12 серпня 1962 року перший українець полетів у космос. Ним став Павло Романович Попович.
Що про це писали у ті дні українські письменники фантасти?
"Здрастуй, Павлуша. Здрастуй, Павло. Здрастуйте, товаришу Попович! Слово серця хочу сказати тобі, вам... Пробач, хвилююсь, і не можу збагнути, як краще звертатись — ти чи ви! А втім, до чого це офіційне «ви». Хоч ти і підполковник, а може, нині вже й полковник чи генерал — яке це має значення. Головне те, що це — чудо. Ти, твоя слава, твій зоряний шлях, від звичайного Узина до воріт у Безмежжя. Ти своїм подвигом і всі колеги, друзі твої, довели, що просте і велике йде рядом, що найвеличніші найкосмічніші завдання доступні всім людям. Треба лише захотіти, міцно, мужньо, з любов’ю до справи і людей...
Ти захотів цього. І вийшов з сторінок книг. Ти зруйнував бліді схеми письменників, журналістів, фантастів; сповнив ледве помітні риси кров’ю, плоттю, духом, жвавим словом, радістю, розумом — і прорубав одну з перших стежин серед Космічної Тайни.
Ніколи не заросте ця стежина. По ній підуть і вже ідуть нові й нові герої, вони розширять стежки в широкі вселенські траси, які з’єднають нас, людей Землі, з далекими Братами по розуму. Яке завдання може бути величнішим?
Нема такого.
Немало прекрасних скарбів внесла Україна рідна в спільну скарбницю світової культури, науки, труда. Скільки чарівних і прекрасних імен. Леся Українка, Великий Тарас, титан Франко, чарівник Лисенко і ціла плеяда сучасних героїв праці та творчості. І ти — простий, веселий хлопець з Київщини — заслужено станеш в славетну когорту героїв нації, які возвеличують свою родину, народ свій, свою Землю — Землю, яка віднині входить в Космічну Спілку Світів...
Я прозріваю в майбутнє: наші кораблі сягають сусідніх планет, наші смоленські, київські, казахські, сибірські хлопці та дівчата ходять по таємних стежинах інших світів... Я бачу, як починають зеленіти земними деревами і травами пустельні простори, як над мертвими колись кулями речовини з’являється животворна атмосфера... Я бачу, як до рідної Землі мчать химерні чарівні кораблі наших Братів... Я бачу, як збираються десь у просторі вселенські форуми різнопланетних істот... Вони об’єднуються дружбою, любов’ю, творчістю, і кінця нема тій творчості, тій торжествуючій ході Розуму...
Славен будь, Павлуша, Павле, товаришу Попович, наш простий і щирий земляче! Славен будь за те, що одним з перших прокладав траси в казкову Космічну Епоху людства..."
Олесь Бердник
[Олесь Павлович Бердник; тобто ім"я космонавта Поповича таке саме, як у батька Бердника]
[Позичено у Сергія Чебаненка]
«Це публікації з газет за 1962 рік. Вдруге були надруковані у збірці «Зоряний син України». 1964 р.
Зоряний син України, збірник / Упоряд. П. Юречко. – Київ : Радянський письменник, 1964. – 216 с. 24 000 прим. — Олесь Бердник. Чудо. с. 211-212
70х90 1/16 (22 см х 17 см х 1 см)
Тип переплета: твердый.
Категория: Книга, сборник
Рубрика: Астрономия, Космонавтика ;
Описание: Збірник. Тираж 24 000 Київ Радянський письменник 1964 р. 216 с. Твердый переплет, Немного увеличенный формат. Збірник присвячений безприкладній перемозі радянського народу — груповому тривалому польоту космічних кораблів Восток-3 і Восток-4, які пілотували льотчики-коосмонавти А. Г. Ніколаєв та П. Р. Попович.
цитировать
свернуть ветку