По состоянию на новогоднюю ночь в колонке было как раз 2025 статей.
Олесь Бердник из минской газеты "Знамя юности" №232 от 26.11.1957
Як і щороку, в мене додалося чимало нових френдів і підписників, і я певна, у багатьох є питання щодо імені. Дехто досі думає, що це літературне псевдо або «позивний» для соцмереж. Тому розповідаю стару історію...
51 рік тому 30-го грудня зранку мама викликала таксі і поїхала до пологового будинку. Тато прийшов в обід до неї в гуртожиток (вони ще не були на той час розписані і жили окремо — мама в гуртожитку від фірми побутових послуг «Світанок», де вона працювала, а тато де доведеться, бо своєї квартири в нього не було), і йому дівчата-сусідки сказали, де мама. Він тут-таки поїхав за нею — в центральну київську лікарню (нині «Олександрівська») і хотів забрати її звідти («Ми планували разом зустрічати Новий рік, — заявив батько ошелешеним санітаркам, — їй ще рано народжувати»). Санітарки почали шукати маму… знайшли… вийшли і сміючись, сказали татові: «Вам забирати треба вже двох…»
Тато тут же метнувся до Бесарабки, купив соснових гілок, прикрасив їх кульками, і передав мамі — разом із вітальною листівкою, на якій експромтом написав вірша….
Тим часом навколо мого імені в маминій палаті вже точилися суперечки. Мама хотіла назвати Ялиною (бо ж Новий рік!) або Соломією (на честь своєї бабусі, тієї, що була ворожкою-знахаркою). Санітарки заявили, що я маю бути Юлією (у той рік це було модне дівчаче ім’я), а всі породіллі з маминої палати пропонували власні варіанти. Тато ж своєю листівкою поставив жирну крапку на виборі — і так я стала Громовицею…
З Вічного Дому
Йде Громовиця
Стежкою грому
І блискавиці!
Перша ялинка
Доню чекає,
І янголинка
В небі співає.
Будуть бурани,
Будуть і грози,
Будуть і рани,
Й сильні морози,
Буде й Любові
Славна дорога —
Знову до Слова,
Знову до Бога!
Доля крилата,
Доля орлина!
Славна будь, Мати!
Мати й Дитина!
Отак і живу з того часу…
Громовиця Бепдник
цитировать
свернуть ветку
