, після гучного успіху, фільм “Мрії назустріч” ніби зник. Ні згадок у оглядах кінофантастики, ні показів на телебаченні навіть на День космонавтики… Це сталося не в останню чергу через дисидентську діяльність Олеся Бердника. Уже в середині 1960-х років почалися атаки на його книжки, далі пресинг з боку КДБ, арешт. З бібліотек та книготорговельної мережі вилучили всі твори письменника, подібна доля спіткала і єдиний фільм за його сценарієм.

А для Михайла Карюкова стрічка “Мрії назустріч” стала останньою. Так, збулася мрія його життя – зробити фільм, повний комбінованих зйомок. Але після цієї картини він фактично пішов з кіно. Чи його звідти “пішли”. Хоча вік мав ще непенсійний – 58 років на момент прем’єри. Чим далі займався? Чому в жодному фільмі більше не фігурує його прізвище? Що сталося?.. Відомо лише, що він помер 1992 року в Києві.

А про стрічку “Мрії назустріч”несподівано згадали в Німеччині. Там 15 червня 2009 року вийшов DVD з “космічним”фільмом Одеської кіностудії.

С. Цалик


Ссылка на сообщение9 августа 2021 г. 00:30
Я и по-русски плоховато читаю. А тут совсем беда!
Исполнение иллюстраций показалось несколько небрежным. Торопился художник. Лучше всего получилась Красная Площадь.
свернуть ветку
 


Ссылка на сообщение10 августа 2021 г. 19:22
гуглоперевод:
Все началось с сюжета, автором которого был киевский писатель-фантаст Олесь Бердник. С такой себе планеты центурия в направлении Земли вылетел космический корабль, который в пути, однако, совершил аварийную посадку на Марсе. Чтобы помочь инопланетянам, земляне посылают космический корабль “Океан”. Но солнечная вспышка “Океан”теряет топливо и не может вернуться обратно. Ему вдогонку стартует грузовая космическая ракета с топливом... А дальше будут и поиски пропавших жителей Центурии, и неприятности в экстремальных условиях, и взрыв грузовой ракеты.

Все эти межпланетные приключения О. Бердник описал в повести «Сердце Вселенной». Он был опытным автором, имел в активе пять других повестей и два романа. Но именно “Сердце Вселенной”решил переделать в киносценарий, который назвал “Вам аплодирует Вселенная”.

На Одесской студии сценарий прочитали, похвалили, положили в дальний ящик и забыли. И когда Юрий Гагарин совершил сенсационный полет в космос, ситуация изменилась – космическая тематика вдруг стала актуальной.

“Давно у нас на студии лежал сценарий «Вам аплодирует Вселенная», – вспоминала Лидия Гладкая, директор Одесской киностудии в 1961-1963 годах. – Мы решили вернуться к этому сценарию”.

Зато ни один из режиссеров студии не заинтересовался межпланетными приключениями. Возможно, потому, что такой фильм является сложным в производстве, потому что предполагает много комбинированных съемок. А может, не нравился сценарий.

Тогда Госкино УССР направило в Одессу режиссера Киевской киностудии им. А. Довженко Абрама Народицкого с поручением сделать фильм по сценарию В. Бердника. Он приехал, сформировал творческую группу, пригласил на главную роль заслуженного артиста Грузинской ССР Отара Коберидзе и начал снимать. Но во время съемок оказалось, что у режиссера и его коллег разное видение будущей ленты. Работать вместе стало невозможно. Народицкий вернулся в Киев.

Вопрос с новым режиссером некоторое время решить не удавалось.

“Был у нас в студии замечательный мастер комбинированных съемок Михаил Карюков, о которого на студии говорили, что он может сделать вулкан из манной каши, – споминала директор Лидия Гладкая. – Поставить фильм, полный комбинированных съемок, было мечтой его жизни. Но, конечно, самостоятельную постановку как режиссеру мы ему дать не могли”.

Самостоятельную постановку Карюков не мог получить из-за отсутствия режиссерского диплома. Он был оператором, автором книги “Новые способы комбинированных съемок”. Имел, между прочим, опыт и режиссерской работы-в 1959-м снял на киевской студии им. А. Довженко (совместно с Александром козырем) полнометражный фильм “Небо зовет”. Кстати, тоже на космическую тематику. Фактически, он был лучшим кандидатом в постановщики «мечты навстречу», поэтому студия приняла “соломоново”решение: сорежиссерами назначили двоих – Михаила Карюкова и исполнителя главной роли Отара Коберидзе (он отвечал за работу с актерами).

Очевидно, на этом этапе сценарий был переработан. Пригласили несколько доработать кинодраматурга Ивана Бондина (по другим его сценарию Александр и Кира Муратовы скоро снимут на Одесской студии свой дебютный фильм “Наш честный хлеб”). Потом что-то свое внес Михаил Карюков. Окончательную версию сценария написал Отар Коберидзе. Возможно, тогда фильм получил и новое название «мечты навстречу».

Директором фильма – собственно, исполнительным продюсером-назначили Адольфа Фрадиса, человека профессионального и опытного: работал на Одесской студии с 1933 года. Он мог выполнить любые пожелания сорежиссеров, ведь для создания “настоящего” космического пейзажа могли понадобиться самые невероятные вещи.

Песни, написанные для этой картины, стали тогдашними шлягерами, особенно «я-Земля», которую еще на протяжении многих лет исполняли на различных правительственных концертах. Музыка-композитора Вано Мурадели, слова-поэта Евгения Долматовского. Зато дочь Олеся Бердника утверждает, что на самом деле тексты песен принадлежат ее отцу. Электронную «космическую» музыку написал и исполнил на синтезаторе Эдуард Артемьев.

Премьера фильма состоялась 18 ноября 1963 года. У советских зрителей картина обрела заслуженную популярность. В следующем году ее купили для проката Восточная Германия, Испания и Франция. Но вершиной успеха одесской ленты стала заинтересованность со стороны американских кинематографистов. Компания CinemaWestProductionпридбала права на сценарий “Мечте навстречу” и, немного его изменив (в качестве землян выступают не советские люди, а американцы), сняла фильм “QueenofBlood” (“Кровавая королева”). Режиссер-Кертис Харрингтон. Лента вышла на экраны в марте 1966-го.

Но потом, после громкого успеха, фильм “Мечты навстречу” будто исчез. Ни упоминаний в обзорах кинофантастики, ни показов на телевидении даже на День космонавтики... Это произошло не в последнюю очередь из-за диссидентскую деятельность Олеся Бердника. Уже в середине 1960-х годов начались атаки на его книги, далее прессинг со стороны КГБ, арест. Из библиотек и книготорговой сети изъяли все произведения писателя, подобная участь постигла и единственный фильм по его сценарию.

А для Михаила Карюкова лента “мечты навстречу” стала последней. Так, сбылась мечта его жизни – сделать фильм, полный комбинированных съемок. Но после этой картины он фактически ушел из кино. Или его оттуда «ушли». Хотя возраст имел еще непенсионный — 58 лет на момент премьеры. Чем дальше занимался? Почему ни в одном фильме больше не фигурирует его фамилия? Что случилось?.. Известно лишь, что он умер в 1992 году в Киеве.

А о ленте “мечты навстречу”неожиданно вспомнили в Германии. Там 15 июня 2009 года вышел DVD с “космическим”фильмом Одесской киностудии.
 


Ссылка на сообщение10 августа 2021 г. 19:33


⇑ Наверх