Тимур Литовченко, заступник голови Творчого об’єднання пригодників і фантастів при Київській організації Національної спілки письменників України
За період 1991-2015 років українська фантастика, як жанр сучасної української літератури, оформилася в самодостатню течію й почала набирати обертів. Спробуємо бодай побіжно, в загальних рисах окреслити, що вона собою являє.
Мовний аспект
Попри те, що жахливо заполітизована тема «мовного розколу» в Україні давно нав’язла в зубах, не можна заперечувати простого й очевидного факту: в царині сучасної української фантастики активно працюють україномовні й російськомовні автори, а також «білінгви». Ці контингенти не є стабільними й замкненими, тому провести між ними чіткі межі доволі важко. Зокрема, після Революції Гідності у «мовній» царині розпочались нові тектонічні зрушення і зсуви, до завершення яких ще далеко.
Тим не менш, для розуміння загального співвідношення україномовних і російськомовних письменників можна проаналізувати дані довідника «Фантасты современной Украины» (далі — ФСУ), два видання якого виходили друком у Харкові. Упорядники ФСУ розділили весь контингент письменників-фантастів на два «дивізіони», а саме:
1. письменники, які в 1991-2006 роках мали 3 і більше виданих «несамвидавівських» книг фантастики або увійшли до першого видання ФСУ (додаток 1);
2. письменники, які в 1991-2006 роках мали по 2 чи по 1 виданій книзі, а також невизначену кількість виданих книг (додаток 2).
Звісно, з такою класифікацією можна не погоджуватись. Окрім того, протягом 2007-2015 років в обох «дивізіонах» сталися певні зміни: хтось видав нові книги й мав би перейти у вищий «дивізіон» (наприклад, у львів’янина Олександра Левченка вийшла друком третя книга у видавництві «Дуліби»), хтось помер (Володимир Заєць, Володимир Кожелянко, Людмила Козинець, Ігор Росоховатський, Борис Штерн, Юрій Ячейкін та ін.) чи змінив місце проживання. Проте оскільки на загальне співвідношення україномовних та російськомовних письменників обидва процеси впливають поки що слабко, можна легко вирахувати частку чітко україномовних письменників у «першому дивізіоні», згідно з градацією ФСУ (додаток 1).
Отже, у списку з 63-х авторів, які протягом 15 років незалежності України примудрилися випустити 3 і більше книг, україномовних авторів набереться не більше десятка — грубо кажучи, близько 15% від загальної кількості. Решту (85%) складають або російськомовні українські автори, або «білінгви». Щоб якось розрізняти обидва контингенти, їх називають:
1. «українська україномовна фантастика» (УУФ) або «українська фантастика» (УФ);
2. «українська російськомовна фантастика» (УРФ) або «фантастика України» (ФУ).
Хоча ці назви не є усталеними, їх потрібно знати і враховувати при спробах проаналізувати тенденції в сучасній українській літературній фантастиці. А виходити потрібно з наступного співвідношення:
УФ(УУФ) : ФУ(УРФ) = 15% : 85% = 3:17 ~ 1:6
УФ зростає, ФУ переживає розкол
Як було сказано вище, розмежувати обидва контингенти вкрай важко. Втім, за роки незалежності розвивалися обидва контингенти — кожен по-своєму.
За рахунок політики русифікації, що мала місце в Радянському Союзі, після набуття незадежності УФ(УУФ) від початку мала слабші позиції. Через сусідство України з Російською Федерацією, через приблизне співвідношення кількості населення України й РФ як 1:3 та через загальне вільне володіння російською мовою переважною більшістю населення України, на початквому етапі нашої незалежності («лихі 90-ті») існувала думка про загальну недоцільність розгляду УФ(УУФ) як самостійного літературного явища. Більш того, самі лише розмови про УФ(УУФ) розцінювались як шкідливі й могли бути кваліфіковані співрозмовниками як «диверсія», спрямована на підрив української фантастики — ясна річ, в такому аспекті виключно російськомовної. Українські журнали «Наука — фантастика» (колишній «Знання та праця»), «Світ пригод», «Універсум» або переставали друкувати фантастику, або закривалися.
Проте у 2000-х роках УФ(УУФ) все ж оформилась у більш-менш самостійну течію, одним з осередків якого було Віртуальне об’єднання «Українська фантастика» (2003-2010 роки). На базі ВОУФ з’явився та у 2007-2013 роках виходив друком літературний щоквартальник «Український Фантастичний Оглядач (УФО)» — його друк припинився лише через Революцію Гідності та подальшу війну. Окрім «УФО», донедавна виходили літературні альманахи фантастики «Позапростір» (Луцьк) і «Маникора» (Івано-Франківськ). В усіх перелічених часописах активно друкувались молоді письменники, двоє з яких (Марія Ряполова й Олег Сілін) згодом були відзначені на міжнародних конвентах фантастики.
Що ж до конкурсів, то найбільш стабільним з-поміж них, де розглядається українська україномовна фантастика, є «Зоряна Фортеця». Також багато творчої молоді пройшло через «Майстерню чудес» (літоб’єднання «Кобзар») і «молодіжну» літпремію ім. Олександри Кравченко (Девіль).
Насамкінець, в останні роки в рамках авторитетного Міжнародного літконкурсу «Коронація слова» почали розглядатися твори у жанрах НФ, фентезі та соціальної фантастики (хоча на початкових етапах «Коронації слова» будь-яку фантастику експерти й журі конкурсу розглядали неохоче). А на цьогорічній церемонії «КС» навіть відбулося вручення кількох спецвідзнак від фестивалю фантастики «Волкфон».
Цьогоріч проект «Гучні імена» та київський Музей фантастики і космонавтики започаткували низку інтелектуальних дискусій, дві з яких (травень 2015 року, київський Планетарій) були присвячені безпосередньо фантастиці. Веде проект письменниця Маріанна Малина.
Що ж до ФУ(УРФ), то незалежність України вона зустріла у незмірно кращих умовах, успадкувавши від успадкувала від колишньої радянської фантастики весь організаційний багаж у вигляді усталеної системи стосунків. В Україні це, насамперед, регулярні зустрічі шанувальників фантастики — конвенти «Зоряний міст» (Харків), «Портал» (Київ, Міжнародна асоціація фантастики «Портал»), конвент «Аю-Даг» і семінар «Партеніт» (Крим) з семінарами, майстер-класами та ін. Тривалий час в Києві виходив друком один з найавторитетніших в СНД російськомовних літчасописів — щомісячник «Реальность Фантастики (РФ)» (не враховуючи деяких інших, менш помітних періодичних видань). Почало діяти Всеукраїнське товариство любителів фантастики (російська абревіатура — ВОЛФ) з центральним керівництвом у Києві. Російськомовних українських авторів охоче друкували в численних книжкових серіях фантастики практично на будь-який смак, що виходили як в Росії, так і в Україні.
Але з часом ситуація для ФУ(УРФ) почала змінюватися. Першим «дзвіночком» стало перенесення видання «РФ» з Києва до Волгограду під час кризи 2008-2009 років. По мірі зміцнення та структурування УФ(УУФ) наприкінці «нульових» — на початку 2010-х років почалися спроби налагодження співпраці між ВОУФ і ВОЛФ, «двоканального» (в залежності від мови) висування кандидатів на міжнародні конкурси тощо. Але найбільший вплив на становище ФУ(УРФ) спричинила Революція Гідності, оскільки:
— частина російськомовних письменників з Донбасу і Криму (Федір Березін, Владислав Русанов та ін.) перестала співвідносили себе з Україною та українською фантастикою;
— частина російськомовних письменників і «білінгв» почали з різною активністю дрейфувати в бік української мови;
— лави ВОЛФ втратили монолітність;
— зазнав змін контингент конвенту «Аю-Даг» і семінару «Партеніт», які проводяться в окупованому Криму.
Ці процеси далекі від завершення, але разом із кількісними змінами співвідношення УФ(УУФ) : ФУ(УРФ) змінюється й обличчя української фантастики в цілому.
Покоління української фантастики доби незалежності
В сучасних динамічних умовах життя нове покоління літераторів формується приблизно кожні 10 років. Тому за період незалежності України встигло сформуватися мінімум два літературних покоління сучасних фантастів — умовно їх можна назвати «дев’яностниками» та «нульовиками» (зважаючи на аналогічні терміни, що використовуються в дискусіях про загальний стан сучасної української літератури).
Нині на сцену активно виходить чергове покоління — назвемо його умовно «десятниками». А ще у царині УФ(УУФ) працюють письменники, покоління яких формувались в останні три десятиліття радянської доби (наприклад, 2 гостросюжетні фантастичні трілери з елементами гротеска видав Юрій Щербак, якого сміливо можна віднести до «сімдесятників», а можливо — навіть до «шістдесятників»).
Якщо ж зосередитись на літературних поколіннях, становлення та активна діяльність яких розпочалася вже в незалежній Україні, то це «дев’яностники», «нульовики» й «десятники» (додаток 3). Найменш достовірними є дані щодо покоління «десятників» через такі причини, як:
— надто мала (поки що) кількість відомостей про них;
— складність здобуття таких відомостей останнім часом (через Революцію Гідності, окупацію Криму, війну в Донбасі й пов’язані з цими процесами міграції населення);
— незавершеність часового періоду «десятих» років.
На повноті відомостей про різні літпокоління позначається й така обставина, як відносна відкритість літературних груп і течій. В розвиток української фантастики традиційно роблять багатий внесок письменники, які мають неабиякий доробок в інших жанрах. Наприклад, поета і сатирика Олександра Ірванця укладачі згаданого вище довідника ФСУ віднесли до лав українських фантастів — безумовно, україномовних. Але чи погодяться з цим як літературознавці, так і сам Олександр Ірванець?.. Аналогічні питання можуть виникнути щодо творчості Любка Дереша та деяких інших письменників.
Окрема проблема виникає з розмежуванням літературних поколінь. На думку автора цих рядків, для цього варто використовувати три критерії:
— рік народження;
— рік літературного дебюту (першої публікації в мас-медіа або першої книги);
— рік виходу першої авторської книги фантастики (може не збігатися з літературним дебютом).
Літературне покоління — це сукупність письменників, схожих між собою за двома чи трьома критеріями.
Усереднені дані по літературним поколінням сучасних УУФ
Покоління
Рік народж.
Літ. дебют
1-ша фантастична книга
«Дев’яностники»
1959
1991 (~32 роки)
2002 (~43 роки, від дебюту 11 років)
«Нульовики»
1966
2005 (~39 років)
2008 (~42 років, від дебюту 3 роки)
«Десятники»
1983
2005 (~22 роки)
2011 (~28 років, від дебюту 6 років)
З аналізу усереднених відомостей про літературні покоління (а це одвічна проблема співвідношення і взаємодії поколінь у мистецтві) випливає наступне:
1. віковий розрив між «дев’яностниками» і «нульовиками» (7 років) значно менший, ніж між «нульовиками» й «десятниками» (17 років);
2. щодо дебюту:
— «нульовики» й «десятники» дебютували в літературі практично одночасно — у 2005 році, хоча книги у «десятників» почали виходити дещо пізніше;
— у порівнянні з «дев’яностниками», літературний дебют «нульовиків» затримався на 5 років (що можна пояснити значними пертурбаціями і кризовими явищами на мас-медійному та книжковому ринку), тоді як «десятники» ситуацію надолужили, дебютувавши раніше «дев’яностників» на 10 років!
3. щодо першої книги:
— саме «нульовики» заклали тенденцію дебютувати книжками (на відміну від «дев’яностників», у яких від літдебюту до виходу першої книги минало близько 11 років);
— від літдебюту до виходу першої книги у «десятників» минає все ж таки більше часу (6 років), ніж минало у «нульовиків» (3 роки).
Завдання, що стоять перед різними поколіннями
Всі літературні покоління працюють над вирішенням притаманними йому засобами і прийомами проблем трьох типів:
1. одвічні проблеми — боротьба добра і зла, пошук сенсу життя тощо;
2. довготривалі (задавнені, але не одвічні) проблеми — наприклад, для за умов понад 300-літнього життя в Російській імперії українські митці змушені покоління за поколінням окреслювати українські цінності, доводити їх значущість тощо;
3. специфічні проблеми, що постають перед кожним новим літпоколінням (у разі нездатності вирішити їх, ці проблеми можуть перейти в категорію задавнених).
Українські фантасти також намагаються вирішити ті ж самі проблеми, що й літератори інших жанрів, просто вони мають специфічний набор методів, технік, інструментарій для творчої роботи. До кола задавнених проблем УФ(УУФ) можна віднести, зокрема:
1. роздуми щодо ролі української нації у більш-менш віддаленому майбутньому людства (проблема окреслювання українських цінностей в НФ-літературі);
2. намагання розвинути жанри українського фентезі та «сайєнс фентезі» (знов-таки проблема окреслювання українських цінностей);
3. розвиток тематики змін, зламів у житті й долі (проблема змін, яку не змогли остаточно вирішити «вісімдесятники» й яка перейшла до новітніх поколінь, особливо актуалізувалася з початком Революції Гідності).
До переліку специфічних проблем, що постали і продовжують поставати перед новітніми поколіннями УФ(УУФ), слід віднести:
— пошук відповідей на різку девальвацію нещодавно непохитних цінностей (проблема «клятих 90-х» — проблема «дев’яностників», що позначилася й на «нульовиках»);
— реагування на тотальну показушність та лицемірство (проблема «нульовиків» і «десятників»);
— необхідність прискорення змін у житті суспільства і пошук наддефіцитних ресурсів для цього (проблема «десятників»).
Щодо жанрових тенденцій в українській фантастиці у розрізі літературних поколінь, можна сказати наступне:
1. «дев’яностники» писали менше наукової фантастики, віддаючи перевагу містиці, фентезі, «сайєнс фентезі» й жахлику, «нульовики» намагалися навпаки дотримуватися канви НФ, тоді як «десятники» знов відійшли від НФ, тепер вже на користо синтетичних жанрів (технотрилер Макса Кідрука, кіберпанк Ігоря Сіліври та ін.);
2. водночас, спостерігається і спадковість тематики творчості між різними літературними поколіннями, як-от антиімперський дискурс, присутній у творчості і «дев’яностників» (Кожелянко, Литовченко), і «нульовиків» (Радутний), і «десятників» (Дев’ятко) незалежно від жанрового кваліфікування того чи іншого твору.
Чи вдасться (і якою мірою) українським фантастам вирішити ці завдання, покажуть наступні п’ять років — період, протягом якого завершиться формування літературного покоління «десятників». Тоді з’явиться чергове літпокоління — «двадцятників»…
Київ, 22 вересня 2015 року
Додаток 1
«Перший дивізіон» української фантастики: автори, які в 1991-2006 роках мали не менше 3-х «несамвидавівських» книг або які були включені до 1-го видання довідника «Фантасты современной Украины»
Джерело: довідник «Фантасты современной Украины», 2-е видання, Харків, 2006 рік (редакт.-упорядн. І.В.Чорний//Харків, Видавничий дім «Інвестор», 2007, 640 с., іл.)
1. Олег АВРАМЕНКО
2. Володимир АРЕНЄВ (справж. Пузій)
3. Слав АСТРОВ-ЧУБЕНКО (справж. В’ячеслав Чубенко)
4. Дмитро БАРІНОВ (справж. Дудко)
5. Олесь (справж. Олександр) БЕРДНИК
6. Федір БЕРЕЗІН
7. Олексій БЕССОНОВ (справж. Єна)
8. Аліна БОЛОТО (справж. Болото-Бояджян)
9. Олександр БОРЯНСЬКИЙ
10. Владислав БИЛИНСЬКИЙ
11. Андрій ВАЛЄНТІНОВ (справж. Шмалько)
12. Володимир ВАСИЛЬЄВ
13. Петро ВЕРЕЩАГІН (справж. Яков Каліко, інший псевд. — Кайл ІТОРР)
14. Ярослав ВЄРОВ (справж. Гліб Гусаков і ще двоє літераторів, які зберігають інкогніто)
15. Лев ВЕРШИНІН
16. Юрій ВИННИЧУК
17. Владислав ВІНОГОРОВ (справж. Рябенко)
18. Сергій ВОЛЬНОВ (справж. Стульник)
19. Наталія ГАЙДАМАКА (справж. Набока)
20. Сергій ГЕРАСІМОВ
21. Юлія ГОРИШНЯЯ
22. Володимир ГУСЄВ
23. Андрій ДАШКОВ
24. Яна (справж. Тетяна) ДУБИНЯНСЬКА
25. Марина і Сергій ДЯЧЕНКИ
26. Віталій ЗАБІРКО
27. Олександр ЗОРИЧ (справж. Яна Боцман і Дмитро Гордієвський)
28. Юрій ІВАНИЧЕНКО
29. Валерій ІВАЩЕНКО
30. Олександр ІРВАНЕЦЬ
31. Людмила КОЗИНЕЦЬ
32. Олексій КОРЕПАНОВ
33. Володимир КРИШТАЛЄВ
34. Андрій КУРКОВ
35. Олександр ЛАЙК (справж. фон Кіссель)
36. Борис ЛЕВАНДОВСЬКИЙ (справж. Михайленко)
37. Валентин ЛЕЖЕНДА (справж. Несвітенко)
38. Анна ЛІ (справж. Кітаєва)
39. Тимур ЛИТОВЧЕНКО
40. Андрій ЛЬГОВ
41. Ернст МАРІНІН (справж. Рабінович)
42. Марина НАУМОВА (справж. Цвєткова-Верниченко)
43. Ілля НОВАК (справж. Андрій Левицький)
44. Віктор НОЧКІН (справж. Ісьєміні)
45. Генрі Лайон ОЛДІ (справж. Дмитро Громов і Олег Ладиженський)
46. Юлія ОСТАПЕНКО
47. Леонід ПАНАСЕНКО
48. Оксана ПАНКЕЄВА
49. Григорій ПАНЧЕНКО
50. Андрій ПЕЧЕНЕЖСЬКИЙ
51. Ірина ПОТАНІНА
52. Радій РАДУТНИЙ
53. Владислав РУСАНОВ
54. Володимир САВЧЕНКО
55. Володимир СВЄРЖИН (справж. Фідельман)
56. Вікторія і Олег УГРЮМОВИ
57. Андрій ЧЕРЕЦОВ (справж. Ігор Чорний)
58. Федір ЧЕШКО
59. Руслан ШАБЕЛЬНИК
60. Валерій ШЕВЧУК
61. Борис ШТЕРН
62. Світлана ЯГУПОВА
63. Юрій ЯЧЕЙКІН
Додаток 2
«Другий дивізіон» української фантастики
Джерело: довідник «Фантасты современной Украины», 2-е видання, Харків, 2006 рік (редакт.-упорядн. І.В.Чорний//Харків, Видавничий дім «Інвестор», 2007, 640 с., іл.)
Автори, які в 1991-2006 роках мали по 2 «несамвидавівські» книги
1. Олександр КРАФТ
2. Олег КУЛАГІН
3. Олександр ЛЕВЧЕНКО
4. Андрій ПЕХНИК
5. Антоній ЧАСОВ
6. Ніна ЧЕШКО
7. Костянтин ЯКИМЕНКО
8. Гєнєчка ВОРЗЕЛЬСЬКА
Автори, які в 1991-2006 роках мали по 1 «несамвидавівській» книзі
1. Павло АФРИКАНОВ
2. Юлія БАТКІЛІНА
3. Валерій ГАЄВСЬКИЙ
4. Олександр ЄРМАКОВ
5. Ігор ЖЕЛЕМ
6. Олексій ІГНАТЕНКО
7. Олег КОТЕНКО
8. Ігор МАСЛЄНКОВ
9. Олександр МОКІН
10. Аліна НЕМИРОВА
11. Євген НЕСТЕРЕНКО
12. Олена РУДЕНОК
13. Костянтин РИБАЧУК
14. Рудий Бєнь
15. Сергій СЛЮСАРЕНКО
16. Антон ФАРБ
17. Олексій ХАВРЮЧЕНКО
18. Ілля ХОМЕНКО (співавт. з 19)
19. Володимир ФОМЕНКО (співавт. з 18)
20. Олександр ШАКІЛОВ
21. Юрій БЕДЗИК
22. Дан БОРИВІТЕР
23. Олексій БРИК
24. Олег ВОЛИК
25. Олександр ГРАНТ
26. Олексій «Спейсер» КАЦАЙ
27. Єлизавета МАНОВА
28. Микола ПАВЛЕНКО
29. П.Бондаренко
30. А.Гудов
31. Г.Іванов
32. Є.Ушакова
Автори, які в 1991-2006 роках мали нез’ясовану кількість «несамвидавівських» книг
1. Ольга БРІЛЄВА (справж. Ольга Чигиринська, інший псевд. — Берен Белгаріон)
2. Гарм Відар (справж. Сергій Іванов)
3. Володимир ГРИНЬКОВ
4. Андрій ДМИТРУК
5. Марія ДУБІНА (фантаст. поеми)
6. Володимир ЗАЄЦЬ
7. Олександр ЗОЛОТЬКО
8. Ернест МАРІНІН
9. Лада ЛУЗІНА
10. Ольга ПОЛЄВІНА
11. Ігор РОСОХОВАТСЬКИЙ
12. Ігор ФЕДОРОВ
13. Леонід ЦЕЛЬ (справж. Леонід Циплаков)
14. Олена ЧЕРНИШОВА
15. Володимир КОЖЕЛЯНКО
16. Віктор САВЧЕНКО
17. «Магічні енциклопедії» Гаррі Поттера (колективне псевдо)
Додаток 3
Перелік деяких сучасних українських письменників,
які мають напрацювання у царині фантастики,
умовно розбитий за літературними поколіннями,
що використовувався для аналізу ситуації в сучасній УУФ
Прізвище, ім’я
Р/нар.
Літ. дебют
Перша фант. книга
Жанри
«Дев’яностники»
Батурин Сергій
1960
1984
2002 (2006 «Меч королів»)
Фентезі
Винничук Юрій
1952
1990
90-ті
Містика, жахлик
Горбань Світлана,
Лапіна Наталія
1955, 1953
1995
2000
Містичний детектив, жіночий роман
Дубинянська Яна
1975
1998
1999 («Три дні у Сиренополі»)
Фантастика, містика, жахлик, психологічна проза
Єшкілєв Володимир
1965
1995
1997 («Адепт»)
Філософічна фантастика
Кацай Олексій Спейсер
1954
1986
1997 (2006 «Пекло»)
Фантастична поезія, НФ
Кожелянко Василь
1957
1994
1997 («Дефіляда у Москві»)
Альтернативна історія
Левченко Олександр
1960
1992
2003 («Я, володар»)
НФ
Литовченко Тимур
1963
1989
1996 («До комунізму…»)
Містика, жахлик, НФ, альтернативна історія
Пагутяк Галина
1958
1982
2010 («Слуга з Добромиля»)
Казки, фентезі
Черненко Сусанна
?
?
2011 («Знайти за регістром»)
НФ
«Нульовики»
Андрос Олег
?
2005
2008 («Територія Духу»)
Екофантастика
Верховський Валерій
?
2002
2011 («Ера електрики»)
НФ
Малина Маріанна
1967
?
2009 («Фіолетові діти»)
Містичний детектив
Муляр Юрій
1964
2007
2007 («Адреналінові сутінки»)
НФ-бойовик
Радутний Радій
1969
?
2003 («Три життя про запас»)
НФ-бойовик
Росіцький Роман
1965
90-ті
2000-і
Фентезі, НФ, казки
«Десятники»
Антипович Тарас
1978
2007
2011 ( «Хронос»)
Антиутопія
Дев’ятко Наталія
1983
1999
2011 («Карта і компас»)
Підліткове фентезі
Кідрук Максим
1984
2009
2012 («Бот»)
Технотрилер
Ряполова Марія
1987
2007
2010 («Бурецвіт»)
Магія
цитировать
свернуть ветку