Вы здесь: Авторские колонки FantLab > Авторская колонка «slovar06» > Іван Раковський. За силу Сонця. 1925

Іван Раковський. За силу Сонця. 1925

Статья написана 26 января 2019 г. 16:04

Размещена:

в авторской колонке slovar06

Сила сонця? Так, так, вона справді безмежна! Вчені обчислюють, шо це могутнє джерело тепла й світла висилає своїми проміннями у всесвітній простір кожної секунди чотири міліони тон своєї сили. Це така сила, що коли б це проміння сонця, замість розійтись по цілому всесвітньому просторі, звернулись тільки на одну нашу землю, то ця наша нещасна планета в одну мить розігрілась би до червоного жару й негайно перемінилась би в газово-плинну гарячу масу. Ну, щастя, що ці, стільки разів усякими поетами оспівані, сліпучі промені сонця розсіваються рівномірно по цілому всесвіті, бо коли б не те, то прийшлось би марно загибати, не діждавшись наслідків многонадійної конференції в Льокарно. Але й цей маленький жмуток сонячного проміння, який доходить до нашої землиці, має велетенську силу. Знов обчислено (ах чого ж то вже не обчислюють ці вчені!), що коли б всі проміння сонця, що розсіваються скрізь по поверхні нашої землі, впали тільки на одно наше українське, себто Чорне море, то воно вмить закипіло б і негайно випарувало так, що ми – мов Ізраїль через Червоне море – могли б перейти сухою ногою із Одеси або, коли хочете з Криму до Сінопи чи Трапезунту, на протилежному березі Малої Азії.

Така могутня сила нашого сонця!Ця сила огріває поверхню нашої планети і робить її можливою для життя всіх живих сотворінь; вона витворює в ростинах з води й вугілля живу матерію, білковину або плязму і тим самим уможливлює, безпосередньо або посередньо, життя звірят і людей; нерівномірним огріванням поверхні землі й повітря, вона спричинює повставання вітрів, від найніжнішого леготу до найсильнішої бурі; вона вкінці спричинює круження води у природі, перемінюючи велетенські кількості води в пару, яка хмарами переноситься з місця на місце та вкінці повертає у виді роси, дощу або снігу на землю, спричинюючи повставання джерел, з яких знову утворюються потічки, ріки і моря. Оттак, коли б сонце перестало світити, або коли б його проміння перестало доходити до нашої планети, тоді вона швидко остигла би цілком, вся вода замінилася би в тверду ледяну скалу, всі ростини, звірята й люде вигинули би, а наша земля перемінилася би в зимну, мертву брилу... Справді, все життя на землі, а тим самим життя цілого людства, враз із його цілою культурою й цивілізацією, всеціло залежне від сили могутнього сонця!

Одначе на всю цю велетенську працю, яку доконує сонце на поверхні нашої землі, зуживається тільки малесенька частиночка його сили; поза тим вона працює марно,без ніякого значіння для чоловіка. Схопити цю могутню силусонця, звернути її там де слід та ужити на добро і щастя людства, це одна із тих великих місій, які створила нинішня наука. Цю велику мрію леліяли у своїй душі найбільші знавці й дослідники законів природи, починаючи вже від безсмертного Архімеда, що, як кажуть, хотів при помочі промінів сонця спалити фльоту хижих нападників Римлян, аж до... до Михайла Різдвянського, цього великого українського вченого, який на основі своїх глибоких студій доходить до розв’язки цього многоважного питання, одначе, як це звичайно буває, зустрічається із незрозумінням та недовір’ям посеред своїх товаришів та цілої суспільности. Та наш вчений, переконаний у слушність своєї справи, стає сміло до важної боротьби за силу сонцяі, своїм розумом і завзяттям та по багатьох пригодах вкінці побіджує, стаючи добродієм своєї дорогої України і цілого культурного людства, Не знаєте нічого про це, або може не вірите цьому? Так про читайте оповідання д-ра Миколи Чайківського «3а силу Сонця»! Це найновіше оповідання нашого відомого вченого і популяризатора належать до найгарніших праць цього роду не тільки в нашій, але й заграничній літературі. Написана вона з таким талантом і знанням, що читач зразу захоплюється нею, читає без передишки до кінця і, прочитавши до кінця, мимоволі ставить собі питання і «Чи це мрія, чи правда?». І мимохіть читач повертає наголовну карту та прочитавши там виразно, що це: «Оповідання з недалекого майбутнього», переконується, що це все була мрія, видумане оповідання, але написане з мистецьким талантом.

Вартість оповідання збільшують ще прегарні малюнки нашого знаменитого мистця Петра Холодного, які одні змушують нас задержатись при читанні, щоби подивляти правдивий зотизм і мистецьке виконання. Задля цього згадане оповідання прочитає певно кожний з великим вдоволенням. Та воноє також цінним вкладом у нашу літературу для доростаючоїмолоді. В нинішніх часах тріюмфу брутальної сили й некультурності,в часах довільного спинювання нашої молоді від джерел науки й культури, коли свідомо, чужими й своїми, впоюється в нашу молодь маловаження науки, книжечка «За силу Сонця»переконує молодогочитача, що є питання наукові яких розв’язка скриваєв собі ущасливлення цілогол юдства, що таким ідеям характерна, освічена людина повинна посвятити своє життя, а що найважливіше то те, що культурною працею для свойогорідного народу приносимо рівночасно правдиву користь іцілій культурній людськости. Через що й згадана праця має велику виховну вартість.

Справді, «За силу Сонця» це гарна, пожиточна й ідейна книжечка і повинна знайтися обов’язково в маленькій книгозбірні нашої доростаючої' молоді, як дівчат, так і хлопців.

газета Діло (м. Львів)

Номер: №277

Дата: 11.12.1925

с. 2

З подякою за розпізнавання тексту Олексію Кацаю!