У 1924 році Семенко почав писати оповідання. Про те, як герой на ім'я Михайль Семенко у Клубі Міжпланетної Комунікації робить доповідь про універсальний апарат, який перемагає час і простір. Думаю, це вже можливо — завдяки пам'яті. Семенко перемагає час і простір завдяки нам усім, бо ми його пам'ятаємо, любимо і читаємо.
Ярина Цимбал
ТАК ПОЧИНАЄТЬСЯ «ПОВЕМА ПРО ТЕ,
ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО»
Міжнародній клуб винахідників-ексцентриків і міжпланетної комунікації
На той час
СРСР в непівському оточенні
дискутувала
вільними годинами —
Так починається «Повема про те, як повстав...» 153
а
втім
міжнародне становище не обіцяло
кардинальних і потрясаючих змін.
Це — внутрішній стан.
Зовнішній
характеризувався так, що світові акули реставрували папські булли
і світом гуляв символ міжнародніх пуз
— стережисьі — фашизм.
Тоді ж в звязку з успіхами техніки по всіх містах
не тільки Европи й Америки
а навіть СРСР
почали закладатися
об’єднуючи всі народи й
нації
невинні
аполітичні й
смирні
так звані «безпартійні» МІЖНАРОДНІ КЛУБИ ВИНАХІДНИКІВ-ЕКСЦЕНТРИКІВ і МІЖПЛАНЕТНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Клуби
на порах перших не ставили справу
154
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
рубай
зосереджувати почали всю ексцентричну « активно-безпартійну » масу —
її скільки хочете
не тільки по европах й америках
але також і в
нас.
Техніка — звичайно — технікою, успіхи таки були дійсно,
і не тільки «там», а й тут у нас.
Механіка була спочатку дуже проста:
цікавилась публіка
і хемією, і новинами,
і радіо, і планетами,
доки не спіткнулись на Марсі,
а на «ракетах»
спокусили б і
вас.
Кінець-кінцем — пошесть, спочатку невинна, гоже
секта не секта, а так вроді як технічна масон-ложа.
За ініціаторами — маса, спочатку — пустяк, потерпіла лише ощадкаса
і Держбанк,
а коли справа дійшла до ложі —
Так починається «Повема про те, як повстав...» 155
то подай сюди Боже
всякої— дрібної й більшої рибки.
І от
в один із квітнів
посунули в клуби великі й малі безробітні.
В першу голову —
одставні генерали
старих і нових часів
відсіч
дало
життя
їм
що.
З наших знайомих —
Донцов,
Винниченко,
Шаповали
то
що.
Після трудів праведних — нот, проектів, планів, що врятувати мусили цілий світ, — Клеманса,
Вільсони,
Давеси й ин. специ.
Як говорить МКВЕМК мандат — звіт,
навіть імператор Віллі, — всі
попали
до МКВЕМК відповідних місцевих
156
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
філій.
Ну а в нашій СРСР
зокрема
на Україні
такої
великої
риби нема —
але все ж причепитися можна до
чергової «реакції» — знайшлася й тут
політиків-безробітних чималенька фракція •—
без роботи не пополітичиш далеко — отже,
подавайте нам,
Як і в Месопотамії,
оркестри гіпопо-тамні
амні
рамні
манії,
техніку в астральній акції й одночасно філії
Міжнароднього
Клубу
Міжпланетної
Комунікації.
Найменше можу сказати як це вийшло так що наш дорогий охай
кохайль —
Так починається «Повема про те, як повстав...» 157
наш відомий поет
Семенко
Михайль —
може випадково —
може з якоюсь задньою думкою,
це його секрет —
може й насправжки, на
жаль,
в компанію
ту
попав
і, звичайно, мав
членський
білет.
Після чергових зборів місцевої філії МКВЕМК Михайль Семенко з групою членів клубу оглядав свій апарат часу, після чого звернувся до слухачів з промовою, що мала зовсім несподівані для слухачів наслідки
Семенко:
Товариші і громадяни
В добрий час
невеличка компанійка
зібралася
тут
нас
представників хоч і одної
нації
та
за
те різних клас.
Кілька часу доведеться нам колі тісному перебути
158
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
в.
Вас запрошено сюди а не туди для того
щоб протягом звичайних трьох день
користуючись апаратом
що на нього
я маю
патент —
перебути історію
міліонів
минулих
літ
і міліонів віків майбутніх.
Потім ви розійдетесь по своїх хатах і за шклянкою чаю в простих і зрозумілих словах як звичайний собі
анекдот
розкажете не тільки про геологію чи там
соціологію — а просто
про всю космогонію.
Дива буде
повен
рот.
Пливе човен — хльоп. хльоп, хльоп.
Ну,
чого роззявили грот?
Так починається «Повема про те, як повстав...» 159
Прошу,
східці в кабінку от.
Духа
присутність
по можливости повну
зберігати
прошу.
Нікому не буде зле —
пропоную
підлягати
мені
але.
Після цих слів В. Винниченко, Дм. Донцов, X. Вильовий, автокефальний епіскоп і старий кооператор падають непритомні, але поволі кожний із них очунюється і сідає в кабінку, після чого почулися такі репліки:
Винниченко:
Ви
позбавляєте мене можли вости закінчити мого рома на сонячна мапш на а а а а
ох!
Донцов:
Що ви хочете зробити з нас п’ятьох ?
?
?
Та за ці три дні — без мене —
160
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
пропаде вся наука про на ЦІ Т !
1
X. Вильовий1
Мені треба ще сьогодні! так! написати три листи до редок! Ці! ї!
Єпіскоп:
Дід:
не!
Слу!
Хай!
Те!
Піз!
Но!
Вже!
А
Б
В
Г
д
Є
1 Не змішувати з М. Хвильовим.
Так починається «Повема про те, як повстав...» 161
Же!
Ми в до ро
зі
вже!
Ма
ши
на
йде!
Нідочого
тепер
всякі протести її запи тання!
Ми вже минули еС-еР-еС-еР!
Про все дізнаєтесь у свій час!
Пожалійте не мене — а себе, вас!
Все має розумний сенс що торкається цього небувалого підприємства!
Ми в світовому просторі вже!
Ото що ви бачите вгорі — не вітрина ТЕ-ЖЕ — то наша планета — земля.
Не скидай светру, земляк!
Заспокойтесь!
І не кидать у мене ґудзиками зі своїх єрундовських піджаків!
...Що за глупая демонстрація, справді!.. Назад не можна!
Заспокойтеся!
6 10-19
162
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Заспокойтеся! Заспокойтеся! Так!
Так!
Передбачено все!
Да.
Члени непримушеної експедиції поволі заспокоюються, в той час як апарат перенісся в давно минулі віки, що попереджали повстання світу.
ЩЕ УРИВОК ІЗ «ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО»
Експедиція в складі членів Всеукраїнської Філії Міжнароднього Клубу винахідників-ексцентриків і міжпланетної комунікації: М. Семенка, X. Вильового, Дм. Донцова, В. Винниченка, Єпіскопа Укр.Автокеф. церкви, укр. Діда-кооператора — на апараті часу за командуванням М. Семенка переноситься в давно минулі віки і, по можливості беручи участь у створенні світу, в той же час спостерігає процес його повстання, обмінюючись відповідними глибокодумними репліками.
Дід:
Не видно щось Бога-творця і Святого Духа.
Семенко:
Так,рух і
Туманність
більш
все.
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 163
Єпіскоп:
Як же без води ?
Дух Святий носивсь над водою.
Семенко:
Правда, з водою зле.
Не можу нічого зробити але.
Єпіскоп:
Так і хочеться водички налити.
X. Вильовий:
Чи не видно
іще
Евро?
Дід:
Щось душно
стає
ДУ*
Винниченко:
А таки стає ДУ-
Донцов:
А вогню! полум’я скрізь!
І як можуть зародитися в полум’ї провансальці
164
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
й инші надії не?
X. Вильовий:
А, може, це Венера, а не Земля?
Семенко:
Тра — ляля.
Епіскоп:
У книзі Буття так урочисто й спокійно.
Чого воно крутиться
так
тут ?
Семенко:
Куля
земна
повстає
ж
це!
Донцов:
І без вас бачу давно, що це земська куля.
Гальо!
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 165
X. Вильовий:
Готова!
Куля!
Земна!
Дід:
То можна й сходити вже?
Семенко:
Ні!
Зачекати краще, доки проведуть меридіяни й парале.
Під’їхати
ближче
можна,
але...
Винниченко:
Я прошу сло!..
Семенко:
Хто про ?
Нема.
Але говоріть коротко,
швидко,
зима
бо.
Винниченко:
Шановні товариші! Перед на... куля земна.
166
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Дід:
Й ні
ДУШІ.
Винниченко:
Як і всі, я дуже ра...
Семенко:
Це вам не в Центральній Зра...
Донцов:
Гальо! Я побачив Укра!
Гальо! Гальо!
Дід:
А може то здало?
X. Вильовий:
Вра!
Вра!
Вра! (Засоромлюється).
Винниченко:
Отже, я й хочу про це.
Семенко:
А,
бе,
це.
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 167
Винниченко:
Ви всі чули, мабуть, про Айнштайна й релятив-принцип?
X. Вильовий:
Хві!
Й про Цвайштайна я
чув.
Винниченко:
Не лізь поперед батька в пе...
Так от
мене наче вдарив
по голові
ціп.
X. Вильовий:
Вра!
Вра!
Гіп! (Засоромлюється).
Семенко:
При чому
ж
тут
народ?
Винниченко:
Так от —
поки нема народу — я пропоную — я пропоную — я пропоную —
168
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
з самого початку світу повстання, пропоную я —
пропоную я —
пропоную
врятувати
Вкра.
X. Вильовий:
Вра!
Вра!
Вра! (Засоромлюється).
Дід:
Що?!
Єпіскоп:
Як?!
Семенко:
Атак.
Винниченко:
Доки немає укрнароду, а є лише укртериторія
(ми вже бачили її в біноклі)— доки взагалі немає ні людського роду, ні історії, ні Бокля
(все це буде пізніш) —
— я пропоную
— я пропоную
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 169
— я пропоную зробити таке раніш/
Семенко:
Універсалом
день
перевернути
в
ніч.
Донцов:
Будь ласка!
В чому річ?
В другий бік скерувати історію й одразу ж відокремити зарідки нашої нації!
X. Вильовий:
Гаврика!
Великою Вкраїнською Стіною — відгородитися від инших націй.
Тоді б до XX віку ми були б першою нацією.
Наша нація — це ж прямо грація.
Єпіскоп:
А як же ваша Евро ?
170
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
X. Вильовий:
О!
В Евро
можна прокласти
вузенький
коридор.
Донцов:
КІ£Ьі аШ
З Івроною я згодний. Чували.
Не шкодить.
Єпіскоп:
А може одразу ж оточить її Укрокеаном?
X. Вильовий:
Доки ще нема інших океанів?
Це правда.
Донцов:
На зразок Великої Британії? Це було б непогано.
Винниченко:
Як в Англії.
Донцов:
Чому ж, будь ласка.
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 171
Дід:
А українську мову — залишимо?
Семенко:
Мо.
Мо.
Мо.
Мо,
мо,
мо,
мо. (Всі засоромлюються).
Єпіскоп:
Де це ми
знахо?..
Семенко:
Навпроти
кулі
земно.
Донцов:
Дуже
зручна
дистанція.
Дід:
А чи скоро станція?
X. Вильовий:
Спека.
Піт
лоба
172
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
тече
3.
А хустку забув дома.
Єпіскоп:
Що ж,
виходить, тоді й зими не було?
Семенко:
Иноді випадав сніг — дурним на голову.
А взагалі, як бачите, літо.
Дід:
Вода!
Семенко:
Да.
Да.
Да.
Да,
да,
да,
да.
X. Вильовий:
Вода ?
А й справді вода.
Єпіскоп:
Он з того краю, дивіться, як
заливає.
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 173
Дід:
Може, націдити б собі
трошки ?
Щось пересохло в ро...
Донцов:
Це фантазія.
Давайте
одсунемося далі в світовий простір.
X. Вильовий:
А то ще потопить ще.
Єпіскоп:
А давайте справді одсунемось, бо тінпература тут !..
Донцов:
Володимире Кириловичу —
подивіться, як цікаво:
вогонь,
водай
земля
зчепилися в стихійній боротьбі. Порівнюючи з цим, що значить боротьба клас!
Винниченко:
Гм... так.
Гм... ні.
174
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Дід:
То заливає — то знов одходить.
То вогонь виприсне — то пара піде. Кумедія!
І чого б я так сіпався ?
Сиділо б вже, де посадили.
Єпіскоп:
Чи ти ба, як виринає!..
Ліпилось, ліпилось — і знову дірка.
Воно щось похоже і в книжках так пишуть.
Дід:
А чи скоро вже тут хліб уродить?
Єпіскоп:
Ото хіба
засіяти
нікому.
X. Вильовий:
Тяжко, мабуть, тоді жилося!
Це ж іще здалеку — а що там робиться ближче ?
Допцов:
Горотворчі процеси потрясають землю.
Дід:
Бідна Україно!
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 175
Єпіскоп:
Подивіться-но,
щось затівається на землі
нове!
Донцов:
Ми вступаємо в
мезозойську
еру!
X. Вильовий:
А ну дайте
сюди
телескоп!
Дід:
Ти ще туди підступись!
Боязко
щось
мені.
Єпіскоп:
Гетьте з своїм телескопом! Я
боюсь...
Донцов:
До великих сил на землі долучилося ще: життя.
Винниченко:
Не на смерть, а на
живот боротьба йде.
І навпаки.
176
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
X. Вильовий:
Боротьба ?
Це цікаво.
Я теж боровся.
Донцов:
Це — війна,
Кожний рід тварин має волю війни.
Звідси й повстали нації.
Семенко:
Акації — профанації — профдезорганізації — ації — ції — ії — ї.
Донцов:
Хай живе воля нац...
Що ви хочете ро ?..
Семенко:
На поверхнь землі
апарат
я
скеро...
Дід:
Шубовсть, дурний! Я не хо...
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 177
Єпіскоп:
Я протесту — у-гу-гу-гу-гууууу...
Семенко:
Предків
подивитися
тре...
X. Вильовий:
В мене —
те
бе
це!..
Кхе, кхе, кхе, кхе, кхе. ..
Донцов:
Шановний добродію,
Я волію
спостерігати
здалеку:
і так все ясно видно!
Винниченко:
Наші костюми до тих обставин пристосовані не!
Де ж ваш марксизм!
X. Вильовий:
Ми не знаємо тамтешньої мови!
178
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Дід:
О бо
бо
бо
Боже!..
Семенко:
Землю
емлю
млю
лю.
Донцов:
Ю.
Винниченко:
Ми падаєм!
Єпіскоп:
Нині одну
раба
тво!
Дід:
Свя!!!
Свя!!
Свя!
Чудернацька експедиція попадає на поверхнь землі в час розквіту кайнозойської ери, в часи буйного розквіту живичного царства, яке добре далося взнаки нашим відважним подорожнім, аж поки не захопила їх льодовикова доба, де їм трапилася можливість виявити ввесь свій люд(ськ)(ян)ий патос європейців XX віку під час дії деякої обуєктивноі ситуації.
Уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 179
УРИВОК ІЗ «ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО»
Великих див і страхіть зазнали наші подорожні, перебуваючи холодну льодовикову добу, але нарешті настає їй край, починається тепла доба, і, після несподіваної зустрічі мандрівників із собіподібними, вони вирушили в незнані доісторичні світи.
Дід:
Чи скоро ми проїдемо цю анахтемську зиму?
Семенко:
Потерпіть трохи.
Холодно
самому
й
мені.
X. Вильовий:
Ой!
Донцов:
Що таке, пане добродію?
X. Вильовий:
Ой! І друга!
Винниченко:
Що з вами, колего?
X. Вильовий:
Аж двічі з носа капнуло..
Єпіскоп:
І в мене капнуло...
180
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Дід:
Невже весна?
красна?
закосичена?..
Семенко:
Закапало
з
брудного
носа...
Винниченко:
Тепліє... Чудеса!
Донцов:
Кінець льодовиковій добі.
Єпіскоп:
Адам! Адам!
Всі:
Де?
Єпіскоп:
Та он із-за скелі дивіться яка чортяка суне.
Винниченко:
Людина!..
Єпіскоп:
Свят! Свят! Свят!
Дід:
Ох ти ж Боже ж мій!..
Уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 181
Донцов:
Стійте!..
Власне, я вже забув, що хотів сказати... Ага-да.
Панове!
Хто сказав — печерна людина?
Я вам одно скажу :
навіщо вам класова боротьба?
Аджеж у вас зараз НЕП, і на людей стали похожі — скоро ми з Европи подамо вам руку.
Але я не про те...
Властиво кажучи, я хочу сказати: чого жахатися?
Печерна людина ...
Хто сказав — печерна людина?
Що то є — печерна людина?
Про неї ж
і наш Михайль Грушевський
у 148-му томі своєї «Історії Українського
Народу»
на 3845-ій сторінці (другий стовпець) говорить...
Печерна людина ? Пхе!
Та це ж свій чоловік!
Є різні печерні люди: англійські печерні люди, німецькі печерні люди, японські печерні люди ...
Але ж це українець!
Ви можете вповні зрозуміти це слово ?
Це — українська печерна людина!
І коли навіть вона повстала з малпи,
як казав Дарвін,
то ... і малпй ж усякі бувають:
182
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
є китайські малпи, є кацапські малпи, є українські малпи. власне — були.
Але ця печерна людина —
українська печерна людина,
і повстала вона
таки з нашої української
малпи.
Ця печерна людина — ви подивіться на тип писку — український предок наш.
Чого ж вам треба ще, прошу, панове?
Єпіскоп:
Та коли так, то воно звичайно...
Дід:
Свій таки ж чоловік.
Винниченко:
Значить, всім ясно —
хай живе єдиний національний фронт!
Єпіскоп:
Св. Письму це не суперечить.
Дід:
Україна — понад усе!
Уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 183
Винниченко:
Ця печерна людина — український предок наш.
Єпіскоп:
Ну, звичайно, коли укр ...
X. Вильовий:
А як же пролетаріят?
Важко розібратися, а серце — болить...
Хай живе український пролетаріят!..
Винниченко:
Отже, панове, я маю один проект.
Ходімте до купи, я розкажу.
Дід:
А як же ви, пане Михайлю?
Семенко:
Ви там
говоріть,
посижу
біля машини
тут
я.
Винниченко:
Наші гасла: хай живе про...
Хай живе народ!
184
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
X. Вильовий:
Як це так — народ ?
Який
такий — народ ?
Це дуже загальне гасло.
Єпіскоп:
Український народ, браття!
Винниченко:
Хай живе соціяльнаре... Власне,
хай живе соціяльна та ще й демократична республіка!..
Всі:
Сла-а-а-ава!!!
Донцов:
Але ми здається ухилилися в бік...
Винниченко:
Отже, панове.
В цей високий момент зустрічи з
рідною печерною людиною —
я пропоную
одноголосно обрати
одного з нас представником
скривджених
нащадків,
щоб цей представник міг вшанувати
Уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 185
рідну печерну людину
і
в її
особі —
рідну українську малпу, — вшанувати адресою
і
після короткої доповіди про міжнародне і внутрішнє укрстановище — поцілувати її.
Хто за Тараса Григоровича?
Всі.
Таким чином, одноголосно обрано...
Але
кого ж, власне, обрано?..
Дід:
Тараса Григоровича.
Винниченко:
Як це воно так... вийшло?..
X. Вильовий:
Там
щось
печерна людина хоче сказати.
Винниченко:
Вельмишановний предку наш...
Ми,
представни...
186
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Печерна людина:
0-го-га-го.
Е-ге-га-гей.
Гу-гу-грр-гу.
Винниченко:
Ми представники...
Людина:
1-гі-го-грр... грр... гррр...
Єпіскоп:
Ті-і — кай!!!
Семенко:
Шапки тримайте.
позлітали
щоб
не.
Ледве врятувавшися від роздратованої печерної людини, сміливі подорожні на деякий час осіли на континенті Атлантіди, перебувши ввесь час її історії і бравши участь в немаловажних подіях, що потрясали цю землю, аж поки не вкрили її хвилі океану з усім населенням і культурою, після чого мандрівники рушили далі по дорозі часу...
часопис "Нова Генерація". — 1928. — №2; №5; №6; 1927. — № 1
***
УРИВОК ІЗ „ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО“
Чудернацька експедиція попадає на поверхнь землі в час розквіту кайнозойської ери, в часи буйного розквіту живинною царства яке добре далося в знаки нашим відважним подорожнім, аж поки не захопила їх льодовикова доба, де їм трапилася можливість виявити ввесь свій люд(ськ)(ян)ий патос європейців XX віку підчас дії деякої об’єктивної ситуації.
Єпіс к о п : Дякую дуже, шановний Михайль Семенко, але спустіть мене додому.
Семенко: Та посидьте трошки ■ ще! Єпіс к о п : Ні, час уже йти мені. • Семенко: Та куди там іти вам ! Ніч —хоч око виколи. ДІД: Нівроку ... Мені теж ніколи. Це чорти — батька — зна що... Звірів сюди напустив чистий звіринець. Ніде ні присісти, ні пройти. Семенко: Та хто там їх напускав! Поживуть і виздихають без вас. Винниченко: Вчора таких noteop надивився, що мабуть цілий рік спати дадуть не. Донц о в : Але ви хоч горожанську війну пережили, добродію,
і в більшовицькому уряді участь брали, — а як же мені, коли я увесь час У кавярні... Семен к о : Звичайно. Діло сумне. Кавярень поки що немає але. X. Вильовий: Та вони смирні наче звірі ці. Ніхто не займе. Семен к о : Одсунутися туди в куточок можна разі крайньому в. Дід: В музеї там.хоч чучела не так страшно. А тут так і норовить впоперек узяти. Єпіс к о п : Тут уже до жартів не. Семен к о : Нічого не можу зробити але. Д о н ц о в: Мені зараз прийшла до голови теорія що до української історії.
X Вильовий: ну сідаймо вже до гу , рту. Розкажіть. Донцов: Розказую. Слухайте слухайте слухайте. Справа ходить знову про українців і руських. Семен к о : Слу хаємо Слухаємо Слухаємо. Дід: У. У. У. Донцов: Ця подорож довела мені остаточно між руськими й у-країнцями жодної спорідненосте нема. Винниченко: А я хіба не говорив, що чорт ма ? €піс к о п : Ма. Ма. Ма. Донцов: Але докази ! Докази! Докази! Дід: Ось. Ось. Ось.
Винниченко: Найновіші досліди говорять в процесі історії українські племена . .. X. Вильовий: От тобі й на і Українське плем’я а не племена! Д о н цо в: Так. Винниченко: Українське плем'я чи племена в чому річ ? Одна ж Запорожська Січ мати для всіх була ? Адже й у Америці один Ку — Клукс — Клан ? Донц о в : Я ухилився теми від. Винниченко: Ні. Ухиливсь од теми я. Дід: Ухилилися ви обиі ва. X. Вильовий: Хто тут у нас голова ? Дон цо в: Досить уже голови! Хочемо буть Семен к о : Без голови.
Винниченко: 1 говорю , я отож. Винниченко: Слухайте ! Слухайте! Слухайте! не. Єпіс к о п : Ото вже й видно що не плем’я племена а. Винниченко: Знайшов розмови нитку! Слухайте далі мою промову. В процесі світової історії українське плем’я чи племена від Чорного моря пішли на За ... Донц о в : Чого там іще вони не ба . . ? Винниченко: Чи не могли б ви зачека? Я ж можу иноді скінчити й. У мене теж можуть бути свої теорії що до української історії. Всі досліди говорять про те що український народ в доісторичне життя обійшов всі народи й нації навколо РСФРР перемішувався з поляками, чехами, німцями, латвійцями, естонцями, фіннами, лопарями, самоїдами, зирянами,
чувашами, киргизами, чеченцями, грузинами, армянами й кримськими татарами і навіть румунами й молдаванами. €піс к о п : і повернувсь додому ? Винниченко: І повернувсь але на своєму довгому шляху ні разу з руськими не зіткнувсь. Донц о в : Із самоїдами також не. Про це немає відомостів у ме не, Високоповажаний Пане! Дід: А давайте покинемо ці високонаукові теми. Щось заплутали ви ме не. Єпіс к о п : Ви не помічаєте ? Щось наче ноги мерзнуть. X. Вильовий: Та то переляку з. Дід: Вже й чайку хочеться так би хороше випити шклянку. . . Винниченко: А воно ... таки справді... Щось і в мене наче ноги мерзнуть.
Єпіс к о п : І зуби цокотять... А може це • неври ? . . Дід: Та то ти змерз, отче, як цуцик! Донц о в : Льодовикова доба насуває, браття! Дід: Ох боже ж мій ! А стара десь там у самій кохті... Єпіс к о п : Я вас почав було шанувати трохи, високоповажаний Михайль Семенко, але тепер вибачайте. Дід: То було душно як у пеклі, а тепер хоч кожух одягай. Винниченко: Долой льодовикову добу! X. В и л ь о в и й : Та не долой а геть! Д о н цо в: Геть! льодовикову! добу! ■Семенко: Не почує! З народом хіба щось можна зробити вигуками такими. Але.
Єпіс к о п : Як вас по — батькові, пане добродію ? С е м е н к о: А нащо вам ? Єпіс к о п : Пустіть мене в Київ!.. Дід: Це вже ка зна що. Руками поворухну не. Ногами поверну також. Семен к о : Не? Шукайте дров! Влаштуєм огнище давайте і Є піс к оп : Чи скоро кінець, Михайль Васильовичу ? Семен к о : Уже й Михайль Васильовичу ! А Адама хіба бачити хочете не ? Єпіс к о п : Та де там той Адам, коли у вас усе звірі ходять! Он бач який пройшов! Донц о в : Льодовикова доба, товариші — панове Г
Дід: Та яка б не була та доба, а вже й коло вогнища всидіти Не можна. Винниченко: Тікайте! Тікайте! Тікайте! Єпіс к о п : Що таке ? X. Вильовий Мамут! Винниченко: Тікайте! — Тікайте! Тікайте! Донцов: Рятуйте! Ой! Винниченко: Та поможіть! Та поможіть! Та поможіть йому! Єгііс к о п : Ху. От тобі й мамут. Насилу одтяґли. Дід: Щоб отак ляснуть хвостом по пиці та отакого хорошого панича!.. Семен к о : Пане Донцов, боляче вам не ? Донцов: Ми протестуємо! Ми протестуємо! Ми протестуємо!
Винниченко: Ви ризикуєте нашим життям! X. Вильовий: Досить! Досить! Досить! Є п і с к о п: Це пан — чорт знає ' що таке справді ! Донц о в : Ми не хочемо більше розумієте ви чи ні? Винниченко: Ми оголошуємо страйк! Дід: І ми оголошуємо страйк ! Я боюсь... Донцов: Я подаю на вас в міськ міліцію і Винниченко: Я подаю на вас в кар розшук! Дід: Я більш не буду ... Але мені... холодно...
Великих див і страхіть зазнали наші подорожні, перебуваючи холодну льодовикову добу, але нарешті настає їй край, починається тепла доба і після неспо діваної зустрічи мандрівників із собіподібним вони вирушили в незнані доісто ричні світи.
ІЩЕ УРИВОК ІЗ "ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО"
Експедиція в складі членів Всеукраїнської Філії Міжнароднього Клубу Винахідників Ексцентриків і Міжпланетної Комунікації : М. Семенка, X. Внльового, Дм. Донцова, В. Винниченка, Єпіскопа Укр. Автокеф. церкви, укр. Діда кооператора
на апараті часу за командуванням М. Семенка переноситься в давноминулі вікні, по можливості беручи участь у створенні світу, в той же час спостерігає процес його повстання, обмінюючись відповідними глибокодумними репліками.
Дід:
Не видно щось
бога — творця і святого духа.
Семевко
Так, рух і гуманність більш все.
Єпіскоп :
Як же без води ? Дух святий носивсь над водою.
Семенко
Правда, з водою зле. Не можу нічого зробити але.
Єпіскоп
Так і хочеться водички налити.
X. Вильовий
Чи не видно іще Евро ?
Дід
Щось душно стає ду-
Винннченко
А таки стає ду.
Лондон
А вогню ! полум’я скрізь! І як можуть зародитися в полум’ї ' провансальці й инші нації не ?
X. Вильовий
А, може, це Венера, а не Земля ?
Семенко
Тра — ля ля.
бпіскоп
У книзі Буття так урочисто й спокійно. Чого воно крутиться так тут?
Семенко
Куля земна
повстає ж не!
Дондов
! без вас бачу давно, що це земська куля. Гальо!
X. Вольовий
Готова! Куля ! Земна!
Дід :
То можна й сходити вже ?
Семенко
Ні! Зачекати краще, доки проведуть меридіяни й параде. Під’їхати ближче можна, але...
Винниченко
Я прошу сло!..
Семенко
Хто про ? Нема.
Але говоріть коротко, швидко,
зима бо.
Винниченко
Шановні товариші! Перед на .. . куля земна.
Дід
Й ні душі.
Винниченко
Як і всі, я дуже ра...
Семенко
Це вам не в Центральній Зра...
Донцов:
Гальо! Я побачив Укра ! Гальо! Гальо!
Дід
А може то здало ?
X. Вильовий
Вра ! Вра ! Вра ! (Засоромлюється).
Винниченко
Отже, я й хочу про це.
Семенко
А, бе, це.
Внвниченко
Ви всі чули, мабуть, про Айнштайна й релятив — принцип ?
X. Вильовий
Хві! Й про Цвайштайна я чув.
Вннниченко
Не лізь поперед батька в пе ... Так от мене наче вдарив по голові ціп.
X. Вильовий
Вра! Вра! Гіп! (Засоромлюється).
Семенко
При чому ж тут народ ?
Внвниченко
Так от поки нема народу я пропоную
я пропоную я пропоную з самого початку світу повстання, пропоную я пропоную я пропоную врятувати Вкра.
X. Вильовий
Вра ! Вра ! Вра ! (Засоромлюється).
Дід
Що?!
Єпіскоп
Як?!
Семенко
А так.
Винниченко
Доки немає укрнароду, а є лише укртериторія (ми вже бачили її в біноклі)— доки взагалі немає ні людського роду, ні історії, ні Бокля (все це буде пізніш)— я пропоную я пропоную я пропоную зробити таке раніш :
Сеиенко
Універсалом день перевернути в ніч.
Донцов
Будь ласка ! В чому річ? В другий бік скерувати історію й одразу ж відокремити зарідки нашої нації!
X. Вильовий
Гаврика! Великою Вкраїнською Стіною . відгородитися від инших націй. Тоді б до XX віку ми були б першою нацією. Наша нація це ж прямо грація.
Єпіскоп
А як же ваша Еврб ?
X Вильовий
О ! В Евро можна прокласти вузенький коридор.
Дондов
Right all !
Дід:
З Івропою я згодний. Чували. Не шкодить.
Єпіскоп
А може одразу ж оточить її Укрокеаном ?
X. Вильовий
Доки ще нема инших океанів ? Це правда.
Донцов
На зразок Великої Британії ? Це було б непогано.
Винниченко
Як в Англії.
Дондов
Чому ж, будь ласка.
Дід
А українську мову залишимо ?
Семенко
Мо. Мо. Мо. Мо, мо, мо, мо. (Всі засоромлюються).
Єпіскоп
Де це ми знахо ?..
Семенко
Навпроти кулі земно.
Донцов
Дуже зручна дистанція.
Дід
А. чи скоро станція ?
X. Вильовий
Спека. Піт лоба тече з. А хустку забув дома.
Єпіскоп
Що ж, виходить, тоді й зими не було ?
Семенко
Иноді випадав сніг дурним на голову. А взагалі, як бачите, літо.
Дід:
Вода
Семенко
Да. Да. Да.
Да, да, да, да.
X. Вильовий :
Вода ? А й справді вода.
Єпіскоп
Он з того краю, дивіться, як заливає.
Дід :
Може, націдити б собі трошки ? Щось пересохло в ро.. .
Дондов
Це фантазія. Давайте
одсунемося далі в світовий простір.
X. Вильовий
А то ще потопить ще.
Єпіскоп :
А давайте справді одсунемось, бо тінпература тут !..
Дондов
Володимире Кириловичу подивіться, як цікаво : вогонь, вода й земля зчепилися в стихійній боротьбі. Порівнюючи з цим, що значить боротьба клас!
Винниченко
Гм ... так. Гм... ні.
Дід :
То заливає —то знов одходить. То вогонь виприсне —то пара піде Кумедія! І чого б я так сіпався ? Сиділо б вже, де посадили.
Єпіскоп:
Чи ти ба, як виринає!.. Ліпилось, ліпилось і знову дірка. Воно щось похоже і в книжках так пишуть.
Дід
А чи скоро вже тут хліб уродить ?
Єпіскоп
Ото хіба засіяти нікому.
X. Вильовий :
Тяжко, мабуть, тоді жилося ! Це ж іще здалеку
а що там робиться ближче ?
Донцов
Горотворчі процеси потрясають землю.
Дід:
Бідна Україно!
Єпіскоп
Подивіться — но, щось затівається на землі нове!
Донцов
Ми вступаємо в мезозойську еру І
X. Вильовий
А ну дайте сюди телескоп!
Дід:
Ти ще туди відступись ! Боязко щось мені.
Єпіскоп
Гетьте з своїм телескопом! я боюсь.. .
Дондов
До великих сил на землі долучилося ще: життя.
Вннниченко
Не на смерть, а на живот боротьба йде. І навпаки.
X. Вильовий
Боротьба ? Це цікаво. Я теж боровся.
Дондов
Це війна. Кожний рід; тварин має волю війни. Звідси й повстали нації.
Семенко
Акації профанації профдезорганізації ації ' ції ії і.
Дондов
Хай живе воля нац... ІЦо ви хочете ро ?..
Семенко
На поверхнь землі апарат я скерб...
Дід:
Шубовсть, дурний ! Я не хо...
Єпіскоп
Я протесту у — гу-гу-гу-гууууу..
Семенко
Предків подивитися тре...
X. Вильовий
В мене те бе це! .. Кхе, кхе, кхе, кхе, кхе..
Донцов:
Шановний добродію, Я волію спостерігати здалеку: і так все ясно видно !
Вияниченко:
Наші костюми до тих обставин пристосовані не! Де ж ваш марксизм !
X. Вильовий :
Ми не знаємо тамтешньої мови!
Дід:
О бо бо бо боже! •
Семенко
Землю емлю млю лю. Ю.
Донцов:
Винниченко:
Ми падаєм !
Єніскоп:
Нині одну раба тво!
Дід:
Свя !!! Свя !! Свя!
Чудернацька експедиція попадає на поверхнь землі в час розквіту кайнозойської ерн, в часи буйного розквіту живинного царства, яке добре далося в знаки нашим відважним подорожнім, аж поки не захопила їх льодовикова доба, де їм трапилася можливість виявити ввесь свій люд(ськ)(ян)нй патос європейців XX віку підчас дії деякої об'єктивної ситуації.
УРИВОК ІЗ „ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО“
Великих див і страхіть зазнали наші подорожні, перебуваючи холодну льодовикову добу, але нарешті настав їй край, починається тепла доба, і, після несподіваної зустричї мандрівників із собіподібним, вони вирушили в незнані доісторичні світи.
Дід: Чи скоро ми проїдемо цю анахтемську зиму У
. Семенко: Потерпіть трохи. Холодно самому й мені.
X. Вильовий: Ой!
Донцов: Що таке, пане добродію?
X. Вильовий: Ой ! І друга!
Вииничеико: Що з вами, колего У
X. Вильовий: Аж двічі з носа капнуло...
Єпіскоп: І в мене капнуло...
Дід: Невже весна У красна ? закосичена У..
Семенко: Закапало з брудного носа...
Винниченко: Тепліє... Чудеса !
Донцов: Кінець льодовиковій добі.
бпіскоп: А дам! А дам!
Всі: Де?
бпіскоп: Та он із-за скелі дивіться яка чортяка суне.
Винниченко: Людина!..
бпіскоп: Свят! Свят! Свят!
Дід: Ох ти ж боже ж мій!..
Дснцов: Стійте! . . Власне, я вже забув, що хотів сказати ... Ага — да. Панове! Хто сказав печерна людина ? Я вазі одно скажу: навіщо вам класова боротьба ? Аджеж у вас зараз НЕП. і на людей стали похожі скоро ми з Европи подамо вам руку. Але я не про те... Властиво кажучи, я хочу сказати: чого жахатися ? Печерна людина ... Хто сказав печерна людина? Що то є печерна людина? Про неї ж і наш Михайли Грушевський . у 148-му томі своєї «Історії Українського Народу» на 3845 -ій сторінці (другий стовпець) говорить... Печерна людина ? IIхе! Та це ж свій чоловік! 6 різні печерні люди: англійські печерні люди, німецькі печерні люди, японські печерні люди . . . Але ж це українець!
Ви можете вповні зрозуміти де слово? Це українська печерна людина! І колй навіть вона повстала з малин, як казав Дарвін. то ... і малпи ж усякі бувають: є китайські малпи, в кацапські малпи. б українські малпи, власне були. Але ця печерна людина українська печерна людина, і повстала вона таки з нашої української малпи. Ця печерна людина ви подивіться на тип писку український предок наш. Чого ж вам треба іде, прошу, панове?
Єпіскоп : Та коли так, то воно звичайно...
Дід: Свій таки ж чоловік.
Вияниченко: Значить, всім ясно — хай живе єдиний національний фронт!
Єпіскоп : Св. Письму де не суперечить.
ДІД : Україна понад усе!
Вияниченко: , Ця печерна людина український предок наш.
Єпіскоп : Ну, звичайно, коли укр...
X. Вильовий : А як же пролетаріат? Важко розібраться
а серце болить... Хай живе український пролетаріат !..
Винниченко: Отже, панове, я маю один проект. Ходімте до купи, я розкажу.
ДІД : А як же ви, пане Михайли ?
Семенко: Ви там говоріть, посижу біля машини тут я.
Винниченко: Наші гасла: хай живе про ... Хай живе народ!
X. Вильовий : Як це так народ? Який такий народ ? Це дуже загальне гасло.
Єпіскоп : Український народ, браття!
Винниченко: Хай живе соціяльна ре... Власне, хай живе соціяльна та ще й демократична республіка!
Всі: Сла — а — а — ава!!!
Донцов: Але МИ здається ухилилися в бік. . .
Винниченко
Отже, панове. В цей високий момент зустрічи з рідною печерною людиною и пропоную одноголосно обрати одного з нас представником скривджених нащадків, щоб цей представник міг вшанувати рідну печерну людину і в її особі рідну українську мали у, — вшанувати адресою і після короткої ДОПОВІДІ! про міжнародне і внутрішнє укретановшце поцілувати її. Хто за Тараса Григоровича ? Всі. Таким чином, одноголосно обрано ... Але кого ж, власне, обрано?..
Дід : Тараса Григоровича.
Винниченко: Як це воно так.. вийшло ? . .
X. Вильовий : Там щось печерна людина хоче сказати.
Винниченко Вельмишановний предку наш...
Ми, і (ред ставнії...
Печерна людина 0-го-га-го. Е — ге — га — гей. Гу — гу — грр — гу.
Винничсвко: Ми представники ...
Людина : І — гі — го — грр . . . грр... гррр. . .
Єпіскоп : Ті — і кай!!!
Семенко: Шапки тримайте. позлітали щоб не.
Ледве врятувавшися від роздратованої печерної людини, сміливі подорожні на деякий час осіли на континенті Атлантіди, перебувши ввесь час її історії і бравши участь в немаловажних подіях, що потрясали цю землю, аж поки не вкрили її хвилі океану з усім населенням і культурою, після чого мандрівники рушили далі по дорозі часу.
УРИВОК ІЗ „ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО“
Чудернацька експедиція попадає на поверхнь землі в час розквіту кайнозойської ери, в часи буйного розквіту живинною царства яке добре далося в знаки нашим відважним подорожнім, аж поки не захопила їх льодовикова доба, де їм трапилася можливість виявити ввесь свій люд(ськ)(ян)ий патос європейців XX віку підчас дії деякої об’єктивної ситуації.
Єпіс к о п : Дякую дуже, шановний Михайль Семенко, але спустіть мене додому.
Семенко: Та посидьте трошки ■ ще! Єпіс к о п : Ні, час уже йти мені. • Семенко: Та куди там іти вам ! Ніч —хоч око виколи. ДІД: Нівроку ... Мені теж ніколи. Це чорти — батька — зна що... Звірів сюди напустив чистий звіринець. Ніде ні присісти, ні пройти. Семенко: Та хто там їх напускав! Поживуть і виздихають без вас. Винниченко: Вчора таких noteop надивився, що мабуть цілий рік спати дадуть не. Донц о в : Але ви хоч горожанську війну пережили, добродію,
і в більшовицькому уряді участь брали, — а як же мені, коли я увесь час У кавярні... Семен к о : Звичайно. Діло сумне. Кавярень поки що немає але. X. Вильовий: Та вони смирні наче звірі ці. Ніхто не займе. Семен к о : Одсунутися туди в куточок можна разі крайньому в. Дід: В музеї там.хоч чучела не так страшно. А тут так і норовить впоперек узяти. Єпіс к о п : Тут уже до жартів не. Семен к о : Нічого не можу зробити але. Д о н ц о в: Мені зараз прийшла до голови теорія що до української історії.
X Вильовий: ну сідаймо вже до гу , рту. Розкажіть. Донцов: Розказую. Слухайте слухайте слухайте. Справа ходить знову про українців і руських. Семен к о : Слу хаємо Слухаємо Слухаємо. Дід: У. У. У. Донцов: Ця подорож довела мені остаточно між руськими й у-країнцями жодної спорідненосте нема. Винниченко: А я хіба не говорив, що чорт ма ? €піс к о п : Ма. Ма. Ма. Донцов: Але докази ! Докази! Докази! Дід: Ось. Ось. Ось.
Винниченко: Найновіші досліди говорять в процесі історії українські племена . .. X. Вильовий: От тобі й на і Українське плем’я а не племена! Д о н цо в: Так. Винниченко: Українське плем'я чи племена в чому річ ? Одна ж Запорожська Січ мати для всіх була ? Адже й у Америці один Ку — Клукс — Клан ? Донц о в : Я ухилився теми від. Винниченко: Ні. Ухиливсь од теми я. Дід: Ухилилися ви обиі ва. X. Вильовий: Хто тут у нас голова ? Дон цо в: Досить уже голови! Хочемо буть Семен к о : Без голови.
Винниченко: 1 говорю , я отож. Винниченко: Слухайте ! Слухайте! Слухайте! не. Єпіс к о п : Ото вже й видно що не плем’я племена а. Винниченко: Знайшов розмови нитку! Слухайте далі мою промову. В процесі світової історії українське плем’я чи племена від Чорного моря пішли на За ... Донц о в : Чого там іще вони не ба . . ? Винниченко: Чи не могли б ви зачека? Я ж можу иноді скінчити й. У мене теж можуть бути свої теорії що до української історії. Всі досліди говорять про те що український народ в доісторичне життя обійшов всі народи й нації навколо РСФРР перемішувався з поляками, чехами, німцями, латвійцями, естонцями, фіннами, лопарями, самоїдами, зирянами,
чувашами, киргизами, чеченцями, грузинами, армянами й кримськими татарами і навіть румунами й молдаванами. €піс к о п : і повернувсь додому ? Винниченко: І повернувсь але на своєму довгому шляху ні разу з руськими не зіткнувсь. Донц о в : Із самоїдами також не. Про це немає відомостів у ме не, Високоповажаний Пане! Дід: А давайте покинемо ці високонаукові теми. Щось заплутали ви ме не. Єпіс к о п : Ви не помічаєте ? Щось наче ноги мерзнуть. X. Вильовий: Та то переляку з. Дід: Вже й чайку хочеться так би хороше випити шклянку. . . Винниченко: А воно ... таки справді... Щось і в мене наче ноги мерзнуть.
Єпіс к о п : І зуби цокотять... А може це • неври ? . . Дід: Та то ти змерз, отче, як цуцик! Донц о в : Льодовикова доба насуває, браття! Дід: Ох боже ж мій ! А стара десь там у самій кохті... Єпіс к о п : Я вас почав було шанувати трохи, високоповажаний Михайль Семенко, але тепер вибачайте. Дід: То було душно як у пеклі, а тепер хоч кожух одягай. Винниченко: Долой льодовикову добу! X. В и л ь о в и й : Та не долой а геть! Д о н цо в: Геть! льодовикову! добу! ■Семенко: Не почує! З народом хіба щось можна зробити вигуками такими. Але.
Єпіс к о п : Як вас по — батькові, пане добродію ? С е м е н к о: А нащо вам ? Єпіс к о п : Пустіть мене в Київ!.. Дід: Це вже ка зна що. Руками поворухну не. Ногами поверну також. Семен к о : Не? Шукайте дров! Влаштуєм огнище давайте і Є піс к оп : Чи скоро кінець, Михайль Васильовичу ? Семен к о : Уже й Михайль Васильовичу ! А Адама хіба бачити хочете не ? Єпіс к о п : Та де там той Адам, коли у вас усе звірі ходять! Он бач який пройшов! Донц о в : Льодовикова доба, товариші — панове Г
Дід: Та яка б не була та доба, а вже й коло вогнища всидіти Не можна. Винниченко: Тікайте! Тікайте! Тікайте! Єпіс к о п : Що таке ? X. Вильовий Мамут! Винниченко: Тікайте! — Тікайте! Тікайте! Донцов: Рятуйте! Ой! Винниченко: Та поможіть! Та поможіть! Та поможіть йому! Єгііс к о п : Ху. От тобі й мамут. Насилу одтяґли. Дід: Щоб отак ляснуть хвостом по пиці та отакого хорошого панича!.. Семен к о : Пане Донцов, боляче вам не ? Донцов: Ми протестуємо! Ми протестуємо! Ми протестуємо!
Винниченко: Ви ризикуєте нашим життям! X. Вильовий: Досить! Досить! Досить! Є п і с к о п: Це пан — чорт знає ' що таке справді ! Донц о в : Ми не хочемо більше розумієте ви чи ні? Винниченко: Ми оголошуємо страйк! Дід: І ми оголошуємо страйк ! Я боюсь... Донцов: Я подаю на вас в міськ міліцію і Винниченко: Я подаю на вас в кар розшук! Дід: Я більш не буду ... Але мені... холодно...
Великих див і страхіть зазнали наші подорожні, перебуваючи холодну льодовикову добу, але нарешті настає їй край, починається тепла доба і після неспо діваної зустрічи мандрівників із собіподібним вони вирушили в незнані доісто ричні світи.
[/url]
